Та проблеми його охорони

Характерна риса зелених рослин – для себе вони самі створюють сприятливе екологічне середовище.

Завдяки фотосинтезу зелених рослин первинна атмосфера, що виникла під впливом вулканічних вивержень, збагачувалася на кисень і збіднювалася на вуглекислий газ, внаслідок чого створювалися сприятливі екологічні умови для розвитку нових форм органічного життя. У стратосфері біогенний кисень переходить в озон і утворює на висоті 20-30 км шар озону з максимальною об’ємною концентрацією біля 0,001 %, який захищає живі організми від руйнівної дії ультрафіолетових променів. Як відомо, зараз під впливом фреонів техногенного походження та інших газів тонкий озоновий шар (приблизно 3-4 мм товщиною) руйнується, що створює загрозу для життя всіх живих організмів, насамперед, для людини.

Багатогранне значення рослинного світу у біосфері показане на рис. 8.1.

Космічне (фотосинтезуюче); Біохімічне “Газова” функція (поглинання СО₂, постачання кисню); Грунтотворче; Функціональне (значення в кру- гообігу речовин і енергії в природі);

Харчове і кор-мове; Ресурсно-сировинне; Енергетичне; Фармацев-тичне;;

Грунтозахисне; Водозахисне і водорегулююче; Кліматорегу-лююче;

Наукове; Дидактичне; Санітарно-гігієнічне; Рекреаційне; Ландшафтно-естетичне; Емоціональне

Рис.8.1. Багатофункціональне значення рослинного світу

Прямий вплив складається з біосферного (космічне, грунтотворче, біогеохімічне, функціональне) та економічного (харчове, кормове, ресурсо-сировинне, енергетичне, фармацевтичне).

Функції рослинного світу, безпосередньо пов’язані з еволюцією біосфери, її саморегуляцією, можна віднести до категорії біосферних. Космічна функція рослинності полягає в тому, що вона, поглинаючи енергію Сонця, є сполучною ланкою між Космосом і Землею. Біогеохімічне значення рослинного світу визначається його переважаючим впливом на поширення й міграцію хімічних елементів у біосфері.

“Газова” функція рослинного світу полягає в тому, що змінюючи газове середовище у біосфері, зелені рослини впливають таким чином на еволюцію органічного світу, змінюють фізичний стан земної оболонки і покращують умови життя на суходолі, в гідросфері та атмосфері.

У наш час газові функції рослинного покриву надзвичайно важливі у зв'язку з порушенням хімічного складу атмосфери внаслідок спалювання органічних речовин. Без глобальних газових функцій рослинності, особливо тропічних і тайгових лісів, а також поверхні Світового океану неможливе підтримання киснево-вуглекислого балансу у біосфері.

Зелені рослини складають автотрофний блок біосфери. Шляхом фотосинтезу вони утворюють органічні сполуки з неорганічних, забезпечують людину харчовими продуктами, тваринний світ – кормовими продуктами, а промисловість – рослинною сировиною.

Надзвичайно важливою у біосфері є грунтотворча функція рослин, зокрема лісових формацій. Ґрунтовий покрив є загальнопланетарним акумулятором органічної речовини й унікальним екраном, що затримує найважливіші хімічні елементи – азот, фосфор, калій, кальцій, запобігаючи вилуговуванню їх.

Функціональне значення рослинного світу виявляється у тому, що завдяки його екологічній ролі у біосфері, трофічним і консорційним зв’язкам в екосистемах він сприяв коеволюції гетеротрофних компонентів. Так, птахи, ссавці, численні групи комах могли поширитися в біосфері лише після масового розвитку квіткових рослин з властивими їм морфологічно різноманітними квітками, суцвіттями та біохімічно різноманітними плодами. В нинішніх умовах при індивідуальній охороні біологічних видів та забезпеченні нормального функціонування екосистем також слід враховувати консорційні зв’язки між рослинним і тваринним світом, як у природних, так і в антропогенно-природних екосистемах.

Основне економічне значення рослинного світу – у продукуванні харчової, кормової та технічної сировини. Однак слід відзначити, що людина ще далеко не повністю освоїла для своїх потреб світовий генофонд рослин (використовується менше 1 % видового складу вищих рослин), практично не використовуються у промислових масштабах рослинні ресурси Світового океану та нижчих рослин.

Непряме значення рослинного світу (як екологічне, так і суспільно-корисне) полягає в його потенційній здатності підтримання екологічно збалансованого стану природних і окультурених ландшафтів, оптимізації життєвих умов суспільства, у можливості розв’язання різних біологічних та екологічних проблем у взаємовідносинах людини з природою.

Найбільш виразним екологічним проявом техногенного впливу людини на довкілля є активний процес денатуралізації природних ландшафтів. Він стає причиною кількісних і якісних змін у структурі рослинного покриву, які призводять до збіднення видового складу флори і фауни та порушення функцій природних екосистем. Площа повністю деградованих земель, так званих “белендів” (еродовані, засолені й заболочені землі, занедбані гірські розробки тощо) становить у світі близько 3 % площі суші. Така критична екологічна ситуація загрожує нормальному функціонуванню біосфери, оскільки знижує еволюційний потенціал живої речовини на Землі.

Структура природних ландшафтів та рослинного покриву змінюється і в Україні. Так, на Поліссі, територія якого 120 тис.км² (19 % території України), природна рослинність збереглася на площі близько 50 % (лісом покрито лише 29 %). В лісостепу з площею 202 тис.км² (41 % території України) природна рослинність займає 16 % території (13 % - ліси, 2 % - луки, 1 % - степові екосистеми і болота). У степовій зоні, що становить 40 % території, 80 % земель розорано, а лісистість складає тут лише 4 %. Степові фітоценози збереглися тут лише в заповідниках (Асканія-Нова, Кам’яні могили, Хомутовський степ), старих ярах, балках.

Такі зміни в структурі природних ландшафтів не могли не вплинути на видовий склад флори і фауни. За даними Світового фонду охорони дикої природи в середині 80-х років ХХ століття на плінті під загрозою зникнення було 14120 видів рослин. Найгірша фітосозологічна (фітосозологія – науковий напрям, що займається охороною фітогенофонду та фітоценофонду) ситуація склалася в індустріальних країнах Західної та Центральної Європи (в Англії зникло 1,1 % видів всієї флори, Бельгії – 4,5 %, Німеччині – 2,3 %, Чехії та Словаччині – 4,4, Угорщині – 1 %), в індустріальних районах України, яка завдяки сприятливому географічному положенню та різноманітним типам ландшафтів, а також гірських екосистем, відзначається багатою за видовим складом рослинністю. На території України відомо близько 400 ендемів та субендемів, які за її межами не ростуть або ж трапляються дуже рідко (ендеми – види, роди, поширення яких обмежене певною територією). Тому проблема охорони генофонду України має не лише національне, а й загальноєвропейське значення і вимагає спеціальних екологічних та організаційних заходів.

Причини раритетності рослин, тобто їх рідкісності, визначаються як природні та антропогенні (рис.8.2). Однак природні причини не є для них небезпечними, оскільки природні зміни відбуваються дуже повільно, а стихійні явища трапляються періодично. Значно не безпечнішими є антропогенні, зокрема, техногенні причини. Особливо загрозливими є хімічні і радіоактивні забруднення, які порушують генетичну структуру біологічних видів.

Дуже важливо з генетичної та народногосподарської точок зору зберегти диких родичів культурних рослин, які є цінним генофондом для покращення генетичної структури плодових дерев, сільськогосподарських рослин, які мають вузьку генетичну основу, низький імунітет до захворювань.

Залежно від стану рідкісних і зникаючих рослин та їхнього наукового і народногосподарського значення, визначаються сім фітосозологічних категорій (ФСК) рослин: І ФСК – види, які зникли з території країни, або про їх місцезнаходження немає достовірних даних; ІІ ФСК – види, включені в Червону книгу рослин Європи; ІІІ ФСК – дуже рідкісні і зникаючі вузько ендемічні та реліктові види, що знаходяться в критично загрозливому стані; ІУ ФСК – дуже рідкісні і зникаючі інші види рослин, що також знаходяться у критично загрозливому стані; У ФСК – рідкісні ендеми та релікти, що знаходяться у загрозливому стані; УІ ФСК – рідкісні дикі родичі культурних рослин та зникаючі цінні лікарські рослини; УІІ ФСК – решта рідкісних видів рослин, фітосозологічний статус поки що не з’ясований.

Природні

Антропогенні

Звичайні

Господарські

Техногенні

Стихійні

Фітоісторичні; Флорогенетичні; Хорологічні (вплива-ють на поширення диз’юнктивно-ареаль-них, погранично-аре-альних видів); Біологічні (біологічна специфіка виду, зни-жена вітальність його популяцій); Екстремальні екологічні умови збе-реження виду; Ценотичні (знижена ценотична стабіль-ність виду);

Екстремальні кліматичні умовии (низькі темпера--тури, засухи, по--вені, пилові бурі); Природні піроген--ні; Лавинні; Біогенні (інвазія ентомошкідників, епіфітотії);

Сельбіщні; Пасторальні; Агрикультурні; Пірогенні; Ексцизійні (рубка лісу); Урбанізація; Зміна гідрологічного режиму; Монокультурне господарство; Антропогенна зміна видового складу флори; Рекреаційний прес;

Геохімічні (ки-слі дощі, емісії промислових підприємств); Геофізичні (пилове і радіо-активне та інші види забруд-нення); Індустріальний вплив (руйнування біотопів); Беллоїдний вплив (зв’яза-ний з воєнними діями)

Рис.8.2. Причини, що зумовлюють раритетність

та загрозливий стан популяцій рослин

Кожна із названих фітосозологічних категорій вимагає спеціальних превентивних та прямих заходів охорони (рис.8.3).

Правова охорона рослинності здійснюється у відповідності з прийнятим у 1999 році Законі України “Про рослинний світ”.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ	\|	Багатофункціональне значення у біосфері тваринного світу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.