• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості розвитку туризму та форм його організації на міжнародному та національному рівні

Туризм – соціальне, культурне та економічне явище, що пов’язане із переміщенням людей в місця, які знаходяться за межами їх постійного місця перебування, при чому метою, як правило, слугують розваги та відпочинок. Туризм впливає на економіку, природнє та антропогенне середовище та місцеве населення у місцях відвідування та безпосередньо на відвідувачів [42].

Для ефективного прийняття рішень особам, які визначають політику, необхідно володіти більш повною та надійною статистикою. Лише за наявності достатніх та адекватних даних, що дозволяють отримати достовірну статистику, можна проводити різноманітні види аналізів сфери туризму. Це є необхідним для оцінки різноманітних аспектів туризму, забезпечення та вдосконалення політики та процесів прийняття рішень [42].

Статистика туризму необхідна для розробки маркетингових досліджень, украплення міжвідомчих відносин, оцінки ефективності та діяльності управлінських рішень та визначень показників туризму в масштабах національної економіки [42].

Згідно з Міжнародними рекомендаціями зі статистики туризму, виділяють три основні види туризму:

а) внутрішній туризм, який включає в себе діяльність поза межами постійного місця проживання туриста в рамках або внутрішньої туристичної поїздки, або виїзної туристичної подорожі;

б) в’їзний туризм передбачає діяльність туриста, який не проживає в країні, що розглядається, в межах даної країни під час в’їзної туристичної поїздки;

в) виїзний туризм включає діяльність постійно проживаючого в країні, що розглядається, туриста за межами даної країни в рамках або виїзної туристичної поїздки, або внутрішньої туристичної поїздки [42].

Три вище зазначені види туризму можуть комбінуватися різноманітним шляхом, утворюючи інші види туризму:

а) туризм в межах країни, який включає внутрішній та в’їзний туризм, тобто діяльність постійно проживаючих та не проживаючих в певній країні відвідувачів, в межах даної країни в рамках внутрішніх або міжнародних туристичних поїздок;

б) національний туризм, який включає внутрішній та виїзний туризм, тобто діяльність відвідувачів, постійно проживаючих в країні, що розглядається, в межах та за межами цієї країни в рамках або внутрішніх, або виїзних туристичних поїздок;

в) міжнародний туризм, який включає в’їзний та виїзний туризм, тобто діяльність відвідувачів, постійно проживаючих в країні, що розглядається, за її межами в рамках внутрішніх та виїзних туристичних поїздок, та діяльність відвідувачів, які не проживають в країні, що розглядається, в межах даної країни під час виїзних туристичних поїздок [42].

Проблема туризму та його розвитку набуває все більшого значення, і під час будь-якого визначення туризму та його впливу на економіку необхідно враховувати соціальні, економічні та екологічні наслідки. При цього неабиякої уваги слід надавати останньому елементу.

Деякі відвідувачі цікавляться природою в її первозданному вигляді (гори, пляжі, тропічні ліси, пустелі тощо) або видозмінена людиною (ландшафти, об’єкти культурної спадщини тощо). Проте туризм також сприяє нанесенню незворотної шкоди навколишньому середовищу за рахунок тиску на тендітні екосистеми, будівництву курортів та доріг, які руйнують природні об’єкти та природну спадщину, негативної дії на землю, воду та повітря, а також за рахунок різноманітних процесів, які викликають забруднення, викиди відходів, ерозію, знеліснення тощо.

Така шкода може також вплинути на можливість розвитку нових туристичних об’єктів у тих чи інших місцях або на дохід поточних інвестицій у сферу туризму, а відповідно, відобразиться на створенні нових робочих місць та зайнятості. За останні 10 років розуміння негативних наслідків, пов’язаних із певною практикою в сфері туризму, разом із прийняттям принципу стійкого розвитку призвело до переоцінки міжнародним суспільством туристичної діяльності з точки зору його довготривалої економічної, соціальної та екологічної стабільності.

Загалом, туризм розглядається як галузь світового господарства із інтенсивним розвитком та доходами, про що свідчить той факт, що в 2013 році на частку міжнародного світового туризму доводилося 9,5% світового ВВП, що становить $7 трлн [10], а кількість міжнародних туристичних прибуттів досягла 1087 млн. [22].

Зі збільшенням обсягу вільного часу на тлі погіршення загальноекономічної ситуації в рекреаційному середовищі виділяються дві головні тенденції – зменшення відпускного періоду та зростання нетривалих поїздок.

Звертаючись до аналізу основних тенденцій розвитку міжнародного туризму, слід провести невеликий аналіз найбільш важливих робіт різних авторів, які виділяють ті чи інші тенденції розвитку міжнародного туризму. Так, проблемам розвитку міжнародного туризму в світі і окремих його регіонах приділяли значну увагу такі дослідники, як А. Ю. Александрова [27], В. Ю. Воскресенський [30], Є. А. Джанджугазова [33], С. А. Кусков [38] та інші.

Колектив вчених під керівництвом Ю. В. Забаєва, І. А. Рябової і Е. Л. Драчева в одній зі своїх робіт виділяють основні тенденції розвитку міжнародного туризму [58, с. 64-67]. Така авторська позиція схожа із позиціями інших авторів, які також займаються дослідженнями тенденцій і динаміки міжнародного туризму.

Одна з головних особливостей розвитку туризму – нерівномірний розподіл міжнародних туристичних потоків в різних регіонах і країнах. Туристичні потоки сконцентровані в декількох регіонах земної кулі, їх рух має в основному регіональний характер. В основному туристичні потоки концентруються в Європі та Азії, у той же час збільшується роль країн Нового Світу в туристичних обмінах [10].

На певних етапах розвитку спостерігалися такі пропорції: масові або групові туристи становили 20-30% від загального числа туристів; решта 70-80% – індивідуальні туристи, які подорожували у сусідні країни [10]. Це співвідношення в останні роки має тенденцію до змін на користь масового туризму, причини чого наступні: зменшення числа послідовних днів відпустки і, в той же час, збільшення частоти відпусток; низька ціна авіаперевезень; збільшення кількості чартерних рейсів; підвищена зацікавленість туроператорів в масовому туризмі; пошук нових напрямків, які мають великі переваги; збільшення числа робочих місць у масовому туризмі; збільшення числа туристів, що подорожують на автобусах [10].

Обсяги подорожей з метою рекреації збільшуються динамічніше у порівнянні з обсягами ділового туризму. Якщо в 70-х рр. ХХ ст. на ринку міжнародного туризму переважав діловий сегмент, то на даний час співвідношення змінилося у бік рекреаційного туризму: 52% туристів (568 млн.) подорожують з метою відпочинку і тільки 14% – з діловими цілями, а 27% подорожуючих відвідують інші країни з різними цілями, як наприклад для відвідування друзів та родичів або ж релігійних причин [22] (див мал.1.1.). Можна припустити, що в основному розвиток туризму буде здійснюватися за рахунок збільшення кількості подорожуючих з метою рекреації, незважаючи на те, що діловий туризм матиме важливе значення для світового туризму в цілому.

До кінця XX ст. спостерігається тенденція до збільшення тривалості перебування під час міжнародних подорожей та кількостей подорожей, що здійснюються протягом року. Перше відбувається в основному за рахунок кількості туристів похилого віку, пенсіонерів. У той же час у світовому туризмі відзначається зростання кількості короткострокових поїздок на вихідні дні або на 2-3 ночівлі. Це відбувається за рахунок молодих туристів, які прагнуть здійснити подорож на кілька днів, щоб не допускати тривалих перерв у роботі.

Рис.1.1. Міжнародний в’їзний туризм за метою, 2013

Джерело: Звіт Всесвітньої Туристичної Організації (UNWTO Highlights) [22, c. 5]

Спостерігається зростання вибагливих серед клієнтів до сервісу, що особливо помітно під час туристичних подорожей. Чим частіше туристи подорожують, тим більшого комфорту вони вимагають, порівнюючи рівень наданого сервісу, часто щось критикуючи, вимагаючи рекламацій та компенсацій.

Відзначається зростання мобільності населення, адже багато людей є власниками автомобілів, вони легко покидають місця постійного проживання та часто подорожують. Збільшилися туристичні витрати, тобто подорожуючі стали витрачати більше грошей під час поїздок. Тепер користуються популярністю нетрадиційні засоби розміщення, як наприклад мисливські будиночки, бунгало, готелі на деревах тощо. Туристичний продукт стає все більш витонченим та створюються нові гастрономічні концепції.

Сучасний туристичний бізнес неможливо уявити без відповідного інформаційного забезпечення. Розробка навіть найпростішого туру вимагає великого обсягу інформації: знання розкладів і тарифів на міжнародні або внутрішні перевезення, цін на обслуговування, класності готельних та інших туристичних послуг. Раніше ці дані фірма отримувала зі збірки довідкових матеріалів. Їх вона збирала, зберігала і використовувала у своїй роботі, проте поступово багатосторінкові досьє почали заміняти комп’ютерними інформаційними технологіями [38, c. 170-171].

Ґрунтуючись на всебічному аналізі точок зору фахівців, спробуємо виділити коло нових тенденцій розвитку міжнародного туризму. У минулі роки туристичний попит формувався переважно під впливом туристичної пропозиції, в той час як поточна ситуація змінилася у протилежному напрямку. У сучасних умовах насичення ринку і більшого розуміння своїх запитів споживачами, що володіють до того ж більш широкими фінансовими і тимчасовими можливостями, попит визначає вигідність пропозиції, саме тому зараз необхідно докладне та уважне вивчення і прогноз туристичного попиту для надання можливості сформувати відповідну йому туристичну пропозицію.

На сучасному етапі пізнавальний туризм є однією з провідних галузей міжнародного туризму. В умовах глобалізації пізнавальний туризм розглядається вже не тільки як різновид туристичної діяльності, але і як важливий механізм управління міжкультурним діалогом народів, ефективний спосіб реалізації принципів соціального партнерства на рівні різних суб’єктів взаємодії. Нове розуміння культури в суспільному розвитку та усвідомлення необхідності збереження культурного різноманіття в світі розширює перспективи пізнавального туризму як чинника регіонального розвитку.

Збільшення пропозиції екскурсійних програм обумовлено розумінням важливої ролі для людини культурно-пізнавальної діяльності та рекреації, визнанням необхідності створення умов для реалізації культурних потреб людини в пізнанні історії, релігії, традицій, особливостей способу і стилю життя, в цілому культури інших народів. Основою пізнавального туризму виступає культурний капітал, який виражається в побутовому і високохудожньому, простонародному і аристократичному та інших джерелах культури.

Пізнавальний туризм, який є важливою галуззю світового господарства, відрізняється вкрай нерівномірним рівнем розвитку в регіонах світу, що пояснюється як диференціацією держав світу за рівнем соціально-економічного розвитку, відмінностями в структурі споживчого попиту і життєвих установках різних соціальних і демографічних груп населення, так і нерівномірністю розподілу рекреаційно-туристичних ресурсів, багатоаспектною туристичною політикою держав і міжнародних організацій.

У період з середини XX ст. до початку XXI ст. в просторовій структурі міжнародного туризму відбулися істотні зміни. Географічний розподіл потоків пізнавального туризму в головних своїх рисах вже склався до середини XX ст., але під впливом загальносвітових і локальних процесів і в даний час відбуваються постійні зміни. Динаміка міжнародного туризму в регіонах світу в другій половині XX ст. виявляє істотні відмінності, але відображає головні тенденції розвитку пізнавального туризму.

Загалом досліджувані зміни міжнародних туристичних прибуттів різних регіонів світу повторюють загальносвітові тенденції розвитку туризму. Падіння темпів зростання туристичних потоків внаслідок економічних криз початку 80-х і 90-х рр. ХХ ст., терористичних актів в 2001 році, поширення атипової пневмонії в 2003 році спостерігається на рівні всіх туристичних регіонів, проте в кожному регіоні відзначаються свої періоди зростання, спаду, стагнації, зумовлені впливом локальних факторів [54].

Європейський регіон продовжує залишатися головним міжнародним центром пізнавального туризму, проте в цілому спостерігається неухильне зниження популярності староосвоєних в туристичному відношенні регіонів Європи та Америки за рахунок вищих темпів зростання молодої індустрії туризму Східної Азії та Тихоокеанського регіону і, набагато меншою мірою, інших макрорегіонів [10].

Другим регіоном культурно-пізнавального туризму є Азійсько-Тихоокеанський регіон. Обмін культурними традиціями протягом тисячоліть визначає унікальне поєднання на території Азіатсько-Тихоокеанського регіону неповторних пам’яток архітектури та об’єктів культового призначення. Азія стане лідером міжнародних туристичних прибуттів не стільки завдяки розвитку лікувально-оздоровчого (курортного) туризму, скільки пізнавального. В даний час великими міжнародними центрами пізнавального туризму стають Китай, Індія, Таїланд [10].

Пошук нових вражень визначає підвищення попиту на тури в країни Африки і Близького Сходу. Високими темпами в даних регіонах розвиваються комбіновані тури, які пропонуються переважно в Марокко, Сирії, ПАР, Тунісі, проте основна частина доходів надходить від організації пляжного відпочинку (ОАЕ, Єгипет, Туніс). Поступово зростає популярність пізнавальних турів в такі країни, як Танзанія, Кенія, Замбія, Зімбабве та інші [10].

Однією з цікавих тенденцій розвитку міжнародного туризму може стати створення особливих умов розвитку туризму (розміщення, перевезення, харчування, програми поїздки та ін.), що враховуватимуть національні та релігійні особливості. Такий підхід сприятиме розвитку, наприклад, туризму за законами ісламу в умовах прогнозованого швидкого збільшення туристичного потоку з країн Близького Сходу. Можна говорити і про формування особливих вимог у туристів з інших країн Азії (наприклад, Японії або Китаю), чиє сприйняття пропонованих туристичних можливостей сильно відрізняється від сприйняття їх представниками західної цивілізації.

Збільшення потоку іноземних туристів формує і нове уявлення про культурно-пізнавальний туризм, що охоплює ширше коло питань, ніж традиційне розуміння культури, і вимагає створення нового комбінованого культурно-пізнавально-розважального туристичного продукту, що надає можливості познайомитися з усіма сторонами життя відвідуваної туристами країни. Зміни стосуються не тільки змісту, а й технології проведення поїздок.

Таким чином, головною особливістю розвитку сучасного туризму є потреба у створенні індивідуалізованого туристичного продукту, який би відповідав постійно мінливому комплексному характеру потреб туристів і міг би бути гнучко і швидко трансформований з урахуванням впливу політичних, економічних та інших факторів світового розвитку.

Для сучасного етапу розвитку туризму також характерне широке впровадження інноваційних технологій. Вони проявляються у вдосконаленні всіх компонентів інфраструктури міжнародного туризму, заглиблюється і розширюється диверсифікація видів туристичної діяльності, що задовольняє все більш вибагливі потреби сучасної людини щодо різноманітності відпочинку та дозвілля, освоєнні нових напрямків та ринків міжнародного туризму.

Аналізуючи сучасні тенденції розвитку туризму, спостерігаємо, що кожна нова тенденція народжує і протилежний рух. У певних випадках в ході свого розвитку ці тенденції змішуються, дають непередбачуваний результат, що ускладнює визначення головного напрямку. Очевидно, ситуація в сучасному туризмі саме така, і виділити чітко одну або декілька домінуючих тенденцій не є можливим. Разом з тим широка диверсифікація туристичної діяльності свідчить про зрілість ринку. Туризм є настільки складним і багатогранним явищем, що його розвиток має різносторонній і комплексний характер та вимагає особливих підходів до дослідження.

Згідно з данними Барометру міжнародного туризму ЮНВТО, протягом перших восьми місяців 2014 року кількість міжнародних туристичних прибуттів по всьому світу збільшилася на 5%. Незважаючи на геополітичні проблеми і повільний темп відновлення економіки, туристичний попит протягом активного сезону в Північній півкулі (з червня по серпень) був досить активним [54].

Кількість міжнародних туристів (хоча б з однією ночівлею), що подорожували з січня по серпень 2014, досягла 781 мільйона, що на 36 мільйонів більше, ніж за той же період 2013 року. Збільшення склало 5%, таким чином, міжнародний туризм продовжив зростати, помітно перевищивши довгостроковий прогноз ЮНВТО на період 2010-2020 рр. (+ 3,8%). У пікові місяці – червень, липень і серпень, – на які припадає близько третини загальнорічних показників, зростання склали 4% в порівнянні з відповідними місяцями 2013 року [54].

Найбільше зростання туристичного попиту було зафіксоване на Американському континенті (+ 8%), за яким слідують Азійсько-Тихоокеанський регіон (+ 5%) і Європа (+ 4%). Серед субрегіонів лідирували Північна Америка (+ 9%) і Південна Азія (+ 8%) поряд із Південною та Середземноморською Європою, Північною Європою, Північно-Східною Азією і Південною Америкою (+ 7% у всіх перерахованих субрегіонах) [54].

Зростання міжнародного туризму продовжує перевершувати очікування, незважаючи на зростаючі глобальні проблеми, однак вплив геополітичної нестабільності та той факт, що глобальна економіка виявляє тенденцію до слабшого і нерівномірного зростання, вимагають більш детального дослідження.

Коментуючи можливий вплив спалаху епідемії Еболи на туризм, хоча ще не настав час для того, щоб повною мірою оцінити вплив цього фактора на туристичний сектор, на даний момент очікується значних наслідків для цього сектора на глобальному рівні.

Міжнародний туризм в країнах, де спостерігається масове поширення вірусу (Ліберія, Гвінея та Сьєрра-Леоне), становить менше 1% від міжнародних прибуттів в африканські турцентри. Однак необхідно усвідомлювати, що упередження щодо спалаху вірусу зачіпають Африку в цілому. Викликає певний оптимізм той факт, що відповідно до інформації, зібраної африканськими державами-членами, ключовими туроператорами та асоціаціями найбільших ринків виїзного туризму, не було зареєстровано значної кількості скасованих поїздок, хоча деяке зниження бронювання все ж спостерігається.

Третя нарада Комітету Міжнародних медико-санітарних правил з надзвичайних ситуацій по спалаху Еболи в 2014 році в Західній Африці, скликана Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я (ВООЗ) 23 жовтня 2014, висловила рекомендацію, згідно з якою не слід накладати загальної заборони на міжнародні поїздки або торгівлю [10].

Найважливіше те, що необхідно терміново збільшити міжнародну підтримку постраждалим країнам у стримуванні вірусу, забезпечити виконання рекомендацій ВООЗ, а також постійно надавати прозору та своєчасну інформацію для боротьби з упередженнями та страхом, а також мінімізувати наслідки зміни туристичного попиту на інші ринки для всього регіону, хоча Американський континент (+ 8%) очолив тенденцію зростання протягом перших восьми місяців 2014 року, відштовхуючись від торішніх невисоких результатів. Всі чотири субрегіони: Північна Америка, Карибський регіон, Центральна Америка і Південна Америка подвоїли показники зростання, зареєстровані в 2013 році [10].

Міжнародні прибуття в Азійсько-Тихоокеанському регіоні зросли на 5%, що говорить про консолідацію зростання, що спостерігається в останні роки. Лідирують у цьому процесі Південна Азія (+ 8%) і Північно-Східна Азія (+ 7%), за якими слідують Океанія (+ 6%). З іншого боку, зростання прибуттів в Південно-Східній Азії (+ 2%) знизилося в порівнянні з видатними результатами, зазначеними в 2012 і 2013 рр [10].

У Європі, найбільш відвідуваному регіоні світу, було відзначене 4% зростання міжнародних туристичних прибуттів протягом серпня місяця, з видатними результатами в Північній Європі і Південній середземноморській Європі (+ 7% по кожному субрегіону), однак у Західній Європі (+ 3%) зростання відбувалося більш скромними темпами, тоді як у Центральній та Східній Європі спостерігалася стагнація (-1%) [10].

В Африці кількість міжнародних туристів зросла на 3%, при цьому Північна Африка підтвердила тенденцію до відновлення (+ 4%). У країнах Африки на південь від Сахари зростання прибуттів склало 3% [10].

Зростання міжнародних туристичних прибуттів на Близькому Сході оцінюється в 3%, хоча до цієї цифри слід підходити з певною обережністю, адже вона базується на обмеженій кількості доступних даних щодо цього регіону. Очікується, що за весь 2014 рік зростання міжнародних туристичних прибуттів досягне від 4% до 4,5%, що є вище встановленого довгострокового прогнозу ЮНВТО на 2010-2020 рр., який становить 3,8% на рік [22].

Хоча Індекс довіри ЮНВТО свідчить про дещо знижені показники, що пов’язано з поточними геополітичними небезпеками і ризиком для здоров’я, результати залишаються позитивними, а 51% опитаних прогнозують на період з вересня по грудень 2014 значне поліпшення та покращення ситуації, в той час як 35% очікують, що вона не зміниться, і лише 14% – що буде спостерігатися сильне погіршення [22].

Таким чином, в даний час туризм все більше набуває глобального характеру. Багато підприємств індустрії гостинності, об’єднуючись у великі господарські комплекси, долають рамки інших. За короткий час вони перетворилися на помітне явище міжнародного життя і почали активно використовуватися у сучасному житті. Ці нові економічні утворення, які відповідають високому рівню концентрації та централізації виробництва і капіталу, сприяють утвердженню та поширенню міжнародних стандартів туристичного обслуговування.

Переглядів: 2741