Еволюційна гіпотеза Ж.-Б. Ламарка.

Еволюційні вчення відрізняються уявленнями про фактори, які сприяли цілеспрямованій адаптації організмів до навколишнього середовища.

Жан-Батіст Ламарк(1744-1829) - французький зоолог, директор Зоологічного музею в Парижі,

Створив першу систему безхребетних тварин, яка включала поряд із сучасними, і викопні форми.

Одночасно з Р.Тревіранусом запропонував термін біологія (1802)

Обгрунтував уявлення про "область життя" на Землі (пізніше названу біосферою)

Проводив спостереження за психічною діяльністю тварин.

У 1809 році у книзі «Філософія зоології» запропонував першу еволюційну гіпотезу (ламаркізм).

За Ламарком, Еволюція — це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством.

Рушійні сили (фактори) еволюції за Ламарком

1. Мінливість, яка завжди успадковується і зумовлена впливом зовнішніх умов або внутрішніх чинників.

2. Внутрішнє прагнення організму до прогресу, яке не залежить від умов довкілля.

- організми, що не мають нервової системи, змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослий лінійної форми, бо витягуються течією тощо.

- тварини виробляють пристосування за схемою: зміна потреб призводить до зміни звичок, зміна звичок — до вправляння одних органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються — розвиваються, а ті, що не вправляються, — редукуються (зменшуються). Згодом ці зміни успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листками дерев, тому завжди витягувала рию, передні ноги, і тому вони у неї видовжились, і ці набуті особливості передалися нащадкам.

Ламарк досліджував переважно модифікаційну мінливість, яка є неспадковою і являє собою реакцію організмів певного виду на конкретні зміни умов середовища.

Вчений розглядав еволюцію як процес безперевних змін, які полягають в ускладненні будови і переході від нижчого щабля організації (градації) до вищого.

Нижчі щаблі — це бактерії, інші мікроорганізми, вищі, — теплокровні тварини (ссавці) - людина. Вважав людиноподібних мавп безпосередніми предками людини. За Ламарком, сучасні шимпанзе, горили, орангутани в майбутньому перейдуть до вищої градації - людини.

Наявність видів, що перебувають на різних щаблях досконалості в даний момент існування на Землі, він пояснював тим, що життя безперервно самозароджується, а багато організмів, які виникли пізніше, ще не встигли вдосконалитись.

Ж.-Б. Ламарк допускав, що Творець створив матерію і природу з її законами, однак на цьому творча діяльність Бога завершується. Він підкреслив, що жива природа якісно відрізняється від неживої. Організми могли з'явитися з неживої матерії шляхом самозародження під впливом тепла, світла, вологи тощо. Форми живих організмів розвивались від найпростіших одноклітинних до дуже складних під впливом умов довкілля, набуваючи корисних пристосувальних ознак, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Еволюційні уявлення в стародавньому світі.	\|	Основні положення еволюційної гіпотези Ч. Дарвіна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.