Мета роботи – на прикладах визначення вмісту магнію і загальної твердості води оволодіти об’ємним методом комплексонометрії.
Основні теоретичні відомості
Комплексні сполуки широко застосовуються як в якісному, так і кількісному аналізі для розділення, маскування і визначення іонів. Проте, для кількісного визначення речовин реакції комплексоутворення не завжди придатні, зважаючи, головним чином, на ступінчастість процесів комплексоутворення. Цих вад позбавлені комплексони – похідні імінодиоцтової кислоти, які в кількісному аналізі займають виняткове місце. Унікальність цих сполук полягає в тому, що з іонами будь-яких 2-х, 3-х і 4-х валентних металів вони утворюють стехіометричні комплекси у співвідношенні метал : ліганд = 1:1.
Найбільш відомим з комплексонів є динатрієва сіль етилендиамінотетраацетатної кислоти (ЕДТА), яка в аналізі називається комплексоном III або трилоном Б. Брутто-формула цього реактиву C10H14O8N2Na2∙2H2O, молярна маса еквіваленту дорівнює половині молярної маси цієї сполуки.
Найбільшого значення в комплексонометрії набули метало-хромні індикатори, механізм дії яких може бути показаний на прикладі еріохрому чорного Т:
HR2- + Me2+ = MeHR ,
синій безбарвний червоний
MeHR + ЕДТА = MeЕДТА + HR2- + 2H+ .
червоний безбарвний безбарвний синій
Зважаючи на те, що загальна твердість води зумовлена присутністю в ній суми катіонів кальцію і магнію, комплексонометрія є найбільш придатним методом хімічного аналізу для її визначення.