Поняття і сторони трудового договору

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 3. Трудовий договір

3.1.Поняття і сторони трудового договору.

3.2. Види трудового договору.

3.3. Контракт як особлива форма трудового договору.

3.4. Порядок укладення трудового договору.

3.5. Випробування при прийнятті на роботу.

3.6. Переведення працівників. Зміна істотних умов праці. Переміщення.

Трудовий договірє основним інститутом в системі трудового права. Він розглядається також як підстава виникнення трудових правовідносин і водночас як форма залучення до праці. Трудовий договір широко використовується в усіх країнах з ринковою економікою для найму робочої сили.

За юридичною природою трудовий договір- це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником Ця основна його ознака характерна для всіх видів трудових договорів. Трудовий договір - універсальна модель найму.

На підставі трудового договору працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці.

Як конкретний юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення трудових правовідносин відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між: працівником і власником підприємства, установи, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник, уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою, сторін.

Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник.

Працівникомє особа, яка реалізує свою здатність до праці, той, кого приймають на роботу. За загальним правилом, приймати на роботу за трудовим договором дозволено громадян по досягненню ними віку 16 років. Тим не менше, ст. 188 КЗпП України встановлює, що за письмовою згодою одного з батьків або особи, що його заміняє (усиновителів, піклувальників), як виняток, допускається прийняття на роботу неповнолітніх, що досягли віку 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці, допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ та студентів вищих закладів І-ІІ рівнів акредитації для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Стати працівником може як громадянин України, так і іноземний громадянин чи особа без громадянства. Однак законодавством встановлюється певні обмеження при прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства. Це зумовлено двома основними чинниками:

ü потребою захисту інтересів держави (державна служба, роботи, пов'язані з державною таємницею тощо);

ü необхідністю захисту вітчизняного ринку робочої сили.

Різні законодавчі акти доволі неоднозначно підходять до визначення другої сторони трудового договору. На відміну від КЗпП України, Трудовий кодекс Російської Федерації, що вступив у силу з 1 лютого 2002 р., містить визначення поняття "роботодавець", називаючи таким фізичну або юридичну особу.

У новій редакції Закону України «Про охорону праці» від 21 листопада 2002 р. під роботодавцемрозуміється «власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує найману працю» (ст.1).

Саме юридична особа є власником підприємства, установи чи організації і діє у правовідносинах через уповноважені органи (директора, керуючого, голову правління і т.д.), залишаючись при цьому фактичною стороною договірних зобов'язань, у тому числі і трудових. Якщо найм на роботу на підставі трудового договору здійснює фізична особа, то саме вона вважатиметься роботодавцем.

Отже, трудовий договір- це двостороння угода, за якою працівник зобов'язується особистою працею виконувати обумовлену договором роботу з дотриманням встановленого трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові відповідну заробітну плату та забезпечити належні умови праці, визначені трудовим законодавством, колективним договором та угодою сторін.

Основними характерними ознаками сучасного трудового договору вважаються насамперед:

ü добровільність;

ü від платність;

ü рівність сторін.

Зміст трудового договору формулює взаємні зобов'язання його сторін.

Найбільш загально про зміст трудового договору можна судити з огляду на ст. 21 КЗпП України, яка передбачає обов'язок працівника виконувати роботу, передбачену договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, та обов'язок роботодавця «виплачувати заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання даної роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін». Переважно права і обов'язки сторін, що складають зміст трудового договору (їх ще називають його умовами), встановлюються за взаємною згодою працівника і роботодавця. Тим не менше, розрізняють і такі умови трудового договору, що визначені законодавством. Це, як правило, умови - гарантії, які передбачають мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість відпустки і т.д.

Основну частину змісту трудового договору усе ж складають договірні (погоджувальні) умови, тобто ті умови, які встановлюють за взаємною домовленістю сторін. Як правило, вони стосуються трудової функції, місця роботи, прав і обов'язків працівника, прав і обов'язків роботодавця, розміру оплати праці доплат і надбавок, заохочувальних виплат, режиму робочого часу, тривалості щорічної відпустки, умов підвищення кваліфікації, соціально-побутового обслуговування і т.п. Основною вимогою, що ставиться до договірних умов, є те, що умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника у порівнянні з тими, що вже встановлені чинним законодавством. Якщо такі умови у трудовому договорі все ж передбачено, то вони є недійсними.

3а трудовим правом, умови трудового договору, що становлять його зміст, поділяють на два види: необхідні (обов'язкові) та факультативні (додаткові). Необхідні умовиповинні бути обов'язково відображені у трудовому договорі. Без них трудовий договір не можна укласти взагалі. Факультативні умовиможуть і не включатися до змісту трудового договору, тобто його можна укласти і за відсутності таких умов.

До істотних (необхідних) умов трудового договору відносяться:

üмісце роботи;

üтрудова функція;

üчас початку роботи;

üоплата праці.

Місце роботи як одна з необхідних умов трудового договору характеризує правове становище роботодавця як учасника трудових правовідносин. Місце роботи вказує передусім на роботодавця. Це завод, фабрика, акціонерне товариство, університет, виконком, прокуратуратощо. Ця умова має істотне значення і не підлягає змінам в односторонньому порядку на відміну від робочого місця.

Робоче місце - це вже, як правило, конкретне місце праці окремого працівника. Воно характеризується чітко визначеними параметрами: цех, дільниця, відділ, відповідний агрегат (автомобіль, трактор, тепловоз). Як правило, конкретне місце праці не уточнюється у трудовому договорі, а тому за трудовим законодавством дозволено зміну робочого місця (переміщення) працівника без його згоди у межах місця роботи та інших істотних умов трудового договору. Разом з тим, робоче місце може бути об'єктом обговорення сторін при укладенні трудового договору, коли це має суттєве значення, залежно від характеру майбутньої роботи.

Трудова функція працівника характеризується поєднанням суб'єктивних чинників:

üпрофесією;

üспеціальністю;

üкваліфікацією;

üвідповідною посадою чи виконуваною роботою (ця умова є істотною для трудового договору і обов'язково повинна бути об'єктом переговорів при його укладенні).

Трудова функціяяк одна з обов'язкових умов трудового договору - це вид роботи або посада, виконання чи заміщення яких можливе з огляду на професію, спеціальність, кваліфікацію працівника. Трудова функція визначається угодою сторін.

Факультативними умовами, які можуть бути об'єктом погодження при укладенні трудового договору, вважаються будь-які додаткові вимоги сторін, якщо вони не погіршують становище працівників порівняно із законодавством про працю. До таких умов можна віднести умови:

üпро неповний робочий час;

üпро сумісництво;

üпро випробувальний термін;

üпро володіння іноземною мовою;

üпро наявність власного автомобіля в особи, яка влаштовується на роботу;

üпро нерозголошення комерційної таємниці тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за його порушення і невиконання	\|	Види трудового договору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.