• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

На допомогу студентові

Вивчення гідрологічного режиму водних об'єктів провадять двома способами: стаціонарним і експедиційним. Для повного і всебічного вивчення водних об'єктів використовують стаціонарний спосіб, який полягає в організації тривалих гідрометричних спостережень на постійно діючих постах і станціях. Експедиційний спосіб дає змогу у короткий час провести гідрометричні роботи на значній кількості водних об'єктів і використовується передусім за спеціальним завданням (зрошування, спорудження мостів, гідроелектростанцій тощо.).

Гідрологічні станції і постивходять до складу гідрологічної мережі, яка є складовою частиною загальної державної гідроме­теорологічної мережі України. Розрізняють головні і спеціальні гідрологічні станції і пости. Головні, зокрема, поділяють на режимні та оперативні (інформаційні).

Головні пости займаються вивченням гідрологічного режиму водних об'єктів протягом багаторічного періоду та забезпеченням служби прогнозів і народного господарства режимною інформацією. Режимнігідрологічні пости призначені для вивчення місцевих особливостей гідрологічного режиму річок і водойм; оперативні–споруджують для забезпечення гідрологічною інформацією служби прогнозів і зацікавлених народогосподарських організацій.

Спеціальні гідрологічні станції і пости вивчають місцеві особливості режиму водного об'єкта за цільовою програмою.

Крім гідрологічної мережі Держкомгідромету існує мережа, організована різними установами, міністерствами і відомствами з метою забезпечення своїх специфічних потреб.

Водомірним постомназивають місце на річці, озері або водосховищі, вибране з додержанням певних правил і обладнане спеціальним устаткуванням для систематичних вимірювань висоти рівня води. За способом влаштування водомірні пости бувають: прості, передавальні, самописні і дистанційні.

Ділянка річки в місці розміщення поста повинна мати характерний для зазначеного району гідрологічний режим, бути прямолінійною протягом трикратної ширини меженного русла, доступною для виконання спостережень і знаходитися недалеко від засобів зв'язку. Береги і русло річки мають бути сталими, тобто не розмитими і не замуленими, не заростати водяною рослинністю.

Ділянку річки необхідно вибрати без заплави, а коли це неможливо, то із заплавою якомога вужчою, рівною, без проток і стариць, без дерев і чагарників. У межах ділянки, де розташований водомірний пост, річка має протікати в одному руслі. У неї не повинні впадати великі притоки, у межах русла не повинно бути островів, несталих перекатів, які можуть бути причиною утворення косоструминної течії, поперечного похилу води, заторів і зажорів льоду. Дільниця поета має бути вільною від причалів, пляжів, скидання промислових і каналізаційних вод, підпору гідротех­нічними спорудами тощо.

На водомірних постах мережі провадять вимірювання рівня і температури води, товщини льоду, снігу на льоду, шуги, а також візуальні спостереження над силою і напрямом вітру, водяною рослинністю, льодовими явищами тощо. Крім того, на гідрологічних постах II розряду провадять метеорологічні спостереження за програмою метеорологічних постів І розряду над атмосферними явищами, опадами і запасами води у сніговому покриві і беруть проби води на хімічний аналіз, а на постах І розряду ще додатково вимірюють витрати води завислих і донних наносів, похил водної поверхні, а також беруть проби донних відкладів на механічний аналіз.

Спостереження за коливанням рівня полягає у вимірюванні висоти водної поверхні над постійною площиною, яку приймають за нульову.

Спостереження за рівнями води на водомірних постах здійснюють щоденно о 8 і 20 год. за місцевим (поясним) часом, а в період повені і паводків – через однакові проміжки часу (1, 2, 4, 6 год.). Висоту рівня води на простих постах вимірюють з точністю до і см.

З метою реєстрації максимального і мінімального рівнів води між термінами спостережень використовують водомірні рейки. Максимальна рейкаскладається з металевої труби, нижня частина якої перфорована, і залізного стержня, який покривають розведеною крейдою і встановлюють у трубу. Рейку прикріплюють на палі або забурюють у ґрунт. По межі розмиву крейди визначають максимальний рівень води. Поряд з такою рейкою використовують максимальну і мінімальну рейки Фролова. Насаджений на такі рейки поплавок вільно пересувається за рівнем води лише в одному напрямі: вгору - на максимальній рейці і вниз – на мінімальній, і залишається у крайньому положенні до повернення спостерігача. Змінити положення поплавка заважають пружини, які впираються у вирізи рейки.

На кожному водомірному посту крім паль, рейок, самописців тощо встановлюють два репери – контрольний і головний, які розміщують за межами зони затоплення високими водами. Контрольний репервстановлюють у створі поста; слугує він для систематичних контрольних перевірок висоти постових пристроїв за допомогою нівелювання. Головний реперпризначений для періодичної перевірки висоти контрольного репера. Встановлюють його потайним за межами поста.

Нуль графіка поста– це умовна горизонтальна площина, до якої як до нульової поверхні приводять висоту рівня води. Нуль графіка поста обирають з таким розрахунком, щоб його площина була не менш як на 0.5 м нижчою від можливого рівня води в створі поста.

Крім нуля графіка на водомірних постах застосовують таке поняття, як нуль спостережень – позначка над нулем графіка тієї висотної площини, від якої ведуть відлік рівня води в момент спостережень. На рейковому посту – це нуль рейки, а на пальовому –головка палі.

Перевищення нуля спостережень h₁, h₂, h₃ над нулем графіка поста називають приводкою, яку виражають, як і рівень води, у сантиметрах.

На свайному посту рівень вимірюється за допомогою переносної рейки, яку встановлюють вертикально щодо найближчої до берега сваї, що зануреної у воду. Постійні рейки встановлюють під мостами.

Також на водомірних постах здійснюють вимірювання темпе­ратури води. Температуру води вимірюють поблизу водомірного поста, в місці з постійною течією і глибиною не меншою, ніж 0,3-0,5 м. Спостереження за температурою води розпочинають навесні з появою відлиг, проводять їх щодня о 8 і 20 год. і припиняють восени через 3-5 діб після встановлення сталого льодоставу. Температуру води вимірюють водним термометром з точністю до 0,1°С, а коли температура наближається до 0°С, застосовують мікротермометр, точність вимірювання за допомогою якого становить 0,01°С.

Зміна рівнів води в річках зумовлюється коливаннями витрат води. У період весняного сніготанення або сильних дощів рівень води в річках різко підвищується, а в період літньої та зимової межені – плавно знижується.

Отже, зміни водності річки пов'язані із змінами сезонів року. Однак є й інші причини, які спричинюють коливання рівня в річці на окремих її ділянках, або в окремі періоди часу. До них належать:

- підвищення або зниження русла за рахунок розмиву його дна або акумуляції наносів;

- наявність на річці штучних споруд (гребель, загат тощо), які утворюють змінний підпір, порушуючи природний (побу­товий) режим рівнів;

- заростання русла водною рослинністю, яка утворює підвище­ний опір потокові;

- поява та наявність на річці льоду (на поверхні води або в живому перерізі);

- згони та нагони води, спричинені вітром, передусім в гирлових ділянках річок, та припливно-відпливні явища.

Спостереження за рівнем води дають змогу встановити зони і тривалість затоплення окремих ділянок річкової долини, визначити швидкість руху паводкової хвилі по руслу, охарактеризувати режим водності ріки протягом року та в багаторічному плані та ін.

За даними середньодобових значень рівня будують графік коливань середніх добових рівнів, на якому зазначають фази льодо­вого режиму та форми первинного льодоутворення, користуючись умовними позначеннями:

льодостав – період, протягом якого спостерігається нерухомий льодовий покрив на річці, водоймі;

шугохід(рідкий, густий) – рух шуги по поверхні водного потоку у вигляді грудок, шугових килимів і вінків, а в глибині потоку - у вигляді скупчення кристалів, які утворюють грудки. Густота шугоходу оцінюється в балах за десятибальною шкалою;

льодохід (рідкий, густий) – рух крижин і льодових полів на ріках. Розрізняють осінній і весняний льодохід; льодохід весняний відрізняється від осіннього переносом великих мас крижин, що відбувається при підвищених рівнях і швидкостях течії. Густоту льодоходу оцінюють у балах: на річках – за десятибальною шкалою; на озерах і водосховищах – за трибальною;

вода тече поверх льоду;

затор– накопичення крижин в руслі річки під час льодоходу, що зумовлює стиснення живого перерізу і пов'язаний з цим підйом рівнів води; спостерігається переважно під час весняного льодоходу на дещо мілкіших ділянках ріки;

зажор– закупорка живого перерізу річки в період осіннього льодоходу та на початку льодоставу масою внутріводного льоду і шуги. Розрізняють "голову зажору"– частину, розташовану нижче за течією, і "хвіст зажору",розташований вище;

забереги– смуги льоду, що обрамовують береги річок, озер і водосховищ, при незамерзлій іншій частині водного простору;

сало– плаваючі на поверхні води скупчення намерзлих льодових голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцевого кольору, зовнішньо нагадують плями плаваючого на поверхні жиру;

закраїни– смуги відкритої води вздовж берегів, які утворюються перед скресанням унаслідок танення льоду, відходу його від берега і підвищення рівня води;

сніжура– сніг, плаває у воді у вигляді грудкуватих скупчень, зовнішньо подібних на намочену у воді вату; утворюється при випаданні значної кількості снігу на охолоджену водну поверхню.

Обробка спостережень за рівнями дає змогу встановити характерні рівні, повторюваність і тривалість рівнів. Якщо на ріці є декілька водомірних постів, то будують суміжні графіки коливань рівня, що має практичне значення, оскільки це дає змогу вивчити сезонний характер режиму рівня та чергування по ріці хвиль паводків і повені.

Характерні рівні визначають і для кожного року, і для багаторічного періоду. Кожного року встановлюють такі показники:

І.Дату настання максимального рівня води в річці, його величину.

2. Дату настання мінімального рівня води в річці, його величину.

3. Рівень, за якого почали з'являтись льодові утворення (дата).

4. Рівень, за якого ріка звільнилась від льоду (дата).

Для кожного характерного рівня за багаторічний період знаходять крайні (екстремальні) терміни настання: найбільш ранній і найпізніший, а також визначають середню дату настання.

Щоб обчислити середню дату характерного рівня за багато­річний період, коли в окремі роки він спостерігається в різні місяці, треба терміни кожного року приводити до початку року, або одного найбільш раннього місяця і потім вирахувати середній термін.

Наприклад, якщо рівень весняної повені за 5 років спостерігався ЗО/ІІІ, 5/ІУ, ЗО/ІІІ, 25/11, 5/ІV, 15/ПІ, то число днів від початку року становитиме:

95, 89, 56, 95, 74.

Загалом 409 днів. Середній день наступання рівня весняної повені становитиме;

409: 5 = 82 дні, а середня дата 82-31 (січень) - 28 (лютий) з» 23.Ш.

Визначення повторюваності і тривалості рівнів має важливе значення під час вирішенні низки питань, пов'язаних з судноплавством, сплавом, зрошенням та при проектуванні гідротехнічних споруд.

Завдання 1.Ознайомитися з змістом та структурою "гідрологіч­них щорічників".

Завдання 2.Побудувати графік коливань середніх добових рівнів води у річці за рік.

Дані для побудови графіка взяти із гідрологічних щорічників.

Порядок роботи: На міліметровому папері по вертикалі відкласти в масштабі рівні (у см чи мм), а по горизонтальній осі – дні року – 1 день (3 см – 1 місяць). Нанести точки відповідних рівнів проти кожного дня в обраному масштабі, з'єднати лініями точки, нанесені на графік.

Завдання 3.Нанести на графік коливань рівня води в ріці відповідними позначеннями льодовий режим.

Завдання 4.Визначити характерні рівні для окремого пункту за рік:

а) Найвищий річний рівень і дата його настання;

б) найнижчий річний рівень і дата його настання;

в) Рівень, при якому річка звільнилась від льоду, його дата;

г) Рівень, при якому почали появлятися льодові утворення і його дата.

Контрольні запитання

1.Назвіть основні способи вивчення гідрологічного режиму водних об'єктів.

2. Яке призначення основних, режимних та оперативних гідрологічних постів.

3. Що називають водомірним постом?

4. Охарактеризуйте основні типи водомірних постів?

5. Як вибрати ділянку для встановлення водомірного поста?

6. Суть і основні терміни спостережень на водомірному посту.

7. Якими приладами і як визначають максимальні і мінімальні рівні води?

8. Яке призначення контрольного та головного репера?

9. Як провадять спостереження за коливанням рівня води?

10. Що називають нулем графіка поста?

11. Що називають нулем спостережень?

12. Назвіть причини, які спричиняють коливання рівня води у річці.

13. Назвіть явища льодового режиму.

14. Що такс забереги та закраїни?

15. У чому різниця льодоходу та шугоходу?

16.Що таке льодостав?

17. Чим відрізняється затор від зажору?

18. Що таке сніжура?

19. Які характерні рівні води встановлюють для кожного року?

Переглядів: 1737