Теоретична частина

Екстракція – процес добування однієї або кількох речовин (компонентів) з розчинів або твердих пористих матеріалів розчинником, який називається екстрагентом.

Речовини, які вилучають із сировини (рослинної, тваринної) за допомогою екстрагента (розчинника), називаються екстрактивними речовинами.

Перевагою екстракції порівняно з іншими процесами розділення рідких сумішей є низька робоча температура, зазвичай кімнатна.

Існує кілька видів екстракції: в системі «тверде тіло – рідина» або в системі «рідина – рідина».

Застосовують для концентрування й очищення однієї речовини або для розділення й очищення всіх компонентів суміші.

Для проведення екстрації використовують спеціальні апарати – екстрактори, до яких поміщають вихідну суміш та розчинник (екстрагент). У результаті ектракції утворюються екстракт – розчин добутих компонентів в екстрагенті (розчиннику) та рафінат – суміш, в якій концентрація цих компонентів буде меншою.

Рис.1. Схема процесу екстракції.

Основні вимоги до екстрагенту (розчинника):

1) мала розчинність у компоненті; 2) селективність, тобто здатність добувати з вихідної суміші або матеріалу тільки один компонент або групу компонентів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вихідні дані	\|	Практична частина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.