Особливості ярусності агрофітоценозів

В агрофітоценозах також групуються види, нерівнозначні за своєю екологією та біологією розвитку. У результаті їх співжиття виникає ярусне розчленування, насамперед, між культурними рослинами та бур'янами.

Варто відзначити, що вперше для бур'янових видів ярусне почленування по відношенню до культури описав А.І. Мальцев ще в 1909 році. При цьому ним були враховані як природні особливості, так і біологічні властивості культур та бур'янів. Проаналізувавши їх, автором були розроблені засади ярусної диференціації і виділені наступні яруси посівів культур:

1. Перший, або верхній ярус утворюють бур'яни, які перевищують культурні рослини, визрівають до збирання, врожаю і розмножуються насіннєвим способом шляхом самосіву. Це рослини, плоди яких розносяться вітром. До них належать осот польовий і жовтий осот польовий.

2. Другий, або середній ярус створюють бур'яни, що менше половини висоти рослин культури і визрівають переважно одночасно з ними. Це такі види як кукіль звичайний, пажитниця багаторічна, стоколос житній.

3. Третій, або нижній ярус утворюють бур'яни, які розвиваються внизу посіву, біля поверхні ґрунту (фіалка польова, грицики звичайні). Вони залишаються нескошеними після збирання врожаю.

У 1929 році Л.Б. Колокольніков для визначення ярусності агрофітоценозів застосував графічний метод. За висотою рослин і траплянням він виділив п'ять ярусів бур'янів у посівах вівса:

1. Перший ярус включає рослини, що досягли висоти 140 см. Як і у Мальцева, до нього віднесені рослини, що розмножуються самосівом до збирання урожаю, а також ті, що відзначаються високою парусністю. Серед них значне місце посідають багаторічники – осот польовий, жовтий осот польовий, волошка скабіозовидна, полин звичайний, костриця лучна; з однорічних – пастернак посівний, метлюг звичайний.

2. Другий ярус створюють бур'яни, що досягають висоти культури, тобто висоти 91-97 см. Це пирій повзучий, пажитниця п'янка, метлюг польовий, тимофіївка лучна, жовтий осот польовий, овес пустий, пастернак посівний. Сюди належать переважно однорічники, насіння яких поширюється одночасно з урожаєм культури. Багато з них є спеціалізованими бур'янами.

3. Третій ярус становлять бур'яни, висота яких до 50 см, тобто не перевищує половини висоти культури. Насіння цих бур'янів поширюється разом з визріванням насіння культури, частково висівається до збирання врожаю. У південних районах ці бур'яни представлені однорічниками, а в північних - багаторічниками. Серед багаторічників – хвощ польовий, пирій повзучий, деревій звичайний, горошок мишачий, чистець болотний, щавель малий, підмаренник чіпкий, оман британський, кульбаба осіння, осот польовий, льонок звичайний, подорожник ланцетолистий. Серед однорічників – гірчак берізковидний, жабрій звичайний, лобода біла, празелень звичайна.

4. Четвертий ярус має висоту 27 см. До нього потрапляють переважно однорічники, в основному не порушені збиранням культури. Це зірочник середній, конюшина польова, гірчак берізковий, фіалка польова. Рідше багаторічники – хвощ польовий, свербига східна.

5. П'ятий ярус складають бур'яни висотою до 13 см, до них належать виключно однорічники, а також повзучі форми багаторічників. Типовими з них є: зірочник середній, лобода біла, незабудка польова, фіалка польова, жабрій ладанний, талабан польовий, щавель горобиний, жовтець повзучий, конюшина повзуча, сухоцвіт багновий тощо.

Цей морфологічний підхід виділення ярусності не задовільняє багатьох параметрів його природи та господарської значимості. Тому вченими були запропоновані інші принципи виділення ярусності агрофітоценозів. Одним з них є принцип, розроблений Г.О. Часовенною (1975). Вона вважає необхідним урахувати біологічні й екологічні особливості компонентів агрофітоценозу, зокрема таку особливість, як різновеликість бур'янів, тобто рослини першої, другої і третьої величини, що належать до відповідного ярусу. Це істотно для врахування життєвості рослин, що зростають у різних фітоценотичних умовах. Виходячи з цих міркувань, автором запропоновано такий характер ярусної будови агрофітоценозів.

1. Перший ярус включає рослини, що досягають висоти 80-100 см заввишки. До них належать такі бур'яни: жовтий осот польовий, осот польовий, дейскуранія Софії та інші. Ці рослини в озимих посівах досягають висоти культури, а в ярих - навіть перевищують її.

2. Другий ярус створюють бур'яни другої величини, які досягають 60-80 см. В агрофітоценозах озимих культур вони звичайно не перевищують половину висоти культури, а в ярих становлять від 1/2 до 2/3 висоти культивованих рослин. Характерними видами для цього ярусу є гірчиця польова, жабрій гарний, триреберник непахучий та інші.

3. Третій ярус складають бур'яни третьої величини, які за оптимальних умов досягають висоти 20-30 см. Сюди належать талабан польовий, грицики звичайні, чистець однорічний та інші.

4. Четвертий ярус формують низькорослі види та види, що стеляться на поверхні ґрунту, їх висота у середньому 5-10 см. Це такі рослини як зірочник середній, конюшина повзуча, фіалка польова, мишій малий, ситник жаб'ячий тощо.

5. П'ятий ярус утворюють наземні рослини. На вологих місцезростаннях його представляють синузії водоростей, мохів тощо, але, як правило, вони не створюють скільки-небудь чітко диференційованого ярусу агрофітоценозу.

Особливу групу в останніх створюють чіпкі та виткі рослини, зокрема такі, як гірчак берізковидний, берізка польова, повитиці, горошок мишачий та інші. Їх висота залежить від висоти рослини, до якої вони прикріплюються, тобто від опори. Тому цю групу рослин відносять до позаярусних.

В агрофітоценозах, подібно до природних фітоценозів, виділяється як надземна, так і підземна ярусність. Це цілком зрозуміло, бо агрофітоценоз, незважаючи на його штучність, також представлений різними видами культурних і дикорослих рослин з неоднорідною вимогливістю до едафотопа відповідно до їх біологічних та екологічних особливостей розвитку. Чіткість вираженості підземної ярусності агрофітоценозів зумовлена потужністю та характером розподілу кореневих систем, насамперед культурних рослин, що тісно пов'язано з агротехнікою їх вирощування. Наприклад, у житньому агрофітоценозі на ґрунтовому профілі можна бачити, що кореневі системи жита посівного займають орний горизонт глибиною 25-36 см. У місцях, не зайнятих коренями жита посівного, екологічну нішу знайшли для своїх кореневих систем бур'яни. Так хвощ польовий займає вільні ділянки, не заселені коренями жита на глибині 25-26 см, хоч окремі кореневища його проникають і в глибші шари – до 1,1-2,0 м. По відношенню до культури жита посівного хвощ польовий створює чітко відмежований другий ярус. Інші види бур'янів займають решту екологічних ніш, які залишаються вільними поміж бур'яном і культурою, що призводить до подальшого розчленування агрофітоценозу та насиченості його флористичного складу.

Отже, в агрофітоценології важливого значення набуває питання ярусної структурної організації агрофітоценозів, що має істотне теоретичне фітоценологічне і практичне значення для підбору культур та агротехніки, їх вирощування з метою раціонального використання мінеральних ресурсів різних горизонтів ґрунтового профілю й об'єму ґрунту, звідки рослини черпають необхідну кількість води і зольних елементів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ярусність природних угруповань	\|	Структурність фітоценозу. Біогоризонти і фітогоризонти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.