Існує декілька методів вартісної оцінки і обліку ОФ.

По-перше, ОФ можуть оцінюватись за первісною вартістю. За своєю суттю, первісна вартість - це вартість ОФ на момент їх створення.

По-друге, основні фонди можуть оцінюватись за відновною вартістю. Відновна вартість - це вартість відтворення існуючих ОФ у сучасних умовах за цінами і тарифами, що діють на момент визначення цієї вартості. Тобто така оцінка дозволяє визначити, які витрати на створення існуючих основних фондів необхідно було б здійснити в сучасних умовах.

По-третє, вартість ОФ може оцінюватись за залишковою вартістю. Залишкова вартість - це вартість основних фондів яка ще не перенесена на вартість готової продукції (робіт, послуг), яку виготовляють на даних основних фондах.

Втрата ОФ своїх функціональних якостей (корисності) - це їх фізичний знос. У результаті такого зносу ОФ, врешті-решт, стають непридатними для виконання своїх первинних функцій. Фізичний знос залежить, перш за все, від інтенсивності експлуатації ОФ, від якості самих ОФ, їх ремонтного і профілактичного обслуговування, а також від стану середовища, в якому вони експлуатуються.

Втрата ОФ своєї грошової вартості дістала назву вартісного зносу. Останній може бути наслідком як фізичного зносу, так і дії науково-технічного прогресу. Знецінення ОФ під впливом науково-технічного прогресу називають їх моральним зносом.

Моральний знос може бути наслідком або ж зменшення витрат на відтворення ОФ в їх існуючій натурально-речовій формі, або ж виробництва нових, більш ефективних ОФ аналогічного призначення. У першому випадку процес знецінення існуючих ОФ називають моральним зносом першої форми, у другому - моральним зносом другої форми. Як перша, так і друга форми морального зносу негативно впливають на ефективність суспільного виробництва, що диктує необхідність врахування дії морального зносу при здійсненні державної політики відтворення ОФ, тобто політики їх амортизації.

Під амортизацією ОФ розуміють процес поступового списання їх вартості - переносу вартості ОФ на собівартість виготовленої за допомогою цих засобів виробництва продукції (товарів). Розрахунки суми амортизації слугують двом головним цілям. За їх допомогою встановлюється, з одного боку, величина відрахувань на відшкодування інвестованого капіталу, а з іншого - сума витрат, пов'язаних з використанням інвестованого капіталу. Остання враховується в собівартості виробленої продукції.

Діючим законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (1997 рік; ст.8, п. 8.6) передбачено використання двох методів амортизації ОФ - "методу залишку, що зменшується" та "методу прискореного списання вартості". Основним для використання є перший із названих методів. При цьому Законом встановлені такі річні норми амортизації окремих груп ОФ: група 1 - 5%; група 2 - 25%; група 3 - 15%. Коефіцієнт коригування лінійних норм амортизації Законом встановлено на рівні 1. Із цього випливає, що в умовах України основною є система уповільненої амортизації, яка не забезпечує повної амортизації ОФ за термін їх економічно виправданої експлуатації.

Названим Законом також встановлено, що платник податку може самостійно прийняти рішення щодо використання системи прискореної амортизації (варіант прискореного списання вартості) ОФ. Але це стосується тільки до нових ОФ групи 3, які введені в експлуатацію після прийняття цього Закону (1997 р.).

Показниками, що характеризують процеси відновлення основних виробничих фондів (ОВФ) на підприємстві, є:

· коефіцієнт оновлення - розраховується на основі співвідношення вартості введених до експлуатації ОФ протягом звітного (планового) періоду до загальної вартості основних виробничих фондів (ОВФ) на кінець того ж періоду;

· коефіцієнт вибуття ОВФ, що розраховується на основі співвідношення вартості виведених із експлуатації на протязі звітного (планового) періоду ОВФ до вартості всіх ОВФ підприємства на початок того ж періоду;

· коефіцієнт приросту ОВФ - співвідношення приросту ОВФ до їх вартості на початок відповідного періоду

Показниками, що характеризують технічний стан ОВФ, є:

· коефіцієнт зносу ОВФ, який розраховується на основі співвідношення суми нарахованого зносу ОВФ на кінець звітного (планового) періоду до первісної (відновної) їх вартості на кінець відповідного періоду;

· коефіцієнт придатності ОВФ, який визначається на основі співвідношення залишкової вартості ОВФ до первісної (відновної) їх вартості на кінець відповідного періоду;

· середній вік машин і обладнання.

Основними показниками, що характеризують ефективність використання ОВФ, є:
Читайте також:
D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
Автоматизовані форми та системи обліку.
Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
Аналіз методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми
АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
Атестація як особливий метод оцінки персоналу
Аудиторський ризик і методи його оцінки

Переглядів: 777

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Малярні роботи | Обігові кошти підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.