Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальна характеристика функцій управління

Дослідження історії управлінської думки свідчить, що людина в суспільстві не тільки суб’єкт, але й об’єкт управління. Власне, управління земельними ресурсами, як і, зрештою, будь-яким виробництвом, передбачає управління колективом для досягнення поставленої мети. Тобто, як казав відомий теоретик в галузі управління Пітер Друкер, «...потрібно неорганізований «натовп» перетворити в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу». Проте термін «управління людьми» в Україні починає витіснятись терміном «менеджмент».

Менеджмент як функція управління земельними ресурсами в перекладі з англійської мови означає «керівництво людьми». За своєю суттю менеджмент - це синтез теорії і практики управління персоналом в умовах ринку. Людина, яка керує персоналом, організовує конкретну роботу, керуючись сучасними методами управління, називається менеджером. і від рівня професіоналізму менеджера залежить майбутнє землекористування, ступінь охорони земельних угідь, у тому числі ґрунтового покриву.

Ефективного управління земельними ресурсами можна досягнути за умови, якщо воно буде мати законодавче та нормативно-методичне забезпечення. Таке забезпечення виступатиме в ролі механізму управління земельними ресурсами. Й донині вважається: законодавчі акти виступають в ролі інструменту державного управління. Але така постановка питання напряму зв’язана з командно-адміністративною системою, оскільки право трактувалось таким чином, що більшість актів державних виконавчих органів отримувала статус правової норми. Командно-адміністративна система породила велику відомчу нормотворчість, яка підім’яла під себе закони. Це призвело до того, що з одного й того ж питання приймались різні рішення не через об’єктивну необхідність, а залежно від відомчої приналежності того чи іншого підприємства, організації, установи, причому нерідко вони заперечували одне одного. Невпорядкованість законодавчих актів значною мірою заважала реалізації рішень, прийнятих у вищих ешелонах управління. При цьому було приховано підхід до співвідношення «управління-право», який закладений в концепції розвинутих країн світу і виражається формулою «управління як засіб реалізації права». Іншими словами, в умовах ринкової економіки система управління земельними ресурсами є «замовником» на законодавчі акти, за допомогою яких і буде встановлено порядок і спосіб використання земельних ресурсів.

Особливо важливою функцією управління земельними ресурсами є функція державного контролю за використанням та охороною земель. Основою концептуальних засад формування спеціальної служби державного контролю в умовах ринкової економіки послужили:

• Тимчасове положення про порядок здійснення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охороною земель, затверджене Держкомземом України 29.07.1993 р.№ 65;

• Порядок розгляду органами Державного комітету України по земельних ресурсах справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства від 08.04.1993 р. № 25;

• Вказівки про порядок підготовки органами Держкомзему та подання на розгляд органам прокуратури матеріалів про самовільне зайняття земельної ділянки від 28.03.1994 р.;

• Роз’яснення порядку дій службових осіб органів Держкомзему, державних інспекторів з використання та охорони земель від04.11.1994 р.;

• Порядок цільових перевірок використання та охорони земель від 04.04.1994 р. № 66/09.

У типових положеннях про обласне управління земельних ресурсів, про районний відділ земельних ресурсів, про міське (міст обласного та районного підпорядкування) управління (відділ) земельних ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1996 р. № 930, в пунктах відповідно 8 і 7 вказується, що начальник управління (відділу) є одночасно головним державним інспектором з використання та охорони земель. Завдання державного контролю як функції управління земельними ресурсами полягає в забезпеченні дотримання всіма органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства з метою раціонального використання, охорони та відтворення земельних ресурсів.

Функція вирішення земельних спорів має за мету розв’язання конфліктної ситуації щодо володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також розв’язання спірних питань щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей. Крім того, можуть виникнути спірні питання щодо розмежування земель державної, приватної і комунальної форм власності.

Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки відповідно до кримінального, адміністративного, цивільного і земельного законодавства здійснюється шляхом:

· гарантії права власності на землю;

· захисту конкретних форм господарювання на землі;

· охорони державних земель;

· підтримки заходів щодо використання земель та охорони довкілля;

· забезпечення стійкості землекористування;

· справедливого стягнення плати за використання землі;

· відшкодування збитків;

· створення сприятливих умов для цивілізованого ринку землі та інших передбачених законом заходів.

Функція стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів ставить за мету забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян внаслідок прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості землі, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння тощо.

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів згідно із Земельним кодексом нормативи встановлюються за такими показниками:

1. Оптимальне співвідношення земельних угідь.

2. Якісний стан ґрунтів.

3. Гранично допустиме забруднення ґрунтів.

4. Показники деградації земель та ґрунтів.

Функція державної землевпорядної експертизи в системі управління земельними ресурсами має такі завдання:

· перевірка відповідності проектної документації вимогам чинного земельного законодавства України та діючим нормативно-технічним документам;

· підвищення якості проектної документації;

· впровадження передових методів проектування і досягнень науково-технічного прогресу.

Важливою функцією управління земельними ресурсами є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців для роботи в системі державних земельних органів, адже ефективність землекористування значною мірою залежить від складу, кваліфікації, свідомості, дисциплінованості і трудової активності кадрів. Звідси й велика увага, яку приділяє уряд роботі з кадрами.

З урахуванням викладеного, в Україні потрібно привести навчальні плани і програми вищих освітніх закладів, які готують фахівців для державних земельних органів, у відповідність до вимог ринкової економіки. Починати потрібно насамперед з професійної перепідготовки тих кадрів, на які вже покладено обов’язки управлінців земельними ресурсами.

У системі управління земельними ресурсами важливе місце належить землевпорядкуванню як функції управління земельними ресурсами. Землевпорядкування потрібно розглядати крізь призму «програма-схема-проект використання та охорони земельних ресурсів».

Програма - це система аргументованих наукових передбачень станів об’єкта в майбутньому, який матиме хоч і імовірнісний, але досить достовірний характер. Програма не ставить конкретних завдань, не обмежується чіткими часовими рамками. Наукове і практичне значення програми полягає в опрацюванні різних варіантів, які дають лише можливість вибору та обґрунтування оптимального напрямку розвитку і досягнення певних результатів. Програми розробляються на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Детальніший прогноз використання земель на перспективу розглядається в схемі землевпорядкування відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Сенс проекту землевпорядкування в загальній системі управління земельними ресурсами полягає в прийнятті проектних рішень, їх правовому, економічному, соціальному, екологічному забезпеченні і практичному освоєнні.

Проектування як функція управління - це цілісна система взаємопов’язаних (інженерно-технічних, правових, соціально-економічних, екологічних та ін.) заходів і дій, спрямованих в кінцевому результаті на зміну і вдосконалення існуючого порядку на землі, підвищення ефективності землекористування.

Потрібно зауважити, що сучасна практика проектної справи охоплює доволі широкий спектр проектів, спрямованих на вирішення питань раціонального використання та охорони земель. При цьому складання проектів землевпорядкування повинно поширюватись не тільки на землі сільськогосподарського призначення, як це було впродовж багатьох десятиліть, але й на землі всіх категорій. Такі проекти будуть добрим інструментом, виконуватимуть важливу функцію в системі управління земельними ресурсами.

Державний земельний кадастр як функція управління земельними ресурсами встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, містить сукупність відомостей і документів про місцерозташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Матеріали державного земельного кадастру потрібні для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, організацій і установ, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням та охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів і проектів землевпорядкування. Основним завданням державного земельного кадастру є забезпечення повноти даних про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат і системи ідентифікації земельних ділянок, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірності.

Моніторинг земель як функція управління земельними ресурсами - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, запобігання негативним процесам та ліквідації їх наслідків.

Основним завданням моніторингу є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. Підставою для запровадження моніторингу земель є постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1993 року № 661 «Про затвердження Положення про моніторинг земель» та від 23.09.1993 р. «Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища». На основі цих постанов Державний комітет України по земельних ресурсах розробив головні напрями створення системи моніторингу земель України (наказ № 36 від 6 березня 1997 року), що дасть змогу тримати руку «на пульсі» ситуації в землекористуванні.

Функція вивчення і картографування земель служить науково-практичною базою для землевпорядкування, ведення державного земельного кадастру тощо.

При цьому інформація про земельні ресурси повинна задовольняти такі основні вимоги:

· охоплювати всі характеристики, необхідні для прийняття управлінських рішень в галузі землевпорядкування, і давати його точний кількісний та якісний опис;

· мати високий ступінь достовірності.

І вже сьогодні ми доходимо висновку, що отримання такої інформації, яка б відповідала високим вимогам, за допомогою традиційних методів вивчення і картографування земель (наземних знімань, аерофотознімань) практично неможливе.

Тому цілком виправданим у вивченні і картографуванні земель є використання аерокосмічних засобів з метою вдосконалення існуючих методів картографування. Картографування земельних ресурсів з космосу отримало назву зондування. При цьому найбільш ефективним видом космічного знімання є космічне фотографування, яке має надзвичайно великі переваги перед аерофотозніманням. Так, з одного боку, за допомогою різних фотограмметричних приладів викривлення у масштабі та геометрії, наявні в необрамлених аерофо-тографіях, зводяться до мінімуму і фотограмметрист або картограф може визначити обриси певних рис територій без викривлень.

З іншого боку, космічне фотографування дозволяє:

• подавати інформацію про значно більшу територію;

• комплексно вивчати різні природні перетворення і зв’язки з елементами ландшафту;

• отримувати космічні знімання земної поверхні через певні інтервали часу і вивчати закономірності розвитку природного середовища на значних територіях.

За допомогою методів дистанційного зондування можна розпізнавати розподіл земель за угіддями тощо.

Результати вивчення і картографування земель служать доброю основою науково обґрунтованого ефективного управління земельними ресурсами.

Економічне регулювання раціонального землекористування як функція управління передбачає економічне стимулювання, відшкодування збитків, адекватних заподіяній шкоді землекористуванню, справляння податків та орендної плати за використання землі.

Економічне стимулювання передбачає виділення коштів власникам землі і землекористувачам з метою компенсації тих затрат, які вони спрямовують на підвищення родючості ґрунтів і запобігання негативним явищам у землекористуванні, виробництво екологічно чистої суспільно необхідної продукції, створення сприятливої грошово-фінансової та податкової політики, дотацій, субвенцій тощо.

Відшкодування збитків здійснюється у разі:

· вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

· встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

· погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

· приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

· недоодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Платність землекористування полягає у справлянні земельного податку або орендної плати за землю, виходячи з кадастрової оцінки земель і місцеположення земельної ділянки. Платність за землю вводиться з метою створення економічного механізму раціонального використання та охорони земель.

Управління земельними ресурсами при всіх його особливостях не можна розглядати у відриві від такої функції, як інноваційно-інвестиційна політика.

Важко, по суті, неможливо реалізувати управлінське рішення щодо раціонального використання та охорони земель без залучення інвестицій та інноваційної діяльності, тобто ефективне використання землі можливе тільки при відповідних інвестиційних та інноваційних програмах.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, використання яких дозволить досягти поставленої мети суб’єктом управління.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також майнові права;

• інші цінності.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у розвиток землекористування, що включає:

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробку і впровадження нових, ресурсоощадних технологій, призначених для збереження родючості ґрунтів, поліпшення соціально-економічного та екологічного становища.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• безоплатних і благодійних внесків тощо.

Звичайно, нині ні державного бюджету, ні коштів вітчизняних підприємців не вистачає для того, щоб забезпечити підйом економіки країни, розвиток ефективного землекористування, тому потрібно шукати шляхи залучення іноземних інвестицій.

Ефективність управління земельними ресурсами в умовах ринку значною мірою залежить від розвитку маркетингової діяльності. Суть маркетингу як функції управління земельними ресурсами в загальних рисах зводиться до управління ринком або, як відзначається в економічній літературі, - управління попитом. Тому при розробці конкретного інвестиційного проекту чи проекту продажу земельних ділянок дуже важливе значення має вивчення очікуваного попиту на продукцію або інший товар, скажімо, землю чи нерухомість.

Сьогодні є очевидним, що для вивчення попиту на запропоновану продукцію, земельні ділянки тощо вже недостатньо лише інтуїції і навіть таланту – потрібні професійні знання маркетингу. Світовий досвід вивчення маркетингу свідчить, що необхідну інформацію для вивчення попиту доцільно згрупувати за напрямками:

• розміри і структура поточного попиту на ринку;

• характеристика сегментів ринку;

• прогнози попиту в цілому і за сегментами;

• ступінь проникнення на ринок інших учасників ринку.

Як вже зазначалось, прогнози очікуваного попиту вимагають спеціальної інформації і методичних підходів, тому їх потрібно доручати спеціалістам в галузі маркетингу.

Функція інфраструктури ринку землі, яка представляє сукупність елементів, дій (іпотека, земельні банки, земельні суди, товарні біржі, посередницькі і брокерські фірми, аукціони тощо), має своїм завданням забезпечення гармонійного функціонування всієї системи управління земельними ресурсами, що дозволить створити умови для раціонального використання та охорони земель.

Функція забезпечення науково-технічною інформацією має своїм завданням забезпечити державні органи управління земельними ресурсами інформацією про новітні досягнення в країні і за її межами в галузі землекористування, законодавчими і нормативними документами, програмами і проектами, державними нормами і стандартами, показниками економічного і соціального розвитку України тощо.

Функція матеріально-технічного забезпечення, загального діловодства і господарського обслуговування має своїм завданням забезпечити безперебійну, ритмічну роботу об’єктів управління земельними ресурсами, адже для успішного та ефективного управління землею необхідно створити передову матеріально-технічну базу, оскільки отримання, наприклад, надійної та оперативної інформації про землю, її якість і стан використання самими лише засобами наземної техніки не вдасться.

Документація є основою для контролю за діяльністю підприємства, установи чи організації, правильністю витрачання коштів та інших ресурсів. Від організації роботи з документами значною мірою залежить оперативність управління, його стиль і культура. Отже, повне врахування сукупності перелічених функцій, їх гармонійне поєднання дозволить створити міцну базу управління земельними ресурсами, яка забезпечить розвиток ефективного землекористування в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції управління	\|	Стратегія і тактика управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.