• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фактори, які впливають на ринкові ціни

В умовах ринкового ціноутворення та самостійності підприємств у встановленні цін необхідно враховувати основні фактори. що формують ринкові ціни.

Все різноманіття чинників, що впливають на утворення цін, можна поділіти на:

1) фактори попиту;

2) фактори споживчого вибору;

3) фактори пропозиції;

4) фактори альтернативних виробничих можливостей.

Базовими чинниками в умовах товарного ринку є різноманітні витрати - внутрівиробничі і невиробничі. Зміна цін під впливом цих чинників відбувається в тому ж напрямку, що і зміна витрат.

Підвищенню цін сприяють:

· спад виробництва;

· нестабільність економічної ситуації;

· монопольне положення підприємства-виробника;

· наявність ажіотажного попиту;

· збільшення загальної маси грошей, що знаходяться в обігу;

· збільшення збиральних податків;

· більшення виплат по заробітній платі, у тому числі і зростання ставок заробітної плати;

· прагнення підприємства до підвищення прибутку у разі інших незмінних обставин;

· підвищення якості товару;

· відповідність моді;

· підвищення дефіцитності робочої сили;

· низька ефективність використання капіталу, устаткування, робочої сили, землі та ін.

Зниженню цін сприяють:

· зростання виробництва;

· технічний прогрес;

· зниження витрат виробництва та обігу;

· зростання продуктивності праці;

· загострення конкуренції;

· зниження збиральних податків;

· зменшення кількості посередників;

· зменшення бюрократичних надбудов.

Основні фактори, що формують ринкові ціни, класифіковані і наведені в табл. 4.1

Таблиця 4.1

Класифікація факторів, що формують ринкові ціни

Крім того, фактори ціноутворення підрозділяють на зовнішні і внутрішні.

Група внутрішніх чинників містить у собі:

- ефективність рекламної діяльності;

- специфіку, ступінь унікальності і рівень якості виробленої на продаж продукції;

- ступінь досконалості виробленого процесу і собівартість одиниці продукції;

- орієнтація виробника на один або на декілька ринкових сегментів;

- характер і специфіка життєвого циклу продукції;

- гнучкість і мобільність виробничого процесу;

- тривалість просування товару;

- організація і рівень сервісу перед продажем, під час продажу і у післяпродажний період;

- імідж і авторитет виробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Група чинників, названих зовнішніми, містить у собі:

- ступінь політичної стабільності в країні, де просувається товар;

- ступінь політичної стабільності в країнах, де провадиться збут продукції;

- наявність або відсутність на ринку трудових, матеріальних або інших ресурсів;

- характер і принципи державної економічної політики;

- рівень, темп зміни й інші динамічні характеристики інфляції;

- масштаби і сегментація ринку;

- обсяг ринку і характеристики фактично існуючого і перспективного купівельного попиту;

- наявність, рівень і характер конкуренції на ринку однорідної продукції.

Сукупний вплив цих чинників у кінцевому рахунку призводить до встановлення цін, що забезпечують збалансованість економічної діяльності. Це досягається спроможністю вільного ринку до саморегулювання.

Природно припустити, що при інших незмінних умовах купівельний попит зростає при зменшенні ціни товару і, навпаки, при зростанні ціни він падає. Залежність обсягу попиту від ціни називається кривою попиту. В координатах „пропозиція - ціна” залежність пропозиції від ціни являє собою монотонно зростаючу функцію, хоча зовсім не обов’язково прямо пропорційну (лінійну). Ця залежність називається кривою пропозиції.

Ціна, що відповідає збалансованості попиту і пропозиції, називається ціною ринкової рівноваги. При даному обсязі продажів вона задовольняє інтересам і покупців, і продавців. Зауважимо, що в сучасному товаристві, де поділ праці і кооперація досягають високого ступеня, продавець іншим часом і в інших умовах може виявитися покупцем і навпаки. Порушення рівноваги в якомусь одному сегменті ринку є дестабілізуючим для економіки в цілому.

На ціни значною мірою впливає навколишнє маркетингове (у тому числі фінансово-економічна) середовище. Сюди відносяться умови кредиту, зміна купівельної спроможності грошової одиниці, наявність у країні золотовалютних резервів, співвідношення між кількістю товарів і загальною масою грошей, девальвація і чутки про неї, конкурентне середовище, та ін. На рівень цін, встановлених фірмою-виробником (продавцем), значно впливає вибір кола споживачів, яким адресується даний товар. Особи, що визначають припустимий рівень цін на продукцію, що випускається підприємством, повинні враховувати особливості кожної категорії споживачів.

В ринкових умовах ціну на товар визначає його власник. Але в усіх країнах існує державне регулювання цін на деякі товари.

Державне регулювання цін - вплив держави на процес ціноутворення. Метою державного регулювання цін є:

· недопущення інфляції;

· підтримання прожиткового мінімуму;

· сприяння нормальній конкуренції;

· розвиток економіки та соціальної сфери.

В табл. 4.2 відображено основні методи регулювання цін з боку держави.

В умовах розвинутої ринкової економіки держава може протистояти так званому горизонтальному і вертикальному фіксуванню цін.

Таблиця 4.2

Методи державного регулювання рівня цін

У першому випадку маємо на увазі запобігання змові виробників товару, а також осіб, що займаються оптовою і роздрібною торгівлею. Фіксовані ціни, встановлені в результаті такої змови, незалежно від ступеня їхньої обгрунтованості, признаються незаконними з усіма наслідками, що звідси випливають.

Вертикальна фіксація цін виникає тоді, коли оптовик потребує продажу свого товару за встановленими їм цінами. Таким чином, роздрібні ціни встановлюються кимось, а не визначаються умовами ринку. Проте виробники й оптові торговці повинні пропонувати свій товар різним покупцям на тих самих умовах.

Держава також уживає заходів для захисту дрібного бізнесу від тиску з боку великих підприємств, що можуть дозволити собі тимчасово продавати продукцію нижче її собівартості з метою залучення покупців і усунення конкурентів. Особливо це відноситься до таких продуктів повсякденного попиту, як хліб, молочні продукти, спиртні напої та ін.

Переглядів: 2067