Державна реєстрація банків з іноземним капіталом і представництв іноземних банків в Україні

Аналізуючи доцільність доступу іноземного капіталу на національні ринки банківських послуг, можна дійти висновку про наявність декількох взаємопов'язаних, але водночас протилежних за метою чинників. З одного боку, для споживача банківських послуг очевидні перспектива і доцільність широкого залучення іноземного капіталу до банківської системи, оскільки це створить додаткові можливості не лише лля інвестування, а й для застосування сучасних банківських технологій, розширення спектру банківських послуг.

З іншого боку, існують аргументи і проти такої лібералізації, що належить національним постачальникам банківських послуг, які вносять свою частку податків до державного бюджету, надають робочі місця і відіграють роль рушія економічного розвитку. Актуальною з погляду національного споживача банківських послуг залишається і проблема ефективного нагляду за іноземними постачальниками банківських послуг.

Водночас слід зауважити, що об'єктивні процеси глобалізації виявляються у тенденції лібералізації доступу на фінансові ринки, яка закріплюється міжнародно-правовими документами. При цьому поширення іноземного володіння банками на ринках, що формуються, є одним з аспектів процесу консолідації банківських систем як на цих, так і на розвинених ринках. Результатом глобалізації індустрії фінансових послуг стала конкуренція з боку небанківських фінансово-кредитних установ (особливо на ринку цінних паперів). Це впливає на маржу відсоткової ставки та прибутку, які сподівається отримати банк.

Додаткові суттєві витрати в банківській діяльності пов'язані сьогодні також із тим, що банківська справа є інформаційно, технічно та комунікаційно інтенсивною галуззю. Одним із результатів конкуренції стало зниження прибутковості банківської діяльності, що змусило провідні банки диверсифікуватися географічно, а також запроваджувати нові види діяльності.

Тому чимало банків розв'язують проблеми конкурентного тиску не лише шляхом розробки нових фінансових продуктів та послуг, а й шляхом забезпечення регіональної присутності.

Результати досліджень, проведених фахівцями Світового банку під час вивчення питання виходу іноземних банків на ринки банківських послуг Центральної та Східної Європи, свідчать про те, що банківська криза та поліпшені макроекономічні умови спричинили зростання іноземної участі та контролю. Разом із тим серед 145 країн — членів СОТ лише 31 не має обмежень у фінансовому секторі. У США, зокрема, діє закон про регіональні реінвестиції, який вимагає від усіх учасників ринку фінансувати різні програми регіонального розвитку, кредитування (у тому числі пільгового) відсталих регіонів. Хоча, з іншого боку, саме США активно добиваються від України дозволу на відкриття на її території філій іноземних банків та страхових компаній.

Ринок банківських послуг в Україні цікавить іноземних інвесторів. Сьогодні в Україні працюють 20 банків з іноземним капіталом, 7 із них мають стовідсотковий іноземний капітал. Доля іноземних капіталів у банківській сфері України складає 12,4% загального обсягу. Хоча вітчизняні банківські структури неоднозначно ставляться до питання входження філій іноземних банків до банківської системи України. Зокрема, у 2002 р. Київський банківський союз пропонував обмежити кількість філій іноземних банків 25% діючих в Україні банків. Достатньо обережно сприймає намір НБУ дозволити іноземним банкам відкривати свої філії в Україні й АУБ. Про це представники Асоціації неодноразово заявляли протягом 2002—2003 років. Крім того, побоювання з приводу відкриття філій, за словами президента АУБ, мають і зареєстровані в Україні дочірні підприємства іноземних банків.

Офіційна пропозиція, яку Україна зробила СОТ і яка стосувалася сфери банківської діяльності, представлена у грудні 2001 р., не передбачала для іноземних банків будь-якої можливості безпосередньо відкривати філії в Україні («безпосереднього створення банківських філій»). Цю заборону містить і чинне банківське законодавство, зокрема Закон України «Про банки і банківську діяльність». Хоча на парламентських слуханнях, що відбулися 2 квітня 2003 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, акцентували увагу на тому, що для подальшої лібералізації валютного ринку та збільшення конкуренції в банківському секторі необхідно законодавчо дозволити іноземним банкам відкривати свої філії на території України.

З цього приводу іноземні фахівці зауважують, що, незважаючи на задекларовану Нацбанком готовність дозволити іноземним банкам відкривати філії на території України замість дочірніх банків, низький рейтинг України не дозволяє західним банкам активно приймати позитивні рішення з цього питання. Іноземні банки можуть працювати за двома схемами. Одна, дозволена в Україні, — відкриття дочірніх банків. Друга — відкриття філії головного офісу. Така філія не матиме власного капіталу в Україні, але відповідальність за її зобов'язаннями нестиме головний офіс іноземного банку. На Заході банки відкривають філії в тих країнах, чий інвестиційний рейтинг відповідає рівням А, АА або ААА. Тому провідні банки Західної Європи, Японії та США не почнуть здійснювати інтервенцію на український ринок банківських послуг навіть якщо дозволити їм відкривати філії. Це пояснюється в першу чергу тим, що, відкриваючи філії в країні з низьким рейтингом, іноземний банк буде змушений на 100% резервувати свої активи.

Відповідно до ст. 117 ГК України іноземне підприємство — це унітарне чи корпоративне підприємство, створене згідно із законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців чи іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, що є власністю цих осіб. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, створених згідно із законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.

Банк з іноземним капіталом законодавство визначає як банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 %. За цією ознакою банк з іноземним капіталом визнається підприємством з іноземними інвестиціями (п. 1 ст. 116 ГК України).

Проте слід звернути увагу на те, що законодавство України не містить терміна «дочірній банк іноземного банку» або «філія іноземного банку», реєструвати які поки що не дозволено національним законодавством.

Для державної реєстрації банків з іноземним капіталом крім загальних документів, що їх подають для реєстрації банку (ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність) іноземний інвестор або за його дорученням банк — емітент акцій, андеррайтер чи будь-яка інша юридична або фізична особа, яка має доручення від іноземного інвестора, подає додатково такі документи:

• нотаріально засвідчену за місцем видачі копію рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні;

• письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора, якщо законодавство цієї країни вимагає одержання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора у відсутності вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;

• нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг із торгового (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземного учасника у країні, у якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора;

• нотаріально засвідчену за місцем видачі копію висновку іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо висновок складає іноземна аудиторська організація, яка не належить до переліку іноземних аудиторських організацій, визнаних НБУ, він має бути підтверджений українською аудиторською організацією.

Зазначені документи (крім письмового запевнення іноземного інвестора) мають бути легалізовані в установленому порядку (у тому числі шляхом проставляння апостилю), якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України.

Якщо іноземний інвестор — фізична особа, він подає:

• письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, якщо законодавство цієї країни вимагає зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора у відсутності вимог у законодавстві країни перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого дала Верховна Рада України;

• анкету, яка має містити, зокрема, інформацію про відсутність судимості.

Якщо документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, вони мають супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Відсутність хоча б одного з вищезазначених документів є підставою длявідмови з боку НБУ в державній реєстрації банку з іноземним капіталом. У цьому разі відмову надають у письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

В усіх інших випадках банк з іноземним капіталом діє в національному режимі, тобто режимі, встановленому для банків, засновниками яких виступають резиденти України. Для таких банків зараз немає додаткових вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу (які мали місце до 2001 р.), на них поширюються економічні нормативи та адміністративне регулювання й нагляд, що його здійснює НБУ.

Не містить вітчизняне законодавство й обмежень щодо кількості банків з іноземним капіталом, які можна заснувати в Україні.

У більшості європейських країн законодавство встановлює спеціальні або додаткові щодо місцевих банків вимоги зі створення філій іноземних банків. Доних можна віднести вимогу щодо надання документів, які характеризують іноземний банк (статуту, фінансової звітності тощо), та згоди (дозволу) органу банківського нагляду країни, у якій розташований банк, на відкриття ним філії за кордоном. Крім того, у ряді європейських країн існують специфічні вимоги до порядку створення філій іноземних банків. Зокрема, у Словаччині, Чехії рішення про надання ліцензії центральний банк приймає лише за погодженням із Міністерством фінансів. У Польщі таке рішення приймає за погодженням із Міністерством фінансів Комісія з банківського нагляду.

У Румунії рішення приймає центральний банк країни. В Естонії під час винесення рішення про заснування філії іноземного банку Рада банку Естонії враховує умови здійснення діяльності естонськими банками та їхніми філіями у країні розташування іноземного банку. У Болгарії ліцензія може бути надана лише першокласним банкам, які діють на міжнародних фінансових ринках або мають гарантії таких банків. Центральні банки Болгарії та Словенії можуть відмовити в наданні ліцензії (дозволу), якщо здійснення банківського нагляду у країні розташування іноземного банку не узгоджується з вимогами, встановленими відповідними законами. Філії іноземних банків підлягають внесенню до відповідного Реєстру (Комерційного реєстру, Реєстру компаній, Реєстру банків тощо).

За законодавством іноземні банки можуть відкривати в Україні власні представництва, які, однак, не можуть здійснювати банківські операції.

Для реєстрації представництва банку-нерезидента уповноважена особа подає до НБУ такі документи:

• клопотання про реєстрацію представництва, засвідчене підписом уповноваженої особи та відбитком печатки банку;

• витяг із банківського (торговельного) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію банку;

• положення про представництво в чотирьох примірниках;

• доручення іноземного банку керівникові представництва на право здійснення представницьких функцій.

Зазначені документи та їх копії (за виключенням клопотання про реєстрацію представництва іноземного банку) подають мовою оригіналу з доданням перекладів українською мовою, засвідчені в нотаріальному порядку. Документи мають бути легалізовані в консульських установах України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України).

Документи для реєстрації представництва розглядають Генеральний департамент банківського нагляду, Юридичний департамент (у разі потреби — інші департаменти), після чого їх подають на розгляд до Комісії Національного банку. Після прийняття схвального рішення представництву видають свідоцтво про державну реєстрацію.

НБУ може відмовити в реєстрації представництва іноземного банку в разі: порушення порядку реєстрації; невідповідності поданих документів чинному законодавству України; недостовірності інформації або перевищення представництвом своїх повноважень (комерційна діяльність, виконання банківських операцій).

Для забезпечення своєї діяльності представництво відкриває поточний рахунок в уповноваженому банку. Банк, у якому відкрито поточний рахунок представництва, під час проведення операцій з обслуговування рахунку дотримується вимог законодавства України. Представництва іноземних банків мають в місячний строк повідомляти НБУ про всі зміни, внесені до документів представництва, надсилаючи клопотання про їх реєстрацію і пакет відповідних документів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий статус і порядок відкриття відокремлених структурних підрозділів банків	\|	Реорганізація та ліквідація банківських установ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.