Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Пероксисомні хвороби

Пероксисоми — округлі або овальні клітинні органели, оточені однією мембраною, які містять ферменти. Функції пероксисом — оберігання клітини від утворених активних сполук кисню, розкладання перекису водню, окислення жирних кислот і синтез жовчних кислот. Пероксисомні хвороби пов’язані з порушенням формування і функції пероксисом. Відкриті на початку 80-х, вони поповнили групу спадкових хвороб обміну клітинних органел, вслід за лізосомними і мітохондріальними хворобами. Генералізовані перкосисомні хвороби пов’язані з повною відсутністю пероксисом.

До генералізованих пероксисомних хвороб відносять синдром Цельвегера(генетично гетерогенне захворювання). Хвороба характеризується черепно-лицьовими дизморфіями: високий лоб, плоска потилиця, гіпоплазія надбрівних дуг, широке перенісся, епікант, «готичне піднебіння», мікрогнатія, деформація зовнішнього вуха. Аномалії очей включають плями Брушфільда, катаракту, глаукому, помутніння рогівки. Виражена м’язова гіпотонія, гіпорефлексія, затримка психомоторного розвитку, епілептичні напади. Гіпотонія і «монголоїдне обличчя» часто дають підставу запідозрити синдром Дауна. Прогноз захворювання несприятливий, хвора дитина живе не більше кілька місяців. Схожа клінічна картина характерна і для інших пероксисомних хвороб.

Морфологічний маркер хвороби Цельвегера — відсутність пероксисом в біоптаті печінки та інших тканинах. Діагностика пероксисомних хвороб грунтується на поєднанні характерного фенотипу, ураження очей, неврологічної симптоматики, визначенні активності пероксисомних ферментів, вмісту жирних кислот й інших біохімічних показників.

МІТОХОНДРІАЛЬНІ ХВОРОБИ

Мітохондріальні хвороби — хвороби, що обумовлені генетичними і структурно-біохімічними дефектами мітохондрій і супроводжуються порушенням тканинного дихання. Мітохондріальні хвороби можуть бути пов’язані з мутаціями як ядерного, так і мітохондріального геному.

Головна функція мітохондрій — кисневий етап енергетичного обміну і синтез АТФ. Більшість білків мітохондрій закодована в ядерному геномі, проте мітохондрії тваринних і рослинних клітин мають свою власну кільцеву ДНК. У людини мітохондріальна ДНК містить близько 16 тис. нуклеотидів. Кількість молекул мтДНК в клітині може досягати десятків тисяч, і кожна мітохондрія містить від 2 до 10 копій мітохондріальної ДНК. Відсутність зв’язку з білками-гістонами, недосконалий механізм репарації і високий рівень вільних радикалів, що утворюється при аеробному окисленні в мітохондріях, призводить до відносно високої частоти мутацій мітохондріальної ДНК. Виникнення мутантної мітохондріальної ДНК призводить до гетероплазмії — стану, коли в клітині існує дві популяції мтДНК. Оскільки реплікація мтДНК йде автономно і розподіл мітохондрій за дочірніми клітинами носить випадковий характер, рівень гетероплазмії може бути різним в одній і тій же тканині в різні періоди життя.

Клінічна картина мітохондріальних хвороб залежить від енергетичних потреб тканин. В першу чергу вражаються максимально енергозалежні органи: ЦНС, скелетна мускулатура, серцевий м’яз, очі, ендокринні залози, нирки. Крім того, існує залежність від процентного вмісту мутантної ДНК. Так, у клітинах ЦНС пороговим значенням буде рівень вмісту мутантної ДНК більше 60 %.

Для мітохондріальних хвороб характерне поєднання різноманітних мультисистемних і мультиорганних проявів: м’язова слабкість, невропатії, атаксія, деменція, ураження серцевого м’яза, діабет й ін. Множинність ураження пояснюється близьким порогом чутливості до енергетичного дефіциту в органах-мішенях. Класичними проявами мітохондріальних хвороб вважають міопатії і енцефалопатії.

Тяжкість мітохондріальних хвороб неухильно наростає, що в дитинстві пов’язане із зростанням енергопотреб тканин, а в зрілому віці пояснюється зниженням активності процесів окислювального фосфорилування і накопиченням мутацій мтДНК.

Мітохондріальні хвороби можуть успадковуватися за різними типами, що залежить від характеру генетичного дефекту при конкретному захворюванні. Якщо мутація відбувається в ядерному гені, що кодує мітохондріальний білок, захворювання успадковується аутосомно-домінантно або аутосомно-рецесивно. Мутації мітохондріальної ДНК характеризуються цитоплазматичним типом спадкування. Мітохондрії передаються в зиготу тільки з цитоплазмою ооцитів. Отже, всі мітохондрії у всіх клітинах індивіда мають материнське походження і успадковуються від матері всім дітям. Характеристику родоводу наведено у розділі 4.2.4.

У людини прикладом мітохондріальних захворювань є енцефаломієлопатія Лея, невропатія зорових нервів Лебера, міо- і кардіоміопатії (табл. 6.10). В даний час з’ясовано, що атрофія зорових нервів Лебера є наслідком порушення детоксикації ціанідів, а на молекулярному рівні — наслідком заміни однієї пари нуклеотидів (аргінін на гістидин) в гені мДНК, відповідальному за синтез білка НАДФ-коензим-Q-oксидоредуктази.

 

 

Таблиця 6.10




Переглядів: 8103

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Приклади внутрішньоклітинних ліпідозів | Приклади мітохондріальних захворювань, пов’язаних з мутацією мтДНК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.