Внутрішнє тертя(в’язкість).

В’язкість — внутрішнє тертя, властивість текучих тіл (рідин і газів) чинити опір переміщенню однієї частини щодо іншої. В'язкість твердих тіл має низку специфічних особливостей і розглядається звичайно окремо.

Розрізняють в'язкість відносну, динамічну, кінематичну, ньютонівську, питому, приведену і структурну. Згідно із законом Ньютона в'язкість характеризується коефіцієнтом пропорційності η між напруженням зсуву τ і градієнтом швидкості руху шарів dv/dy у перпендикулярному до деформації зсуву напрямку (поверхні шарів): . Цей коефіцієнт називають динамічним коефіцієнтом в’язкості. Одиниця вимірювання коефіцієнта динамічної в'язкості - Пуаз, Па*c.

Кількісно динамічний коефіцієнт в'язкості дорівнює діючій силі F, яку треба прикласти до одиниці площі зсувної поверхні шару S, щоб підтримати в цьому шарі ламінарну течію із сталою одиничною швидкістю відносного зсуву.

Виділяють також кінематичний коефіцієнт в’язкості ν, що є відношенням динамічного коефіцієнта в'язкості до густини речовини . Одиниця вимірювання кінематичного коефіцієнта в'язкості - Стокс, м²/с. В'язкість залежить від тиску, температури, а також іноді від градієнта зсуву (не ньютонівські середовища; їх в'язкість охоплює і так звану структурну в'язкість) Рідини, в'язкість яких не залежить від градієнту зсуву, називають ідеально в’язкими (ньютонівськими). В'язкість рідин у загальному випадку з підвищенням тиску незначно збільшується, а з підвищенням температури зменшується.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характеристики поступального руху матеріальної точки. Рівняння поступального руху твердого тіла.	\|	Дати визначення моменту імпульсу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.