Корпуси пристроїв

Корпус є базовою деталлю пристрою; у ньому монтують затискні пристрої, установочні й направляючі елементи, а також допоміжні деталі й механізми. Корпус сприймає сили, що виникають при обробці, а також затискні сили. Корпус пристрою повинен мати мінімальну масу, бути твердим і міцним. Конструкція його повинна бути зручною для швидкої установки і знімання заготовок, для очищення від стружки і відведення охолодної рідини. Корпус повинен бути простим і дешевим у виготовленні й забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки.

Корпуси пересувних і контованих пристроїв виконують із відлитими чи вставними ножами, що обмежують поверхню контакту зі столом верстата. Розміри і конфігурація ніжок у плані повинні забезпечувати при будь-якому положенні корпуса перекриття Т-подібних пазів столу. Для кращого відведення охолодної рідини і видалення стружки в корпусах передбачають похилі поверхні й уникають заглиблень у важкодоступних місцях. Кут нахилу цих поверхонь для чавунної стружки a=30...35°; для сталевої стружки з олією a=25...50°; для алюмінієвої a=40...45.

Корпус кріплять на верстаті болтами, які заводять у Т-подібні пази столу. У серійному виробництві, де на одному верстаті виконують різні операції, витрати часу на кріплення корпуса до верстата повинні бути мінімальні. Для цього на корпусі виготовляють полки для кріплення його прихватами, або литі вушка для кріпильних болтів.

Швидка і точна установка пристрою на столі верстата без вивірки забезпечується направляючими шпонками, що вводяться в Т-подібний паз столу. Шпонки виконують у вигляді коротких сухарів, привернутих до нижньої площини корпуса; щоб зменшити перекоси пристрою через зазори в шпонкових з'єднаннях, відстань між шпонками слід вибирати якомога великою. На рис.4.37 показані приклади центрування і кріплення корпусів пристроїв на шпинделях верстатів токарної групи: а — циліндричного; б — конічного; в — токарного.

Рис.4.37 - Приклади центрування і кріплення корпусів пристроїв:

а — циліндричного; б — конічного; в — токарного

Корпуси важких пристроїв для зручності захоплення при установці й знятті з верстата постачають рим-болтами.

Найпростіші корпуси пристроїв являють собою прямокутну плиту. Корпус може мати форму планшайби, косинця, тавра, корита і т.д. У пристроях для свердління заготовок з декількох сторін корпуси мають коробчату форму. Корпуси виготовляють із сірого чавуна СЧ12-28, сталі Ст3; у деяких випадках (наприклад, у поворотних пристроях) використовують алюмінієві сплави.

Корпуси пристроїв виготовляють литтям, зварюванням, куванням, а також зборкою з окремих елементів на гвинтах чи з натягом. Лиття застосовують в основному для корпусів складної конфігурації. За допомогою зварювання можна також одержувати корпуси складних конфігурацій, при цьому скорочується час і знижується собівартість їх виготовлення. Застосовуючи підсилювальні ребра, куточки і косинки, можна одержувати тверді зварені корпуси. Вартість зварених корпусів в окремих випадках може бути знижена вдвічі в порівнянні з литими, а маса зменшена на 40%. На рис 4.38 показані приклади литого (а), звареного (б), збірного (в) і кутого (г) корпусів однієї конструкції. Конфігурація звареного корпуса мало відрізняється від литого; конфігурації збірного, а також кутого корпусів найбільш прості.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Напрямні елементи пристроїв	\|	Механізовані приводи пристроїв

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.