Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні теорії міжнародної торгівлі

Торгівля взагалі, а міжнародна торгівля зокрема, є важливим стимулом розвитку та підвищення ефективності виробництва в кожній країні.

Міжнародна торгівля дає можливість широко розвивати виробництво таких видів продукції, для яких наявні найбільш сприятливі умови.Сприятливі умови торгівлі й виробництва, безумовно, призводять до поширення міжнародної спеціалізації. Міжнародна спеціалізація, як і міжнародна торгівля, спираються на певні економічні погляди.

Першим описаним теоретичним поглядом була теорія меркантилізму. Історичні межі її дії XV – XVIII століття. Це – період розвитку та занепаду феодалізму. Основне завдання цієї теорії – обгрунтування необхідності зовнішньої торгівлі держави. Меркантилісти дотримувалися тієї точки зору, що нація більше багатіє тоді, коли експортує більше, ніж імпортує. На їхню думку, надлишок зовнішньої торгівлі (різниця між експортом та імпортом) залишатиметься у країні у вигляді дорогоцінних металів (золота і срібла). Чим більше у країні буде цих товарів, тим багатшою й потужнішою вважатиметься держава.

Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського й іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їхню думку, були торговці; їхня праця розглядалася як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти (у вигляді золота та срібла) дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальної війни, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих місць.

Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства, то країни можуть збільшувати своє багатство і за рахунок перерозподілу.

На практиці теорія меркантилізму пропонувала державним установам:

1. Постійно збільшувати експорт товарів і зменшувати імпорт.

2. Вводити обмеження на певну частку імпорту та стимулювати виробництво товарів на експорт.

3. Заборонити або обмежити експорт сировини та забезпечити її імпорт у митрополію.

4. Заборонити або обмежити торгівлю колоній з іншими країнами.

5. Забезпечити за митрополією виняткове право перепродажу будь-яких колоніальних товарів.

6. Економічними й політичними заходами гальмувати виробництво готових товарів у колоніях.

Такі практичні дії капіталістичних держав призвели до багатьох протиріч, але в цілому потрібно зазначити, що ця теорія була чіткою теорією міжнародної торгівлі, яка значно впливала на економічне зростання країни.

Недоліком теорії є те, що меркантилісти вважали збагачення країни можливим не тільки внаслідок перерозподілу існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування через торгівлю.

Теорія абсолютних переваг.Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт, який піддав критиці твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або дорогоцінних каменів, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом.

Він проголосив, що основою багатства націй і народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві товарів, у яких вони мають абсолютні переваги.

Сутність теорії торгівлі А. Сміта, або теорії абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони виробляють із меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), й імпортують ті товари, які продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

Відповідно до поглядів А. Сміта:

- урядам не слід втручатися у зовнішню торгівлю: вони повинні підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

- нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є переваги, і торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші нації;

- зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;

- експорт є позитивним фактором для економіки, тому що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

- субсидії на експорт є податком на населення, призводять до підвищення внутрішніх цін, тому мають бути скасовані.

Позитивною стороною теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, а й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих, чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Теорія порівняльних переваг.Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Д. Рікардо, довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній із двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Сутність теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами, порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того чи є виробництво в одній із них абсолютно більш ефективним, ніж в іншій.

Теорія порівняльних переваг:

- вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Хоча й передбачалося, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді, визначається співвідношенням сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках;

- вона довела існування виграшу від спеціалізації від торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат;

- вона дозволяє здійснювати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті. Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому при застосуванні теорії порівняльних переваг для аналізу зовнішньоекономічних відносин, необхідно брати до уваги, що вона:

а) не враховує транспортних витрат;

б) ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін і заробітної платні, інфляцію та міжнародний рух капіталу;

в) виходить з існування одного фактора виробництва (праці);

г) ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності в наділеності країн факторами виробництва;

д) виходить із передумови повної зайнятості, тобто робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, більш продуктивній. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати, і таким чином, ігнорується закон зростаючих витрат;

є) не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги над іншою.

Теорія співвідношення факторів виробництва.Усередині 20-х років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер і Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву Хекшера-Оліна. Зміст теорії Хекшера-Оліна полягає в наступному: країна матиме відносну перевагу щодо тих продуктів, виготовлення яких добре забезпечене факторами виробництва. Такі товари країна експортуватиме, імпортуватиме ж вона продукцію, що потребує інтенсивного використання факторів виробництва, якими країна забезпечена гірше. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори й імпортують дефіцитні фактори виробництва. Або інакше: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Країна вважається в надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї вище, ніж у решти світу.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва.У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва, яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона: міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал– це капітал, який має однакову продуктивність і ризикованість; гомогенна праця – це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля – це земля з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо.

Основні висновки теорії:

- згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори;

- згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона в міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання «факторних цін»;

- теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів – як результат використання первісних елементів – факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основні фактори: працю, землю та капітал;

- експорт товарів може замінюватися переміщенням факторів виробництва;

- під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці – це заробітна платня, для капіталу – процентна ставка, для землі – рента.

«Парадокс Леонтьєва».Парадокс Леонтьєва – теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені – трудомістку.

Парадокс Леонтьєва не дає відповіді на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили й інші фактори, охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера-Оліна.

Цей парадокс застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна у практиці міжнародної торгівлі. Разом із тим, теорія Хекшера-Оліна разом із доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл та перерозподіл доходів.

Теорія життєвого циклу товару.Основні постулати цієї теорії полягають у наступному:

1) теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що багато нових виробів спочатку вироблятимуть у країнах, де ці товари були вивчені та розроблені. Це майже завжди промислово розвинені країни, при чому на США останнім часом припадала значна частка, хоча Японія та Німеччина змогли обігнати США, спеціалізуючись на певних видах продукції;

2) протягом життєвого циклу товару, який складається з чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість і занепад), виробництво прямує до більшої капіталомісткості та переміщується до інших країн;

3) теорія не поширюється на деякі групи товарів і майже на всі вироби транснаціональних корпорацій;

4) теорія міжнародного життєвого циклу продукту лише стверджує, що коли та якщо наукові дослідження та розробки перестають бути вирішальним фактором порівняльної переваги, виробництво переміститься до країн, які мають порівняльну перевагу за іншими елементами витрат, наприклад, некваліфікованою працею.

Теорія конкурентних переваг М. Портера.Згідно цієї теорії відповідь на запитання: «Чому країна добивається міжнародного успіху в тій чи іншій галузі?» полягає у чотирьох властивостях країни, які мають загальний характер і формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми. Це середовище може сприяти утворенню конкурентної переваги, а може й перешкодити цьому.

Основні постулати цієї теорії:

1) чотирма головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є наступні фактори й умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі, стратегія фірми та конкуренція;

2) теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінант, об’єднаних у національний «ромб», від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках;

3) детермінанти національної конкурентоспроможності становлять комплексну систему, яка перебуває у стані розвитку. Детермінанти постійно впливають одна на одну;

4) підтримка конкурентоспроможності в галузі на високому рівні є результатом «самопідсилюючої» взаємодії переваг одразу в кількох сферах, що визначає середовище, яке іноземним конкурентам важко відтворити.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні показники міжнародної торгівлі (МТ)	\|	Форми и види міжнародної торгівлі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.