Основні визначення і поняття

Будь-яка наука являє собою струнку систему понять, пов’язаних одне з одним, що є ланками одного неперервного ланцюга. Поняття “наука” має кілька визначень. Найбільш широко поширені наступні:

1. Наука – це сукупність людських знань про Всесвіт.

2. Наука – це система знань, що безперервно розвивається, об’єктивних законів природи, суспільства і мислення, які отримуються і перетворюються в безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Необхідно пам’ятати, що слово “наука” в українській та інших мовах має декілька значень: 1) це сукупність знань про природу і суспільство; 2) сфера людської діяльності; 3) конкретна наукова дисципліна, що вивчає іноді лише один об’єкт.

Основною ознакою і головною функцією є пізнання об’єктивного світу. Наука створена для безпосереднього виявлення суттєвих сторін всіх явищ природи, суспільства і мислення.

Предмет науки – закони природи, суспільства і мислення.

Мета науки – пізнання законів розвитку природи і суспільства. Поки закон не відкрито, здійснюється опис явища, збір матеріалів, спеціалізація фактів. Але пояснити їх або зпрогнозувати неможливо.

Підсумком пізнання предмета, явища є поняття – це цілісна сукупність суджень, тобто думок, в яких стверджується дещо про відмітні ознаки досліджуваного об’єкта, ядром якої є судження про найбільш загальні і в той же час суттєвих ознаках цього об’єкта.

Визначити поняття означає встановити його границі, які дозволяють відрізнити його від інших пов’язаних з ним понять.

Поняття – це форма думки, в якій обов’язково що-небудь стверджується відносно предметів і явищ, їх властивостей, зв’язків, відносин, і яка має властивості виражати або істину, або неправду.

Поняття – це результат узагальнення маси одиничних конкретних предметів і явищ.

Найбільш високою формою узагальнення і систематизації є теорія – це струнка, несуперечлива (на сучасному рівні) система знань, що пояснюють зовнішній світ або окремі його елементи; підтверджена, зазвичай, експериментами або розрахунками.

За Б.Небелом (1993) теорія – це узагальнення, яке логічно пояснює певний набір фактів [7].

Гіпотеза – припущення, яке несуперечливо пояснює те чи інше явище, основане на об’єктивних факторах і очевидних постулатах, але не підтверджене експериментально. Гіпотеза після її експериментальної перевірки може стати теорією.

Методологія – сукупність найбільш суттєвих елементів теорії, конструктивних для розвитку самої науки; методологія на відміну від теорії не приносить нових знань, але вона розвиває в науці такі елементи, без яких неможливий розвиток самої науки.

Будь-яка наука включає в себе методи досліджень.

Метод – спосіб теоретичного дослідження або практичної реалізації будь-якого явища або процесу. Це інструмент для розв’язання головної задачі науки – відкриття законів дійсності.

Методика – сукупність технічних прийомів і організаційних форм для проведення наукового дослідження,яке є формою здійснення і розвитку науки – це вивчення за допомогою наукових методів, явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.

Однією з найважливіших вимог, що виставляються до наукових досліджень, є наукове узагальнення, емпіричне узагальнення, яке дозволить встановити залежність і зв’язок між явищами і процесами, що вивчаються. Головна вимога до емпіричного узагальнення – щоб воно було “точно виведене з фактів”, в цьому випадку воно не потребує перевірки.

В ході аналізу експериментальних результатів можуть виявлятися певні тенденції чи взаємозв’язки між ними. Якщо дані повторюються у всіх без винятку випадках, якщо відкрито певний принцип поведінки, його називають законом природи.

Принцип – це першооснова, основне положення, висхідний пункт будь-якої теорії, концепції.

Властивість – те, що властиве предметам і відрізняє їх від інших предметів або робить їх несхожими на інші предмети (наприклад, твердість, жорсткість, шорсткість і т.ін.). Властивість незмінна в часі.

Явище – це відношення властивостей, перехід однієї властивості в іншу (динаміка властивостей, процес).

Закономірність – на відміну від явища характеризується повторюваністю, вона встановлює відношення (зв’язки) між явищами і властивостями. Строгі і точні закономірності отримують статус закону або принципу.

Замість величезної кількості фактів (у вигляді таблиць або графіків) можна мати справу з правилами.

Правила підвищують ефективність процесу пізнання, можуть сприяти новим відкриттям (наприклад, правило обов’язкового заповнення екологічних ніш).

Найбільш чітким атрибутом конкретної науки є об’єкт досліджень – це те, що є предметом пізнання, практичного діяння, те, що вивчається, об’єктивне матеріальне явище або категорія духовного порядку, незалежні від досліджень і підлягають вивченню. Мета досліджень – гаданий результат наукового процесу і його відношення до суспільної практики або до розвитку самої науки.

Предмет досліджень – це те, на що спрямована наша думка. За Е.Б.Алаєвим (1984) головним і обов’язковим ключовим елементом у визначенні предмета досліджень повинно бути пізнання законів і закономірностей. Той же автор вважає, що предмет досліджень – це сукупність об’єкта, аспекти методу і мети. Предмет дослідження тотожний поняттю об’єкта. Один і той же об’єкт може стати предметом декількох різних досліджень.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Вибір теми, аналіз і оформлення роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.