МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Принципи та види адміністративного контролюКонтроль не є питанням довіри або недовіри до співробітників. Це обов`язковий компонент системи управління, який реалізується в обов`язковому порядку при дотриманні ряду принципів: · всеосяжність; · централізованість (керівник повинен першим знати про всі серйозні відхилення, збої від встановленого плану, а якщо це неможливо, то контролювати найважливіші ділянки роботи); · адекватність змісту діяльності (система контролю повинна бути пристосована до характеру діяльності конкретної організації); · контроль повинен бути прямим (здійснюється безпосереднім керівником, що відповідає за виконання відповідних планів); · стратегічна спрямованість (віддзеркалення загальних пріоритетів організації і їх підтримка); · об`єктивність (неприпустимість використання особистих симпатій і антипатій керівника відносно кого-небудь з підлеглих і, більше того, використання контролю як «карального» засобу в роботі з персоналом, особливо, коли у керівника є погані думки проти того або іншого співробітника. Досягається введенням системи контролю за об`єктивними показниками, зрозумілими і прийнятими всіма членами колективу); · гнучкість (пристосування до змін, що відбуваються); · контроль повинен бути випереджальним (повинен давати сигнал про відхилення ще до того, як вони відбудуться, щоб можна було вчасно виправити ситуацію); · націленість на вирішення проблеми (а не на її виявлення і констатацію); · простота (забезпечує краще розуміння цілей і інструментів контролю, а отже, і підтримку існуючої системи контролю персоналом організації); · пріоритетність моніторингових точок (керівникові немає необхідності перевіряти все до дрібниць, досить зосередити увагу на вузлових моментах діяльності, по яких можна перевіряти хід виконання робіт); · постійність (чим менший проміжок часу між операціями контролю, тим вища активність контролю і тим більш дієві заходи можна приймати); · стандартизованість (критерії ефективності роботи повинні бути виражені в кількісних або якісних показниках, які піддаються перевірці, дають чітке і однозначне уявлення про результативність діяльності); · своєчасність (забезпечення можливості усувати відхилення перш, ніж вони досягнуть серйозних розмірів); · економічність (переваги системи контролю повинні переважувати витрати на її функціонування); · автоматизація (контроль повинен здійснюватися автоматично при мінімальному втручанні керівника); · адекватність системи контролю особі керівника (система контролю повинна вибиратися індивідуально для кожного керівника з урахуванням його особистих особливостей); · орієнтація на людський чинник і так далі. Контроль за діяльністю апарату державного управління є однією з форм соціального контролю, який являє собою сукупність норм, інституцій і відносин, спрямованих на забезпечення поведінки людей відповідно інтересів певної соціальної групи, класів чи суспільства в цілому. На рівні суспільства можна вирізнити дві загальні форми соціального контролю: - формальний (правоохоронні органи, контрольно-ревізійні органи, державний примус); - неформальний (контроль засобів масової інформації, громадська думка, громадські організації). Державний контроль (нагляд) - одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави, система державних органів перевірки. Контрольна діяльність ґрунтується на певних принципах: об'єктивність, дієвість (оперативність), універсальність, гласність, систематичність (постійність), ефективність. За ознакою об'єктів контрольної діяльності контроль буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній контроль - це контроль надвідомчий з боку виборних органів державної влади, спеціалізованих органів та громадськості за законністю в організаційно непідпорядкованих їм об'єктів, який в основному стосується одного з аспектів їх діяльності. Цей вид контролю здійснюється у таких формах: конституційний, парламентський, судовий, фінансовий, громадський та прокурорський нагляд. Внутрішній контроль є відомчим контролем для систематичної перевірки виконання рішень об'єктами управління. Він здійснюється всіма органами виконавчої влади, їх посадовими особами, забезпечується службовцями чи спеціалізованими структурами і врівноважує діяльність державного управління. Його завданням є попередження випадків порушення дисципліни, вимог чинного законодавства, невиконання управлінських рішень, бюрократизму, корупції тощо.
|
||||||||
|