Проблеми моніторингу

Термін “моніторинг” з’явився перед проведенням Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (5-6 червня 1972 р.) в противагу (або в доповнення) до терміну “контроль”. Крім спостереження і отримання інформації моніторинг передбачає і елементи активних дій, тобто управління. “Моніторинг” походить від англійського “monitoring”, що означає “контроль”, “спостереження”, від латинського “monitor” – “остерігаючий”.

В теорію моніторингу значний вклад внесли П.Манн (1973), В.Д.Федоров (1974), Ю.А.Ізраїль (1974, 1979, 1984), К.С.Бурдін (1985) та ін.

На сьогодні існує значна кількість різних моніторингів: базовий, глобальний, діагностичний, імпактний, кліматичний, хімічний, прогностичний, авіаційний, космічний, біологічний, дистанційний, регіональний та інші. Найбільш поширене ділення моніторингу на [4]:

1) базовий (фоновий) – система спостережень за станом і прогнозування можливих змін загально біосферних , в основному, природних явищ без накладання на них регіональних антропогенних впливів;

2) глобальний – система спостереження за загальносвітовими процесами і явищами, включаючи антропогенні дії на біосферу, і попередження про виникаючі екстремальні ситуації типу послаблення озонового екранута інші явища в екосферіЗемлі;

3) регіональний – система спостережень за процесами і явищами в межах будь-якого регіону, де ці процеси і явища можуть відрізнятися і за природним характером, і за антропогенними діями від базового фону, характерного для всієї біосфери.

4) імпактний – система спостережень за локальними, регіональними та антропогенними діями в особливо небезпечних точках і зонах.

Найбільш широко поширений і дієвий моніторинг кліматичний – система контролю, оцінки, прогнозу та змін коливань кліматичної системи: атмосфера – океан – поверхня суші – кріосфера – біота.

Нарешті можна сформулювати поняття “моніторинг” за М.Ф.Реймерсом: моніторинг оточуючого (людину) середовища (навколишнього середовища) – це спостереження за станом оточуючого людину природного середовища і попередження про виникаючі критичні ситуації (підвищення загазованості повітря вище ГДК і т.ін.), шкідливі і небезпечні для людини, інших живих організмів, їхніх угруповань, природних та антропогенних об’єктів (в т.ч.споруд) [4].

На початку 70-х років ХХ ст. були розроблені дві альтернативні концепції – Ю.А.Ізраеля та І.П.Герасимова.

Ю.А.Ізраїль визначав моніторинг навколишнього середовища як систему спостережень, оцінки та прогнозу антропогенних змін стану абіотичних компонентів біосфери, зворотної реакції екосистем на ці зміни й антропогенних змін, які пов’язані з господарською діяльністю людини [6].

За І.П.Герасимовим, моніторинг – це система спостережень, контролю та управління станом навколишнього середовища. У зв’язку з цими уявленнями систему моніторингу поділяють на три рівні.

На першому рівні здійснюється санітарно-гігієнічний моніторинг– це система спостережень за якістю навколишнього середовища, головним чином з точки зору охорони здоров’я населення.

У межах цього соціально важливого рівня моніторингу здійснюється спостереження за ступенем забруднення природного середовища шкідливими токсичними речовинами і впливом цього забруднення на людину, рослинність і тварин. При Санітарно-гігієнічному моніторингу визначають наявність фізичних видів забруднення (електромагнітних, шумових), забруднень алергенами, патогенними мікроорганізмами, запахами; здійснюється контроль за вмістом в атмосфері оксидів сірки, азоту, вуглецю сполук важких металів, радіаційним станом. У водних об’єктах визначається ступінь їх забруднення різноманітними органічними речовинами, нафтопродуктами. Для спостережень використовують санітарні норми та показники, які характеризують стан середовища існування з точки зору його можливого впливу на організм людини.

Екологічний моніторинг контролює стан екологічних систем (біогеоценозів) і виробничо-територіальних комплексів (промислових вузлів, міст, агро систем і т.ін.), викликаних господарською діяльністю людини. Ступінь антропогенної дії визначають, наприклад, за забрудненням поверхневих водоймищ, зниженням родючості земель. Ступінь і характер порушення в природних комплексах оцінюють порівнянням їх з аналогічними екосистемами стаціонарних дослідних майданчиків або природних територій (заповідників), які особливо охороняються.

Наступною формою моніторингу навколишнього середовища за І.П.Герасимовим (1985) є біосферний (глобальний) моніторинг, який повинен забезпечити контроль за глобальними змінами стану природного середовища всієї планети – біосфери. Це спостереження за сонячною радіацією, глобальним кругообігом води і найбільш важливих хімічних елементів, контроль наявності в атмосфері вуглекислого газу, озону, ступеню забруднення Світового океану та ін. Програма глобального моніторингу (глобальна система моніторингу навколишнього середовища – ГСМНС) була прийнята в Найробі в 1974 р. Вона передбачає систематичне вивчення навколишнього середовища за єдиною програмою та уніфікованими методиками на 8 континентальних, 77 базових та 66 біосферних регіональних станціях, розташованих в різних точках Земної кулі.

Для практичної діяльності важливо знати основи і особливості організації регіонального моніторингу. Основна проблема виявляється в тому, що в існуючих системах відсутня загальна обов’язкова комплексна екологічна програма спостережень, а відомства, що здійснюють спостереження, переслідують свої цілі, особливо на регіональному рівні.

Відсутність загальної структури, єдиних методик спостережень і аналізу, періодичності термінів спостережень, а також єдиної мережі просторових спостереженьвиключає можливість отримання комплексної інформації про забруднення території, екологічних узагальнень та розробки екологічного прогнозу в регіоні. Однією з найбільш важливих і складних проблем є просторова організація регіонального моніторингу:

1) визначення території границь регіональної системи;

2) місце цієї території в загальній національній системі;

3) внутрішня структура регіональної системи;

4) особливості організації просторової мережі пунктів спостережень.

Більшість дослідників вважають, що в основу вирішення проблеми визначення границь регіональної системи слід покласти принцип водозбірного басейну (А.В.Климов – 1994 р.). Пояснення цьому може бути те, що спрямованість речовинно-енергетичних потоків пов’язана з характером поверхневого стоку на водозбірному басейні.

В процесі регіонального моніторингу в межах річного басейну необхідно контролювати приземний шар атмосфери, рослинний покрив, грунти, тваринний світ, літологічний склад, поверхневі і підземні води.

Слід відмітити, що господарська діяльність значною мірою також підпорядковується басейновому принципу. Основна маса підприємств, що приймають участь у формуванні якості вод, розташовані уздовж берегів річок. Сукупність басейнів має ієрархічну організованість – від масштабу земної кулі (басейну Світового океану) до локального масштабу (басейни малих річок).

Враховуючи особливості гідросистеми України, пропонується побудувати систему моніторингу з чотирьох рівнів:

1. Локальний – простір водозбору малої річки.

2. Регіональний – простір водозбору середньої річки.

3. Надрегіональний – охоплює простір гідрологічного басейну, району, басейни Чорного та Азовського морів.

4. Національний – охоплює всю територію України.

Таким чином, водозбірний басейн річки – основна просторова одиниця регіональної системи моніторингу.

Місце регіональної системи моніторингу в національному моніторингу визначається використанням двох взаємодоповнюючих принципів: природного і адміністративного.

Природний принцип визначається приуроченістю всіх рік України до басейнів Чорного та Азовського морів. Тому національну систему доцільно поділити на два над регіональні частини системи моніторингу. Відповідно, ділення їх на більш дрібні територіальні одиниці і показує місце регіонального моніторингу.

Адміністративний принцип необхідно використовувати з ряду причин. Насамперед, він, як правило, не враховує природні особливості території і формувався на базі історичних, економічних і національних особливостей розвитку території України. Разом з тим всі матеріали про стан навколишнього природного середовища формуються за адміністративними одиницями (районами). Отже, при формуванні регіонального моніторингу слід враховувати ці границі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Коротка історія розвитку екології	\|	МОДЕЛЬ СПЕЦІАЛІСТА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.