Координація міжнародної політики в системі ООН

Організація Об'єднаних Націй — це універсальна й найавторитетніша міжнародна організація сучасності, покликана сприяти розв'язанню головних політичних проблем, що постають перед людством. Політична діяльність ООН нерозривно пов'язана з вирішенням економічних і соціальних завдань.

Згідно з преамбулою Статуту ООН, мета організації — сприяти економічному й соціальному прогресові всіх народів. У першому розділі Статуту «Цілі і принципи Статуту ООН» поставлено завдання здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. Цьому співробітництву присвячена окрема (IX) глава Статуту ООН. У ній конкретизуються завдання в галузі дослідження і розробки рекомендацій, створення спеціалізованих установ, що мають діяти в тісному зв'язку з ООН. У діяльності цієї організації економічна і соціальна сфери стали пріоритетними. За деякими даними, ними займаються близько 85 % усього персоналу Секретаріату ООН. Зупинимося на роботі основних організацій ООН, безпосередню пов'язаних з економічною діяльністю.

Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) і органи, що діють під її егідою - є одним із шести основних органів ООН, статус якого визначений X главою Статуту ООН. В її обов'язки входять організація досліджень і підготовка доповідей та рекомендацій з широкого кола міжнародних економічних, соціальних та інших, «супутніх», питань. Рада готує проекти конвенцій для подання Генеральній Асамблеї ООН, може скликати міжнародні конференції з цих питань.

Компетенція ЕКОСОР охоплює такі проблеми та завдання:

• стан світових економічних і соціальних процесів, підготовка відповідних фундаментальних оглядів та інших аналітичних публікацій;

• стан міжнародної торгівлі;

• проблеми охорони навколишнього середовища;

• економічна і науково-технічна допомога країнам, що розвиваються;

• різні аспекти продовольчої проблеми;

• проблеми соціально-економічної статистики;

• проблеми народонаселення;

• проблеми природних ресурсів;

• проблеми населених пунктів;

• проблеми планування і мобілізації фінансових ресурсів;

• роль державного й кооперативного секторів в економіці країн, що розвиваються;

• регіональне співробітництво;

• упорядкування програмних соціально-економічних документів;

• розробка міжнародних стратегій розвитку ООН, а також контроль за їх реалізацією та ін.

Європейська економічна комісія (ЄЕК) заснована в 1947 р., її діяльністю керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем. Розмішується в Женеві (Швейцарія). У Комісії представлено понад 30 країн Європи, а також США й Канада. У сферу діяльності Комісії входить широке коло економічних, виробничих, транспортних, сільськогосподарських та інших проблем.

Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО) створена рішенням ЕКОСОР 1947 р. У ній 35 країн-членів, а також 9 асоційованих членів, які не мають права голосу. Секретаріат ЕСКАТО розміщено в Бангкоку (Таїланд). Комісія має 9 галузевих органів: з промисловості та будівництва, сільського господарства, торгівлі, природних ресурсів, соціального розвитку, статистики, народонаселення, транспорту, судноплавства і зв'язку, а також допоміжні органи. Функції цих органів полягають, по-перше, в аналізі стану конкретних галузевих проблем у цьому гігантському регіоні та розробці відповідних рекомендацій; по-друге, в організації й проведенні численних нарад, симпозіумів з метою відпрацьовування проектів, програм для вирішення ключових завдань на національній та міждержавній основі.

Економічна комісія для Африки (ЕКА) створена в 1958 р. зі штаб-квартирою в Аддис-Абебі (Ефіопія). До її складу входять 50 африканських країн. Спеціалісти ЕКА в 1979 р. розробили Монровійську стратегію розвитку Африки, яка була схвалена сесією Організації африканської єдності (ОАЄ) у 1980 р. Монровійська стратегія оголосила Десятиріччя ООН із транспорту та зв'язку в Африці на 1978—1988 pp. і Десятиріччя ООН із промислового розвитку Африки на 1980—1990 pp.

Економічна комісія для Латинської Америки (ЕКЛА) створена 1948 р. У її складі — 40 країн. Штаб-квартира комісії в Сантьяго (Чилі). Крім того, в різних латиноамериканських країнах функціонують 7 субрегіональних відділень комісії. У 1981 р. у рамках ЕКЛА схвалено Латиноамериканську декаду розвитку на довгу перспективу до 2000 р. Комісія співпрацює з Антським пактом (Картахенська угода). У травні 1989 р. у колумбійському місті Картахена відбулася зустріч президентів країн-учасниць Андського пакту: Болівії, Колумбії, Перу, Еквадору та Венесуели. Рішення наради передбачають якнайповніше використання можливостей ЕКЛА з метою розвитку країн Антського пакту. На нараді були уточнені стратегічні напрями взаємовигідного співробітництва в межах довгострокової програми розвитку (декада розвитку).

Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА) заснована в 1973 р. зі штаб-квартирою в Багдаді. Членами цієї комісії є 13 арабських країн, включаючи Палестину (з 1988 p.). EK3A скликає свої сесії щорічно і має допоміжні галузеві й функціональні органи, що здійснюють дослідження, проводять симпозіуми, розробляють рекомендації з метою розвитку міжнародного співробітництва на регіональній основі. Проте діяльність ЕКЗА багато в чому блокується напруженістю політичної обстановки на Близькому й Середньому Сході.

Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД).Цей міжнародний орган покликаний регулювати всесвітні торговельні відносини. Справа в тому, що Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) створена і діяла поза рамками ООН. Тому виникла необхідність створити в структурі ООН незалежний і універсальний орган для регулювання від імені світового співтовариства складних проблем міжнародної торгівлі. З цією метою у 1964 р. був заснований автономний орган ООН для сприяння міжнародній торгівлі, веденню переговорів і для розробки міжнародних договорів та рекомендацій у цій сфері. До його складу нині входять близько 170 держав. Головний орган ЮНКТАД - конференція, що скликається на сесії двічі на рік. Секретаріат розташований у Женеві. Частіше скликаються сесії комітетів ЮНКТАД —із сировинних товарів, з готових виробів і напівфабрикатів, із судноплавства, передання технологій, з економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, та ін.

Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО).У 1987 р. ЮНІДО зазнала серйозної реорганізації з метою підвищення ефективності її роботи на місцях. Так, засновано Консультативний комітет представників на місцях для розробки основних принципів щодо відбору, наймання, призначення, розміщення, надання звітності, керування й оцінки діяльності старших радників з промислового розвитку в регіонах. Значно підвищено оперативну гнучкість ЮНІДО, чому сприяло створення Секції комплексних промислових проектів. Головна функція цього нового підрозділу полягає в розробці, координації й контролі за здійсненням окремих великомасштабних технічних проектів, якими займаються кілька відділень ЮНІДО. Ця секція відповідальна за розробку й керівництво спільними програмами технічного співробітництва з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН.

Спеціальні програми в структурі ООН.Значне місце в системі міжнародних організацій ООН посідають спеціальні програми. Це насамперед: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП), Університет ООН (ЮНЮ) та Навчальний і науково-дослідний інститут ООН (ЮНІТАР).

Програма розвитку ООН (ПРООН) була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН у 1965 p., її діяльність фінансується за рахунок добровільних внесків держав, тому зберігається їхній контроль над розподілом коштів. Це впливова міжнародна організація з численним апаратом фахівців. її штаб-квартира розташована в Нью-Йорку. У більш ніж 100 країнах світу вона має свої постійні представництва. Головними критеріями надання допомоги в межах цієї програми є такі ключові показники, як чисельність населення й обсяг ВВП у розрахунку на душу населення країни-реципієнта допомоги.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) — одна з програм системи ООН, створена в 1946 р. з метою організації допомоги дітям зруйнованої війною Європи. Поступово функції ЮНІСЕФ змінювалися, розширювалися, її діяльність стала орієнтуватися на надання допомоги дітям країн, що розвиваються. Фонд фінансується за рахунок добровільних внесків, пожертвувань громадських організацій та окремих осіб.

Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) — автономний орган ООН, діяльність якого координується ЕКОСОР. Він створений за рекомендацією Стокгольмської міжнародної конференції, скликаної ООН 1972 p. з метою налагодження тісного міжнародного співробітництва з проблем навколишнього середовища. Штаб-квартира ЮНЕП розташована в Найробі (Кенія). Реалізацію заходів у межах Програми спрямовує Рада керуючих ЮНЕП (близько 60 осіб, що обираються терміном на три роки).

Університет ООН (ЮНЮ), створений відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН (1972 p.), діє з 1975 р. Штаб-квартира — в Токіо (Японія). Університет фінансується тільки за рахунок добровільних внесків, переважно Японією. Керує ним ректор, призначуваний Генеральним секретарем ООН за погодженням із Генеральним директором ЮНЕСКО і за рекомендацією Ради університету (24 члени, також призначувані Генеральним секретарем ООН і Генеральним директором ЮНЕСКО). Головна мета університету — здійснення досліджень і навчальних програм у центрах підготовки й перепідготовки спеціалістів.

Навчальний і науково-дослідний інститут ООН (ЮНІТАР) заснований 1963 р. відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН як автономна установа, що фінансується за рахунок добровільних внесків. Основна функція інституту — підготовка адміністративних і дипломатичних кадрів, головним чином для країн, що розвиваються.

Спеціалізовані установи при ООН.Статутом ООН передбачається створення спеціалізованих установ. До них належать: Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна спілка електрозв'язку (МСЕ), Всесвітня поштова спілка (ВПС), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) та ін.

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) діє з 1946 p., має штаб-квартиру в Парижі. Членами Організації є понад 160 держав. її основні завдання випливають із самої назви — розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти, науки і культури. Важливе значення в діяльності ЮНЕСКО має прийнята 1978 р. Декларація про основні принципи, що стосуються внеску засобів інформації в зміцнення миру й міжнародного порозуміння, у розвиток прав людини на основі положень Заключного акта в Гельсінкі (1975 р.).

Міжнародна організація праці (МОП) — міжнародна організація, заснована ще Лігою націй (діяла з 1919 до 1939 p.). З 1946 р. МОП був наданий статус спеціалізованої установи ООН. Секретаріат МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) — розташований у Женеві. У МОП входить 150 держав. її діяльність базується на принципі тристороннього представництва: уряду, працівників та підприємців. За цим принципом формуються керівні органи МОП, а також делегації країн-членів. Головний напрям діяльності — розробка міжнародних конвенцій і рекомендацій з питань праці та прав профспілок.

Міжнародна спілка електрозв'язку (МСЕ) заснована у 1865 р. і має свою штаб-квартиру в Женеві. У 1947 р. їй надано статус спеціалізованої установи ООН. Правовою основою діяльності Спілки є Міжнародна конвенція електрозв'язку. Основне завдання МСЕ — організація ефективного міжнародного співробітництва в галузі всіх видів електрозіз'язку, включаючи радіо і телебачення.

Всесвітня поштова спілка (ВПС) заснована 1874 р. Штаб-квартира - в Берні (Швейцарія). У 1947 р. ВПС дістала статус спеціалізованої установи ООН. Виший орган спілки - Всесвітній поштовий конгрес. Головне завдання - забезпечення організації поштових відносин і гарантій свободи поштового транзиту.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) створена 1948 р. Являє собою одну з найбільших за масштабами операцій спеціалізованих установ ООН. Програми ВООЗ та її органів охоплюють усі найважливіші галузі охорони здоров'я, у тому числі підготовку медичних кадрів, координацію медичних і біологічних досліджень, обмін медичними знаннями, співробітництво в галузі фармакології і т. д. За допомогою ВООЗ ліквідована така хвороба, як віспа, важливе значення мають розроблювані ВООЗ медично-санітарні правила та рекомендації.

Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) заснована 1945 р. Штаб-квартира — в Римі (Італія). Організація представляє близько 150 держав. ФАО збирає, узагальнює й аналізує інформацію з питань харчування, природокористування, сільськогосподарського виробництва, лісового господарства та рибальства.

У системі ООН діє ще ціла низка спеціалізованих установ, до яких входить більшість країн світу. Це Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС), Всесвітня туристська організація. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) формально не є спеціалізованою установою ООН, хоча практично діє як установа ООН, входячи до її системи.

Спеціалізованими установами ООН є також Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Всесвітнього банку, до якої входить Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики	\|	Здійснення міжнародної економічної політики через структуру ГАТТ/СОТ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.