Ринок монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція– ринок, на якому відносно велике число виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію, яка диференційована, що є основною рисою даної моделі. Умови вступу в ринок відносно легкі, йому притаманна нецінова конкуренція. Монополістична конкуренція широко представлена в галузях, виробляючих предмети споживання: легка та харчова промисловість, сфера послуг – дають нам чисельні приклади – виробництво одягу, взуття, меблів, харчових продуктів, тощо. Прикладом фірм, які діють в умовах монополістичної конкуренції є ресторани, продовольчі магазини, автозаправні станції, станції технічного обслуговування і чимало підприємств роздрібної торгівлі.

Якщо для досконалої конкуренції на ринку необхідно мати сотні або тисячі фірм, то для монополістичної конкуренції досить 30, 50 чи 70 фірм.

Такі фірми, встановлюючи ціни на свої товари або визначаючи обсяги продаж, не враховують реакцію своїх конкурентів. Кожна фірма практично незалежна у своїх рішеннях, вона формує свій мікро-ринок, де продавці мають можливість маніпулювати ціною як монополісти, конкуруючи між собою як досконалі конкуренти.

Ми вже відзначали, що на ринку монополістичної конкуренції не має бар’єрів для входу та виходу з галузі. Однак увійти вринок не таке легко, як в умовах досконалої конкуренції. Порівняно з чистою конкуренцією можуть бути деякі додаткові фінансові бар’єри, виникає необхідність рекламувати свій продукт, щоб підкреслити його відмінність від аналогічного продукту конкурентів. Для цього необхідно мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау та певний термін для визначення покупцями товарів нових торгових мереж.

Порівнявши ознаки ринків досконалої конкуренції, монопольних ринків та ринків монополістичної конкуренції, можна прийти до висновку, що монополістичну конкуренцію зближують з досконалою такі риси, як велика кількість продавців і покупців, значна свобода входу на ринок, а відрізняє неоднорідність, диференційованість продукції. Ця неоднорідність є настільки ж сильною, як і однорідність при досконалій конкуренції; по-друге, ринок чистої монополії на відміну від ринку монополістичної конкуренції відрізняється тим, що має єдиного продавця і безліч покупців, вироблений продукт не має близьких і досконалих замінників, вступ у галузь заблокований. Ринкова влада монополіста забезпечує контроль над цінами. Монополія сама призначає ціну на свою продукцію як на локальному, так і світовому ринках.

Порівняння характеристик проаналізованих нами ринків дозволяє зробити такий висновок: ринку монополістичної конкуренції належить проміжне місце між олігопольним ринком та ринком чистої конкуренції. Тому і механізм визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції є симбіозом вище названих моделей.

Розглянемо цей механізм. Якщо в умовах досконалої конкуренції крива попиту абсолютно еластична, паралельна осі абсцис, то при монополістичній конкуренції вона має похилий характер, менш еластична. Це пояснюється тим, що фірма в умовах монополістичної конкуренції має меншу кількість конкурентів, ніж на конкурентному ринку та продукти цих конкурентів є близькими, але не ідеальними замінниками. Еластичність кривої попиту в умовах монополістичної конкуренції буде залежати від кількості конкурентів, з якою стикається фірма, та ступеня диференціації продукту в галузі. Монополістична конкуренція тим більше наближатиметься до досконалої, чим численніша група конкурентів та слабкіша диференціація продукту; тим крива попиту для кожного з них буде більш еластичною. Якщо ж кількість конкурентів обмежена, а глибина диференціації продукту значна, то крива попиту матиме менш еластичний вигляд, що наближатиме становище фірми на монопольному ринку до чистої монополії.

Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконало конкурентної фірми.

Монополістичний конкурент сам обирає комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка максимізує прибуток. Проте одержувати високі прибутки тривалий час неможливо тому, що вступ нових фірм у галузь розширює пропозицію на ринку, а це призведе до зниження цін і зведе економічний прибуток до нуля.

Розглянемо короткострокову та довгострокову рівновагу фірми в умовах монополістичної конкуренції. Крива попиту, що характеризує можливі співвідношення “ціна-продукт” для ринку монополістичної конкуренції матиме спадний характер. У короткостроковому періоді фірма буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки, керуючись загальним правилом MR = MC.

Оскільки фірма виробляє продукт, який не має абсолютного замінника, то зменшення його пропозиції на ринку призведе до підвищення цін. За рахунок цього у короткостроковому періоді фірма на монополістичному ринку може отримувати економічний прибуток.

Фірма незастрахована від збитків. Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукт, при якому крива попиту перетинає криву середніх витрат. Якщо вона розташована нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма вирішує завдання мінімізації збитків.

Якщо крива попиту пройде нижче від кривої середніх змінних витрат, то фірма змушена буде припинити виробництво, оскільки за будь-якого його обсягу збитки перевищують постійні витрати.

Що відбуватиметься у довгостроковому періоді, однозначно відповісти неможливо. Варто зазначити, що загальна тенденція полягає у прагненні фірми отримати нормальний прибуток та забезпечити беззбитковість, тобто встановити ціни на рівні середніх витрат. Економічний прибуток, який отримує фірма в умовах монополістичної конкуренції, приваблює нові фірми вступити в галузь. Збільшується кількість конкурентів, з’являються нові фірми, отже, і нові товари – замінники. Це призводить до того, що крива попиту стає більш еластичною, наближаючи умови монополістичної конкуренції до умов конкурентного ринку. Функціонуюча фірма втрачає частину свого попиту, крива попиту зміщується, відстань між кривими попиту та середніми витратами зменшується, ліквідуючи економічний прибуток. Навпаки, якщо фірма має збитки, то спостерігається відтік

виробників із галузі, кількість конкурентів зменшується, пропозиція скорочується. Це призводить до збільшення попиту на товари тих фірм, які залишилися на ринку, диференціація товарів поглиблюється (рис. 8.3).

Р Прибуток

МС АТС

AVC

Q₁ Q

Рис. 8.3. Максимізація прибутку фірми на ринку монополістичної конкуренції

Як результат, крива попиту може перетнути криву середніх витрат, тобто коли ціна встановлюється на рівні середніх витрат для певного обсягу виробництва, економічний прибуток зникає.

У стані довгострокової рівноваги Р = АТС (АС), всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток. Таким чином, вільний вхід до галузі не дозволяє фірмам отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише нормальний. Довгострокова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги конкурентної фірми. Проте вони мають значні відмінності.

Аналізуючи конкурентний ринок, ми з’ясували, що найвища ефективність використання ресурсів і ефективність виробництва забезпечуються, коли рівновага виробника досягається при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат.

Р = МС = АТС min

Тобто, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, при існуючій технології та витратах виробництва. Спробуємо за цим критерієм оцінити ефективність монополістичної конкуренції.

При монополістичній конкуренції у стані рівноваги ціна не дорівнює граничним витратам, бо рівновага настає при МС = МR.Оскільки при монополістичній конкуренції ціна завжди більше за MR, то вона більше і за МС, Р > МС(ціна більша граничних витрат). Виробництво меншого обсягу продукції за більш високими цінами означає, що монополістична конкуренція менш ефективна ніж досконала.

Отже елемент монополізму, властивий монополістичній конкуренції, не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Є багато випадків недовикористання виробничих потужностей фірмами (автозаправка неподалік від іншої, ресторани, бари та ін.) Саме перевищення ціни над граничними витратами дає змогу виробникам отримувати економічний прибуток за умови недовантаження потужностей.

При монополістичній конкуренції ціна також більша за мінімальні середні витрати Р > АТС min.Томуспоживачі завжди платять на ринку монополістичної конкуренції за продукцію чи послуги більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку. Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – це плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.

Нецінова конкуренція– це способи, які застосовуються фірмами (окрім зниження цін на свою продукцію), з допомогою яких вони намагаються збільшити обсяг продаж продукції. До цих способів відносяться: конкуренція в області диференціації продукту, реклама та заходи щодо стимулювання збуту.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чиста монополія	\|	Методи нецінової конкуренції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.