Поняття та ознаки права

Форми (джерела) права

Поняття та ознаки права

2. Принципи та функції права

3. Право - особливий вид соціальних норм

4. Співвідношення права і моралі

Право і держава знаходяться у тісному взаємозв'язку. Держава не може здійснювати свою діяльність без того, щоб не надавати своїй волі загальнообов'язкового значення у вигляді правових норм.

Тому, право як волевиявлення держави — це система загальнообов 'язкових правил фізичної поведінки, встановлених (санкціонованих) державою, які виражають волю домінуючої частини населення соціальна неоднорідного суспільства, спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі й загально-соціальних потреб та забезпечуються у випадку порушення державним примусом.

Право володіє певними ознаками.

Ознаки права - це ті особливі властивості, які відрізняють право від інших правил поведінки: норм моралі, звичаїв, традицій.

До основних ознак права відносять:

- системність;

- загальнообов'язковість;

- формальну визначеність;

- нормативність;

- вольовий характер права, тобто відображається воля певної частини суспільства;

- встановлюється, забезпечується та гарантується державою.

Отже, право складається з правил поведінки (норм) у вигляді прав і обов'язків загальнообов'язкового характеру. Норма права є мірою поведінки, яка регулює конкретні суспільні відносини і розрахована на невизначене коло осіб. Норма права пред'являє однакові вимоги до свого виконання, незалежно від того, бажає цього особа чи ні. При цьому, всі норми права взаємопов'язані між собою і являють систему, яка утворює єдине ціле - право.

Право характеризується внутрішньою формою, тобто об'єднанням правових норм в інститути, підгалузі та галузі права.

Право Гарантується і забезпечується державою. Держава видає правові норми (право завжди має визначену форму: закон, постанова, указ) та забезпечує їх дотримання і виконання. До осіб, які порушили правові норми, застосовуються державні міри примусу. Тобто, до порушників правових норм застосовуються санкції - міри впливу. Санкція передбачається відповідною правовою нормою. Прикладами санкцій можуть слугувати міри покарання, передбачені Кримінальним кодексом, міри дисциплінарних стягнень, встановлені Кодексом законів про працю, міри адміністративних стягнень, що встановлені Кодексом про адміністративні правопорушення.

2. Принципи та функції права

Зміст права в загальній формі виражають його принципи. Під принципами слід розуміти основні, керівні начала, які відображають найбільш суттєві риси права.

Розрізняють такі принципи права: загальнолюдські, типологічні, конкретно-історичні, галузеві і міжгалузеві.

Загальнолюдські принципи права — це державно-юридичні ідеали, які зумовлюються певним рівнем всесвітнього розвитку цивілізації, втілюють прогресивні здобутки правової історії людства і вказані у міжнародних нормативно-правових актах.

До них належать, зокрема, такі засади:

· право повинно закріплювати та захищати основні права людини, міри свободи людей та їхніх об'єднань;

· юридична (формально-визначена і загальнообов'язкова) рівність однойменних суб'єктів перед державою і законом;

· вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків має бути тільки закон (як акт нормативного волевиявлення вищого представницького органу державної влади або прямого волевиявлення народу (референдум);

· єдність юридичних прав і обов'язків;

· поведінка людей, а також їхніх об'єднань повинна регулюватися, як правило, за загально дозволеною засадою: "дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом";

· закріплення в нормах права процедурних положень щодо здійснення та захисту суб'єктивних юридичних прав і обов'язків людей та інших суб'єктів суспільного життя;

· правосуддя (розв'язання конфліктів з приводу здійснення прав і обов'язків людьми) здійснюється спеціальними незалежними органами держави — судами та виступає найефективнішою юридичною гарантією прав людини;

· юридична відповідальність особи може мати місце тільки в разі вчинення нею винного протиправного діяння;

· презумпція невинності особи (особа вважається невинною доти, доки її вину у вчиненні правопорушення не встановлено судом або іншим компетентним органом держави у визначеному законом порядку).

Типологічні принципи права — це ті його засади, які властиві усім правовим системам певного історичного типу. Наприклад, феодальний тип права базувався на таких принципах: право привілеїв; право застосування сили; наявність церковного права, що мало вищу юридичну силу, тощо.

На сьогодні вбачається тенденція до наближення типологічних принципів права до загальнолюдських правових засад, до їх злиття в єдині загальнолюдські принципи права.

Конкретно-історичні принципи права -це ті його засади, які відбивають специфіку права певної держави у реальних соціальних умовах (наприклад, принцип федеративного права в США).

Галузеві принципи права охоплюють лише одну галузь, міжгалузеві - декілька галузей права певної держави (наприклад, принцип гласності судочинства, принцип повної матеріальної відповідальності).

Право як суспільне явище впливає на суспільні відносини людей, воно має свої чітко визначені функції.

Функції права — це основні напрямки його впливу на людину і суспільство (суспільні відносини).

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні (спеціально-соціальні).

До загальносоціальних відносять функції:

> гуманістичну — здійснення і захист прав людини, народу (нації);

> організаторсько-управлінську — право суб'єктів на розв'язання певних економічних і соціальних проблем;

> інформаційну (комунікативну) — право інформує людей про волю законодавця;

> оцінно-орієнтувальну — поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на допустимі способи та засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

> ідеологічно-виховну—право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

> гносеологічну (пізнавальну) — право виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статистичну і динамічну) та охоронну.

Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведінки в галузях чи інститутах права.

Регулятивна статична (закріплююча) функція проявляється через вплив права на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих чи інших правових інститутах, наприклад, в інституті права власності.

Регулятивна динамічна (творча) забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства. Вона знаходить своє відображення в інститутах трудового, цивільного права, які опосередковують господарські процеси в економіці.

Охоронна (захисна) функція характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав і свобод, її власності тощо.

3. Право - особливий вид соціальних норм

Соціальна норма -цe зумовлене об'єктивними закономірностями правило фізичної поведінки (діяльності), яке має загальний характер, виражає волю певної частини або всього суспільства і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.

Іноді під соціальними нормами розуміють правила, що регулюють відношення людини до людини. До складу цих правил входять мораль, право, корпоративні норми (норми громадських організацій, політичних партій, інших об'єднань громадян), релігійні норми, звичаї (традиції).

Юридичні норми (або норми права) - це загальнообов'язкові, формально визначені в нормативно-правових актах правила поведінки, що встановлені або санкціоновані державою, охороняються і Гарантуються нею.

Норми моралі - це правила, що оцінюють і регулюють поведінку людей під кутом зору категорій добра і зла, справедливого і несправедливого, та забезпечуються внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми як вид соціальних норм складають правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та Іншими громадськими об'єднаннями людей. Ці норми регулюють відносини між членами таких організацій, а також відносини самої організації з шшими організаціями та з державними органами.

Корпоративні норми мають деяку схожість з нормами права і моралі. Так, і корпоративні норми, і норми права викладені в письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку компетентними органами державні органи, збори громадських об'єднань, конференції). Але, на відміну від правових, корпоративні норми виражають волю та інтереси тільки членів відповідних організацій і обов'язкові лише для них.

Більшість корпоративних норм близькі за змістом і способом охорони до моральних. Але, на відміну від моралі, їм властивий організаційний елемент (визначення структури організації і порядку управління її справами, розміру членських внесків тощо).

Релігійними нормами називаються правила, встановлені різними віросповіданнями і обов'язкові для віруючих. Вони містяться в релігійних книгах (Старий заповіт, Новий заповіт, Коран, Талмуд тощо), в рішеннях зборів віруючих або духовенства (постанови колегій, конференцій), у творах авторитетних релігійних письменників. Цими нормами визначається порядок організації і діяльності релігійних об'єднань, регламентуються відправлення обряду, порядок церковної служби. Ряд релігійних норм має моральний зміст (заповіді).

Правилами поведінки особливого виду є звичаї та традиції.

Звичай - соціальна норма, правило поведінки людей, що склалося у процесі співжиття людей у результаті фактичного його застосування впродовж тривалого часу. Звичай виникає разом з людським суспільством і є основною формою соціального регулювання поведінки членів громади за родового ладу. З поділом суспільства на класи і виникненням держави, звичай може стати звичаєм правовим, дотримання якого забезпечується державним примусом.

До звичаїв відносяться також традиції. Традиції виражають прагнення людей зберегти успадковані від попередніх поколінь форми поведінки; вони виникають в силу поширення будь-якого прикладу, схваленого суспільством. Такою, наприклад, є традиція святкувати в трудовому колективі визначні події в житті його членів (весілля, народження дитини, ювілейні дати тощо). Традиція пов'язана з нормами моралі в тому відношенні, що традиційною стає будь-яка дія, схвалена мораллю, а також в тому, що особи, які нехтують цією традицією, заслуговують морального осуду.

4. Співвідношення права і моралі

Норми права і норми моралі є видом соціальних норм, що покликані регулювати відносини між учасниками суспільного життя.

Так, моральні норми накладають зобов'язання і вилучають деякі сфери поведінки з права вибору людиною робити те, що їй подобається, так само, як це робить правова система.

Право і мораль не тільки користуються однією лексикою (існують як правові, так і моральні обов'язки і права), а й усі національні правові системи відтворюють певні моральні вимоги. Вбивство та безглузде застосування сили є лише найочевіднішими прикладами збіжності між заборонами з боку права та моралі.

Деякі науковці вважають, що право найкраще розуміти як «галузь» моралі або справедливості, а його «суттю» є не стільки втілення в наказах і погрозах, скільки відповідність принципам моралі та справедливості (доктрина Остіна).

Характерно, що моральне зобов'язання, як і численні норми права, стосуються того, що требаабо не требаробити в обставинах, які постійно виникають у житті. Те, чого вимагають правила, - це або утримування від дій, або вчинення дій, простих у тому сенсі, що вони не потребують для свого виконання особливого інтелекту. Моральні зобов'язання, як і більшість правових зобов'язань, перебувають у межах можливостей будь-якої дорослої людини.

І моральні, і юридичні норми одностайні в тому, що вони зобов'язують людину незалежно від її згоди дотримуватись відповідних норм, що забезпечується серйозним соціальним тиском. І право, і мораль містять правила, що керують поведінкою людей не стільки в особливих випадках або видах діяльності, скільки в ситуаціях, що постійно виникають упродовж усього життя, і хоча обидва можуть містити багато притаманного реальним чи уявним потребам конкретного суспільства, вони висувають вимоги, які безумовно мусить виконувати будь-яка група людей, що мають за мету спільне існування. Тому, певні форми заборони насильства проти людини або власності та певні вимоги чесності й правдивості, ми знайдемо як у праві, так і в моралі.

Отже, норми права можуть бути аналогічними моральним нормам у тому сенсі, що вимагають або забороняють таку саму поведінку.

В період формування правової держави, відбувається процес зближення правових та моральних приписів, який знаходить своє відображення в закріпленні загальних моральних вимог в конкретних нормах права.

Так, ряд статей Сімейного кодексу України закріплює обов'язок батьків піклуватися про виховання дітей І обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про батьків і надавати їм допомогу. Таким чином закон юридичне закріплює норму моралі щодо підтримки родинних стосунків.

Моральні критерії беруться до уваги як необхідний компонент тих чи інших юридичних фактів. Так, Кодексом законів про працю України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Посилання на моральні цінності (сумлінність, чесність) знаходимо і в тексті присяги суддів Конституційного Суду України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тематичний план курсу	\|	Вибори як форма волевиявлення народу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.