Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методологія та методика кримінологічної науки

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Юридичний факультет

Кафедра кримінального права та процесу

М.П. Федоров

ЛЕКЦІЯ

З навчальної дисципліни«Кримінологія»

на тему:

«Поняття, предмет, методи та система кримінології. Історія становлення кримінології»

Львів — 2014

Загальна частина

Змістовий модуль 1. Загальні положення кримінології

Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології. Історія становлення кримінології

План лекції

1. Поняття, предмет і система кримінології.

2. Методологія та методика кримінологічної науки.

3. Історія становлення та розвитку кримінології.

Поняття, предмет і система кримінології

Злочинність є поширеним і надзвичайно шкідливим суспільним явищем, томуборотьба з нею є одним із основних завдань держави та її інституцій. Держава на законодавчому рівні визначає, які діяння є злочинними і встановлює вид та розмір покарання, що має бути застосоване щодо осіб, які їх учинили.

Разом з тим, завдання протидії злочинності полягає не стільки в покаранні осіб, які вчинили злочини, а в попередженні, профілактиці, недопущенні злочинів. Для того, щоб вести ефективну боротьбу зі злочинністю як соціальним явищем, необхідно досліджувати її структуру та динаміку, виявляти причини й умови вчинення окремих злочинів і злочинності в цілому, вивчати особу злочинця, прогнозувати можливі тенденції розвитку злочинності у майбутньому і на цій основі розробляти заходи профілактики злочинності та планомірно здійснювати діяльність щодо її попередження. Саме ці питання досліджує кримінологічна наука.

Кримінологія– це наука про злочинність, її причини, особистість злочинця і заходи запобігання злочинності (Юридична енциклопедія, т. 3, с. 410).

Завданнями кримінології є:

1) соціологічне, психологічне та правове осмислення злочинності;

2) комплексний аналіз процесів і явищ, що зумовлюють злочинність, тенденцій її розвитку;

3) вивчення особи злочинця, його біологічних, психічних та соціальних якостей;

4) вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо попередження, зниження рівня злочинності та окремих її проявів.

Предмет дослідження кримінології перебуває на стику двох суспільних наук – права й соціології, тобто кримінологія – це комплексна, соціолого-правованаука.

Об’єктом науки кримінологіїє суспільні явища, пов’язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також з вирішенням завдань запобігання та профілактики правопорушень.

Будь-яка галузь науки має свій предмет дослідження. Саме предмет дослідження визначає її місце й роль у системі інших наук. Предмет дослідження певної науки також визначає й обумовлює її методику.

Предмет дослідження науки кримінології включає такі основні елементи:

1) злочинність як соціальне явище;

2) окремі злочини як конкретні прояви злочинності;

3) особа злочинця;

4) причини й умови злочинності у цілому та окремих злочинів, зокрема (детермінанти злочинності);

5) основні форми й методи запобігання як злочинності в цілому, так і певним її видам та окремим злочинам.

Окрім того, кримінологія досліджує «фонові явища злочинності» – пияцтво, алкоголізм, наркоманію, проституцію тощо. Ці явища є важливими детермінантами злочинності, зокрема її насильницьких та корисливих видів.

Кримінологія досліджує також віктимну поведінку жертв злочинів як важливу детермінанту злочинності. Слід зазначити, що віктимологія уже виділилася із кримінології в окрему галузь науки.

Кримінологічні дослідження та їх результати є основою для прогнозування майбутнього стану злочинності, вироблення заходів протидії та планування боротьби з нею, та й, у загальному, для формування кримінально-правової політики держави в цілому.

Кримінологія, як і будь-яка наука виконує чотири основні функції: 1) описову; 2) пояснювальну; 3) прогностичну; 4) регулятивну.

Кримінологія є наукою комплексною. Досліджуючи соціально-правові явища, що складають її предмет, вона використовує здобутки як правових так і інших суспільних наук.

Кримінологія тісно пов’язана з науками про суспільство й людину, зокрема з філософією, соціологією, політологією, теорією управління, економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими соціальними науками.

Філософія є загально-методичною базою для всіх наук про природу й суспільство, у тому числі й для кримінології. Кримінологія використовує багато філософських категорій та законів, пристосовуючи та конкретизуючи їх стосовно свого предмета дослідження.

Кримінологія тісно пов’язана з соціологією. Соціологія досліджує життя суспільства в цілому. Важливою складовою предмета дослідження соціології є соціальна патологія – проблеми пияцтва, алкоголізму, наркоманії, безробіття, інші соціальні аномалії. Особливий інтерес для кримінології складають соціологічні дослідження девіантної поведінки (такої, що відхиляється від загальноприйнятної) та її крайніх проявів – злочинності.

Кримінологічні дослідження мають прикладний характер. Їх результати також використовуються іншими науками, що досліджують окремі питання злочинності та розробляють пропозиції щодо ефективної протидії цьому явищу.

Кримінологічна наука напрацювала значний за обсягом науковий і практичний матеріал. У зв’язку з цим постала необхідність його структуризації та систематизації.

Система кримінологічної науки– це організована сукупність кримінологічних знань, теорій, суджень, розподілених за певними критеріями на окремі однорідні складові частини, які внутрішньо узгоджені між собою та взаємодіють.

Систематизація– це розчленування, розподіл єдиних кримінологічних знань на певні окремі складові однорідні частини.

Кримінологічну науку поділяють на окремі складові частини, тобто класифікують за різними критеріями:

· за складовими елементами її предмета дослідження;

· за рівнем узагальнення науково-практичної інформації;

· за особливостями контингенту злочинців;

· залежно від специфіки їх антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації.

За складовими елементами її предмета дослідження виділяють наукові положення щодо злочинності в цілому та окремих її видів, щодо особи злочинця, щодо причин та умов злочинності та її окремих проявів, щодо заходів протидії злочинності.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну та Особливу частини.

У Загальній частині кримінологічні явища й поняття аналізуються в цілому, узагальнено, без виділення специфіки окремих злочинів чи їх видів. У Загальній частині кримінології досліджуються також проблеми її становлення та подальшого розвитку, методологія та методика кримінологічних досліджень, кількісні та якісні показники злочинності, детермінація злочинності, особа злочинця, основи кримінологічного планування і прогнозування злочинності, загальні положення щодо профілактики та запобігання злочинності.

В Особливій частині міститься кримінологічна характеристика окремих видів та груп злочинів. Критеріями групування злочинів є: особливості контингенту злочинців (жіноча злочинність, злочинність неповнолітніх, рецидивна злочинність, професійна злочинність тощо); зміст злочинних посягань (насильницькі злочини, корисливі злочини, необережні злочини та ін.); об’єкт посягання (злочини проти власності, злочини проти правосуддя, злочини проти громадської безпеки, злочини проти життя і здоров’я особи та ін.); сфера злочинної діяльності (злочини у сфері економіки, злочини у сфері службової діяльності, злочини у місцях позбавлення волі тощо). Можуть бути й інші критерії класифікації злочинності.

Методологія та методика кримінологічної науки

Будь-яка галузь науки для дослідження явищ, що складають її предмет, використовує різноманітні прийоми, способи та засоби пізнання. які отримали узагальнену назву –методи дослідження.

Методологія– це вчення про методи наукового пізнання, їх суть, допустимість, результативність, критерії вибору тощо. Розрізняють загальну та галузеву методології. Загальна методологія досліджує основоположні принципи вибору та застосування методів наукового дослідження будь-яких явищ чи об’єктів. Галузева методологія, або як її іще називають – спеціальна, це наука про методи пізнання, які використовуються для дослідження предмета певної конкретної галузі знань.

Методологія кримінологічної науки є однією з галузевих (спеціальних) методологій. Це вчення про методи, які використовують кримінологи для дослідження об’єктів та явищ, що складають предмет кримінології.

Метод кримінології– це спосіб, засіб дослідження об’єктів та явищ, що складають предмет кримінології.

Кримінологічна методика– це сукупність методів кримінології, що використовуються для дослідження явищ кримінологічного характеру.

Процедура кримінологічного дослідження– це певний порядок, послідовність, система дій і способів здійснення кримінологічного дослідження.

Для збирання і обробки кримінологічної інформації використовуються різні методи. Серед них найбільш поширеними є статистичні, конкретно-соціологічні, психологічні й математичні методи.

За місцем, послідовністю у процесі наукового дослідження розрізняють методи збирання кримінологічної інформації, методи систематизації, обробки й аналізу цієї інформації та методи інтерпретації результатів дослідження.

Статистичні методи. Злочинність як соціальне явище має не одиничний, а масовий характер, тому її детермінацію, закономірності, тенденції слід виявляти й досліджувати комплексно, на основі значної кількості спостережень. Для цього використовуються статистичні методи, суть яких полягає у збиранні та аналізі, переважно, кількісних показників певного явища. Залежно від того, чи досліджується уся сукупність певних явищ (злочинів) чи тільки певна їх частина, статистичне спостереження поділяється на суцільне та вибіркове.

Статистичні методи використовуються на всіх етапах проведення кримінологічного дослідження – від збирання первинної кримінологічної інформації і до інтерпретації одержаних у результаті дослідження результатів.

Для збирання емпіричної інформації у кримінології використовуються конкретно-соціологічні методи:опитування; спостереження; вивчення документів; експертні оцінки.

Основними методами опитування є інтерв’ю та анкетування.

Інтерв’юявляє собою пряме спілкування між дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом). Під час інтерв’ю дослідник ставить запитання, на які відповідає респондент. Для дослідника важливим є лише результат проведеного інтерв’ю (висновки, оцінки, судження тощо).

Анкетування– це метод збирання кримінологічної інформації шляхом дослідження спеціальних анкет, які заповнюють респонденти. Анкета – це документ, що містить певний перелік запитань із передбаченою формою відповіді на них («так» чи «ні», підкреслити правильну відповідь, зробити певну позначку тощо).

Спостереження– це метод збирання первинної кримінологічної інформації, який полягає у безпосередньому сприйнятті дослідником певних явищ, подій і ситуацій, очевидцем яких він є особисто.

Вивчення документів– це також метод збирання первинної кримінологічної інформації. Під документами розуміють письмові джерела інформації різного роду, які мають офіційний або неофіційний характер. Такими, наприклад, є вироки та постанови суду, матеріали кримінальних справ, окремі кримінально-процесуальні документи, висновки різного роду експертиз, звернення громадян з приводу вчинених злочинів, повідомлення у засобах масової інформації тощо.

Метод експертних оцінок у кримінології полягає у використанні висновків фахівців, експертів в окремих галузях знань, з різних питань щодо злочинності та заходів боротьби з нею. Оцінки експертів ґрунтуються на їх глибоких теоретичних знаннях і на великому практичному досвіді. У зв’язку з цим, головне завдання дослідника полягає в тому, щоб обрати компетентних експертів і правильно поставити перед ними відповідні запитання.

Психологічні методи передбачають використання спеціальних знань таких галузевих наук як психологія, психопатологія, психодіагностика, психотерапія, соціальна психологія, соціальна психотерапія та ін. Вони використовуються в кримінології для вивчення та дослідження особи злочинця, механізму злочинної поведінки, застосування профілактичних заходів психологічного характеру.

Математичні методи. У кримінологічних дослідженнях використовуються також кількісні математичні методи, зокрема, для збирання й аналізу кількісно-якісних показників злочинності та її окремих проявів. На основі кількісних показників злочинності формулюються висновки щодо її динаміки та тенденцій, розробляються відповідні заходи протидії злочинності.

Кримінологічні дослідження, як і будь-які інші наукові дослідження проводяться згідно певних процедур, тобто шляхом чітко визначеного послідовного виконання певних цілеспрямованих дій, операцій.

Будь-яке кримінологічне дослідження, за загальним правилом, проводиться у вісім етапів. Залежно від специфіки предмета та мети окремого кримінологічного дослідження, цих етапів може бути менше чи більше.

На першому, початковому етапі дослідник обирає об’єкт дослідження. Тут же визначаються мета та завдання кримінологічного дослідження, визначаються ймовірні джерела інформації тощо.

На другому етапі складається програма кримінологічного дослідження. Програма кримінологічного дослідження, спрощено, являє собою документ, у якому визначаються конкретні заходи щодо проведення дослідження, послідовність та терміни їх виконання. Якщо певне конкретне кримінологічне дослідження проводять кілька виконавців, то в програмі визначається розподіл завдань і функцій між ними. У програмі кримінологічного дослідження можуть вказуватися також проміжні цілі та кінцева мета дослідження, необхідні для проведення дослідження засоби, форми контролю тощо. На цьому ж етапі обираються методи дослідження, які залежать від особливостей об’єкта, цілей і масштабності дослідження.

На третьому етапі здійснюється матеріально-технічне забезпечення кримінологічного дослідження: розробляються та виготовляються анкети, опитувальні листи, розробляються переліки питань для інтерв’ю, готується оргтехніка тощо.

На четвертому етапі реалізується організаційне забезпечення кримінологічного дослідження: конкретизується склад дослідників, проводиться їх навчання чи інструктаж, здійснюється розподіл між ними окремих функцій, а також визначається кількісний та якісний склад респондентів дослідження.

Наступний, п’ятий етап– найважливіший. Саме на цьому етапі учасниками дослідження збирається необхідна кримінологічна інформація. Від її повноти та достовірності залежить кінцевий результат кримінологічного дослідження, його висновки та практичні рекомендації

Шостий етап– аналітичний. На цьому етапі систематизується, узагальнюється й аналізується зібрана на попередньому етапі дослідження кримінологічна інформація. Результатом проведеної аналітичної роботи є обґрунтовані висновки щодо характеристики кримінологічної обстановки, її динаміки та тенденцій, кількісних і якісних показників злочинності та окремих її видів чи щодо інших питань, вивчення яких складало зміст і мету кримінологічного дослідження.

На сьомому етапі, на основі висновків та результатів кримінологічного дослідження розробляються практичні заходи щодо покращення чи стабілізації криміногенної обстановки на певній території, складаються цільові програми щодо координації зусиль правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю чи окремими її проявами, складаються певні плани з метою практичного використання результатів кримінологічного дослідження.

Останній, восьмий етап полягає в практичній реалізації розроблених на основі висновків та рекомендацій кримінологічного дослідження відповідних заходів, програм, планів тощо у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, системи правоохоронних органів.

Вказаний перелік етапів кримінологічного дослідження не є вичерпним і може бути змінений залежно від його об’єкта та мети.

Важливо зауважити, що висновки та результати кримінологічних досліджень мають не лише суто практичне застосування, вони є емпіричною базою для перспективних наукових пошуків у кримінології.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Історія становлення та розвитку кримінології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.