Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тести до змістового модуля

«Теоретико-методологічні засади теорії та методики розвитку мови»

1. Дошкільна лінгводидактика (методика навчання мови) — це:

1) частина дошкільної педагогіки, яка розробляє єдину систему навчально-виховної роботи з розвитку мови, узагальнює передовий досвід дошкільних закладів, досвід кращих ви-хователів-новаторів і сім'ї, процес засвоєння дітьми дошкільного віку усної рідної мови;

2) педагогічна наука, яка вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовлення у дітей дошкільного віку в дитячому садку;

3) педагогічна наука, яка вивчає закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовленнєвих навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови.

2. Об'єктом української дошкільної лінгводидактики є:

1) мова;

2) навчально-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі, тобто організований, цілеспрямований процес використання мови для передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду, оволодіння суспільними способами дій з метою спілкування та планування діяльності;

3) закономірності засвоєння дітьми мови.

3. Предмет української дошкільної лінгводидактики:

1) мовленнєва діяльність;

2) педагогічна діяльність, спрямована на формування мовленнєвих навичок дошкільників;

3) процес розвитку мовлення дітей та навчання їх рідної мови на різних етапах дошкільного дитинства.

4. Термін «лінгводидактика ввів» у науковий обіг:

1) Ф.Сохін;

2) С.Гончаренко;

3) М.Шанський;

4) А.Богуш.

5) Засновник української дошкільної лінгводидактики — нового наукового напряму у вітчизняній педагогіці.

5. Сучасна українська лінгводидактика послуговується філософськими уявленнями:

1) мова — це суспільне явище;

2) мова як соціальне явище;

3) мова — основний засіб спілкування;

4) взаємозв'язок мови і мислення;

5) розвиток координації між усним і писемним мовленням;

6) взаємозв'язок мови та історії народу;

7) взаємозв'язок І і II сигнальних систем;

8) практика — кінцевий результат пізнання і критерій істини.

6. Природничими засадами дошкільної лінгводидактики є:

1) вчення фізіологів про умовно-рефлекторний характер засвоєння мови;

2) вчення І.Павлова про сигнальну діяльність кори великих півкуль головного мозку;

3) дослідження О.Іванова-Смоленського про становлення другої сигнальної системи у дітей.

7. Фізіологічними засадами дошкільної лінгводидактики є:

1) будова центральної і периферичної частин мовленнєвого апарату;

2) діяльність центральної нервової системи;

3) становлення і розвиток другої сигнальної системи у дітей;

4) наслідування як чинник розвитку мовлення;

5) розвиток аналізаторів.

8. Центр Брока у корі головного мозку є мовленнєвим центром, який забезпечує:

1) артикуляцію звуків;

2) управління діяльністю руки, пальців як органа писемного мовлення;

3) сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення.

9. Центр сприймання мовлення на слух, розуміння мовлення:

1) центр Брока;

2) центр Дежеріна;

3) центр Верніке.

10. Залежність розвитку голосових реакцій дитини від розвитку дрібних м'язів пальців руки доведено у дослідженнях:

1) І.Павлова;

2) М.Красногорського;

3) І.Сеченова;

4) М.Кольцової;

5) А.Богуш;

6) Л.Виготського.

//. Механізм розвитку другої сигнальної системи у дітей дослідив:

1) М.Красногорський;

2) І.Павлов;

3) І.Сеченов; Ц А,Маркова;

5) О.Іванов-Смоленський.

12. Психологічними засадами лінгводидактики є:

1) вчення психологів про мову;

2) вчення психологів і психолінгвістів про розвиток мовленнєвих функцій, усвідомлення мовлення дітьми;

3) вчення психологів про особливості психічного розвитку дітей.

13. Психологічну періодизацію мовленнєвого розвитку дитини розроблено:

1) С.Рубінштейном;

2) Л.Виготським;

3) А.Марковою.

14. Мовленнєві функції, властиві мовленню f дошкільному віці:

1) узагальнювальна;

2) регулювальна;

3) соціально-емоційний контакт з дорослими;

4) планувальна;

5) вказівна;

6) індикативна.

15. Форми мовлення у ранньому віці:

1) слово;

2) речення;

3) ситуативне та діалогічне мовлення;

4) монологічне мовлення;

5) контекстове мовлення;

6) гукання, гуління, белькіт;

7) складовий контур слова;

8) пояснювальне мовлення.

16. Проблему раннього усвідомлення дитиною звукового складу рідної мови досліджували:

1) Д.Ельконін, С.Карпова, Р.Левіна, Ф.Сохін;

2) І.Сеченов, І.Павлов, О.Іванов-Смоленський, М.Красногорський;

3) А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Луцан, К.Крутій.

17. Дитяче мовлення, за Л.Виготським, з перших своїх виявів є:

1) егоцентричним;

2) соціалізованим.

18. Мовні одиниці:

1) звуки (фонеми);

2) букви;

3) морфеми (частини слова);

4) речення;

5) слова;

6) словосполучення;

7) просодеми.

19. Знаки мови — це:

1) фонеми;

2) морфеми;

3) просодеми;

4) словосполучення;

5) букви;

6) речення.

20. Провідною функцією мови є:

1) номінативна;

2) експресивна;

3) комунікативна;

4) естетична;

5) мисленнєво-творча;

6) гносеологічна;

7) дейктична;

8) контакто-мовленнєва.

21. Закономірності засвоєння дітьми мови розробила: 1)Л. Федоренко;

2) А.Богуш;

3) Е.Короткова;

4) Є.Тихеєва.

22. Загальні методичні принципи навчання дітей рідної мови (за Л. Федоренко):

1) наочності;

2) уваги до матерії мови;

3) розуміння мовних значень;

4) доступності навчання;

5) оцінювання виразності мовлення;

6) науковості;

7) розвитку чуття мови;

8) систематичності навчання;

9) випереджувального розвитку усного мовлення;

10) поступового прискорення темпів збагачення мовлення.

23. Емпіричні методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці:

1) спостереження;

2) вивчення літературних джерел;

3) опитування;

4) бесіда;

5) вивчення продуктів мовленнєвої діяльності дітей;

6) анкетування;

7) узагальнення передового педагогічного досвіду.

24. До структури мовленнєвої діяльності входять:

1) мовлення;

2) мовленнєва дія;

3) мовленнєва операція;

4) мовленнєвий акт;

5) висловлювання.

25. Види мовленнєвої діяльності:

1) мовленнєва дія;

2) говоріння;

3) мовленнєвий акт;

4) читання і письмо;

5) слухання (аудіювання).

26. Лінгвістичний підхід до трактування мовленнєвої діяльності розглядає:

1) мовленнєву діяльність нарівні з іншими видами пізнавальної діяльності;

2) мовленнєву діяльність нарівні з «психологічною організацією», «мовною системою», що охоплює суму окремих актів говоріння і розуміння.

27. «Виховання дітей від народження до шести років повинно відбуватися у материнській школі» — цю думку висловив:

1) В.Одоєвський;

2) Я.Коменський;

3) К.Ушинський.

28. Автором методу «показ з називанням» є:

1) Є.Тихеєва;

2) Е.Короткова;

3) А.Богуш;

4) О.Усова.

29. Своєрідність методики Є. Тихеєвої полягає в тому, що в Ш основу покладено:

1) види діяльності;

2) спеціальні завдання з розвитку мовлення;

3) різні види ігор і занять.

30. Вислів «Мова — краща, ніколи не в'януча і знову вічно розквітаюча квітка всього духовного життя народу» належить:

1) С.Русовій;

2) В.Сухомлинському;

3) К.Ушинському;

4) Є.Тихеєвій.

31. Засновник звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти:

1) К.Ушинський;

2) В.Сухомлинський;

3) Ф.Сохін.

32. К.Ушинський написав статтю «Рідне слово» у:

1) 1913 р.;

2) 1861 p.;

3) 1864 p.;

4) 1812 р.

33. Хта$ вчених назвав прототипи сучасних занять «предметовими» та «речовими» лекціями

1) К.Ушинський;

2) І.Срезневський;

3) С.Русова;

4) І.Огієнко.

34. У чиїй педагогічній спадщині ефективним засобом активізації мовлення дітей у «Школі під блакитним небом» є щоденні «подорожі у природу»:

1) ЄТихеєвої;

2) С.Русової;

3) В.Сухомлинського.

35. Значення рідної мови в першопочатковому вихованні й навчанні дітей уперше обгрунтував:

1) Ф.Фребель;

2) К.Ушинський;

3) Я.Коменський.

36. Автор першої в Україні концепції національного дитячого садка:

1) В.Сухомлинський;

2) С.Русова;

3) М.Грушевський.

37. Основну увагу в заняттях, розроблених Є.Тихеєвою, звернено на:

1) виховання звукової культури мовлення;

2) розвиток зв'язного мовлення;

3) збагачення словника;

4) формування граматичної правильності мовлення.

38. Автором екскурсій-оглядів, які проводять у межах дошкільного закладу, є:

1) С.Русова;

2) Є.Тихеєва;

3) О.Усова.

39. Три головних мети у навчанні дітей рідної мови: розвинути дар слова, оволодіти скарбницями рідної мови, засвоїти граматичні закони мови видиіив:

1) В.Сухомлинський;

2) Я.Коменський;

3) К.Ушинський.

40. Автором дитячих казок «Мороз Іванович», «Містечко в табакерці», «Срібний карбованець» є:

1) В.Одоєвський;

2) К.Ушинський;

3) В.Сухомлинський.

41. «Мова дітей розвивається за допомогою граматики, риторики, поетики», — вважав:

1) К.Ушинський;

2) Я.Коменський;

3) В.Сухомлинський.

42. Автором методу «показ з називанням» є:

1) О.Усова;

2) С.Русова;

3) Є.Тихеєва.

43. Наука про різномовні обов'язки створена:

1) С.Русовою;

2) К.Ушинським;

3) І.Огієнком.

44. Питання навчання дітей зв'язного мовлення досліджували:

1) Т.Ляміна, В.Логінова, М.Коніна, В.Гербова;

2) Е.Короткова, О.Ушакова, Н.Виноградова, Н.Орланова;

3) М.Фомічова, О.Жильцова, А.Іваненко.

45. Праці «Методика навчання дітей рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі», «Методика навчання дітей української мови у дошкільному закладі», «Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика» написані:

1) С.Русовою;

2) Є.Тихеєвою;

3) А.Богуш.

46. Триєдина мета мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі дошкільного дитинства у сучасній дошкільній лінгводидактиці запропонована:

1) А.Богуш;

2) Ф.Сохіним;

3) Н.Гавриш.

47. Структурний напрям роботи з розвитку мовлення передбачає:

1) розвиток діалогічного мовлення;

2) розвиток словника;

3) розвиток монологічного мовлення;

4) розвиток мовного чуття;

5) формування граматичної правильності мовлення;

6) навчання елементів грамоти;

7) формування звукової культури мовлення.

48. Розвиток зв'язного мовлення передбачено за напрямом роботи з розвитку мовлення:

1) когнітивним;

2) структурним;

3) функціональним.

49. Основними засобами розвитку мовлення є:

1) гра, навчання, праця;

2) мовлення дорослих, мовлення дітей;

3) організація спілкування у різних видах діяльності з довкілля, природа, ознайомлення з художньою літературою; використання технічних засобів навчання;

4) мовлення вихователя.

50. Автором тематичної програми «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» є:

1) О.Проскура;

2) Н.Дзюбишина-Мельник;

3) А.Богуш.

51. Види мовленнєвої компетенції дошкільників:

1) театральна;

2) лексична;

3) валеологічна;

4) художньо-мовленнєва;

5) діамонологічна;

6) граматична;

7) фонетична;

8) комунікативна.

52. Провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення є?

1) гра;

2) спілкування;

3) заняття;

4) повсякденне життя.

53. Комплексні мовленнєві заняття проводять:

1) один раз на квартал;

2) один раз на тиждень упродовж перших трьох тижнів кожного місяця;

3) на четвертому тижні кожного місяця.

54. На комплексному мовленнєвому занятті об'єднують три цілком самостійних мовленнєвих завдання:

1) словникова робота;

2) грамота;

3) зв'язне мовлення;

4) граматика;

5) звукова культура мовлення;

6) ознайомлення з художньою літературою.

55. Тематичне заняття зі зв'язного мовлення проводять:

1) у всіх вікових групах;

2) у середній, старшій групі;

3) у старшій групі.

56. Типи мовленнєвих занять:

1) групові;

2) фронтальні;

3) індивідуальні;

4) індивідуально-групові.

57. На мовленнєвих заняттях не рекомендують використовувати:

1) різні види ігор;

2) технічні засоби навчання;

3) фронтальні форми роботи;

4) нові картинки, іграшки, тексти;

5) індивідуальні завдання;

6) репродукції художніх картин.

58. Тематичне мовлення заняття присвячене:

1) двом мовним розділам;

2) трьом мовним розділам;

3) одному мовному розділу.

59. Комбіновані заняття складаються:

1) з окремих частин, пов'язаних між собою;

2) з окремих частин, не пов'язаних між собою;

3) з однієї частини.

60. Інтегроване заняття підпорядковане:

1) розв'язанню різних завдань з одного розділу програми;

2) одній меті, яка реалізується в різних видах діяльності;

3) перевірці рівня сформованості мовленнєвих вмінь і навичок дітей.

61. Залежно від структури заняття поділяються на:

1) комплексні;

2) комбіновані;

3) тематичні;

4) контрольно-оціночні;

5) виклад нового матеріалу;

6) закріплення знань, умінь і навичок.

62. Заняття за спрямованістю змісту (Н.Гавриш):

1) комплексні;

2) контрольні;

3) односпрямовані;

4) тематичні;

5) різноспрямовані.

63. Різноспрямовані заняття, за Н.Гавриш:

1) інтегроване;

2) комплексне;

3) предметне;

4) контрольне.

64. Заняття з розвитку мовлення у різновіковій групі можна провести:

1) з усіма дітьми з одного розділу навчання, з однаковими завданнями для вікових підгруп;

2) з усіма дітьми з різних розділів навчання для підгруп;

3) з усіма дітьми з одного розділу навчання з різними завданнями для вікових підгруп;

4) з кожною віковою групою окремо.

65. Методи розвитку та навчання дітей рідної мови за джерелом знань:

1) теоретичні;

2) наочні;

3) практичні;

4) проблемні;

5) словесні;

6) практико-теоретичні.

66. Практичні методи навчання дітей рідної мови:

1) спостереження;

2) ігрові методи;

3) екскурсія;

4) словесні дидактичні вправи;

5) моделювання;

6) розмови;

7) елементарні досліди;

8) заучування віршів.

67. Наочні методи навчання дітей рідної мови:

1) екскурсії;

2) ігрові методи;

3) спостереження;

4) елементарні досліди;

5) екскурсії — огляди;

6) моделювання;

7) дидактичні ігри з наочністю;

8) розглядання предметів, картин;

9) переказ.

68. Наочні прийоми:

1) розглядання предметів, картин;

2) показ артикуляції звуків;

3) мовний зразок;

4) показ картинки, іграшки, предмета, руху або дії;

5) спостереження;

6) екскурсії,

69. Умови успішного розвитку мови:

1) проведення занять;

2) правильне мовлення навколишніх людей;

3) гігієнічні, що забезпечують охорону органів зору, слуху;

4) наявність посібників із розвитку мовлення;

5) використання різних видів театру;

6) забезпечення мовленнєвої практики;

7) змістовність дитячого життя;

8) ігрова діяльність.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв'яжіть кросворд	\|	Змістовий модуль IІ. Формування діамонологічної та лексичної компетенції дітей

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.