МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема 1. Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів
Інновації – новостворені або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована навикористання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Й. Шумпетер інновацію визначає як «непостійне проведення нових комбінацій» у таких випадках: • запровадження нового товару, тобто товару, з яким споживачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару; • запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного практично у даній галузі виробництва; • відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував цей ринок раніше, чи ні; • оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено; • проведення нової організації, наприклад, завоювання позиції монополіста або її втрата. Класифікація інновацій: 1. За рівнем новизни: радикальні, часткові, модифікаційні. 2. В залежності від технологічних параметрів: продуктові, процесні. 3. За типом новизни на ринку: міжнародні, державні, галузеві, нові для підприємства. 4. У залежності від взаємозв’язку із системою: на вході у систему, в структурі системи, на виході із системи. 5. В залежності від технологічного призначення: економічні, технологічні, технічні, організаційні, комерційні, управлінські, соціальні. Основними причинами виникнення та поширення інновацій є наступні: - конкурентна боротьба: бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток; - зростаючий попит споживача; - зростання технічного потенціалу; - пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми; - потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію; - бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства; - підтримка та забезпечення престижу підприємства; - наукові відкриття, інтернаціоналізація науки; - винахідництво. Конкретні стратегічні напрямки технічного, економічного і соціального розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем: - підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринку; - розробки й широкого впровадження ресурсоощадних технологій; - максимального скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки; - всебічного дотримання екологічних вимог, охорони навколишнього середовища. Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інноваційний процес – це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. На розвиток інноваційного процесу впливають: • стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо); • стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки із зовнішнім середовищем та ін.); • специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління. Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, наскільки вона задовольняє потреби ринку. Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці від одержання нового теоретичного, знання, до використання створеного на його основі товару споживачем. На відміну від виробничого процесу, інноваційний процес характеризується: - високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей; - неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки; - необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу; - залежністю від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує і розвивається. Розрізняють три види інноваційного процесу: • простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма); • простий міжорганізаційний (товарна форма); • розширений. Інноваційний процес складається з наступних етапів: ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження; ПД – прикладні дослідження; Р – розробка; Пр – проектування; Б – будівництво; ОС – освоєнння; Пв – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут. Тема 2. Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки
Розвиток малого інноваційного бізнесу надасть змогу зберегти кваліфіковані науково-технічні кадри й прискорити доведення науково-технічної розробки до промислового зразка і його впровадження. Проте малі інноваційні підприємства дуже нестійкі, у них надто короткий життєвий цикл, тому в усьому світі вони користуються державною підтримкою, включаючи цільове фінансування з бюджету, стимулювання приватного капіталу до фінансування їхньої діяльності, податкові й амортизаційні пільги. Одна з найважливіших функцій держави у розвинених країнах – створення сприятливих умов для інноваційної діяльності підприємницького сектора. Задля реалізації цієї функції вживають таких заходів: • включають витрати на дослідницькі роботи приватного сектора в собівартість продукції; • списують значну частину наукового устаткування за нормами прискореної амортизації; • застосовують систему адресних податкових пільг; • залучають малий і середній бізнес до інноваційної діяльності у сфері нових технологій; • надають пільгове кредитування для науково-технічних розробок; • безоплатно передають чи надають на пільгових умовах державне майно або землю для створення інноваційних підприємств, а також наукової інфраструктури в регіонах. Досвід розвинених країн показує, що необхідною умовою прогресу науки і техніки є розвиток і максимальне розкриття творчого потенціалу науковців. Активізація людського фактора і прискорення науково-технічного прогресу – це взаємозалежні проблеми збалансованості та динамічного розвитку факторів виробництва. Науково-технічний потенціал – це узагальнена характеристика рівня розвитку науки, інженерної справи, техніки в країні, можливостей і ресурсів, якими оперує суспільство для вирішення науково-технічних проблем. Основою складової науково-технічного потенціалу є наукові кадри. Науковій праці, як жодній іншій, притаманні риси колективної й індивідуальної праці одночасно. Це – праця творча, пов'язана з постійним пошуком, з необхідністю виконання неповторюваних дій, вона вимагає максимального прояву індивідуальних здібностей і якостей дослідника. Вільна і свідома робота, переконаність у необхідності творчого пошуку, захопленість вирішенням свого завдання є основою підвищення результативності праці. Проте розбіжності в рівні кваліфікації, стажі роботи за спеціальністю та безпосередньо за даним науковим напрямом, психолого-фізіологічні особливості не можуть не впливати на продуктивність праці науковців. На все це необхідно зважати в процесі мотивації. Основою для мотивованої трудової діяльності є покликання до того чи іншого роду занять, тобто наявність відповідних здібностей. Загалом можна виділити сім груп, із властивим кожній з них домінуючим внутрішнім спонуканням до праці: • інтерес до роботи й бажання творчої самореалізації за відсутності інтересу до заробітку; • орієнтація на цікаву роботу, сполучена з інтересом до високого заробітку; • інтерес до високого заробітку, сполучений з усвідомленням корисності власної праці для суспільства; • орієнтація на високий заробіток, сполучений з інтересами просування по роботі; • ставлення до роботи як до вимушеної, неприємної необхідності; • мотивація змішаного типу. Оцінка й стимулювання праці дослідників і розробників мають сприяти: • удосконаленню й підвищенню ефективності організаційної діяльності в керуванні створенням і освоєнням науково-технічної продукції, поліпшенню загальних результатів діяльності підприємства; • скороченню термінів та підвищенню ефективності розробки й впровадження проектів, які мають науково-практичне значення, відзначаються конкурентоздатністю, комерційною цінністю, можливістю реалізації на внутрішньому й зовнішньому ринку; • здійсненню диференційованої оцінки результатів творчої праці, включаючи патентну й ліцензійну діяльність; • організацію цілеспрямованої оцінки і стимулювання об'єктів досліджень і розробок у взаємозв'язку з творчою науково-технічною й економічною діяльністю осіб, що займаються розробкою, створенням і впровадженням нових виробів у виробництво; • спонуканню дослідників і розробників підвищувати професійний рівень знань, розвивати уміння й удосконалювати досвід самостійного пошуку нових дослідницьких, конструкторсько-технологічних, економічних, екологічних і маркетингових рішень; • більш об'єктивному й повному дотриманню принципу розподілу матеріальних і моральних стимулів до праці; • скороченню розриву між потенційними й реальними, творчими можливостями дослідників і розробників проектів.
|
||||||||
|