Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Закони, закономірності, принципи управління

Теоретичні основи управління включають розгляд законів, закономірностей, принципів, функцій, методів і форм управління.

Закони управління є основною для створення та функціонування організації; вони фіксують єдність різних явищ; знаходять прояв в діяльності людини та завжди об’єктивні. Закони управління повинні відповідати певним вимогам, якості (за Мартиненко):

· відображати загальні стійкі залежності в організації;

· бути об’єктивною основою, що відображає структуру і зміст управління;

· проявляти свою дію на всі сфери управлінської діяльності;

· бути інваріантними до будь-яких організацій.

Закони управління відображають важливі внутрішні стійкі риси, загальні, суттєві і необхідні особливості процесу управління. Вони мають об’єктивний характер і не залежать від волі людей, а визначають їх волю, свідомість і наміри. Використання законів дозволяє приводити діяльність людей у відповідність до об’єктивних вимог життя. Більшість авторів виділяють такі закони управління:

- закон спеціалізації управління потребує високого професіоналізму у всіх сферах діяльності суб’єкта управління;

- закон інтеграції управління спрямований на досягнення єдності зусиль всіх підрозділів для виконання завдань;

- закон необхідної різноманітності:різноманітність системи, що управляє повинна бути не менше, ніж у об’єкта, яким управляють;

- закон оптимального поєднання централізації та децентралізації управління передбачає делегування повноважень від вищих рівнів управління нижчим з метою досягнення оптимальних результатів;

- закон заощадження часу спрямований на підвищення ефективності управління шляхом упровадження новітніх технологій;

- закон пропорційного розвитку систем управління передбачає послідовну та постійну еволюцію всіх систем управління;

- закон пріоритетності соціальних цілей: основною метою розвитку суспільства є поліпшення якості життя людей;

- закон наростання суб’єктивності й інтелектуальності управління: чим вищерівень управління окремого лідера, тим більше простір для виявлення його позитивної суб’єктивності в роботі;

- закон домінування глобальної мети: кожна соціальна система складається із підсистем,які складають цілісний організм;

- закон зворотного зв’язку визначає зв'язок керівного і керованого органів, їх специфічні причинно-наслідкові зв’язки.

На основі аналізу великої кількості джерел Г.Єльнікова сформулювала закономірності управління системою загальної середньої освіти:

- розвиток системи управління освітою характеризується якісними і кількісними змінами в змісті, структурі, технології управління;

- - адаптація системи управління до зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування спрямована на розвиток системи;

- порядок зв’язку між суб’єктами управління зумовлений характером завдання, формами і методами управління, кваліфікацією та можливостями виконавців;

- збільшення кількості та рівня ступенів свободи посилює процеси самореалізації, чим підвищує мотивацію виконавців;

- управління має комунікативну основу;

- кість управління залежить від ступеня розробки критеріальної моделі результату;

- ефективність управління забезпечується субординаційною та координаційною узгодженістю цілей усіх суб’єктів управління з урахуванням реальної ситуації.

В процесі розвитку теоретичних основ управління сформувалися певні принципи.

Принципи – фундаментальні вихідні положення, що випливають із стійких тенденцій та закономірностей управління.

Принципи – це ознаки будь-якої науки, зокрема, і управління. Принципи управління слід розуміти як загальновизнані положення, яких необхідно дотримуватись у процесі управлінської діяльності.

Принципи – це основні правила, що розкривають дії об’єктивних законів, за якими повинна ефективно функціонувати організація. Принципи відображають різні сфери діяльності організації та управління нею. Вони є підґрунтям для правильного розуміння взаємодії між людьми, виробничими процесами, осмислення цілей та результатів діяльності організації.

Термін «принципи управління» вперше увів Ф. Тейлор у 1911 році у праці «Принципи наукового управління». Майже за 100 років розвитку науки менеджменту з’явились різні класифікації принципів управління.

Будь-яка система будується на певних фундаментальних засадах, як відображають її головні риси. Це стосується і системи управління навчальними установами, яка також базується на поєднанні загальних принципів соціального управління та специфіки функціонування конкретного закладу. Умовно принципи можна розподілити на загальні та специфічні. До загальних принципів можна віднести: компетентність,гуманність, інноваційність, прагматизм.

Основними принципами освітнього менеджменту можна вважати:

· глибоке переконання у сучасних етичних цінностях;

· сильна внутрішня корпоративна культура;

· цілісний погляд на людину;

· особисті стимули в роботі;

· заохочення різних поглядів та консенсус;

· єдиний статус усіх працівників;

· постійна підготовка та перепідготовка персоналу;

· політика повної зайнятості;

· орієнтація та якість;

· колегіальне прийняття рішень;

· максимальне делегування повноважень;

· заохочення горизонтальних зв’язків.

Вихідними принципами освітнього менеджменту за В.І. Масловим є :

1. Принцип соціальної детермінації. Вимагає передусім розуміння керівником головних соціальних завдань, суспільної ідеології освіти на конкретному етапі історичного розвитку держави.

2. Принцип гуманізації в діяльності менеджера. Діяльність керівника повинна базуватись на повазі до кожної особистості, з якою він вступає в ділове спілкування: вчителя, учня, випадкового відвідувача закладу.

3. Принцип науковості та компетентності в управлінні установами освіти. Передбачає оволодіння керівником теоретичними питаннями і технологією педагогічного процесу, менеджменту, фахових методик, вікової психології, сучасної політології тощо.

4. Принцип інформаційної достатності в менеджменті є вирішальним на всіх етапах управлінського циклу.

5. Принцип аналітичного прогнозування в управлінні. Відображає моделюючі процеси різного рівня, що можуть відбутися у керованій соціальній системі.

6. Принцип оперативного регулювання. Тісно пов’язаний із процесуальною діяльністю менеджера освіти, оскільки завдяки йому виконуються усі управлінські рішення, відбувається реагування на інформацію.

7. Принцип зворотного зв’язку. Працює на інформаційне забезпечення управління, спрямований на реалізацію організаційно-регулятивної та контрольно-коригуючої функцій.

8. Принцип наступності і перспективності тісно пов’язаний з універсальними гегелівськими законами, що виявляються у всіх сферах життя. Нездатність менеджера аналізувати спадщину минулого, досвід сьогодення, критично оцінити свої можливості не дасть змоги розробити стратегічні перспективи розвитку керованої установи освіти, не зробить її конкурентоспроможною в умовах ринкових відносин.

9. Принцип демократії та централізму (тривалий час трактувався виключно з політизованих позицій, був спрощений і перекручений) є одним із фундаментальних чинників, що забезпечує ефективну управлінську діяльність менеджера. Ефективне управління ґрунтується на чіткому розподілі влади між особистістю і відповідними структурами з конкретно визначеним механізмом, що регулює відносини між ними.

10. Принцип стимулювання і згуртування кадрів у діяльності менеджера відображає хрестоматійне положення про вирішальну роль виконавців у будь-якій справі. Стимулювання кадрів передбачає постій орієнтацію колективу на педагогічній інновації, кращий досвід, бажання і вміння використовувати наукові досягнення в галузі психології, фахових методик, а також надбання культури і духовної спадщини. Основою згуртування педагогічного колективу є визнання кожним загальної мети, позитивної мотивації праці, чітка її організація, створення необхідних умов для роботи, систематична об’єктивна оцінка наслідків діяльності кожного члена колективу, належне моральне і матеріальне стимулювання.

11. Принцип правової пріоритетності і законності передбачає узгодженість діяльності менеджера навчальної установи освіти з законодавством України в питаннях освіти, праці, охорони дитинства, прав людини та ін. Розроблення і прийняття управлінських рішень, їх виконання мусять відповідати існуючим правом нормам, мати певне юридичне пророблення, а в окремих випадках – і юридичну експертизу.

12. Принцип фінансово-економічної раціональності і ділової активності відображає залежність здійснення всіх стратегічних цілей, якісної реалізації поточних справ від можливостях їх науково-методичного, матеріально-технічного забезпечення, фінансування.

Система висунутих принципів може бути серйозними теоретичним та методичним підґрунтям для розуміння сутності та змісту управління розвиток навчального закладу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Піраміда управління	\|	Класифікація методів управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.