Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Міжнародні нормативно-правові акти у системі джерел адміністративного права.

У довідковій юридичній літературі міжнародний договір визначається як угода між двома або декількома державними чи іншими суб'єктами міжнародного права відносно встановлення , зміни чи припинення їх взаємних прав і обов'язків у політичних , економічних або інших відносинах. Дане поняття є родовим, обіймає всі міжнародні угоди, які можуть мати різноманітні назви: договір, угода, пакт, конвенція, декларація, комюніке, протокол тощо. Однак незалежно від назви всі вони мають однакову юридичну силу. За кількістю учасників міжнародні договори бувають двосторонні, багатосторонні та відкриті (до них можуть приєднатися усі зацікавлені держави).

Загострилася зараз проблема застосування міжнародно-правових норм при вирішенні індивідуально - конкретних справ, у тому числі й судовими органами, хоча щодо останніх така практика трапляється поки що не досить часто. При вирішенні колізій між міжнародними і національними нормами слід керуватися положеннями п. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори Украйни» від 29.06.2004 р., згідно з якими: «якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору» . Єдиний виняток передбачено для випадку, коли міжнародна угода суперечить Конституції (п. 2 ст. 9 Основного Закону). Фактично норми ратифікованих міжнародних договорів знаходяться в ієрархії норм національного законодавства поміж Конституцією, яка має вищу юридичну силу, і законами України.

На міждержавному рівні можуть вирішуватись і питання, що складають предмет адміністративно-правового регулювання . Зокрема, це - захист прав і свобод людини та громадянина, правового статусу іноземних громадян і осіб без громадянства, порядку перетинання державного кордону, взаємодії прикордонних військ та митних служб суміжних держав, міжнародного сполучення, спів робітництва у різних галузях народного господарства , боротьби із злочинністю , охорони природи , культурної спадщини тощо. З питань захисту прав людини в Україні діють такі угоди: Міжнародна конвенція проти апартеїду у спорті (ратифікована 08 .05.1987 р. Указом Президії Верховної Ради Української РСР), Конвенція МОП №160 про статистику праці (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 03.05.1990 р.), Міжнародна Конвенція про пошук та рятування на морі 1979 року (Постанова Верховної Ради України від 17.11. 1992 р .), Конвенція МОП №2 про безробіття (Постанова Верховної ради України від 04.02.1992 р.) та інші.

У галузі транспорту чинні такі угоди: Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії (Постанова Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 ), Конвенція про злочини та деякі інші акти , що учиняються на борту повітряних суден (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 27.12.1987 .), Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 197 4 року (Закон України від 15.07.1994 р.) тощо.

У галузі охорони культурних цінностей і природи: Конвенція про заходи, спрямовані на заборону й запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 10.02.1988 р. ), Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 04.10.1988 ), Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Закон України від 29.11.1994 р.), Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Закон України від 31.05.1995 ) та ін.

У галузі митної справи : Конвенція про створення Ради Митного співробітництва 1950 року (Постанова Верховної Ради України від 19.06.1992 р.), Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Закон України від 15.07.1994 р.).

У галузі освіти діє Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, ратифікована Законом України від 01 .11 .1996 р. У доповненні до Правила П/2 цієї Конвенції сформульована програма екзаменаційних вимог до кандидатів на одержання дипломів капітана або його старшого помічника, яка передбачає пункти, пов'язані з судноводінням: ви значенням місця розташування судна, несенням вахти, радіологічним устаткуванням, маневруванням і керуванням судна, метеорологією та океанографією, знанням океанських течій, обробкою і укладанням вантажів та ін.

У процесах зближення правової системи :країни і адміністративного права до права європейського співтовариства було б доцільно приєднатися до наступних конвенцій Ради Європи: про державний імунітет (№ 74-1972), про національності (№ 166- 1997), Європейського кодексу соціальної безпеки (№ 139-1990).
16.Правові акти Європейського Союзу як джерело адміністративного права України.

Ухвалено низку законодавчих актів, зокрема закони України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» тощо, укази Президента України «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу» та постанови Кабінету Міністрів України «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», «Про затвердження Положення про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»; створено державні інституції, покликані реалізовувати положення названих нормативних актів, розпочато проведення широкомасштабних інформаційних проектів тощо.

Метою гармонізації на рівні ЄС є створення однакових правових умов для економічної діяльності на спільному ринку; вона охоплює насамперед закони, нормативні постанови та адміністративні акти, які безпосередньо впливають на створення та функціонування спільного ринку. Основоположні свободи, як стверджують німецькі вчені, є свободами ринку: вільний обмін товарами, свобода пересування найманих працівників, свобода надання послуг і вільне переміщення капіталів – саме вони визначають усі адміністративні дії та мислення. Органи публічної адміністрації діють як органи нагляду та регулювання, передусім як органи публічного адміністрування економіки. Зовсім не випадково, продовжують вони, нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства та нагляд за наданням субвенцій належать до найважливіших сфер, у яких Співтовариства уповноважені здійснювати власне публічне адміністрування відповідно до Договорів про заснування Європейських Співтовариств.

Таким чином, правотворча та правозастосовна діяльність, яку здійснюють у сферах, що становлять предмет правового регулювання адміністративного права, має ґрунтуватися на вимогах та положеннях правових актів ЄС.

До первинних джерел права ЄС, які є джерелами українського адміністративного права, необхідно віднести:

1) установчі договори:

 

- Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства від 25 березня 1957 р.;

 

- Конвенція про деякі інститути, спільні для Європейських Співтовариств (1957);

 

- Договір про злиття (1965);

 

- Люксембурзький Договір про бюджетні питання (1970);

 

- Перший Договір про приєднання і його додатки (1972);

 

- Другий Бюджетний договір (1975);

 

- Акт Ради про прямі вибори до Європейського Парламенту (1976);

 

- Другий Договір про приєднання і додатки (1979);

 

- Третій Договір про приєднання і додатки (1985);

 

- Єдиний Європейський Акт (1986);

 

- Маастрихтський договір про Європейський Союз (1992) з його протоколами і деклараціями;

 

- Четвертий Договір про приєднання (1994);

 

- Амстердамський договір про Європейський Союз з його протоколами і деклараціями (1997);

 

- Ніццький Договір 2001 р.;

 

- П’ятий Договір про приєднання (2004);

 

2) договір про заснування Конституції для Європи (Конституція ЄС) від 29 жовтня 2004 р.;

Важливими є також Директиви:

- Директива Ради 92/50/ЄЕС від 18 червня 1992 р., що координує розміщення державних замовлень у сфері послуг;

 

- Директива Ради 93/36/ЄЕС від 14 червня 1993 р. щодо процедур координування укладання державних контрактів на постачання товарів;

 





Переглядів: 10216

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ієрархія та види джерел адміністративного права. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.