Тема 8. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИРОБНИЦТВА Й СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

8.1. Завдання, джерела контролю витрат діяльності підприємства.

8.2. Перевірка правильності ведення обліку витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг

8.3. Ревізія незавершеного виробництва у промисловості

8.4. Перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності звітності по випуску готової продукції

8.5. Перевірка якості продукції і ритмічності її випуску

8.6. Перевірка реалізованої продукції: завдання, джерела контролю, послідовність здійснення.

! Література: основна 4 [ с. 124 - 135], 5 [ с. 90 - 101], додаткова 8 [с. 162 - 191].

É 8.1. Завдання та джерела контролю витрат діяльності підприємства

Метою контролю з обліку витрат діяльності є встановлення достовірності первинних даних щодо накопичення та списання витрат діяльності, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку витрат діяльності та його відповідності прийнятій обліковій політиці, достовірності інформації щодо витрат діяльності, наведеної у звітності господарюючого суб'єкта.

Завданнями контролю операцій з обліку витрат діяльності є:

- встановлення правильності документального оформлення накопичення та списання витрат діяльності;

- перевірка правильності ведення обліку фактичних витрат та наступного включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) відповідно до прийнятого на підприємстві методу обліку витрат та калькулювання;

- підтвердження обґрунтованості обраного методу калькулювання;

- підтвердження правильності методу розподілу непрямих витрат, що

використовується, і закріплений в наказі про облікову політику;

- перевірка правильності та обґрунтованості планування розміру прямих витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та визначення кошторисних ставок розподілу накладних витрат;

- вивчення правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих витрат;

- перевірка правильності відображення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат;

- вивчення правильності накопичення та списання витрат фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльностей;

- підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з обліку витрат діяльності;

- перевірка повноти, правильності та достовірності відображення інформації про витрати діяльності в звітності.

Джерелами інформації для аудиту операцій з обліку витрат діяльності є:

1. Наказ про облікову політику підприємства.

2. Первині документи з обліку витрат діяльності (табл. 1).

Таблиця 1

Перелік форм первинного обліку

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку витрат діяльності (табл. 2).

4. Акти та довідки попередніх ревізій, ревізорські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність (табл. 2).

Таблиця 2.

Відображення витрат діяльності в облікових регістрах та фінансовій звітності

Ревізору потрібно враховувати, що застосування бланків застарілих та довільних форм не допускається. В окремих випадках, при наявності відповідних технічних засобів, можливе створення первинних документів на машинозчитувальних носіях інформації. При цьому обов'язково повинні бути дотримані вимоги положення про документи та документообіг в бухгалтерському обліку, загальногалузевих керівних вказівок по наданню юридичної сили документам на магнітних, паперових носіях, що створюються засобами обчислювальної техніки, загальногалузевих керівних методичних матеріалів зі створення та залучення автоматизованого бухгалтерського обліку в складі АСУ підприємств, установ та інших нормативних документів.

Ревізор перевіряє первинні документи на підставі якихздійснюються записи по відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Ревізору необхідно знати порядок відображення витрат діяльності в облікових регістрах та фінансовій звітності.

É 8.2. Перевірка правильності ведення обліку витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг

Собівартість продукції є одним з основних оціночних показників, в якому в концентрованому вигляді знаходять відображення результати господарської діяльності підприємства, його досягнення, невикористані резерви і недоліки. Даний показник узагальнює всі понесені витрати на виробництво і реалізацію продукції чи наданих послуг, тому контроль собівартості продукції і її випуску є важливим завданням комплексної ревізії.

Процес контролю витрат підприємства на виробництво вважається найбільш складним і трудомістким. Витрати містять у собі безліч різнопланових складових, перевірка яких потребує правильного й повного подання ревізором особливо­стей їхнього формування. У ході перевірки ревізори повинні враховувати вид діяльності, структуру витрат, специфіку ви­робничого процесу й організації облікової роботи, а також до­корінно змінену нормативну базу обліку витрат підприємства.

Важливість перевірки пояснюється та­кож тим, що інформація про виробничі витрати є основою при визначенні фінансових результатів підприємства.

Контроль операцій по випуску продукції і формуванню її собівартості включає цілий комплекс завдань.

Ревізору слід:

ü дати оцінку обґрунтованості і напруженості планових показників по виробництву продукції та її собівартості і встановити рівень їх виконання;

ü здійснити перевірку обґрунтованості формування витрат виробництва по економічних елементах і статтях калькуляції;

ü перевірити правильність розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також звітними періодами;

ü встановити наявність і правильність складання планових і звітних калькуляцій, а також кошторисів по окремих видах накладних витрат;

ü виявити випадки незаконного списання витрат і втрат за рахунок собівартості (недостач, крадіжок), встановити причини їх виникнення і винних в цьому посадових осіб;

ü перевірити достовірність даних обліку і звітності по випуску продукції та її собівартості;

ü виявити резерви зниження собівартості продукції, збільшення її випуску, підвищення якості продукції, покращення використання виробничих потужностей підприємства.

Джерелами інформації по контролю витрат виробництва і випуску продукції є:

•бізнес-план підприємства;

•кошториси витрат по організації виробництва і управлінню;

•планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції.

• регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку (карточки обліку витрат по видах продукції, карточки складського обліку готової продукції;

•Головна книга по рахунках 23,26,90,91,92,93,70 тощо;

•договори на поставку продукції;

•періодична та річна бухгалтерська і статистична звітність.

П(С)БО 16 "Витрати" чітко визначають номенклатуру статей та елементів витрат.

Основними питаннями контролю витрат на виробництво є:

• перевірка обґрунтованості включення у витрати окремих витрат;

• перевірка обґрунтованості віднесення прямих витрат на окремі види продукції;

• перевірка формування витрат за різними напрямками;

• перевірка правильності розподілу непрямих витрат;

• перевірка витрат у незавершеному виробництві;

• перевірка калькулювання собівартості.

Ревізору слід також оцінити обгрунтованість використання того чи іншого методу обліку витрат (попередільний, позамовний, нормативний) і його вплив на правильність визначення собівартості продукції.

Перевірку віднесення витрат на виробництво потрібно здійснювати у двох напрямках:

• за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та віднесення Їх на незавершене виробництво;

• з'ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Для підсумкової оцінки виконання завдань по зниженню собівартості продукції, фактичні витрати на одну гривню продукції, виходячи з прийнятих в плані цін співставляються з витратами по плану, скоректованими на невраховану економію.

При виконанні вказаних завдань контролю слід керуватися Типовим положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості (від 26.04.1996 р.) а також ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (від 22. 05, 97р із внесеними змінами і доповненнями).

É 8.3. Ревізія незавершеного виробництва у промисловості

Суттєве значення для правильного визначення собівартості продукції має віднесення витрат на незавершене виробництво. До незавершеного виробництва відноситься продукція, яка повністю незакінчена на всіх стадіях технологічного процесу, не прийнята відділом технічного контролю, а також не укомплектовані вироби, незакінчені і не прийняті замовником роботи.

Стан збереження власності в цілому на підприємстві в значній мірі залежить від забезпечення товарно-матеріальних цінностей безпосередньо у виробництві. Залишки незавершеного виробництва впливають на собівартість виготовленої продукції і фінансовий результат.

Перевірку незавершеного виробництва проводять з врахуванням особливостей організації і технології виробництва продукції.

У процесі ревізії необхідно перевірити достовірність фактичних залишків по незавершеному виробництву, органі­зацію контролю за рухом деталей і напівфабрикатів на вироб­ництві, зберігання виробничих заготовок у цехах і міжцехових складах, порядок проведення інвентаризації і оцінки незавер­шеного виробництва.

Як джерело інформації використовують виробничу про­граму, виробничо-фінансовий (бізнес) план, звіти про виконання плану виробництва продукції, облікові регістри зведеного обліку витрат виробництва, картки (графіки) обліку руху деталей та ін.

Ревізія розпочинається із з'ясування реальності встанов­лених залишків обліку незавершеного виробництва та відпо­відності суми на рахунках 23 «Незавершене виробництво», 25 «Напівфабрикати» даним Головної книги. У свою чергу залишок на рахунку 23 підтверджуються даними відомостей зведеного обліку витрат на виробництво у розрізі цехів,дільниць по видах продукції або замовлень, а на рахунку 25 - даними обігових чи сальдових відомостей по обліку руху напівфабрикатів. ,

У процесі ревізії незавершеного" виробництва перевіряють умови зберігання та стан обліку деталей і напівфабрикатів у виробництві. Для цього необхідно на підставі конструктор­ської і технологічної документації вивчити маршрут руху деталей у процесі їх обробки, порядок комплектування вузлів, збірних з'єднань і виробів в цілому, норму витрачання деталей і напівфабрикатів на одиницю вибору. Після цього ревізія безпосередньо в цехах і на міжцехових складах з'ясовує, шляхом огляду місць зберігання і опитування працівників, умови зберігання виробничих заготовок, встановлює порядок передачі деталей з одного робочого місця на інше, міжцехове переміщення напівфабрикатів.

Важливим питанням ревізії є перевірка правильності і своєчасності проведення інвентаризації залишків незавершеного виробництва. З цією метою ревізору слід впевнитись в наявності цехових інвентаризаційних комісій, вибірково проаналізувати акти інвентаризації. В окремих випадках по деяких видах продукції доцільно провести інвентаризацію незавершеного виробництва по ініціативі ревізора. Шляхом аналізу актів інвентаризацій, даних бухгалтерського обліку та опитування членів інвентаризаційних комісій ревізор встановлює чи дотримуються на підприємстві термінів проведення інвентаризацій, чи проводиться інвентаризація в усіх цехах і виробництвах.

Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що на окремих підприємствах порушуються терміни проведення інвентаризації. Не рідко матеріали інвентаризації не розглядаються інвентаризаційними комісіями і результати не відображаються в бухгалтерському обліку. Таким чином приховуються факти приписок, неврахованого браку, крадіжок деталей і продукції, а також перекручуються дані про вартість продукції, дійсна величина залишків незавершеного виробництва. Дуже часто виявлені недостачі незавершеного виробництва необґрунтовано списуються на собівартість продукції, замість того, щоб відшкодувати їх з винних осіб. Тому ревізор зобов’язаний проаналізувати результати інвентаризацій за ревізійний період і встановити причини надлишків і недостач. Переважно такими причинами є:

­ приписки в обліку;

­ наявність неврахованого браку;передача деталей без оформлення;

­ крадіжки деталей з виробництва;

­ виробіток неврахованої продукції;

­ відсутність належного контролю в цехах за дотриманням технологічної дисципліни;

­ помилки при проведенні інвентаризацій і в облікових даних..

Надлишки незавершеного виробництва повинні оприбутковуватися і відображатися записом: Дт23, Кт719. Недостача незавершеного виробництва відображається на загальну суму по Дт947 і Кт23. На суму недостач, віднесених за рахунок винних осіб – Дт375 Кт716, а коли винні особи невстановлені – недостачі списують за рахунок фінансових результатів діяльності.

Одночасно перевіряють організацію і стан обліку незавершеного виробництва, правильності його оцінки, облік і контроль руху деталей і напівфабрикатів на всіх стадіях технологічного процесу, правильність розподілу витрат між готовою продукцією і залишком незавершеного виробництва.

É 8.4. Перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності звітності по випуску готової продукції

Інформаційною базою для перевірки готової продукції є:

· нормативно-планова інформація;

· дані поточного обліку;

· фінансова та статистична звітність.

До нормативно-планової інформації відносять:

· П(С)БО 16;

· Планово-нормативні калькуляції;.

До документів поточного обліку, що підлягають перевірці належать :

· картки аналітичного обліку випуску продукції;

· виробничі звіти;

· акти на здачу готової продукції;

· картки складського обліку готової продукції;

· матеріальні звіти;

· Журнал 5;

· Рахунки-фактури;

· Товарно-транспортні накладні;

· Податкові накладні.

Фінансова звітність ф.№1 Баланс та статистична форма - відомості випуску продукції 1ПБ.

Розпочинається ревізія готової продукції з перевірки її наявності у місцях зберігання (склади та місця виготовлення). Перевірка наявності готової продукції не відрізняється від перевірки наявності запасів на складах. Поряд з перевіркою наявності готової продукції проводять перевірку наявності і комплектності незавершеного виробництва. В бухгалтерії проводиться звірка правильності застосування методів оцінки готової продукції та незавершеного виробництва

Одним із показників, який характеризує технічний розвиток підприємства є асортимент випуску продукції. Асортимент випуску продукції планується кожним підприємством. Відомості про асортимент інспектор отримує у виробничому відділі або в бухгалтерії за даними аналітичного обліку випуску готової продукції. Найпоширеніший метод, який застосовується в перевірці є розрахунок коефіцієнта асортименту випуску продукції.

Виконання плану виробництва і випуску продукції в натуральному і вартісному виразі перевіряють на основі даних звіту форми 1-П, використовуючи при цьому накладні та записи по рахунках 26 і 27. При перевірці звітності слід керуватись „Інструкція до складання звітів промислових підприємств по випуску продукції”.

Необхідно перевірити чи правильно включені в обсяг продукції в натуральному виразі вироби виготовлені в межах періоду, що перевіряється. Слід мати на увазі те, що вироби вважаються готовими в тому випадку, коли вони повністю укомплектовані, відповідають встановленим стандартам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад.

Продукція яка не відповідає вказаним вимогам, повинна відображатись в звітності і в обліку в складі незавершеною виробництва.

В процесі контролю звертають увагу на правильність оформлення документами прийому випущеної з виробництва готової продукції, так як формування достовірної облікової інформації про виробничі і фінансові результати діяльності підприємства залежить від реальності показників, записаних в приймально-здавальних накладних або приймально-здавальних актах.

Слід встановити чи вся товарна продукція яка включена у виконання плану відповідає вимогам чи не було оформлення безтоварних накладних або здачі незакінченої виробництвом продукції на склад в кінці місяця і закінчення в наступному (тобто фактів приписки).

В практиці неодноразово виявлялись випадки завищення звітних даних про випуск продукції за рахунок незаконного і необґрунтованого включення в звітність виробів які не пройшли обробки, вимагають виправлення і переробки а також вироби випущені після закінчення звітного періоду. Для того щоб виявити причини порушень і попередити їх появу в подальшій роботі необхідно звітні дані порівняти з бухгалтерськими записами і первинними документами. Зокрема звітні показники співставляють з оборотами по рахунку 26 „Готова продукція”, рахунку 23 „Основне виробництво” (по дебету і кредиту) і інших рахунків бухгалтерського обліку.

Перевірка достовірності даних про випуск готової продукції може проводитись шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової продукції з документами на відпуск матеріалів у виробництво і по обліку праці та його оплати (змінні рапорти, маршрутні листи, наряди та інше). Одночасно необхідно перевірити, як ведеться облік незавершеного виробництва, наявності порушення у відповідності з прийнятими нормативними актами.

Бухгалтерські записи звіряють з виробничими звітами про продукції в яких відображають кількість продукції виготовленої за місяць в асортименті, виробничі звіти звіряють з даними змінних звітів і прибутковими накладними на готову продукцію, прибуткові накладні звіряють з нарядами і цеховими журналами.

Виконання плану виробництва в натуральному виразі перевіряють по кожному виду зокрема. По кожному випадку недовиконання виясняються причини і розробляють пропозиції для усунення недоліків.

Загальну оцінку виконання плану в натуральному виразі дати не можна через неоднорідність вимірників. Для того щоб перевірити виконання плану по загальному обсягу випуску необхідно кількісні дані перетворити шляхом сумування добутків кількості одиниць, по плану і по звіту на їх ціни і потім фактичне виконання спів ставити з плановим завданням.

При перевірці виконання плану по асортименту враховують випуск продукції виробленої в межах плану.

Продукція виготовлена зверх плану в розрахунок не приймається, що виключає можливість перекривати недовиконання плану по одних виробах за рахунок інших, тобто:

· по виробах по яких план недовиконаний в розрахунок включається фактичне виконання;

· по виробах по яких план перевиконаний в розрахунок приймається планове завдання;

· вироби виробництво яких планом не передбачено в розрахунок не приймаються.

В процесі перевірки виконання плану необхідно виявити, ті вироби, які користуються обмеженим попитом, такі вироби повинні виключатися з плану виробництва, щоб не викликати затоварювання. Випуск готових виробів без замовлень і договорів веде до затоварювання складів, викликає уповільнення кругообігу господарських засобів і фінансову скруту. Тому при перевірці слід звернути увагу на взаємо узгодженість договорів – поставок з програмою випуску продукції

É 8.5. Перевірка якості продукції і ритмічності її випуску

Наступний етап ревізії – це контроль якості продукції. Систематичне підвищення якості продукції є обов’язковою вимогою розвитку економіки, що забезпечує ріст ефективності виробництва. Контроль якості продукції у взаємозв’язку з якістю роботи охоплює такі питання:

· контроль якості виконання технологічних процесів і операцій по виготовленню продукції;

· ритмічність і рівномірність виробництва;

· якість випущеної продукції;

· наявність рекламації покупців.

Для різних галузей промисловості встановлені показники якості:

­ продукції народного споживання – гарантійний термін,

­ продукції машинобудування – показники експлуатаційної надійності;

­ харчової, м’ясо-молочної продукції – коефіцієнт сортності.

Розпочинається перевірка з надання ревізору документів, на підставі яких дозволяється здійснювати випуск продукції (державні стандарти, технічні умови, сертифікат якості, тощо).

Інформаційною базою перевірки якості продукції є: акти про брак, відомості гарантійного ремонту, рекламації, накладні, маршрутні листи, відомості відділу технічного контролю, акти або інші документи, які засвідчують приймання продукції на місці, Журнали 5,5А, дані по рахунках 23 та 26.

Фахівці, які входять до складу ревізійної бригади проводять раптову перевірку якості сировини, що надходить та випуску готової продукції. Крім того отримується письмова інформація про результати перевірки якості сировини, що надходить, заходи, які здійснює підприємство до постачальників неякісної сировини, в яких розмірах отримане відшкодування. На підставі інформації про забраковану продукцію розраховується коефіцієнт якості випущеної продукції, де в чисельнику зазначається вартість недоброякісної продукції за всіма документами, а в знаменнику – вартість всього випуску готової продукції.

Під оптимальним рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, тобто, здатність задовольняти потреби за певними призначеннями при мінімальних сукупних затратах на виробництво та експлуатацію. Рівень якості продукції в залежності від її виду характеризується ефектністю або категорією.

Загальна оцінка рівня якості виробів дається за допомогою показника який називається питома вага продукції вищої категорії якості чи кращого сорту в загальному об’ємі випуску продукції. Рівень даного показника необхідно перевірити.

Важливий показник якості продукції є комплектність, під час перевірки необхідно виявити чи немає випадків випуску некомплектної продукції. Для цього користуються даними актів відділу технічного контролю та рекламаціями покупців. Обов’язковою є перевірка наявних випадків браку в становленні причин і винних осіб.

Ритмічність виробництва – важливий показник роботи підприємства. Ритмічну роботу забезпечують основні та допоміжні цехи, обслуговуючі господарства і відділи заводоуправління, які забезпечують підготовку та обслуговування. Ритмічність впливає на обсяг продукції, якість, с/в, виконання плану поставок у відповідності з договорами.

Ритмічність виробництва – це випуск продукції в точній відповідності з встановленими плановими графіками. Порушення ритмічності веде до застосування понаднормових годин. Визначити ритмічність можна шляхом порівняння кількості фактично виготовленої і зданої на склад продукції за певний час: декаду, місяць з кількістю продукції передбаченої планом випуску за даний період. Тобто, для перевірки ритмічності випуску необхідно розрахувати питому вагу випуску по декадах в загальному випуску. Якщо під час перевірки виявлено порушення ритмічності випуску продукції на підприємстві, то необхідно вияснити причини, оскільки це порушення ритмічності веде до простою, непродуктивного використання обладнання, збільшення браку а також непродуктивних витрат по заробітній платі.

É 8.6. Перевірка реалізованої продукції: завдання, джерела контролю, послідовність здійснення.

Реалізована продукція - важливий показник діяльності кожного підприємства, так як отримана виручка (дохід) виступає не тільки джерелом відшкодування витрат, але є вихідною базою для розрахунку непрямих податків в складі ціни.

Основні завдання перевірки:

- контроль формування достовірних даних про обсяг реалізованої продукції;

- правильне, законне і повне відображення операцій реалізованої продукції в реєстрах синтетичного і аналітичного обліку;

- перевірка правильності визначення і дотримання встановлених цін на послуги та продукцію;.

- перевірка правильності розрахунку і своєчасності сплати ПДВ і акцизного збору.

При перевірці підставою для включення продукції в обсяг реалізованої служать:

рахунки-фактур, товарно-транспортні накладні, акти відділу технічного контролю, акти про приймання продукції на місці, податкові накладні, платіжні документи, витяги банків, Головна книга, Журнал 6. Загальні відомості про обсяг реалізованої продукції містяться в Звіті про фінансові результати ф.№ 2

Обґрунтованість операцій з реалізації готової продукції цікавить перевіряючих з точки зору законності одержання підприємством економічної вигоди. Ревізор перевіряє, чи кож­на операція підтверджена документами на відпуск готової продукції, які повинні бути належним чином оформлені, тоб­то містити всі необхідні реквізити. Паралельно контролюється договірна документація. Виявлені розбіжності висвітлюються в матеріалах ревізії, потребують коригування з боку підприємства і є підставою для застосування штрафних санкцій до посадових осіб та відчуження коштів, отриманих підприємством незаконно.

Ревізію реалізованої продукції проводять в наступній послідовності:

Насамперед звіряються дані відображені в звіті по формі N2 по статті "Дохід (виручка) від реалізації робіт, послуг" з даними головної книги по рахунку 70 в розрізі рахунків другого порядку.

Загальна сума розбіжностей складає ПДВ. Якщо після виключення ПДВ суми не тотожні, то перевіряючий зобов'язаний встановити причини такого неспівпадання.

На наступному етапі здійснюється поглиблена перевірка правильності формування даних про обсяг реалізованої продукції. Орган ДПI проводить суцільну перевірку з метою встановлення повноти включення за кожним документом (розрахунковим чи відвантаження) сум до обсягу реалізованої продукції. На цьому етапі спочатку проводиться звірка головної книги з даними Журналу 6. Зведені дані по Журналу повинні відповідати даним Головної книги. Розбіжності мають місце лише тоді, коли підприємством не повністю включені суми до обсягу реалізованої продукції. Величина реалізованої продукції формується не тільки в Журналі 6, але і в інших реєстрах обліку. Надходження коштів за відвантажену продукцію виступають важливим об’єктом перевірки . У зв'язку з цим до перевірки залучають дані Журналу 1, відомоcті 1.1, 1.2.

Документи синтетичного і аналітичного обліку звіряються з кожним первинним документом (на відвантаження, або надходження попередньої оплати). У випадку виявлення розбіжностей між фактично зазначеним обсягом реалізації підприємства і за даними перевірки вимагається пояснення від головного бухгалтера, здійснюється узгодження податкового зобов'язання з ПДВ і лише після цього проводиться перевірка ПДВ.

Інспектор уважно перевіряє правильність оформлення підприємством документів на відвантаження продукції, чи не містять вони не оговорені підчистки, нерозбірливо зазначеної кількості, ціни. Раптово перевіряється кількість підготовленої до відвантаження готової продукції. Перевірку проводять або на складі, або під час вивозу за межі підприємства.

Окремий орган, який зацікавлений в перевірці правильності визначення обсягу реалізації є відділ цін. В їх компетенцію входить правильність визначення і застосування цін на товари, роботи, послуги. Підставою для перевірки є калькуляції та документи на відвантаження продукції. Суцільно перевіряють правильність зазначення кожної статті витрат відповідно до прийнятої підприємством облікової політики, рівня рентабельності і правильного розрахунку непрямих податків.

Висновки оформлюють актом. У компетенцію перевіряючих входить накладання штрафних санкцій та застосування адміністративного штрафу.

? Питання для контролю: