Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Чинність колективного договору в часі і просторі

Зміст і структура колективного договору

Сторони колективного договору та сфера його укладення

Відповідно до ст.12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися також і в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

У поєднанні цих двох факторів - використання найманої праці і наявності статусу юридичної особи - визначається сфера укладення колективного договору. Юридичні особи, які не використовують праці найманих працівників, колективний договір не укладають. Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо вони при цьому використовують найману працю інших осіб, колективний договір не укладають.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

üзміни в організації виробництва і праці;üзабезпечення продуктивної зайнятості;üнормування і оплати праці, встановлення форми,üсистеми, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);üвстановлення гарантій, компенсацій, пільг;üучасті трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);üрежиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;üумов і охорони праці;üзабезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;üгарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;üумов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; üзабезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

У нинішніх умовах роботодавець та профспілкові організації самостійно визначають структуру самого колективного договору, виходячи зі специфіки підприємства.

У загальній частині колективного договору викладаються цілі, завдання, функції, які він виконує, його становище стосовно законодавства, взаємовідносини між сторонами, їх обов'язки та відповідальність за виконання зобов'язань, а також на кого розповсюджується даний договір.

Головне місце в структурі колективного договору мають займати розділи, в яких встановлюються норми використання праці і відтворення робочої сили. У них можуть включатися такі положення:

üособливості прийому і звільнення працівників;

üзабезпечення зайнятості;

üпідвищення кваліфікації;

üзмінність роботи;

üрежим праці і відпочинку;

üумови праці;

üнадурочна робота;

üтривалість відпусток, доплата праці;

üоблік стажу роботи;

üсоціально-побутові умови;

üматеріальна допомога і грошові компенсації;

üмедичне обслуговування тощо.

При формуванні цієї частини колективного договору необхідно чітко викласти зміст норми, за необхідності обґрунтувати її включення, а також зробити потрібні розрахунки, тобто відобразити механізм її впровадження. Слід також визначити, на кого розповсюджується норма, умови і процедури її застосування, права сторін.

Виходячи з концепції профспілок щодо соціального захисту прав та інтересів трудящих при переході до регульованої ринкової економіки, існуючої практики колективно-договірної роботи на підприємствах, у відповідний розділ колективного договору про гарантії зайнятості і росту професійної майстерності можна включити такі заходи:

üнадання працівникам можливостей для створення приватних підприємств, цехів надомної праці, включаючи виділеннякоштів під ці цілі;

üстворення додаткових робочих місць для менш конкурентноспроможних груп працівників: інвалідів, багатодітних жінок, молоді в розмірі до п'яти відсотків від загальної кількості робочих місць;

üскорочення робочого тижня;

üзбільшення тривалості оплачуваної відпустки;

üнадання працівникам можливості дострокового виходу на пенсію за рахунок коштів роботодавця;

üвиплата стипендії в розмірі 100% середньої заробітної плати за рахунок роботодавця на період перекваліфікації;

üвиплата додаткової відносно діючого законодавства вихідної допомоги при звільненні з урахуванням віку працівника, стажу роботи працівника;

üправо розподілу існуючих робіт між: усіма працівниками навіть з неповною завантаженістю і неповною заробітною платою.

У розділ «Підвищення життєвого рівня трудящих, регулювання заробітної плати» можна включити зобов'язання, які б передбачали:

üвиплату одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію;

üукладення договорів на додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників за рахунок коштів роботодавця;

üнадання молодим сім'ям безпроцентної позики на поліпшення житлових умов;

üрозмір доплат за роботу у несприятливих умовах праці;

üметод гарантування базового рівня заробітної плати і надбавок на зріст вартості життя;

üпідвищення заробітної плати (окладів, премій) керівним працівникам за умови росту заробітної плати робітників;

üзниження норм виробітку із збереженням розцінок для осіб передпенсійного віку, інвалідів;

üбільш пільгові порівняно з державною допомогою виплати багатодітним і неповним сім’ям;

üдопомогу молоді, яка призивається на військову службу;

üдопомогу при народженні дітей, на утримання в дитячих дошкільних закладах;

üвидачу безоплатної допомоги на кооперативне чи індивідуальне житлове будівництво або часткове погашення кредиту;

üздешевлення харчування працівників підприємств.

У цьому розділі бажано визначити заходи впливу за порушення трудової, виробничої дисципліни, громадського порядку.

У розділі «Охорона праці, режим робочого часу і часу відпочинку» можливі такі зобов'язання:

üстворення здорових і безпечних умов праці: впровадження інженерно-технічних засобів безпеки праці, менш шкідливих і небезпечних технологій, матеріалів тощо;

üвиведення всіх працюючих жінок з важких фізичних робіт з обов’язковим працевлаштуванням, а також обладнання спеціальних робочих місць, дільниць, цехів для вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями;

üвпровадження економічних методів управління охороною праці;

üдодаткове забезпечення працівників (понад установлені норми) спецодягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту за рахунок коштів роботодавця;

üнадання безкоштовного лікувально-профілактичного харчування (молока та інших продуктів);

üнадання можливості особам передпенсійного віку працювати за скороченим робочим тижнем із збереженням зарплати;

üвведення режимів роботи з єдиними вихідними днями;

üскорочення робочого дня для вагітних жінок із збереженням зарплати;

üнадання оплачуваних відпусток (1-4 дні) за сімейними обставинами.

В окремому розділі колективного договору можуть викладатися зобов'язання профспілкової організації щодо здійснення нею захисних функцій:

üвідстоювати інтереси найманих працівників при розробці і прийнятті плану економічного і соціального розвитку;

üконтролювати перегляд норм праці;

üздійснювати перевірки правильності застосування встановлених умов оплати праці, своєчасної виплати членам колективу компенсацій уразі підвищення цін, вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків;

üзабезпечувати правовий захист винахідників і раціоналізаторів.

Виходячи з особливостей підприємства, у колективному договорі можуть передбачатися інші питання і визначатися додаткові розділи. В сьогоднішніх умовах - це кошторис витрат фондів економічного стимулювання, угоди щодо охорони праці. На деяких підприємствах створюються також фонди соціальної допомоги, резервні фонди і т.п.

До колективного договору у якості додатків долучається низка переліків, положень тощо, які є його складовою частиною, уточнюють і конкретизують його положення і, як правило, носять нормативний характер. Це, зокрема, Перелік посад працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день; Перелік посад працівників, яким видаються засоби індивідуального захисту; Правила і норми видачі спецодягу, спецвзуття та інше.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Колективний договір, набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір. У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору. У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію.

Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття колективного договору та його роль у забезпеченні трудових відносин	\|	Порядок укладення і підписання колективного договору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.