Післявоєнний економічний розвиток Західної Європи

У післявоєнний період можна виділити 5 етапів в економічному і політичному розвитку Західної Європи.

І. 1945-1957 рр. – це етап післявоєнного відновлення господар-ства. Негативний вплив війни – питома вага регіону в обсязі промислового виробництва капіталістичних країн знизився з 38% (1937 р.) до 31% (1948 р.), а у світовому експорті – з 33% до 28%. Золоті резерви країн Західної Європи були в 6 разів менші, ніж резерви США і склали в 1948 р. 4 млрд дол. США. У процесі післявоєнного відновлення Європи значне місце належало «плану Маршалла», згідно з яким за 4 роки (з 1948 до 1951 рр.) загальна сума державних асигнувань склала 12,4 млрд дол. США (більше половини цієї суми одержали Велика Британія, Франція, Західна Німеччина). План Маршалла передбачав щорічні асигнування за 3,1 млрд дол. США протягом
4 років. У сучасній купівельній спроможності щорічна сума оцінюється в 16,4 млрд дол. США, а загальна сума – 65,6 млрд дол. США.

До кінця 50-х років Західній Європі вдалося відновити економіку до довоєнного рівня, домогтися оборотності своїх валют, налагодити експорт товарів і капіталів.

ІІ. 1957-1974 рр. – це етап екстенсивного розвитку економіки. Відмінні риси: більш високі темпи зростання ВВП, ніж у США (1960-1973 рр.: Західна Європа – 4,6%, США – 4%), висока норма нагромадження (Західна Європа – 27%, США – 22%), збільшення інвестицій в основний капітал, зростання капіталоозброєнності та продуктивності праці. До початку 70-х рр. ХХ ст. Західна Європа за кількісними, матеріальними і вартісними показниками досягла США, але не змогла скоротити технологічний розрив (більш низькі витрати на НДДКР). З погляду державного управління економікою в Західній Європі переважала кейнсіанська доктрина.

Відмітною рисою цього періоду є розвиток інтеграційних процесів у Західній Європі: Римський договір 1957 р. практично поклав початок західноєвропейської інтеграції. Його підписали 6 західноєвропейських держав: Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург (Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС)). Відповідно до нього поступово були скасовані мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, установили єдиний митний тариф та введена загальна митна політика щодо третіх країн. З 1962 р. була введена єдина сільськогосподарська політика. Розширення Європейського Союзу за рахунок вступу в 1973 р. Данії, Ірландії та Великої Британії.

ІІІ. 1974-1985 рр. – це етап світових економічних криз і ослаблення інтеграційних процесів. За темпами росту економіки ЄС стала поступатися США та Японії, усередині інтеграційного угруповання підсилилися суперечності, у зовнішній торгівлі стали застосовуватися засоби прихованого протекціонізму. Для цього етапу економічного розвитку характерний перехід від екстенсивного економічного роз-витку до інтенсивного. Але цей перехід супроводжувався значним падінням темпів економічного росту (1973-1984 рр., середньорічні темпи росту ВНП країн ЄС складали лише 1,7%, у той час як у США – 2,3%, Японії – 4,2%). Для цього періоду характерні й значні галузеві зрушення в розміщенні капіталу. Вони були викликані змінами сировинної, енергетичної й економічної ситуаціями. Низка виробництв традиційних галузей перемістилася за кордон, а в Західній Європі стало стимулюватися виробництво наукоємної продукції. Галузева структура економіки Західної Європи в цей період характеризувалася розширенням сфери послуг, зростання продуктивності праці в ній і чисельності зайнятих. Важливою рисою цього періоду є сплеск
інфляції. За період з 1974 р. до 1983 р. середньорічне зростання цін склало 11,7%. Розмах інфляційних процесів дав поштовх до поширення неоконсерватизму, зокрема монетаризму. Процес інтеграції в цей період розвивався тільки в широчінь, у 1981р. до ЄЕС вступила Греція.

ІV. 1985-1992 рр. – етап посилення інтеграції та тривалого економічного підйому. Для даного етапу характерне зміцнення позицій Західної Європи у світовій економіці та міжнародних відносинах. В еконо-мічній галузі головний натиск зроблений на розвиток НТП з метою ліквідації технологічного розриву зі США. Головною особливістю економічного розвитку на цьому етапі є тривалий період економічного росту (1985-1992 рр.). Він дозволив вирішити основні задачі розвитку: ріст ВНП, скорочення безробіття, падіння темпів інфляції, підтримка ста-більних курсів західноєвропейських валют, розширення світового товарообігу і поліпшення стану платіжних балансів, полегшення податкового тягаря, деяке зниження дефіцитів державного бюджету.

У сфері економічної інтеграції розпочаті кардинальні кроки: 1991 р. – Маастрихтський договір, що передбачає поступовий перехід до валютного союзу. Умови валютного союзу:

· дисперсія цін не має перевищувати 1,5% від середнього рівня інфляції трьох країн Європейського Союзу зі стабільнішими грошовими одиницями;

· дефіцит річного державного бюджету не має перевищувати 3% ВНП;

· державний борг не має перевищувати 60% ВНП.

Особливістю даного періоду є істотні якісні зміни, пов’язані з НТП. До них належать: скорочення частки матеріального виробництва у ВНП, скорочення фондо-, матеріало- й енергоємності продукції, ріст частки послуг (головним чином програмного забезпечення, консалтингу, інжинірингу й ін.), зростання в галузевій структурі промисловості частки електроніки, інформатики, машинобудування, хімії та ін.

З 1992 р. – це етап виходу з економічної кризи 1992-1993 рр., етап пожвавлення, підйому і поглиблення інтеграційних процесів. Для кризи 1992-1993 рр. були характерні скорочення сукупного попиту, зменшення норми нагромадження, скорочення капіталовкладень, промислове виробництво почало скорочуватися в деяких країнах Європи вже наприкінці 1991 р., а в 1993 р. промислове виробництво знизилося на 2,5% у всьому регіоні. Зменшення капіталовкладень у промислове виробництво вплинуло і на розмір реального ВВП, у 1993 р. ВВП у цілому скоротився на 0,3%. Кризові явища відобразилися і на ринку праці, до кінця 1993 р. у Західній Європі нараховувалося
близько 20 млн безробітних (тільки в 1993 р. кількість безробітних
збільшилася на 2 млн). Нижня точка кризового падіння в Західній Європі була пройдена в другій половині 1993 р., а в 1994 р. уже почалося пожвавлення кон’юнктури, насамперед це виразилося у зростанні обсягів зовнішньої торгівлі. Потім пішов ріст капіталовкладень, насамперед в основні засоби виробництва.

ВВП Західної Європи зріс у 1994 р. на 2,8%, що перекрило падіння, під час економічної кризи. Збільшився до 5% обсяг світового експорту, знизився до 2,9% темп інфляції. У фазу підйому економіки Західна Європа вступила в 1995 р., ВВП за цей рік зріс на 3%.

Для наступного економічного циклу характерне посилення ролі держави як у внутрішній економічній політиці, так і на міжнародній арені. Особливо це стосується сфери грошового обігу, кредитної
системи, фінансів, інвестиційної політики, політики в галузі НТП.

Для цього етапу характерне посилення інтеграційних процесів.
1 січня 1993 р. почав працювати єдиний внутрішній ринок Європи;
1 листопаду 1993 р. – набрала сили Угода, підписана в Маастрихті. Наприкінці березня 1995 р. – набрав сили Шенгенський договір, метою якого є вільне пересування громадян між країнами, що підписали договір. Неможливо переоцінити значення введення євро в 1999 р. в безготівковий обіг, а в 2002 р. в готівковий обіг. У 2004 р. відбулося наймаштабніше розширення – до ЄС приєдналися 10 країн Центральної Європи, а на початку 2007 р. – ще дві країни. Сьогодні до складу ЄС входять 27 держав.

Західна Європа на межі століть. Основним чинником еконо-мічного підйому в Західній Європі на початку XXI ст. стало розширення експорту завдяки низькому курсу євро щодо американського долара і відновлення торгових зв’язків з країнами Азії, тобто після завершення глобальної фінансової кризи підйом в економіках нових індустріальних країн є джерелом зростання європейського експорту.

Серед великих країн Західної Європи найвищими темпами розвиваються економіки Німеччини, Франції та Великої Британії. За останні 8 років частка безробітних у чисельності економічно активного населення в країнах Єврозони знизилася до найнижчого рівня, перш за все завдяки зростанню зайнятості в Німеччині та Франції, хоча даний показник значно вище за показник за «Великою сімкою». Така ж ситуація складається і в галузі капіталовкладень та зниження темпів інфляції.

Роль Західної Європи в світовій економіці зростатиме. Цьому сприяє успіх інтеграційних процесів в регіоні й перехід країн Східної Європи до ринкового господарства, що сприяє взаємодії на загальноєвропейському просторі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості економічного розвитку	\|	Японія в системі міжнародних економічних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.