Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Професіограма сімейного лікаря

Система вимог до людини з кожної професії називається професіограмою.

Професіограма— це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник.

Перелік вимог професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограму професії.

Під професійними здібностями розуміють достатньо стійкі властивості особистості, які змінюються в процесі діяльності і забезпечують її успішність та вдосконалення.

Професіограма містить:

Ø загальні відомості про професію та її динаміку в зв’язку з розвитком науки і техніки, соціальне та економічне значення;

Ø виробничу характеристику професії, опис трудового процесу (наводяться назви знарядь праці, за допомогою яких виконується робота, вказується рівень фізичного і психологічного напруження (значне, помірне, незначне), робоча поза тощо;

Ø санітарно-гігієнічні умови праці з виділенням професійних шкідливостей і переліком фізіологічних умов та медичних протипоказань;

Ø перелік обсягу знань і умінь, які необхідні для успішної професійної діяльності, з виділенням тих, що визначають професійну майстерність;

Ø характеристику видів і тривалості професійного навчання, можливості підвищення кваліфікації;

Ø психограму, тобто характеристику психологічних вимог професії до людини з виділенням основних і бажаних психічних особливостей, а також психофізіологічних протипоказань.

Серед психологічних і психофізіологічних вимог основними є такі:

Ø типологічні особливості (сила, врівноваженість, рухливість нервових процесів);

Ø сенсорні якості (гострота зорової, слухової, тактильної чутливості);

Ø швидкість розпізнавання сигналів;

Ø сприймання предметів у статиці і динаміці;

Ø увага (концентрація, розподіл, переключення, стійкість);

Ø пам’ять (особливості, обсяг);

Ø мислення (аналіз, синтез, абстракція);



Интернет реклама УБС

Ø емоційно-вольова сфера (емоційна стійкість, здатність до ефективної діяльності в екстремальних умовах тощо);

Ø особистісні якості (організованість, здатність до співробітництва, комунікативні якості, відповідальність, інноваційність і т. ін.).

За умовами праці виділяються чотири підгрупи професій:

Ø з підвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лікар, міліціонер);

Ø з незвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);

Ø з побутовим мікрокліматом (бухгалтер, бібліотекар);

Ø роботою на відкритому повітрі (будівельники, рільники).

Кожна професія ставить різні вимоги до фізичних, психофізіологічних та психологічних властивостей людини. Такі вимоги називають характеристиками професії. Комплекс психофізіологічних і психологічних характеристик складає психограму професії, графічне зображення якої називається психологічним профілем професії. В психограмах вимоги професії до різних властивостей працівника оцінюються в балах в діапазоні від 1 до 5 (від незначної до високої).

Професіограма лікаря є багатоступеневою моделлю набуття професійних знань, умінь і практичних навичок, якими повинен володіти лікар загальної практики (сімейний лікар).

Перехід до системи охорони здоров’я, що базується на моделі сімейної медицини, як свідчить сучасний досвід,— надзвичайно складний процес, оскільки нова модель медичної допомоги характеризується багатоканальністю, фінансовою самостійністю, новими економічними відносинами, вимагає підготовки фахівця.

Робота сімейного лікаря вимагає конфіденційності й особливого такту.

Сімейний лікар повинен бути озброєний не тільки знанням, але й необхідною медичною апаратурою та обладнанням.

 

Додаток 2 до наказу МОЗ України від 23.02.2001 № 72

 

Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності

«Загальна практика–сімейна медицина»

 

Загальні знання

Згідно з вимогами фаху лікар загальної практики – сімейної медицини повинен знати:

– основи законодавства України про охорону здоров’я та нормативні документи, які регламентують діяльність органів та закладів охорони здоров’я;

– правові аспекти діяльності лікаря загальної практики – сімейної медицини;

– основні показники здоров’я населення;

– загальні питання організації надання медичної допомоги населенню на засадах загальної практики – сімейної медицини;

– організацію роботи амбулаторно-поліклінічних та лікарняних закладів;

– організацію роботи швидкої та невідкладної медичної допомоги;

– нормальну та патологічну анатомії, топографічну анатомію;

– фізіологію та патофізіологію систем кровотворення, кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої секреції та інших органів і систем організму;

– особливості анатомії і фізіології дитячого організму у різні вікові періоди;

– особливості функціонування організму в похилому віці;

– фізіологію та патологію вагітності, пологів і післяпологового періоду;

– водно-електролітний обмін, кислотно-лужний баланс;

– основи фармакотерапії;

– основи мікробіології, вірусології;

– основи імунології, медичної генетики;

– основи клініко-діагностичного та патогенетичного підходу до проведення лікування найбільш поширених захворювань;

– Міжнародну класифікацію хвороб X перегляду, класифікації захворювань, розроблені ВООЗ, класифікації захворювань, затверджені відповідними вітчизняними з’їздами;

– основи дієтотерапії, фізіотерапії, бальнеотерапії, лікувального масажу та лікувальної фізкультури;

– показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування;

– основи експертизи тимчасової і постійної втрати працездатності;

– організацію диспансерного нагляду за хворими та патронажу за вагітними і новонародженими;

– правила асептики і антисептики, основні документи, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідеміологічного режиму у лікувально-профілактичних закладах;

– форми і методи санітарно-освітньої роботи;

– принципи організації надання медичної допомоги населенню в екстремальних ситуаціях;

– організацію протиепідемічних заходів при виникненні осередку інфекції;

– основи роботи з комп’ютером.

Спеціальні знання

Етіопатогенез, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування, реабілітація, профілактика симптомів і захворювань:

Терапія. Хвороби серцево-судинної системи. Ревматичні хвороби. Хвороби органів дихання. Хвороби органів травлення. Хвороби нирок та сечовивідних шляхів. Хвороби крові та органів кровотворення. Хвороби ендокринної системи. Професійні захворювання. Основи геронтології і геріатрії.

Педіатрія. Хвороби органів кровообігу. Хвороби органів дихання у дітей. Ревматичні захворювання. Хвороби органів травлення. Принципи раціонального харчування здорових та хворих дітей. Захворювання нирок та сечовивідної системи. Хвороби крові та органів кровотворення. Ендокринні захворювання у дітей. Дитячі інфекційні хвороби, туберкульоз. Проблеми профілактики вродженої та спадкової патології. Інтенсивна терапія та реанімація в педіатричній практиці.

Акушерство і гінекологія. Невиношування вагітності. Екстрагенітальні захворювання та вагітність. Кровотечі в акушерсько-гінекологічній практиці. Шок і термінальні стани. Гестози. Гінекологічні захворювання. Гінекологія дитячого віку. Клімакс. Запальні та септичні стани в акушерстві та гінекології. Гострий живіт. Застосування психотерапії і психопрофілактики в акушерстві. Антенатальна охорона здоров’я плоду та перинатальна патологія.

Планування сім’ї та репродуктивне здоров’я населення. Законодавчі акти з питань планування сім’ї в Україні. Консультування населення з питань планування сім’ї. Методи сучасної контрацепції. Захворювання, що передаються статевим шляхом і планування сім’ї. Неплідний шлюб. Методи природного планування сім’ї.

Хірургія. Закриті та відкриті ушкодження грудної клітки. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини. Закриті та відкриті ушкодження органів черевної порожнини. Тактика надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою. Лікування ран. Хвороби периферійних судин. Захворювання вилочкової залози. Травми та хвороби прямої кишки. Опікова хвороба. Діагностика післяопераційних ускладнень і тактика їх лікування. Післяопераційна реабілітація хворих. Обладнання, устаткування операційно-перев’язувального блоку, призначення хірургічного інструментарію.

Травматологія та ортопедія. Найбільш поширені набуті та вроджені захворювання опорно-рухового апарату. Діагностика зламів, вивихів та надання першої медичної допомоги при них.

Урологія. Ниркова коліка. Розлади сечопуску. Гематурія. Неспецифічні запальні захворювання органів сечостатевої системи. Варикоцелє. Аномалії яєчка. Загальні питання сексопатології.

Онкологія. Сучасні принципи профілактики і раннього виявлення злоякісних пухлин. Рак щитовидної залози. Рак легень. Пухлини шлунково-кишкового тракту. Пухлини жіночих статевих органів. Пухлини молочної залози. Пухлини нирок. Пухлини шкіри.

Офтальмологія. Запальні захворювання ока. Захворювання захисного та допоміжного апарату ока. Глаукома. Травми та пошкодження органу зору і допоміжного апарату. Нагляд за розвитком органу зору в дитячому та підлітковому віці.

Хвороби вуха, горла, носа. Запальні захворювання ЛОР-органів. Пухлини ЛОР-органів. Травми ЛОР-органів та невідкладна допомога при них.

Стоматологія. Профілактика стоматологічних захворювань. Особливості перебігу та лікарська тактика при запальних процесах та пухлинах і пухлиноподібних захворюваннях щелепно-лицьової ділянки. Зміни порожнини рота при захворюваннях внутрішніх органів.

Нервові хвороби і нейрохіругрія. Захворювання периферійного відділу нервової системи. Судинні захворювання головного та спинного мозку. Запальні захворювання головного та спинного мозку. Неврозоподібні стани. Пухлини і травми головного та спинного мозку. Принципи немедикаментозних методів лікування в неврології (голкорефлексотерапія, мануальна терапія та ін.). Невідкладні стани в неврології.

Психіатрія. Невідкладні стани в психіатрії. Масковані депресії в лікарській практиці. Алкоголізм. Наркоманія. Токсикоманія. Корекція особистості.

Інфекційні хвороби. Особливо небезпечні інфекції. Кишкові інфекційні захворювання. Вірусні гепатити. Захворювання, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Менінгококові захворювання. Зоонозні захворювання. Лептоспіроз. Інфекційні захворювання, які передаються через кров. Хвороби, які передаються статевим шляхом. Туберкульоз. ВІЛ-інфекція. СНІД.

Дерматовенерологія. Екзема. Атопічний дерматит. Піодермії. Дерматозоонози. Лишаї. Псоріаз. Грибкові хвороби. Сифіліс. Суспільна та особиста профілактика, організація боротьби з поширенням сифілісу. Гонорея. Негонорейні захворювання сечостатевих органів.

Променеві ушкодження, принципи та методи їх діагностики і терапії. Організація диспансерного нагляду за особами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Значення радіонуклідних, радіоімунних, ультразвукових та інших методів дослідження для виявлення патологічних змін при радіаційному опроміненні. Національний реєстр України.

Немедикаментозні методи лікування. Дієтотерапія та лікувальний голод. Лікувальна фізкультультура. Фізіотерапія та санаторно-курортне лікування. Фітотерапія. Мануальна терапія. Рефлексотерапія.

Тенденції інфекційної захворюваності на території обслуговування населення. Епідеміологія і профілактика дизентерії, вірусних гепатитів, поліомієліту, сальмонельозу та лептоспірозу, ієрсініозів, дифтерії, менінгококової інфекції, туберкульозу. Санітарно-протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції. Проведення дезінфекції та дезінсекції в домашніх умовах. Активна та пасивна імунопрофілактика. Календар щеплень. Перелік протипоказань до щеплень. Терміни ізоляції хворих при різних інфекційних захворюваннях. Тривалість медичного спостереження за контактними особами. Диспансерний нагляд за особами, які перехворіли на інфекційне захворювання. Реабілітація реконвалесцентів.

Показання та протипоказання до призначення методів лабораторної, інструментальної та апаратної діагностики.

Показання до госпіталізації вагітних жінок і хворих при різних захворюваннях.

Загальні навики

Проведення аналізу стану здоров’я населення сімейно-територіальної дільниці.

Оцінка стану здоров’я дорослих та дітей. Розподіл населення дільниці за групами здоров’я. Виділення осіб з факторами ризику. Вікові показники маси тіла, росту, фізичного, нервово-психічного і статевого розвитку. Шкільна зрілість.

Збір анамнезу життя і захворювання.

Застосування об’єктивних методів обстеження. Загальний огляд, перкусія, аускультація органів та систем, виявлення загальних та специфічних ознак захворювань і ускладнень вагітності. Зовнішнє та внутрішнє акушерське обстеження.

Визначення необхідного обсягу лабораторних, інструментальних, апаратних досліджень. Показання та протипоказання до обстеження. Підготовка хворого до обстеження. Інтерпретація результатів досліджень крові, сечі, харкотиння, калу, спинномозкової рідини, кислотно-лужного балансу, даних функціонального дослідження органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок та інших внутрішніх органів і систем, даних ультразвукового та рентгенологічного дослідження, організація їх своєчасного виконання.

Виявлення ранніх ознак вагітності, визначення її термінів, положення плоду. Визначення характеру перебігу вагітності. Виявлення ознак ранньої та пізньої патології вагітності. Екстрагенітальні захворювання вагітних. Складання плану лікарського нагляду за вагітною і проведення його корекції в динаміці.

Встановлення клінічного діагнозу, визначення тактики ведення хворого.

Обгрунтування плану медикаментозного і оперативного лікування хворих, показань до проведення операції з урахуванням стану хворого, передопераційної підготовки хворих та застосування методів знеболення. Спостереження за хворими в післяопераційному періоді. Застосування методів реабілітації.

Організація консультування хворих профільними спеціалістами. Визначення показань до госпіталізації хворих та її організація. Організація стаціонарного лікування хворого вдома.

Забезпечення наступності щодо обстеження і лікування хворих.

Проведення аналізу ефективності диспансеризації.

Здійснення експертизи тимчасової та стійкої непрацездатності, заповнення необхідних документів на ЛКК та медико-соціальну експертну комісію.

Збір епіданамнезу. Проведення протиепідемічних заходів на дільниці.

Виявлення факторів ризику захворювань та проведення профілактики захворювань.

Проведення пропаганди здорового способу життя і профілактики захворювань.

Оформлення обліково-звітної медичної документації.

Складання річного звіту про роботу дільниці та його аналіз.

Спеціальні навики

Інфузійна терапія та гемотрансфузія. Проведення замінного переливання крові.

Вимірювання артеріального тиску на верхніх та нижніх кінцівках. Вимірювання венозного тиску. Внутрішньосерцеве введення ліків. Техніка дефібриляції серця. Закритий масаж серця. Запис ЕКГ, ФКГ та оцінка результатів. Проведення функціональних, медикаментозних проб та проб з фізичним навантаженням, їх оцінка.

Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів. Дренаж трахеобронхіального дерева. Пункція трахеї та внутрішньотрахеальне введення лікарських речовин. Накладання пов’язки при пневмотораксі (відкритому, закритому, клапанному). Проведення оксигенотерапії. Проведення штучного дихання, проведення трахеотомії, накладання трахеостоми. Користування апаратом для інгаляцій, електровідсосом, дихальним мішком «Амбу», кисневим пакетом, інтубаційними трубками, апаратом Боброва. Лаваж трахеобронхіального дерева. Проведення та оцінка результатів спірометрії.

Огляд порожнини рота за допомогою дзеркала, зонду, пінцету. Проведення антисептичної обробки порожнини рота. Промивання шлунку. Шлункове та дуоденальне зондування та оцінка їх результатів. Пальцеве обстеження прямої кишки. Дослідження прямої кишки ректальними дзеркалами. Дослідження прямої кишки аноскопом. Приготування розчину для ентеральної регідратації. Консультування населення з питань раціонального, лікувально-профілактичного і дієтичного харчування, вигодовування дітей.

Зовнішній огляд ока: у фокальному освітленні, біфокальному освітленні, рухливість ока, визначення положення ока в орбіті. Визначення гостроти зору, поле зору. Визначення очного тиску: тонометрія по Маклакову, пальпаторний метод. Офтальмоскопія. Лікувальні маніпуляції: промивання кон’юнктивальної порожнини, закапування крапель, накладання пов’язки, масаж повік, розтин абсцесу повік.

Проведення зовнішнього огляду та ендоскопічного дослідження ЛОР-органів: передня та задня риноскопія, пальцеве обстеження носоглотки, фарингоскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія, визначення дихальної та нюхової функції носа, передня тампонада носа, розтин абсцесів глотки, видалення сірчаної пробки із вух, видалення неускладненого стороннього тіла з носа та з вуха, промивання лакун піднебінних мигдаликів, взяття мазків із носу та глотки.

Проведення зовнішнього та внутрішнього акушерського обстеження, визначення фази перебігу пологів, положення плоду, визначення ступеню зрілості шийки матки.

Призначення гормональної контрацепції, бар’єрних методів, сперміцидів, методу лактаційної аменореї. Введення та виведення внутрішньоматкової спіралі.

Дослідження рефлекторно-рухової системи. Дослідження різних видів чутливості. Дослідження координації рухів.

Тимчасова та постійна іммобілізації при переломах різної локалізації, вправлення вивихів. Накладання транспортних шин.

Первинна хірургічна обробка ран. Дренування абсцесів, флегмон, парапроктитів, панариціїв, карбункулів, фурункулів.

Складання календаря щеплень. Організація поточної дезінфекції вдома у інфекційного хворого. Своєчасне повідомлення СЕС про інфекційне захворювання. Проведення профілактичних щеплень. Постановка туберкулінових проб, оцінка результатів.

Використання індивідуальних та колективних засобів захисту в середовищі дії іонізуючого випромінювання.

Приготування фітозборів, настоїв, відварів. Зберігання та постановка п’явок. Застосування примочок, дерматологічних компресів, паст, збовтуваних сумішей, пластирів лаків, аерозолів.

Невідкладна допомога

При набряковому синдромі новонароджених, крупі, спонтанному пневмотораксі, приступі бронхіальної астми, гострій дихальній недостатності, задусі, гострій серцево-судинній недостатності, гіпертензивних та гіпотензивних кризах, гострих порушеннях серцевого ритму і провідності, клінічній смерті (зупинка серця, зупинка дихання), печінковій та нирковій коліках, гострій нирковій недостатності, гострій печінковій недостатності, гострій наднирниковій недостатності, струсі мозку, забитті і стисненні головного мозку, набряку головного мозку, психомоторному збудженні, нейротоксикозі, менінгококцемії, судомах, ексикозі, при синдромі раптової смерті, коматозних станах, всіх видах шоку, гострих алергозах, гіпертермічному синдромі, травмах, отруєннях, опіках, відмороженнях, потопанні, ураженнях електричним струмом, ураженні блискавкою, суїцидних спробах. Тимчасова зупинка зовнішніх та внутрішніх кровотеч. Невідкладна допомога при вагітності та пологах та транспортування вагітної до спеціального закладу. Допомога постраждалим від дії іонізуючого випромінювання.

Маніпуляції

Підшкірні, внутрішньом’язові та внутрішньовенні ін’єкції, промивання шлунку, пункція плевральної порожнини, пункція черевної порожнини, катетеризація сечового міхура, надлобкова пункція сечового міхура, кольпоскопія, постановка клізм, введення газовивідної трубки.

Лікар загальної практики – сімейної медицини II кваліфікаційної категорії повинен володіти вищезазначеними знаннями та навиками. Крім того, він повинен знати і вміти:

– методи екстракорпоральної детоксикації;

– досконало володіти технікою накладання судинного шва.

Проводити:

– венесекцію;

– пункцію і катетеризацію підключичної вени;

– шийну вагосимпатичну блокаду;

– паранефральну блокаду;

– блокаду міжреберних нервів;

– лікувальний масаж.

Знати принципи організації і проведення інтенсивної терапії і реанімації в амбулаторних умовах.

Брати активну участь у поширенні медичних знань серед населення.

Вміти узагальнювати науково-практичну медичну літературу.

Знати сучасну літературу за фахом.

Знати форми планування і звітності своєї роботи.

Лікар загальної практики – сімейної медицини I кваліфікаційної категорії поряд з вищезазначеним повинен:

– проводити аналіз якісних показників роботи відділення, а також виявляти причин недоліків в роботі, давати висновки щодо покращання діяльності відділення;

– вміти виконати люмбальну пункцію;

– вміти накладати епіцистостому;

– проводити ректороманоскопію;

– вміти вводити зонд Блекмора-Сингстекена;

– проводити діагностику захворювань у складних випадках;

– розробляти відповідні сучасним вимогам програми лікування хворих;

– досконало знати терапію, педіатрію, хірургію, акушерство і гінекологію;

– знати сучасні напрямки розвитку медицини;

– сприяти підвищенню кваліфікації середніх медичних працівників.

Лікар загальної практики – сімейної медицини вищої кваліфікаційної категорії поряд з вищезазначеним повинен:

– знати зміст основних наказів та інструкцій, що стосуються надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини і використовувати їх в роботі;

– знати показники здоров’я населення та показники роботи служби загальної практики – сімейної медицини на території медичного обслуговування, правильно трактувати їх і вміти визначити основні завдання, спрямовані на вдосконалення надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;

– вміти узагальнювати досвід роботи відділення або медичної установи;

– кваліфіковано проводити огляд хворих, клінічний розбір випадків захворювань, консиліуми;

– досконало знати суміжні спеціальності (гастроентерологію, пульмонологію, кардіологію тощо);

– володіти методикою підготовки молодих спеціалістів (інтернів, лікарів, які атестуються, середніх медпрацівників).

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Електронні структури ( конфігурації ) атомів | Організація роботи сімейного лікаря

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.