Які життєві реалії досліджують письменники-екзистенціалісти?

Насамперед, це концепт відповідальності. Перший принцип екзистенціалізму стверджував, що людина відповідальна за те, чим вона є, оскільки вона сама себе формує як особистість. Кожен щомиті вибирає свій шлях, коли щось робить і чогось не хоче робити, тож вона несе відповідальність за свій вибір і за вибір усіх людей, який стає її власним вибором. Людина вільна у своїх діях.

Свобода для Ж.-П.Сартра - це абсолютна відмова від усілякого детермінізму. Людина приречена бути вільною, тобто нести відповідальність за свої пристрасті, за свої дії, за свій вибір. Кожен вчинок і його відсутність - це вибір індивіда, прояв його свободи, його ангажованість у свій час. Саме Ж.-П.Сартр доказав на сторінках «Буття і не-буття» принципову цілковиту свободу індивіда в умовах зовнішньої рабської залежності, продемонструвавши це на прикладі окупації Франції фашистами і необхідності для кожного в цих складних історичних умовах зробити власний вільний вибір - колабораціонізм чи Рух Опору.

Дія - це те, що формує людину. Кожен індивід несе свою долю в собі, творить своє життя і себе. «Людиною не народжуються, нею стають». Найбільший прояв людського - дієва активна мораль. Вища екзистенційна цінність – ангажованість, справжність. Підлість людська, ницість душі - найбільші вади. Мерзотник – людина з хворою совістю, яка легко закриває очі на власну свободу і ховається від відповідальності, посилаючись на тиск обставин. Мислити, за Сартром, означає пізнавати себе, свою ідентичність, усвідомлювати свою суть. Доля людська - концепт, який корінним чином відрізняється від поняття людської «природи». Доля людська здобувається у часі, вибудовується кожним індивідом персонально у його власній екзистенції, вона є незумовленою, вільною та відносною. Існування іншого, погляд Іншого на мене, присутність Іншого - елементи, що визначають співіснування індивідів. Погляд іншого несе оцінку, судження і виражає бажання Іншого звести того, на кого дивляться, до стану об’єкта. В погляді іншого принципово відсутнє бажання порозумітися. Стати таким, яким тебе бачать інші, означає перебрати на себе соціальні функції, грати роль, одягнути маску, втратити себе. «Пекло - це Інші».

Поняття «письма», «поетичної уяви» для екзистенціалістів вторинні в порівнянні з Логосом, активною дією, «мессажом». Слово для екзистенціалістів втрачає свою поетичну суть метафори. Слово важливе для побудови значеннєвої суті світу, а не для створення поетичного образу. Ж.-П.Сартр, як ідеолог, теоретик і практик європейського екзистенціалізму, цікавиться скоріше словом, яке здатне відтворити у тексті «каузальні серії». Поезія його дратує, як і множинність літературної гри «значуще\\означуване». В передмові до «Портрету невідомого» Н.Саррот він виказує своє захоплення тим, як молода авторка руйнує уявлення про традиційний роман. Його приваблює повторювальний серійний характер описаних сцен і людських вчинків.

Головні риси літератури екзистенціалізму:

- тема - існування людини в центрі абсурдного буття; критика дійсності, що придушувала людську особистість;

- ідея - звільнення розуму і душі людини від абсурдної дійсності;

- проблема вибору людини у надзвичайній ситуації;

- герой - самотній індивідуаліст і песиміст, бунтар проти абсурдності світу;

- етичні заперечення та протест проти будь-якого насильства;

- створення "прикордонних ситуацій" (людина перед обличчям смерті);

- проведення історичних паралелей та алегорій (твори з підтекстом, символікою, ілюзіями, подвійним змістом).

Екзистенціалізм не став літературною школою, течією чи напрямком, як символізм чи сюрреалізм. Захоплення екзистенціалізмом у літературі 30-50 х років виростає в атмосфері Другої світової війни, продовжується в період післявоєнного інтелектуального розквіту Парижа, але стрімко відходить у минуле після смерті Ж.-П.Сартра. Вважається, що новий роман і театр абсурду Йонеско і Беккета була спадкоємцями сартрівської концепції абсурду, «відповіддю від протилежного» на мораль ангажованості індивіда в історію.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На якій основі сформувався екзистенціалізм?	\|	Французький «новий роман» 1950-1960-х рр. як відповідь на «вичерпаність» традиційних художніх форм (Ален Роб-Грійє, Н. Саррот, М.Бютор)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.