Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Поняття і структура державного апарату

 

Апарат держави — це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, виконання відповід­них її функцій у межах своєї компетенції. Апарат демокра­тичної правової держави повинен відповідати деяким за­гальним рисам і принципам, зокрема:

— організація практичного здійснення принципу народо­владдя;

— суверенність державної влади;

— неухильне додержання принципу законності;

— орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особи­стості, охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

— забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй, етнічних груп, захист злагоди і консен­сусу у суспільстві (принцип соціальної справедливості);

— організація здійснення державної влади згідно з прин­ципом поділу влад, тобто її диференціювання на законо­давчу, виконавчу, судову гілки влади;

— систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітних громадських об'єднань, співпрацювання з ними;

— забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів переконання та виховання.

Державний апарат є системою державних органів. Орган. держави — це структурований і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.

Наявність владних повноважень означає, що орган дер­жави здатний встановлювати обов'язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і індивідуальні акти і домагатись за допомогою встановлених законами засобів їх здійснення. Від кожного державного органу, взятого окремо чи спільно з іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності державного апарату в цілому. То­му держава повинна піклуватись про те, щоб по відно­шенню до державних органів чітко визначались сфера їх діяльності і компетенція, були упорядковані їхні взаємо­відносини з недержавними органами і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щоб дер­жавні органи являли собою відносно самостійні, професійні та відповідальні ланки державного апарату.



Интернет реклама УБС

Органи держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можна віднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати пе­редбачені законом функції; мають державно-владні повно­важення; діють у встановленому порядку; взаємопов'язані відношеннями субординації; всі разом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Специфічними рисами, тобто такими, що відокремлюють державні органи від недержавних і організацій, слід вважати:

— формування їх безпосередньо державою чи населен­ням (виборцями) і здійснення державними органами своїх функцій від імені держави;

— виконання кожним державним органом чітко визна­чених, встановлених у законодавчому порядку повнова­жень, видів і форм діяльності;

— наявність у кожного державного органу юридичне закріпленої організаційної структури, територіального мас­штабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

— надання державним органам повноважень державно-владного характеру. Наявність державно-владного характе­ру є найбільш важливою ознакою державного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежування дер­жавних органів і державних організацій (підприємств, ус­танов) від недержавних органів та організацій.

Практичне відображення державно-владні повноваження знаходять у виданні державними органами від імені держа­ви юридичне обов'язкових нормативних і індивідуальних актів; у здійсненні державними органами нагляду за точ­ним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами; у забезпеченні і захисті цих вимог від порушень шляхом застосування засобів виховання, переконання, сти­мулювання, а в необхідних випадках — державного при­мусу. До складу кожного державного органу входять особи, які здійснюють керівництво, безпосередньо виконують по­кладені на них керівні повноваження, крім того, спеціа­лісти й інші особи, що забезпечують технічні умови щодо їх виконання.

Як складові частини одного і того самого державного апарату органи держави різняться між собою за місцем у системі державного апарату, за змістом діяльності, спосо­бом створення, часом функціонування, складом, масшта­бом (територією) діяльності й іншими критеріями. Так, за місцем у системі державного апарату органи держави мож­на класифікувати на: первинні, тобто такі, що створюються шляхом прямого волевиявлення всього (або певної части­ни) населення, і похідні — ті, що створюються первинни­ми, походять від них і їм підзвітні. За характером і змістом діяльності поділяються на: а) органи законодавчої влади; б) органи виконавчої влади; в) органи судової влади; г) контрольно-наглядові органи. За способами створен­ня на: а) виборні; б) призначувані; в) ті, що успадкову­ються. За часом функціонування: а) постійні; б) тимчасові. За територією, на яку поширюються їх повноваження, на: а) загальні (центральні); б) місцеві (локальні). За складом: на одноособові і колегіальні.

З питанням організації та діяльності державного апарату тісно пов'язана теорія поділу влад. Вона належить до тих політико-правових доктрин, що мають складну історію сво­го становлення і розвитку. Традиційно її пов'язують з ім'ям Ш. Монтеск'є (1689—1755), який виробив схему, згідно з якою влада в державі повинна бути поділена між законодавчими, виконавчими та судовими органами, При цьому кожна з влад по відношенню до інших самостійна і незалежна, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі якоюсь особою чи окремим органом держави. Пізніше Ж.-Ж. Руссо запропонував розглядати ці три влади як особливі явища єдиної найвищої влади всього народу.

Вперше конституційне закріплення теорія поділу влад одержала у Конституції США 1787 р., у якій від імені всього американського народу були розподілені повнова­ження органів держави — конгресу, президента і під­звітних йому міністерств, судів. Крім того, ця теорія була доповнена системою взаємних "стримок" і "противаг". З'ясовуючи окремі аспекти цієї теорії, слід пам'ятати, що нині вона зазнала деяких доповнень. А саме:

1) у конституціях деяких країн додатково виділяють виборчу владу;

2) у Конституції Алжиру 1976 р. зафіксовано політичну владу керівної партії, законодавчу — парламенту, виконавчу — президента і уряду, судову, контрольну, установчу, тобто таку, яка спрямована на розробку і внесення змін у конституцію;

3) деколи ця теорія розглядається з більш широких позицій і тоді говорять про поділ влади між державою і громадянським суспільством, тобто диференціюють владу на політичну, економічну, ідеологічну, масових рухів і т. ін.;

4) останнім часом у цій теорії почали відводити належне місце її соціальним, організаційним, юридичним та іншим аспектам.

Теорія правової держави і практичне її втілення у розбудову Української державності вносять свої зміни в докт­рину поділу влад. У демократичній правовій державі влада належить народу, який є її єдиним джерелом і носієм, суверенітет влади народу — це основа суверенітету дер­жавної влади. Тому говорити про поділ влади народу чи державної влади не зовсім вірно, оскільки остання є дер­жавною формою вираження влади народу. Більш доцільною буде розмова про поділ не державної влади, а сфер праці і повноважень між різними суб'єктами, які за родом своєї діяльності реалізують функції держави.

Згідно з Конституцією України 1996 р. органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Вона правомочна розглядати важливі питання, що не входять згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є такими, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Вер­ховна Рада України складається з 450 народних депутатів України і проводить свою роботу сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються з пленарних засідань, а також засідань комітетів та тимчасових комісій Верховної Ради.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, згідно із статтею 93 Конституції України, належить Прези­дентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Президент України є главою держави. Ця державна по­сада характеризується такими ознаками: виступає від імені держави, гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність України, додержання прав і свобод людини і громадянина. Крім цього, статус глави держави передбачає здійснення Президентом країни об'єднуючої функції щодо діяльності окремих гілок державної влади, виконання Пре­зидентом ролі арбітра між органами законодавчої і вико­навчої влади у разі того чи іншого непорозуміння між ними. Не можна не сказати й про те, що Президент України за своєю посадою уособлює державу як головне політичне об'єднання суспільства.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Прези­дентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, що встановлені Конституцією Ук­раїни. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, який призначається Президентом України за згодою більше ніж половини конституційного складу Верховної Ради України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри і міністри.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призна­чається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Органами державної виконавчої влади в областях та районах є відповідні державні адміністрації. На місцях діють також як органи місцевого самоврядування, що пред­ставляють інтереси відповідних територіальних громад, сільські, селищні, міські, а також районні та обласні ради. В Автономній Республіці Крим центральними органами державної влади є Верховна Рада і Рада Міністрів Авто­номної Республіки Крим.

Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, вищі суди спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди, спеціалізовані суди.

Особлива роль у системі судової влади України нале­жить Конституційному Суду, який є єдиним органом кон­ституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Важливе місце у механізмі Української держави займають органи прокуратури, систему яких очолює Генеральний прокурор України. Згідно з Конституцією України прокуратура виконує такі завдання: а) підтримує державне обвинувачення у суді; б) у випадках, визначених законом, представляє інтереси громадянина або держави в суді;

в) здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, до-судове слідство; г) здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового ха­рактеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи гро­мадян.

 

Питання для засвоєння матеріалу:

 

1. Що Ви розумієте під поняттям "механізм держави" як система всіх державних організацій?

2. Чим різняться державні підприємства і державні установи?

3. Які найбільш актуальні напрями перебудови і подаль­шого формування державного механізму в Україні?

4. Які межі втручання держави у політичну, економічну, соціальну і духовну сферу життя суспільства?

5. Як Ви розумієте загальне поняття "державний апа­рат"?

6. Яким загальним рисам і принципам повинен відпо­відати апарат демократичної соціальної правової держави?

7. Які риси притаманні органу держави?

8. Що мають на увазі, коли говорять про критерії дифе­ренціації органів держави?

9. Що розуміється під теорією "поділу влад"?

10. Яка структура державного апарату України?

 

ГЛАВА 9

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Механізм держави як система державних організацій | ОСНОВНІ СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.