МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Українська преса в БразиліїУкраїнська преса в Канаді. її початки. Характер. Діячі До Канади українська еміґрація масово почала йти пізніше, а саме десь у 1890 роках. Тому і початки української преси тут датуються пізнішими роками. Першим українським часописом, що появився у Вінніпеґу 1903 р. (5 листопада) був тижневик „Канадійський Фармер". Була це газета, що, властиво, служила інтересам англійської ліберальної партії. Редакція її одначе завжди була в руках українських. Наскільки було сил, можливостей та уміння, провадила вона як захист місцевих інтересів української еміґрації, так і національно-культурне освідомлення її має. Перейшла ця газета роки першої та другої світової війни, и перестала існувати 1981 р., та злившись із „Українським Голосом". 3 ліберальної партії взяли приклад і політики консервативної партії, засновуючи подібний часопис українською мовою п. н. „Слово", що почав виходити у Вінніпеґу в 1904-05 рр., а пізніш „Канада"... Довший час канадійські українці неспроможні були мати своєї, самостійної і незалежної від сторонніх політичних чинників, преси. Щойно в початках 1910-их років починає вона з'являтися, спираючись на українські організації чи установи. Першим такого роду часописом стае „Український Голос", що з 1910р. почав виходити у Вінніпеґу. Як просвітньо-економічна, політична і поступова газета – тижневик, проїснувала вона до наших днів. Побіч з оглядами місцевого характеру, організаційних справ чи полеміки, орган цей з перших же років присвячує свої сторінки змаганням на українських землях та світовим подіям. Провадить реґулярно відділи просвітньо-організаційний, господарський і лікарських порад. Має куток для дітей. Містив упродовж усього часу різного роду дописи, що подавали ширші інформації з історії та сучасного життя українського народу (зокрема 3. Кузелі про Буковину). Щодо літературного відділу, то на початках і довший час пізніше тут містилися, як то можна бачити і в інших заокеанських часописах, головном чином передруки творів старокраєвих письменників. Тоді ж (1911 р.) У Вінніпеґу почав виходити тижневик греко-католицької церкви (епископ Будка) п. н. „Канадійський Русин". Відтак постає тут соціялістична преса. Першим з'явився 1907 р. у Вінніпеґу тижневик соціялістичної партії Канади п. н. „Червоний Прапор". Свое завдання формулював він словами: „Наша газета ставить собі завданням роз'яснювання та оборону інтересів робочої кляси и ідейне руководство нею"... Найактивнішим співробітником цього органу був Мир. Стечишин. По припиненню „Червоного Шляху" (8.III.1908) за редакцією М. Стечишина з 1909 р. у Вінніпеґу почав виходити раз на місяць орган українських соціялістів у Канаді та ЗДА п. н. „Робочий Народ". 3 1910 р. став він органом української соціял-демократа, а з 16.11.1911 р. в Едмонтоні – Робітнича Видавнича Спілка почала видавати свій центральний орган федерації української соціял-демократії в Америці п. н. „Нова Громада", що виходила за редакцією Кремаря, а потім Томашевського до 1913 р. Упродовж часу до першої світової війни виходило в Канаді 24 назви різних часописів. Крім згаданих, решта мало чим різнилася від себе, хіба що більш чи менш виразніше відбивала на своїх сторінках ті чи інші напрямки місцевих труп, а тим часом і пооди-ноких осіб, що намагалися взаємно себе поборювати.
Приблизив в тих часах, як і в Канаді, появляється українська преса в Бразилії. Першим органом стає двотижневик „Зоря", який 1907 р. почало видавати Т-во „Просвіта" в Курітібі. У першому числі зазначував цей часопис, що його програма є „ніщо інше, як моральна, просвітня и економічна робота... ніщо інше, як єдинити і просвіщати, через то назвалисьмо товариством „Просвіта". Своїм змістом цей перший українсько-бразилійський часопис мало чим різниться від своїх побратимів Канади і ЗДА. Серед літературних творів (переважно поезії) приносив він твори таких місцевих авторів, як: Гр. Хандри, М. Бірецького, Гр. Чорнія та передруки творів українських письменників зі старого краю. Часопис вживає всіх сил до свого поширення серед бразилійської української еміґрації. Як йшло це поширення, можна бачити з руху передплатників, що їх „Зоря" регулярно подавала на своїх сторінках. Так, напр., на 1908 р. цілорічних передплатників було 113, піврічних і чвертьрічних та інших часткових – 36. Хоч на місцеві умови опечатку кількість ця була ніби і поважною, але, як видко з тих же сторінок часопису, не була вона достатньою, щоб часопис міг фінансово утриматися. Піднести кількість передплатників не пощастило і в 1909 р. „Зоря" примушена була припинити свое існування. її місце зайняв „Прапор". Був це так само двотижневик, що його впродовж двох років видавав Комітет Народньої Друкарні спочатку в Курітібі, а потім в Прудентополісі за редакцією колишнього редактора „Зорі" Ст. Петрицького та Клима Гутковського (1910-1911). Врешті 1913 р. в Прудентополісі „Видавнича Спілка" почала видавати просвітній двотижневик п. н. „Праця", що з деякими змінами в напрямі та деякими перервами пережив до першої світової війни.
Читайте також:
|
||||||||
|