Трудові норми Міжнародної організації праці.

В Декларації МОП нагадує, що усі держави-члени, вільно вступаючи до МОП, підтримали принципи та права, закріплені у Статуті та Філадельфійській декларації, та взяли на себе зобов'язання добиватися реалізації усіх цілей Організації, використовуючи для цього всі наявні засоби та з повним врахуванням притаманних їм особливостей.

Ці принципи та права втілилися та розвинулися у формі конкретних прав та обов'язків у Конвенціях, які визнаються фундаментальними.

Цією Декларацією МОП заявляє, що всі члени Організації, навіть ті з них, які не ратифікували вказані Конвенції, мають зобов'язання, що випливають вже з самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, зміцнювати та реалізовувати добросовісно та відповідно до Статуту принципи, що стосуються основних прав, які є предметом цих фундаментальних Конвенцій, а саме:

- свобода асоціації та реальне визнання права на ведення Колективних переговорів;

- скасування усіх форм примусової чи обов'язкової праці;

- реальна заборона дитячої праці;

- недопущення дискримінації в області праці та занятості.

До фундаментальних Конвенцій МОП належать:

1.КОНВЕНЦІЯ 29. Про примусову чи обов'язкову працю (1932р.);

2.КОНВЕНЦІЯ 87. Про свободу асоціації і захист права на організації (1950 р.);

3.КОНВЕНЦІЯ 98. Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1951 p.);

4. КОНВЕНЦІЯ 100. Про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівноцінну працю (1953 p.);

5. КОНВЕНЦІЯ 105. Про скасування примусової праці (1959 p.);

6. КОНВЕНЦІЯ 111. Про дискримінацію в галузі праці та зайнятості (1960 р.);

7. КОНВЕНЦІЯ 138. Про мінімальний вік для прийому на роботу (1976 р.);

8. КОНВЕНЦІЯ 182. Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (1999 p.).

МОП встановлює механізм, за яким від держав-членів щорічно запитуються доповіді, щоб отримати від урядів, які не ратифікували одну чи більше фундаментальних Конвенцій, інформацію стосовно усіх змін, які могли мати місце в їхньому законодавстві та практиці. Ці доповіді, потім будуть розглядатися Адміністративною радою МОП і далі виноситися як доповідь Генерального директора на Конференції МОП для тристороннього обговорення.

Викладені в цій Декларації принципи адресуються урядам, організаціям роботодавців і організаціям працівників приймаючих країн і країн базування та самих багатонаціональних корпорацій.

Багатонаціональні корпорації повинні повністю враховувати загальні політики країн, у яких вони здійснюють діяльність. їхня діяльність повинна відповідати першочерговим цілям розвитку та соціальних завдань, а також соціальній структурі країни, у якій вони діють.

Ця Декларація встановлює взаємні обов'язки урядів, корпорацій та працівників у таких сферах.

1. ЗАЙНЯТІСТЬ (Сприяння зайнятості. Рівність можливостей. Гарантії зайнятості.)

2. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

3. УМОВИ ПРАЦІ І ЖИТТЯ (Зарплатня. Виплати, компенсації і умови праці. Мінімальний вік. Охорона праці).

4. ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ (Свобода асоціації і право на організацію. Колективні переговори. Розгляд скарг. Розв'язання трудових конфліктів).

Зокрема, в галузі охорони праці Декларація встановлює наступне. Уряди повинні стежити за тим, щоб як багатонаціональні, так і національні корпорації забезпечували для своїх працівників належні норми охорони праці. При цьому урядам, які ще не ратифікували Конвенції МОП про обладнання машин захисними пристроями (119), про захист від радіації (115), про бензол (136), про професійні ракові захворювання (139), настійно пропонується в максимально можливому ступені застосовувати принципи, що викладаються в цих Конвенціях та в Рекомендаціях, що їх доповнюють (118, 134, 144 та 147). Варто також брати до уваги кодекси практичних правил і практичні керівництва, зазначені в останньому списку публікацій МОП з питань охорони гігієни праці.

Багатонаціональні корпорації повинні встановлювати максимально високі норми охорони праці, що відповідають національним вимогам і враховують накопичений ними в рамках підприємства досвід, включаючи всі відомості про особливі ризики. Крім того, вони повинні надавати представникам працівників підприємства, а також компетентним органам і організаціям роботодавців і працівників на їх вимогу у всіх країнах, у яких вони діють, інформацію по діючим на підприємствах в одних країнах нормам охорони праці, яких вони дотримуються в інших країнах. Зокрема , вони повинні інформувати всіх тих, кого це може стосуватися, про окремі ризики і про відповідні заходи захисту від них, коли вони пов'язані з новими виробничими процесами та продукцією. Варто очікувати, що багатонаціональні корпорації, як і аналогічні національні корпорації, будуть відігравати провідну роль у вивченні чинників ризику для безпеки і гігієни праці та застосуванні відповідних удосконалень у всіх підрозділах корпорації.

Багатонаціональні корпорації повинні співробітничати з міжнародними організаціями, що займаються розробкою та прийняттям міжнародних норм в галузі охорони праці.

Відповідно до національної практики багатонаціональні корпорації повинні повною мірою співробітничати з компетентними органами, що займаються питаннями охорони праці, представниками працівників і їхніх Організацій. Питання, що стосуються охорони праці, варто включати в договори, що укладаються із представниками працівників та їхніх організацій.

Переглядів: 2695