Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Правовий статус і повноваження Верховної Ради України. Статус народних депутатів України.

Статус - це правове положен­ня, визначене сукупністю правових норм.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, повноваження якої визначаються Конститу­цією (розділ IV: ст. 75-77,82-85,87-91,93,94,96-98,101; РОЗДІЛ X: ст. 135-137; розділ XI: ст. 140,141,143-146).

Парламентарії обираються на основі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Можливе повторне обрання необмежене число раз (законом це не регламентується). Згідно положень нового Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р., які наберуть чинності після набуття повноважень Верховною Радою, обраною у 2006 р., термін повноважень Верховної Ради України буде становити 5 років.

Повноваження Верховної Ради є надзвичайно широкими (вони визначені в ст. 85 Конституції). Сутність її діяльності – законотвор­чість, але є і інші, не менш важливі, питання її компетенції.

До повноважень Верховної Ради України відносяться:

1) внесення змін в Конституцію України в межах і порядку, передбаченому розділом ХНІ Конституції України;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначе­них статтею 73 Конституції (зміна території України);

3) ухвалення законів;

4) затвердження державного бюджету України і внесення в нього змін;

5) визначення основ зовнішньої і внутрішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, нау­ково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охо­рони навколишнього середовища;

7) ухвалення Державного бюджету України, який затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а при особливих обставинах - на інший період.

Повноваження, віднесені Конституцією до компетенції Верховної Ради України
Об’єкт повноважень Зміст повноважень
1. Президент України ВРУ призначає вибори, зміщує його з посади у порядку імпічменту (ст. 111 Конституції)
2. Кабінет Міністрів України 1. Розглядає питання про відповідальність Кабміну на пропозицію не менше 1/3 від конституційного складу ВРУ (не може розглядатися більше 1 разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення нею Програми діяльності Кабміну (ст. 87). 2. Прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів більшістю від конституційного складу ВРУ.
3. Формування важливих органів і призначення посадовців Генерального прокурора, суддів, Голови Антимонопольного комітету, Голови фонду державного майна, Голови Державного комітету з теле­бачення і радіомовлення

Повноваження Верховної Ради нового скликання починаються в день відкриття її першого засідання. Одночасно припиняються пов­новаження Верховної Ради попереднього скликання, тобто обраної на попередніх виборах.

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Кон­ституцією України і Законом про Регламент Верховної Ради України.

Верховна Рада працює сесійно. Чергові сесії починаються в перший вівторок лютого і перший вівторок вересня щороку (ст. 83). Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто такими, які починають свою роботу в конституційно встановлені терміни (у перший вівторок лютого і перший вівторок вересня кожного року), і позачергові, які можуть збиратися на таких підставах:

а) на вимогу не менше третини конституційного складу депутатів Верховної Ради;

б) на вимогу Президента України.

У цих випадках сесія Верховної Ради України скликається її Го­ловою з формулюванням питань, які стали її причиною і виносяться на її розгляд.

Якщо Указом Президента України вводиться військове або над­звичайне положення, Верховна Рада України повинна зібратися в дводенний термін на позачергову сесію без її офіційного скликання.

Всі свої рішення Верховна Рада може ухвалювати лише на пле­нарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування (таємного або відкритого), здійснюваного підняттям рук, бюлетеня­ми або за допомогою технічних засобів. Депутат повинен брати участь в голосуванні особисто і не може доручати подавати голос від свого імені іншим депутатам. Ці рішення ухвалюються у формі законів, ухвал і інших актів простою більшістю конституційного складу Верховної Ради (не менше 226 голосів).

Лише при вирішенні питань, пов'язаних з внесенням змін до Конституції і усуненням Президента у порядку імпічменту, рішення ухвалюється, відповідно, не менше ніж двома третинами і трьома чвертями конституційного складу Верховної Ради.

Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Це означає, що на них можуть бути присутні журналісти і запрошені, а самі засідання можуть транслюватися по радіо, телебаченню і т. д. Проте розгляд пи­тань, сутність яких розголошувати недоцільно (пов'язаних з національ­ною безпекою або деякими аспектами організації і діяльності Верховної Ради і ін.) за рішенням більшості від її конституційного складу може проводитися і в закритому режимі, тобто за участю лише депутатів і спеціально запрошених осіб, а хід їх роботи і ухвалені рі­шення в засобах масової інформації не висвітлюються.

На першій сесії після виборів Верховна Рада обирає зі свого скла­ду Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України з правом їх відкликання. Голова Верховної Ради веде пленарні засідання, організовує підготовку пи­тань до розгляду, підписує акти, прийняті Верховною Радою, організовує роботу апарату парламенту і виконує функцію представ­ництва Верховної Ради у відносинах з іншими органами державної влади в Україні і органами влади інших країн. Повноваження Голови Верховної Ради передбачені ст. 88 Конституції.

Верховна Рада затверджує перелік своїх комітетів і обирає їх голів. Комітети повинні здійснювати законопроектну роботу, підготовку до розгляду різноманітних питань, віднесених до парламентської компетенції.

Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розсліду­вання з питань, що представляють суспільний інтерес, парламент створює за ініціативою не менше ніж 150 депутатів спеціальні слідчі комісії. Виходячи з концепції розподілу гілок влади висновки і пропозиції таких тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

До 2005р. відповідно до Регламенту Верховної Ради (закону про внутрішнє функціонування парламенту), кожен народний депутат України мав право, згідно з особистими політичними поглядами і симпатіями, записатися для участі в роботі партійної фракції або ширшого об'єднання депутатів – депутатської групи. Регламент встановлював норму в 25 депутатів для реєстрації депутатської фракції або групи. Депутати мали право вільного переходу з однієї фракції чи групи до іншої.

Згідно положень нового Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р., у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість депутатів від конституційного складу Верховної Ради (при цьому де­путати повинні в обов'язковому порядку ввійти до складу фракції тієї партії, за списками якої вони були обрані до парламенту).

Ця коаліція повинна бути сформована протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради Ук­раїни, або протягом місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції депутатських фракцій.

Саме коаліція більшості депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кан­дидатури Прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

Депутатська фракція у Верховній Раді Украіни, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.

Оскільки Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75), то законодавчий процес відбувається саме в ній. Проте право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, окрім народних депу­татів, мають також Президент України, Кабінет Міністрів і Національ­ний Банк України.

У Конституції закріплюються вихідні позиції законодавчого про­цесу, тобто порядку діяльності, направленої на утворення нового, а також на зміну або скасування діючого закону. При цьому конститу­ційно визначається коло суб'єктів, яким надається право законодав­чої ініціативи – право офіційно вносити пропозиції з приводу ухва­лення, зміни або скасування законів, які Верховна Рада зобов'язана розглянути по суті. При цьому парламент не зобов'язаний задоволь­няти проявлену законодавчу ініціативу, але повинен її розглянути і ухвалити відповідне рішення.

Прийнятий Верховною Радою закон підписує її Голова і невід­кладно направляє його Президенту України, який протягом 15 днів повинен вивчити закон, вибравши одне з двох можливих рішень:

1) схвалити і підписати закон і тим самим прийняти його до ви­конання і офіційно обнародувати його текст;

2) накласти на закон вето, тобто відхилити і не підписувати його, а з своїми умотивованими і чітко сформульованими пропозиціями з приводу удосконалення закону повернути до Верховної Ради для по­вторного розгляду.

Якщо протягом 15 днів Президент не повернув закон до Верховної Ради для повторного розгляду, закон вважається схваленим і повинен бути підписаний Президентом і офіційно обнародуваний.

Якщо після відхилення закону Президентом при його повторному розгляді Верховною Радою цей закон підтримає не менше ніж дві третини її конституційного складу, вето Президента вважається подоланим. В цьому випадку, незалежно від свого відношення до закону, Прези­дент зобов'язаний його підписати і офіційно обнародувати. Офіційним обнародуванням закону вважається його публікація в «Відомостях Верховної Ради України» або в газеті «Голос України». Публікація тексту закону в інших виданнях має виключно інформативне значення, не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, і на ці джерела не можна посилатися при вирішенні справ, що мають юридичну вагу.

Закон набуває чинності через 10 днів після його офіційного обна­родування. Але якщо в самому законі вказані інші терміни, то саме вони і визначатимуть дату його вступу у силу за умови, що ця дата не буде встановлена раніше дня офіційного обнародування закону.

Президент України має право достроково припинити повноважен­ня Верховної Ради, якщо в перебігу тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання Ради не можуть розпочатися (ст. 90). Повноважен­ня Верховної Ради України, обраної на позачергових виборах, прове­дених після дострокового припинення Президентом України повно­важень Верховної Ради попереднього скликання, не можуть бути припинені в перебігу одного року з дня її обрання.

Статус народних депутатів України. До кандидатів на пост народного депутата України висуваються наступні основні вимоги:

1) наявність громадянства України, оскільки саме громадянство визначає наявність повноцінних правових зв'язків між особою і дер­жавою, у тому числі і всіх юридичних прав і обов'язків, передбачених Конституцією;

2) досягнення вікового цензу в 21 рік, що пояснюється необхідністю для народного депутата України певного життєвого досвіду, на який він міг би спиратися при розробці і ухваленні важливих і складних рішень загальнодержавного значення;

3) проживання впродовж останніх 5 років на території держави, що повинно забезпечити депутату знання і розуміння проблем, які стоять перед суспільством і державою;

4) наявність права голосу, тобто володіння правоздатністю;

5) відсутність непогашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості (за винятком судимості за ненавмисний злочин). Наприклад, факт непогашеної судимості за вбивство по необережності не є юридичною перешкодою для обрання народним депутатом України.

6) Інші обмеження передбачені ч. З ст. 76 Конституції.

7) Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78), оскільки робота в парламенті вимагає значного часу, досвіду, знань, незалежності від відомчих, урядових або інших інтересів. Депутат не може займати які-небудь інші виборні, а також виробничі і службові посади, за винятком викладацької, наукової і іншої творчої роботи. Особи, обрані до складу парламенту повинні відмовитися від іншого представницького мандата і не можуть знаходитися на держав­ній службі.

8) Повноваження народного депутата передбачені Конституцією і Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопаду 1992 року з подальшими змінами і доповненнями.

9) Повноваження народних депутатів України починаються з момен­ту ухвалення ними перед Верховною Радою присяги наступного змісту: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюся всіма своїми діями відстоювати суверенітет і незалежність України, піклуватися про благо Батьківщини і добробут Українського народу. Присягаю дотримувати Конституцію України і закони України, виконувати свої обов'язки на користь всіх співвітчизників».

10) Текст цієї присяги перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради зачитує старший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлять свої підписи під її текстом, що і означає її ухвалення. Якщо ж депутат відмовляється прийняти передбачену Кон­ституцією присягу, то він втрачає депутатський мандат, і у відповідно­му виборчому окрузі повинні відбутися нові вибори до Верховної Ради України. Депутатські повноваження припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради відповідного скликання.

11) Конституція закріплює ряд гарантій, які повинні забезпечити сприятливі умови для виконання повноважень депутатів, а також захистити їх від репресій за свою діяльність. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народні депутати не можуть бути притягнуті до якого-небудь виду юридичної відповідальності за діяль­ність, яку вони здійснюють в ході реалізації депутатських повнова­жень. Йдеться про виступи в парламенті або в його комісіях, про пози­цію депутата при голосуванні з приводу того або іншого питання і т. д. Це правило має силу і після того, як дана особа втрачає депутатські повноваження.

12) Але з цього правила є одне виключення: депутати несуть юридич­ну відповідальність у разі здійснення ними образи або наклепу по від­ношенню до інших суб'єктів. Це повинне запобігти зловживанням народними обранцями своїм статусом, дисциплінувати, вимагає ке­руватися не емоціями, а юридично значущими фактами.

Депутатська недоторканність означає і те, що народного депутата України не можна притягати до кримінальної відповідальності, заареш­тувати або затримати, якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода повинна бути виражене у відповідній ухвалі, яка приймається на пленарному засіданні Верховної Ради. Проте для допиту депутата як свідка згода парламенту не потрібна.

Підстави дострокового припинення депутатських повноважень(ст.81)
1. Складання повноважень за особистою заявою депутата. Кон­ституція не називає причин, на яких повинна ґрунтуватися така заява, але вони вважаються вагомими, якщо Верховна Рада визнає їх за пе­реконливих.
2. Вступ в дію звинувачувального вироку відносно депутата. При цьому залучення до кримінальної відповідальності, арешт, винесення судом звинувачувального вироку ще не є законними підставами для дострокового припинення депутатських повноважень. Такий вирок набуває законної сили через 10 днів після оголошення, а у разі його оскарження – після здійснення відповідних процедур.
3. Визнання депутата судом недієздатним, або таким, що пропав безвісти. Суд може визнати депутата, як і будь-яку іншу особу, недіє­здатним, якщо він унаслідок душевної хвороби, травми і т. д. не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Безвісно відсутньою може бути визнана особа, про яку за місцем її постійного проживання протягом року немає ніяких вістей.
4.Припинення громадянства України або виїзд депутата на по­стійне мешкання за межі України. Ці обставини приводять до втрати юридичних або фактичних зв'язків з державою, що і робить немож­ливим виконання депутатських обов'язків.
5. Смерть депутата.
6. Якщо протягом 20 днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності, депутат­ського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини депутатом не усунуто.
7. Не входження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку полі­тичних партій) або виходу народного депутата України зі складу такої фракції

За наявності вищеназваних обставин питання про дострокове припинення повноважень народного депутата розглядається на пленарно­му засіданні Верховної Ради. Відповідне рішення вважається прийня­тим, якщо за нього проголосувала більшість конституційного складу Верховної Ради, тобто не менше ніж 226 народних депутатів.

Достроково за рішенням суду повноваження народного депутата припиняються і у разі невиконання правил щодо несумісності депу­татського мандата з певними видами діяльності, тобто коли після обрання до Верховної Ради особа не відмовляється від інших пред­ставницьких мандатів або продовжує перебувати на державній службі. Відповідна процедура повинна бути врегульована законом.

Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депу­татський запит – вимога народного депутата до певного органу або посадовця дати офіційне роз'яснення з питань, які входять в їх компе­тенцію.

Процедура здійснення депутатського запиту встановлюється в Законі «Про статус народного депутата України» і в Регламенті Верховної Ради України. Відповідно до Регламенту депутатський запит у письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради України, який оповіщає його на засіданні Верховної Ради і передає Секретаріату Верховної Ради, а той зобов'язаний негайно переслати текст запиту від­повідному адресату. Офіційна письмова відповідь на депутатський запит в семиденний або інший, встановлений Верховною Радою, термін пересилається Голові Верховної Ради і депутату, який його вніс. На вимогу депутата ця відповідь може бути оголошена на засіданні Верховної Ради. Після того, як відповідь на запит одержана, він може бути обговорений на пленарному засіданні Верховної Ради, якщо на цьому наполягають його автор і не менше ніж одна п'ята частина фак­тично обраних до Верховної Ради депутатів. За наслідками такого обговорення приймається постанова, яка разом з текстом депутатського запиту і відповіддю на нього публікується в «Відомостях Верховної Ради» і в газеті «Голос України».

Гарантією ефективності депутатського запиту є закріплений в ч.2 ст. 86 Конституції України обов'язок відповідних посадовців дово­дити до відома народного депутата про результати розгляду його запиту.

Закон України «Про ви­бори народних депутатів України» прийнятий 25 березня 2004 р. (набрав чинності з 1 жовтня 2005 р.) встановлює новий порядок проведення виборів народних депутатів України. Депутати обираються громадя­нами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за пропорційною системою. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного, рівного висунення кандида­тів в депутати, гласності і відвертості, рівних можливостей для всіх кандидатів.

Всього обирається 450 депутатів. Депутатів обиратимуться лише за виборчими списками кандидатів в депутати від політичних партій і виборчих блоків політичних партій в багатомандатному загально­державному виборчому окрузі. Цей округ включає всю територію Ук­раїни.

Таким чином, на парламентських виборах своє право висунення кандидатів в депутати громадяни зможуть реалізувати лише через партії (блоки).

При цьому закон передбачає, що кандидатів в депутати може вису­вати партія, яка зареєстрована у встановленому законом порядку не пізніше, ніж за 365 днів до дня виборів (ця вимога також розповсюд­жується на партії-учасниці виборчого блоку). Партійний (блоковий) виборчий список не може бути більшим, ніж кількість депутатів, які складають конституційний склад Верховної Ради. Всі висунуті партією (блоком) кандидати в депутати вклю­чаються в єдиний виборчий список партії (блоку).

Стаття 44 закону передбачає певні обмеження у відборі партією кандидатів в депутати – партія (блок) може висунути кандидатом в депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить в блок), або безпартійну особу. Отже, партія (блок) не може висунути кандидатом особу, яка є членом іншої партії. Крім того, партія, яка вхо­дить до складу блоку, не може самостійно висувати кандидатів в депу­тати або входити до складу іншого виборчого блоку. Кандидат може бути включений у виборчий список лише однієї партії (одного блоку).

Новий закон не дозволяє включати у виборчий список громадя­нина, який має судимість за здійснення умисного злочину, якщо ця судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Депутатом може бути обраний громадянин України, що на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні впродовж останніх п'яти років. А ось право голосу на майбутніх парламентських виборах матимуть, як це було і дотепер, громадяни України; яким на день виборів виповнилося 18 років. Позбавляються цього права гро­мадяни, визнані судом недієздатними.

Проведення виборів народних депутатів України організовують виборчі комісії: Центральна виборча комісія по виборах народних де­путатів України; територіальні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії.

Для проведення голосування і підрахунку голосів виборчі округи діляться на виборчі дільниці з числом від 20 до 3000 виборців. По кожній виборчій дільниці складаються списки виборців, в які вклю­чаються всі громадяни України, що досягли до дня виборів або в день виборів 18 років, проживають на момент складання списку на території даної виборчої дільниці і мають право брати участь в голосуванні Ви­борець може бути включений у список виборців лише на одній вибор­чій дільниці.

Однією з умов реєстрації ЦВК кандидатів від партії (блоку) буде внесення партією (блоком) грошової застави, яка складає дві з поло­виною тисячі мінімальних розмірів заробітної платні (у грошовому еквіваленті на сьогодні це 512 500 грн.). Це повинно підтвердити серйозність намірів у виборчих перегонах. Грошова застава повертаєть­ся партіям (блокам), які подолали встановлений законом так званий загороджувальний процентний бар'єр і взяли участь в розподілі депу­татських мандатів.

З моменту реєстрації кандидат в депутати має право проводити передвиборну кампанію.

Голосування проводиться в день виборів. Для виборів депутатів кожному виборцю видається бюлетень для голосування.

У бюлетень для голосування по багатомандатному загальнодержав­ному виборчому округу вносяться назви політичних партій (виборчих блоків партій) в порядку, визначеному жеребкуванням, яке проводить Центральна виборча комісія після реєстрації списків кандидатів в депу­тати від політичних партій (виборчих блоків партій) з обов'язковим переліком політичних партій, що утворили виборчий блок, а також з вказівкою прізвища з ініціалами перших п'яти кандидатів із внесеного кожною політичною партією (виборчим блоком партій) списку канди­датів в депутати.

Після закінчення голосування дільничною виборчою комісією на підставі списку виборців встановлюється загальне число виборців, що взяли участь в голосуванні і робиться підрахунок голосів окремо по кожному кандидату в депутати.

Згідно Закону (ст. 77) право на участь в розподілі депутатських мандатів у порядку черговості отримують кандидати в депутати, включені у виборчі списки партій (блоків), які отримали три і більше відсотків голосів виборців, що взяли участь в голосуванні в загально­державному виборчому окрузі




Переглядів: 5508

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Конституційний принцип розподілу державної влади. | Президент України, його правовий статус і повноваження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.