Функції управління

До адміністративно-виробничих належать функції загального оперативного управління, в першу чергу функція земельного менеджменту. До цієї групи можна віднести функції законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, державного контролю за використанням та охороною земель, вирішення земельних спорів, стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, експертизи вишукувальної та землевпорядної документації і функцію кадрової політики.

До технічної групи функцій відносять землевпорядкування, ведення державного земельного , кадастру, моніторинг земель, вивчення і картографування земельних ресурсів, експертизу вишукувальної та землевпорядної документації.

До економічної групи - економічне регулювання раціонального землекористування, інноваційно-інвестиційну політику, маркетингову діяльність і розвиток інфраструктури ринку землі.

І, нарешті, до господарських - функції забезпечення науково-технічною інформацією, матеріально-технічне забезпечення, загальне діловодство і господарське обслуговування. Певна річ, наведений поділ функцій управління має дещо умовний характер. Наприклад, загальне діловодство можна віднести до групи адміністративно-виробничих функцій, а можна й до технічних функцій, але в будь-якому разі це не позначиться негативно на прийнятті управлінського рішення.

Кожна з названих функцій розкладається на складові частини - підфункції. Наприклад, державний земельний кадастр містить у своєму складі кадастрове зонування, кадастрові знімання, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель. Землевпорядкування передбачає: встановлення на місцевості адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональної програм використання та охорони земель складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових тощо.

Визначені тут підфункції можна розчленувати на вужчі складові залежно від потреби розв’язання тих чи інших питань. Наприклад, складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань передбачає організацію угідь і сівозмін, впорядкування територій сівозмін, природних кормових угідь, багаторічних насаджень тощо.

Слід зазначити, що за глибиною вирішуваних питань функції управління нерівнозначні, хоч кожна окрема функція несе навантаження інших, бо вони дуже пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну. Наприклад, розробка проектів землевпорядкування, крім свого прямого призначення, розв’язує завдання земельного кадастру, економічного регулювання земельних відносин тощо.

Земельний кадастр значною мірою виконує функції державного контролю, вирішення земельних спорів. У свою чергу, землевпорядна і земельно-кадастрова документація, моніторинг земель тощо пов’язані з інноваційно-інвестиційною політикою, законодавчим і нормативним забезпеченням, кадровою політикою тощо. Прийняття, наприклад, законодавчих актів і нормативно-методичних документів є основою для всього переліку функцій.

Таким чином, сукупність функцій - це ніби єдиний «клубок нервів» у системі управління земельними ресурсами. Недооцінювання будь-якого «нерва» (функції) боляче позначиться на всій системі управління. Звичайно, наскільки ці «нерви» будуть міцними, настільки буде міцна система управління земельними ресурсами. Тому досягнення вищої мети управління земельними ресурсами потрібно шукати тільки в контексті взаємодії всіх функцій. Розвиваючи думку з цього приводу, функції управління земельними ресурсами можна умовно порівняти з корінням дерева (рис. 2.2), яке живить його крону (під цим слід розуміти систему управління). У процесі ж фотосинтезу (управління), тобто перетворення неорганічних речовин під дією квантів світла в органічні, забезпечується життєдіяльність кореневої системи (функцій), яка, у свою чергу, забезпечує життя кроні, тобто замикається коло життя. З відчуженням навіть одного кореня (функції) крона (управління) опиниться у стресовому стані. При відчуженні більшої кількості таких коренів крона відмирає. І навпаки, з відчуженням стовбура дерева (системи управління) коріння (функції) почнуть поступово відмирати. І тут, власне, треба відзначити, що при соціалістичному землекористуванні через відсутність ефективної системи управління вказані функції, «замикаючись на собі», почали втрачати своє функціональне призначення.

Пригадаймо, скільки було розроблено проектів внутрігосподарського землевпорядкування сільськогосподарських підприємств? Надзвичайно багато! Для кожного підприємства з періодом їх поновлення через 3-5 років. Але вони, переповнивши архіви проектних організацій, не були доконче потрібними органам управління земельними ресурсами, оскільки управління по всій «вертикалі» здійснювалось за прямою вказівкою чиновників без будь-якого наукового обґрунтування прийнятих адміністративним методом рішень.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Адаптивні організаційні структури управління.
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 3195