Кодифікація Юстиніана.

Для дослідників найціннішими є юридичні пам'ятки римського права, серед яких на перше місце варто поставити Кодифікацію Юстініана. Юстініан—східно-римський імператор (527—565 рр.)—вважав одним із засобів збереження рабовласницького ладу удосконалення законодавства. Тільки сильне і жорстке законодавство здатне утримувати підвалини рабовласницької імперії, утримувати покорі рабів, що часто повставали і розхитували її. Крім того, шляхом кодифікації Юстініан мріяв відродити колишню Римську імперію. Між тим законодавство знаходилось в хаотичному стані. Більш як за тисячолітню історію Риму нагромадилась така кількість законів різного рангу і змісту, едиктів, конституцій, творів римських юристів та інших правових документів, що користуватися ними було просто неможливо. Деякі з них явно застаріли і не відповідали вимогам часу, інші суперечили один одному, потребуючи упорядкування, поновлення, приведення у відповідність до нових соціально-економічних умов. При цьому відчувався вплив ще й інших правових систем. Було вирішено піддати кодифікації все накопичене право — цивільне, преторське, імператорське, твори юристів тощо.

За своїм змістом кодифікація Юстініана безумовно перевершувала всі попередні,її відзначали широка творча основа, величезна кількість джерел, серйозність намірів, послідовність обробки їх.

Для здійснення кодифікаційних робіт Юстініан 13 лютого 528 р. призначив комісію у складі 10 чоловік на чолі з магістратом і константинопольським професором права Теофілем. Комісії було доручено систематизувати імператорські конституції. Три попередні кодифікації імператорських конституцій значно полегшили роботу. і вже через рік було опубліковано зібрання конституцій під назвою Кодекс Юстініана. Розв'язувалося також ряд спірних (близько 50) питань шляхом прийняття нових конституцій.

Кодифікаційні роботи вимагали прийняття нових конституцій, чим викликали активну законодавчу діяльність імператора. Протягом трьох років було прийнято близько 300 конституцій. У такий спосіб наприкінці роботи кодифікаційної комісії (533 р.) розроблений Кодекс фактично застарів і вимагав перегляду. Комісія знову його переглянула, поновила, привела у відповідність до кодифікації. В новій редакції він був прийнятий в 534 р.

Кодекс Юстініана є зібранням законів (імператорських конституцій) в точному значенні цього слова. Він складається з 12 книг, кожна з яких поділяється на титули зі своєю назвою. Всередині титула розташовані окремі конституції із зазначенням імені імператора, що її прийняв, і дати прийняття. Книга 1 містить конституції з церковного права, 2—8 — з приватного, 9 — з криміналь-иого права, 10—12— положення про державне управління.

Для кодифікації юридичної літератури в 530 р. була створена спеціальна комісія у складі 17 чоловік, яку очолив Трібоніан. Вона мала переглянути всі твори класиків, вибрати найцінніші, привести їх до певної системи, вилучити повторення і протиріччя. При цьому комісії була надана повна свобода дій — вона могла змінювати тексти уривків із творів, робити до них доповнення, вилучати окремі тези, тобто опрацьовувати (поліпшувати) на свій розсуд. Застарілі поняття, терміни, положення комісія замінювала новими.

Такі зміни та оновлення пізніше дістали назву інтерполяцій. Через три роки робота з кодифікації творів видатних римських юристів була завершена і опублікована якДигести, чи Пандекти Юстініана.

Дигести, чи Пандекти,— зібрання уривків із 2000 творів 39 найвидатніших римських юристів, в основному тих, які мали право офіційного тлумачення законів: 9200 уривків — фрагментів. Дигести поділяються на 50 книг, книги — на титули (окрім 30—32 книг, які не мають титулів). Всього в Дигестах зібрано 432 титули. Титули поділяються на фрагменти, довгі фрагменти — на параграфи. Кожний фрагмент містить уривок із творів одного юриста, на початку якого позначається його ім'я і назва джерела. Тому Дигести прийнято цитувати: .8.3.4 — Дигести, 8 — книга, 3 — титул, 4—фрагмент. Основним змістом Дигестів є фрагменти, що відносяться до приватного права. Найбільша кількість фрагментів належить Ульпіану—2462, Павлу—2083, Папініану—595, Пом-понію—585, Гаю—535, Юліану—457, Модестіну—345.

Комісія здійснила переробку Інституцій Гая, які були опубліковані одночасно з Дигестами 30 грудня 533 р. під назвою Інституції Юстініана. Вони підготовлені як навчальний посібник для юристів-початківців. Імператорська конституція, що затвердила Інституції, адресується молоді, «жадібної до вивчення законів». В ній підкреслюється, що Інституції є «першими елементами усієї юридичної науки». Інституції Юстініана складаються з 4 книг, 98 титулів; титули—відповідно з фрагментів, а великі фрагменти— з параграфів.

Імператорські конституції, прийняті після роботи комісії, становили четверту частину кодифікації Юстініана і дістали назву Новел. Відомо, що було 168 новел, але повністю до нас вони не дійшли.

Кодифікація Юстініана в XII ст. дістала назву Зводу цивільного права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела права.	\|	Виникнення державного суду.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.