МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Кафедра географії та краєзнавстваІм. В.Г. Короленка Ландшафти та фізико-географічне районування України
РОЗРОБИВ Доцент Булава Л.М.
Полтава 2005
Зміст: Вступ I. Природні ландшафти України. II. Несприятливі фізико-географічні процеси і явища. III. Сучасні (антропогенні) ландшафти. IV. Фізико-географічне районування. V. Природні зони. VI. Крим і Карпати. VII. Моря. Література.
Тема І: Природні ландшафти України Ландшафт – (від німецького land – земля, край; schaft – суфікс, що означає взаємозв’язок = Краєвид) – структурна частина ландшафтної сфери Землі, цілісне природне тіло-система, яка сформувалась в процесі тривалого взаємозв’язаного і взаємозумовленого розвитку природних географічних компонентів. Ландшафтна сфера Землі (за Ф.М. Мільковим, 1966) – складова частина географічної оболонки Землі, зона прямого контакту та активної взаємодії літосфери, атмосфери та гідросфери. За насиченістю органічним життям ландшафтна сфера є біологічним фокусом географічної оболонки. Ландшафтна сфера по вертикалі обмежена кількома метрами в полярних регіонах, і в рамках перших сотень метрів в низьких широтах. Природними географічними компонентами ландшафту є: - гірські породи та форми їх залягання біля поверхні землі (рельєф); для їх характеристики використовують також термін “літогенна основа”; в яку в широкому розумінні включають тектонічну будову, геологічні комплекси, форми рельєфу; - води (поверхневі, ґрунтові, підземні - гідромаси); - біота (рослинність та тваринне населення); - приземний шар повітря (аеромаси, середньостатистичні показники характеристики яких позначаються “клімат”); - ґрунти (деякі дослідники вважають грунт перехідним компонентом і не відносять до числа основних). Всі вказані компоненти, як правило не рівноцінні по своєму впливу на інші. Виділяють ведучі і другорядні компоненти (“сильні” і “слабкі”). По своїй силі вони утворюють такий ряд: літогенна основа – клімат і мікроклімат – води – ґрунти – біота. Компоненти ландшафту підрозділяють на зональні (клімат, частково - води), та азональні (літогенна основа). Єдність ландшафту зумовлена інтегруючими ландшафтотвірними процесами, які протікають між природними компонентами. Найбільш загальними є процеси теплообміну, вологообміну, обміну органічними та мінеральними речовинами, а також такі, як ґрунтоутворення, та біогеоценогенез. В сукупності ці взаємозв’язані процеси становлять ландшафтогенез. Якісні і кількісні показники ландшафтотвірних процесів та своєрідність ландшафтів в цілому залежать від впливу географічних чинників (факторів) ландшафтоутворення. Ці чинники вказують на джерела утворення енергії ландшафтоутворювальних процесів. Головних чинників два: РАДІАЦІЙНИЙ (енергія Сонця) та ТЕКТОНІЧНИЙ (енергія земних надр). Крім того, виділяють два похідних чинника: ЦИРКУЛЯЦІЙНИЙ (трансформована сонячна енергія – у вигляді повітряних потоків, та тепло- і вологопереносу), і АНТРОПОГЕННИЙ (енергія техніки, яка є трансформованою, використаною і направленою людиною енергією Сонця, земних надр, повітряних потоків). Кожна територія займає особливу географічну позицію відносно впливу кожного із вказаних чинників, чим і зумовлена різноманітність ландшафтів Землі. Аналізом впливу цих чинників (на протязі історії формування ПТК, і сучасних) займається наука ландшафтознавство. Результати дослідження походження, структури і динаміки ландшафтів є їх класифікація. 2. Класифікація ландшафтів націлена на виявлення їх найбільш суттєвих якісних рис і властивостей. Основою класифікації є результати ландшафтного картографування з наступним об’єднанням виділених ПТК в типологічні групи за певними ознаками. Основні принципи класифікації ландшафтів: - принцип ступінчастості. На Україні прийняті такі одиниці класифікації: клас (підклас) – тип (підтип) – іноді рід – вид (підвид). Типологічні одиниці найбільш високого рангу (класи, типи) поєднують ПТК, які подібні за однією, або кількома ознаками. В кожній наступній ступіні кількість спільних ознак збільшується; - принцип єдності походження (генетичний); - принцип єдності ознак для однієї ступіні класифікації (показаний в таблиці 1). Виділення класів та підкласів відбувається за впливом азональних компонентів (літогенної основи), а типів і підтипів – за впливом зональних компонентів. Види ландшафтів виділяють за поєднанням зональних і азональних ознак. На території України поширені два класи ландшафтів. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів об’єднує 5 типів ландшафтів (за П.Г.Пащенко, 1988). В межах класу гірських ландшафтів переважає тип центральноєвропейських широколистянолісових (східно-карпатських і гірськокримських). У високогір’ї Карпат розташовані ландшафти гірськотайгового типу. Перехідні між двома вказаними типами центральноєвропейські мішанолісові ландшафти займають невелику площу. Окремі вершини гір займають ландшафти гірсько-лучного типу (субальпійські і альпійські карпатські полонини; лучні остепнені кримських яйл). В передгір’ях поширені лісостепові і широколистяні типи ландшафтів, близькі до тих, що розташовані на суміжних рівнинах. Типи і підтипи ландшафтів в горах утворюють висотні пояси. Окремо виділяється тип кримських південобережних ландшафтів (за А.С.Ісаченко – вкрай збіднені фрагменти середземноморських, чи субсередземноморських ландшафтів, які є перехідними від помірного до субтропічного поясу; від середземноморських лісів і чагарників до степів і пустель субтропічного поясу). Як окремі підтипи (деякі автори – як типи) виділяють інтразональні ландшафти – водні, заплавні, болотні, приморські солончакові.
Таблиця 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ (типологічні одиниці та критерії виділення).
ЛАНДШАФТНІ ОДИНИЦІ ЛОКАЛЬНОГОГ РАНГУ: Місцевості. Урочища, фації. Вчитель пропонує визначити райони поширення кожного типу і підтипу ландшафті. Потім, згідно критеріїв їх виділення, характеризується кожний із бажаних (бажано у вигляді таблиці). Колонки 2.4 диктує вчитель, а колонки 3 учні заповнюють самостійно, користуючись відповідними картами. Таблиця 2.
В легенді ландшафтної картосхеми (рис.2) показані типи і підтипи ландшафтів (кольором); підкласи та роди ландшафтів (штриховкою). Ландшафти Полтавщини належать до одного класу, двох підкласів, двох типів, чотирьох підтипів. Основні види ландшафтів відображені на рис. 3. Зв’язок літогенної основи і біотичних компонентів в межах кожного виду ландшафтів показаний в табл.3. 3. ЛАНДШАФТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Для території України і окремих її регіонів виконані загальнонаукові ландшафтні карти. Ведуться також прикладні ландшафтні дослідження (з метою наукового обґрунтування проектів контурного землеробства; моніторингу природного середовища; меліорації та рекультивації порушених земель). Основні методи ландшафтних досліджень: польові експедиційні, дистанційні (аналіз космічних та аерознімків), геохімічні, геофізичні (на ландшафтних стаціонарах). Теоретичні основи ландшафтознавства закладені в працях В.В. Докучаєва, Л.С. Берга, А.О. Григор’єва, М.А. Сонцева, Ф.М. Мількова, А.Г. Ісаченка, В.Б. Сочави та ряду інших, в т.ч. українських вчених (1,8,9).
Тема ІІ: Несприятливі фізико-географічні процеси і явища. Фізико-географічні (природні) процеси протікають в географічній оболонці в наслідок поступання енергії Сонця та земних надр, її перерозподілу між геосферами (на локальному рівні- між природними географічними компонентами). В останні тисячоліття деякі процеси стали за походженням природно- антропогенами. Таким чином, джерелами енергії сучасних процесів в природному середовищі є: 1) сонячна енергія; 2) енергія земних надр/ тектонічні рухи, вулканізм; 3)обертання Землі та сила тяжіння; 4) енергія циркуляції атмосфери (трансформована сонячна енергія); 5)енергія техніки (трансформована енергія Сонця, надр, вітру, води та ін.). Джерела енергії і є основними факторами фізико-географічних процесів. Процеси і явища, які завдають шкоди господарству і погіршують умови життя і діяльності населення називаються несприятливими: природними чи природно-антропогенними. Більшість фізико-географічних процесів мають комплексний характер. Так, особливостями процесів поверхневого стоку зумовлений не тільки режим водойм і річок, але і характер рельєфу, місцевий клімат, рослинність. Дещо умовно, за впливом на формування певного географічного компоненту, несприятливі процеси поділяються на: геолого-геоморфологічні; метеорологічні; гідрологічні; ті, що знижують родючість ґрунтів; біотичні. Поширення фізико-географічних процесів зумовлено загальними географічними закономірностями; зональністю, секторністю, висотною поясністю, азональністю (рельєфом і складом гірських порід, рівнем ґрунтових вод та ін.). При підготовці до викладання теми вчителю доцільно користуватися картою на ст. 449 тому 2 Географічної енциклопедії України, та мал. 14 посібника "Фізична географія України". -к.,1982, а також табл. Випуску 1 і розділом випуску 2 даного посібника; таблицю на с. Тема певною мірою є підсумковою, оскільки узагальнює поняття про фізико-географічні процеси, вивчені учнями раніше. Разом з тим, вона є базовою для вивчення природних територіальних комплексів (ПТК, або ландшафтів), інтеграція яких в єдине ціле зумовлена сукупністю взаємозв’язаних природних і природно-антропогенних процесів. Слід звернути увагу на зональність і регіональність фізико-географічних процесів. Характер місцевих природних процесів - один із основних характерів виділення фізико-географічних районів. Для зони мішаних лісів характерні заболочування, дефляція, еолова і водна акумуляція, карст. Для зони лісостепу - водна ерозія, дефляція ґрунтів, суфозія, посухи і суховії, засолення. Для Гірського Криму - карст, зсуви, обвали і осипи, селі, землетруси, грязевий вулканізм. Для Карпат - селі, лавини, зсуви, ерозія, землетруси, вітровали.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|