Лекція № 2. Насичені вуглеводні

План

1. Будова алканів.

2. Фізичні, хімічні властивості та застосування алканів.

1. Алкани, насичені вуглеводні – насичені ациклічні вуглеводні, що мають загальну формулу C_nH_2n+2, їх також називають парафінами. Більшість їх хімічних реакцій з різними реагентами починається з розриву зв'язку С-Н, тоді як їх розпад при високих температурах йде передусім по зв'язках С-С.

Гомологи – речовини, схожі по будові і хімічним властивостям та відрізняються один від одного по складу молекул на одну або декілька груп атомів СН_2.

Кожен атом Карбону в алканах перебуває в стані sp³-гібридизації й утворює чотири σ-зв’язки С-С або С-Н , кути між якими дорівнюють 109,5°. Завдяки такій орієнтації зв’язки від одного атома Карбону в алканах спрямовані до вершин тетраедра. Довжина зв’язку С-С в алканах дорівнює 0,154 нм, енергія зв’язку – 354 кДж/моль. Атом Карбону утворює σ-зв’язок за рахунок перекривання гібридних орбіталей (sр³-, sр²- або sр-атомних орбіталей) з гібридними орбіталями іншого атома Карбону або будь-якими орбіталями атомів інших елементів. Перекривання здійснюється таким чином, що область максимальної електронної густини зосереджується в просторі між ядрами на прямій, що з’єднує центри атомів. Таке перекривання виявляється найбільш ефективним, а а -зв’язки, які при цьому виникають, — найбільш міцними.

2. Перші чотири представники алканів від метану до бутану (C₁-C₄) – гази, від пентану до пентадекану (C₅-C₁₅) – рідини, від гексадекану (C₁₆) – тверді речовини. Збільшення їх молекулярних мас призводить до збільшення температур кипіння і плавлення, при чому алкани з розгалуженим ланцюгом киплять при нижчій температурі, ніж алкани нормальної будови. Це пояснюється меншою вандерваальсівською взаємодією між молекулами розгалужених вуглеводнів у рідкому стані. Усі алкани являють собою безбарвні або білі речовини. Леткі вуглеводні мають характерний «бензиновий» запах. Вищі вуглеводні являють собою жирні на дотик м’які речовини, їхній типовий представник – парафін, з якого виготовляють свічі. Алкани практично не розчинні у воді, набагато легші за воду, неполярні і важко поляризуються, проте розчиняються в більшості неполярних розчинників, завдяки чому самі можуть бути розчинником для багатьох органічних сполук. Рідкі алкани легко змішуються один з одним. Багато фізичних властивостей (температура плавлення й кипіння) гомологів змінюються не лінійно, а «пилкоподібною» залежністю від кількості атомів Карбону.

Хімічні властивості алканів.За звичайних умов алкани хімічно інертні. Вони стійкі до дії багатьох реагентів: не взаємодіють із концентрованими сульфатною та нітратною кислотами, з концентрованими й розплавленими лугами, неокиснюються сильними окисниками — калій перманганатом KMnO₄ тощо. Хімічна стійкість алканів пояснюється високою міцністю зв’язків C − C та C − H, а також їхньою неполярністю.

1.Галогенування. При взаємодії алканів з галогенами (хлором і бромом) під дією ультрафіолетового випромінювання або високої температури утворюється суміш продуктів від моно- до полігалогензаміщених алканів.

Фторування. Взаємодія алканів з фтором відбувається з вибухом.

CH₄ + F₂ → CH₃F + HF

При взаємодії алканів з більшим числом атомів Карбону можливий розрив C–C зв'язків. Для того щоб цьому запобігти фтор розводять рідким азотом

CH₃–CH₃ + 6F₂ → CF₃–CF₃ + 6HF

Хлорування. Хлор реагує з алканами при нагріванні до 250–400 °С, під дією ультрафіолетового випромінювання або наявності каталізаторів ( пероксиди, йод, хлориди купруму, алюмінію).

Хлорування алканів при нагріванні, УФ-випромінюванні проходить за радикальним механізмом SR і складається з трьох основних стадій:

1) зародження ланцюга (ініціювання) Cl₂ → Cl₂^• → 2Cl^•

2) зростання ланцюга H₃C–H + Cl^• → HCl + ^•CH₃

^•CH₃ + Cl–Cl → H₃C^•Cl + Cl^•

3) обрив ланцюга (рекомбінація) Cl^• + ^•CH₃ → H₃C–Cl

Cl^• + ^•Cl → Cl₂

H₃C^• +^•CH₃ → H₃C–CH₃

Бромування алканів відрізняється від хлорування вищою стереоселектівностью через більшу різницю в швидкостях бромування третинних, вторинних і первинних атомів Карбону при низьких температурах. При бромуванні пропану утворюється 3% 1-бромопропану і 97% 2-бромопропану, а при бромуванні 2-метилпропану утворюється 1% 1-бромо-2-метилпропану і 99% 2-бромо-2-метилпропану.

Йод є найменш активний галоген, тому процес йодування є найповільніший і потребує додаткової енергії. Тому на практиці застосовують спеціальні йодуючі агенти, наприклад трет-бутоксийодид (CH₃)₃C–OI.

Використовують також реакцію Х. Фенкельштайна (реакція обміну хлору з хлоралкану на йод під дією йодиду натрію NaI в ацетоновому розчині)

R–Cl + NaI → R–I + NaCl

2. Нітрування. Алкани реагують з 10% розчином нітратної кислоти або нітроген (ІV) оксидом NO2 в газовій фазі при температурі 140⁰C і невеликому тиску з утворенням нітропохідних RH + HNO₃ → R–NO₂ + H₂O

Нітрування алканів проходить за радикальним механізмом.

У подібну реакцію жидкофазного нітрування вступають всі алкани, однак швидкість реакції і виходи нітросполук низькі. Найкращі результати спостерігаються з алканами, що містять третинні вуглецеві атоми.

3. Крекінг – процес термічного розкладання вуглеводнів, в основі якого лежать реакції розщеплення вуглецевого ланцюга великих молекул з утворенням сполук з більш коротким ланцюгом. Крекінг алканів є основою переробки нафти з метою отримання продуктів меншої молекулярної маси, які використовуються як моторне паливо, мастильні масла, а також сировини для хімічної і нафтохімічної промисловості. Для здійснення цього процесу використовуються два способи: термічний крекінг (при нагріванні без доступу повітря) і каталітичний крекінг (помірне нагрівання у присутності каталізатора). При температурі 450-700⁰С алкани розпадаються за рахунок розриву зв'язків С-С (міцніші зв'язки С-Н при такій температурі зберігаються) і утворюються алкани і алкени з меншим числом карбонових атомів

C₄H₁₀ → C₂H₆ + C₂H₄

Перетворення алканів при вищих температурах (700-1000⁰С) називається піролізом. В даних умовах спостерігається глибший розклад алканів з утворенням ацетиленових вуглеводнів, сажі або коксу, водню тощо.

CH₄ → C₂H₂ + H₂CH₄ → C + H₂

Каталітичний крекінг проводять у присутності каталізаторів (зазвичай оксидів алюмінію і кремнію) при температурі 450⁰С і атмосферному тиску. При цьому поряд з розривом молекул відбуваються реакції ізомеризації і дегідрування. Дегідрування алканів застосовується для одержання алкенів, алкінів та алкадієнів і відбувається при підвищених температурах з застосуванням каталізаторів (Pt, Ni, Cr₂O₃ тощо).

Дегідрування – реакція відщеплення водню.

CH₃–CH₃ → CH₂=CH₂ + H₂

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мезомерний ефект (ефект спряження, резонансний ефект)	\|	Окиснення алканів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.