Охорона праці та її правове забезпечення

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 7. Правове регулювання охорони праці

7.1. Охорона праці та її правове забезпечення.

7.2. Загальні гарантії прав працівників на охорону праці.

7.3. Особливості правового регулювання праці жінок.

7.4. Особливості правового регулювання праці молоді.

7.5. Організація охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях.

Загальна декларація прав людини проголосила право кожного на справедливі та сприятливі умови праці, складовою частиною якогоє такі умови, які відповідають вимогам безпеки та гігієни. Право на безпечні і здорові умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цьогоправа здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних,організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці.

У широкому значенні під охороною працірозуміють сукупність правових норм, що регулюють весь комплекс суспільних відносин у сфері застосування праці. До них належать також норми, що забороняють необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу чи незаконне звільнення, що встановлюють максимальну тривалість робочого часу та мінімальну тривалість часу відпочинку тощо. Сукупність норм, що регулюють встановлення безпечних та нешкідливих умов праці з метою запобігання негативного впливу виробничого середовища на життя та здоров'я працівників, розглядають як поняття охорони праці у вузькому значенні.

Наукою трудового права охорона праці розглядається також як:

üінститут трудового права;

üправовий принцип;

üелемент трудових правовідносин;

üсистема законодавства.

Охорона праці як інститут трудового праває сукупністю правових норм, що регулюють відносини з охорони життя, здоров'я та працездатності працівників шляхом встановлення безпечних і нешкідливих умов праці.

Відповідно, до цього інституту входять:

üнорми, що встановлюють загальні вимоги охорони праці;

üнорми,що спрямовані на попередження (профілактику) виникнення виробничого травматизму і професійних захворювань;

üнорми, що встановлюють обов'язки роботодавців та працівників з питань охорони праці;

üнорми, що містять спеціальні заходи охорони праці окремих категорій працівників.

Як правовий принцип трудового права, охорона праці відображає зміст усіх норм трудового права, які своєю сутністю спрямовані на охорону життя, здоров'я та працездатності працівників. У цьому значенні охорона праці є галузевим правовим принципом, оскільки відображає його соціальну спрямованість на захист трудових прав працівників.

Сторони трудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону життя, праці розглядають як елемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань, що встановлені чинним законодавством, колективним та трудовим договорами і угодами.

Законодавством на працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язаний знати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватись зобов'язані. щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовим договорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати і з роботодавцем в організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівниками зазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповідно роботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарної відповідальності.

Охорону праці розглядають як своєрідну систему законодавства.Найважливіші норми, що регулюють питання охорони праці, передбачені в Конституції України, КЗпП України та Законі України «Про охорону праці».

Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони праці, національне законодавство:

ü встановлює пріоритетність життя та здоров'я працівників, право на одержання інформації з питань охорони праці, повну та всебічну інформованість працівника про наявні шкідливі і небезпечні умови праці;

ü передбачає систему організації управління охороною праці на національному і виробничому рівнях, створення спеціальних служб, що здійснюють комплексне управління охороною праці;

ü запроваджує принципи пільгового оподаткування доходів роботодавця, гнучких важелів корегування розмірів страхових внесків роботодавця на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нещасних випадків і професійних захворювань, застосування штрафних санкцій тощо.

Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України «Про охорону праці».Він містить 8 розділів, 44 статті, які встановлюють загальні положення з охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

За сферою дії нормативні акти з охорони праці поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів з охорони праці належать акти, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації, незалежно від їх відомчої належності та виду трудових відносин. До державних галузевих нормативних актів з охорони праці належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи,організації певної галузі економіки.

Важливе значення у правовому забезпеченні охорони праці на підприємстві, в установі, організації належить колективному договору. Зобов'язання сторін колективного договору з питань охорони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, їх до ведення до нормативних, запобігання виникненню виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшенню факторів шкідливого впливу на організм працівників та скорочення кількості робочих місць з шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бути викладені у вигляді додатку до колективного договору.

Зобов'язання роботодавця полягають у запровадженні ефективної системи управління охороною праці шляхом створення відповідних служб, які забезпечують комплексне вирішення питань з охорони праці, усунення причин, що призводять до нещасних випадків, у тому числі і виведення з експлуатації будівель та споруд, які перебувають в аварійному стані, проведенні лабораторних досліджень умов праці на їх відповідність встановленим нормативам, стимулюванні запровадження у виробництво екологічно чистих технологій та створення безпечних умов праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріальна відповідальність працівників: види і порядок застосування	\|	Загальні гарантії прав працівників на охорону праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.