Державна служба з екології та природних ресурсів України

Основним державним органом в Україні, що здійснює контроль за станом навколишнього природного середовища, є Міністерство екології і природних ресурсів. Спочатку, коли воно було організоване згідно з законом УРСР від 13 травня 1991 року і Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 14 вересня 1991 року воно мало назву “Міністерство охорони навколишнього природного середовища”, скорочено Мінприроди. В подальшому до нього було додано “...і ядерної безпеки”. В скороченому варіанті застосовувалися дві назви “Мін природи” і “Мінекобезпеки”. З грудня 1999 року в результаті змін в структурі центральних органів виконавчої влади організовано Міністерство екології і природних ресурсів України на базі:

- Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки;

- Комітету України з питань геології і використання надр;

- Комітету України з питань гідрометеорології;

- Державної адміністрації ядерного регулювання України;

- Головного управління геодезії, картографії і кадастру;

- Державної комісії у справах випробувань, реєстрації способів захисту та регуляторів росту рослин і добрив.

Названі установи були ліквідовані. Крім того, координація Кабінетом Міністрів України діяльності Державного комітету України з земельних ресурсів і Державного комітету лісового господарства України також здійснюється через нове міністерство. Таким чином, в Міністерстві екології і природних ресурсів зосереджені в даний час величезні сили і резерви, які раніше були розрізнені.

Міністерство екології і природних ресурсів України є спеціальним уповноваженим органом державного управління в області екології і охорони навколишнього природного середовища та всебічного використання практично всіх природних ресурсів. Воно організує і контролює виконання законів та інших актів і рішень Уряду України з питань, віднесених до його компетенції.

Рішення Міністерства з цих питань є обов’язковим для всіх підприємств, установ і організацій і можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Міністерство має дуже широке коло задач, спрямованих на збереження екологічно безпечного стану навколишнього природного середовища. Серед основних необхідно відмітити наступні:

- забезпечення проведення на території України єдиної екологічної політики, спрямованої на збереження середовища, безпечного для існування живої і неживої природи, на захист життя і здоров’я населення, на досягнення гармонійної взаємодії суспільства з природою;

- контроль дотримання природо користувачами вимог екологічної безпеки, організація заходів щодо ефективного і раціонального використання природних ресурсів, керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України;

- контроль забезпечення радіаційної безпеки населення України;

Підрозділи Міністерства екології і природних ресурсів достатньо чисельні і нерідко змінюються. Серед основних слід відмітити наступні:

1) Головне управління регулювання використання природних ресурсів і державного контролю навколишнього середовища;

2) Державне управління державної екологічної експертизи;

3) Управління моніторингу, аналізу і прогнозування екологічних ситуацій;

4) Управління екології природокористування;

5) Управління науки і впровадження нових екологічних розробок4

6) Управління заповідниками та іншими територіями, які особливо охороняються;

7) Управління екологічної освіти, інформації і зв’язку з населенням;

8) Управління міждержавними відносинами, угодами і контроль їх виконання

9) Управління правового забезпечення природокористування;

10) управління контролю радіаційної безпеки та інші.

Управління мають достатньо багато відділів. Крім центрального апарату існують органи управління на місцях. В кожній області існують Державні управління з охорони навколишнього природного середовища. Всього на Україні таких 24, а також Управління в Києві та Севастополі.

В районах, містах, регіонах створені Державні інспекції з навколишнього природного середовища в середньому по 2-3 чоловіка в кожній.

Крім того, існують Державні інспекції охорони Азовського моря (м.Маріуполь), охорони Чорного моря (м.Одеса), Державна інспекція аналітичного контролю і досліджень та інші.

Загальна чисельність працівників системи Міністерства екології і природних ресурсів України складає близько 2500 чоловік, в тому числі центрального апарату близько 200 чоловік.

Міністерство може мати свої науково-дослідні та навчальні заклади та інші організації.

Підрозділи Міністерства мають право:

- обслідувати підприємства, установи, організації з метою перевірки дотримання вимог екологічної безпеки;

- складати протоколи і розглядати матеріали про адміністративні правопорушення в області екології і охорони природи;

- вимагати відновлення збитків і втрат в результаті порушень;

- передавати правоохоронним органам матеріали про факти порушень, що передбачають кримінальну відповідальність;

- обмежувати або тимчасово призупиняти діяльність підприємств і об’єктів, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства;

- отримувати безкоштовно від міністерств, підприємств, установ, організацій інформацію і статистику звітності;

- утворювати підрозділи, працівникам яких надається право носіння форменого одягу і вогнепальної зброї.

Міністерство екології і природних ресурсів України має позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Слід підкреслити, що в рангу державних підрозділів, але іншого адміністративного підпорядкування, існує велика кількість відділів лабораторій та інших одиниць. Так, кожний крупний завод, фабрика, об’єднання і т.ін. мають в своїй структурі підрозділи, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища. До цього слід додати, що підприємства, установи нових форм господарювання (фірми і т.ін.) вводять в свої структури відповідні підрозділи. В деяких областях і регіонах діють екологічна міліція, екологічна прокуратура і т.ін. Кожний із названих підрозділів має потребу в професіоналах – екологах. Тому попит на фахівців-екологів буде постійно зростати.

Цим розділом закінчується перша частина курсу “Вступ до фаху”, що містить п’ять модулів. Після вивчення їх повинні бути отримані відповіді на наступні питання: що вивчати ? як вивчати ? де прийдеться працювати ? як почати наукову діяльність в галузі екології та охорони навколишнього середовища ?

Нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери, що призвело до її прогресуючого руйнування. На планеті виникла нова система “суспільство – природа” – глобальна “соціоекосистема”, яка розвивається не за природними чи суспільними, а за властивими тільки їй соціоекологічними законами. Для того, щоб уміти керувати розвитком цієї соціоекосистеми, необхідно вивчити не лише окремі її компоненти, як це робиться в традиційних науках, а й взаємодію їх всередині системи, всю систему в цілому.

Тому в другій частині курсу, який складається також з п’яти модулів, подаються загальні уявлення про різні аспекти взаємодії суспільства з природою, тобто по суті починається спеціальна підготовка спеціаліста. В плані цієї підготовки студент повинен оволодіти основними елементами екології людського суспільства або соціоекології, яка вивчає закономірності взаємодії людського суспільства з навколишнім природним середовищем і розробляє наукові принципи гармонізації цієї взаємодії.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародні екологічні організації та програми	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.