Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища

 

Міжнародні організації створюються двох видів: міжурядові і неурядові. Міжнародні міжурядові організації (ММО) – це організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Діють ММО тільки в рамках тих повноважень, які передали їм держави. Міжнародні неурядові організації (МНО) – це організації, створювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

Провідна роль у міжнародній охороні навколишнього середовища належить Організації Об’єднаних Націй (ООН), її спеціалізованим установам. Зазначена діяльність напряму випливає зі Статуту ООН. Генеральна Асамблея ООН визначає основні напрями екологічної політики міжнародного співтовариства, розробляє принципи взаємин держав з охорони навколишнього середовища, створює нові природоохоронні органи, приймає рішення про проведення міжнародних конференцій ООН з питань охорони навколишнього середовища, про прийняття міжнародних документів, сприяє міжнародному співробітництву та розвитку міцних зв'язків між державами. У 1972 р. в рамках ООН розроблена Програма із захисту навколишнього природного середовища (ЮНЕП), що має штаб-квартиру в Найробі (Кенія). Ця програма являє собою спеціальний міжнародний механізм з координації співробітництва держав у галузі охорони навколишнього природного середовища. Базовий проект Програми стосується спостережень за станом навколишнього середовища. Даний проект складається з трьох компонентів:

1. Міжнародної довідкової системи джерел інформації про навколишнє середовище;

2. Міжнародного реєстру потенційно токсичних хімічних речовин;

3. Світової системи постійно спостереження за станом навколишнього середовища (спостереження за забрудненням вод і повітря, а також біологічний контроль і спостереження за продуктами харчування).

Напрямками діяльності ЮНЕП є:

1) населені пункти, здоров'я людини, санітарія навколишнього природного середовища;

2) охорона земель, вод, запобігання опустелювання;



Интернет реклама УБС

3) океани;

4) охорона природи, диких тварин, генетичних ресурсів;

5) енергія;

6) утворення, професійна підготовка;

7) торгівля, економіка, технологія.

Згодом до числа основних напрямів діяльності були висунуті проблеми кодифікації та уніфікації міжнародного і внутрішнього екологічного законодавства.

У структуру ЮНЕП входять Рада управляючих, Секретаріат і Фонд навколишнього середовища. Очолює ЮНЕП директор і Рада управляючих, що складається з представників 58 країн. Рада управляючих сприяє міжнародному співробітництву в галузі охорони навколишнього природного середовища, керує і координує програми в даної області, що виконуються організаціями ООН, здійснює постійне спостереження (моніторинг) за впливом міжнародної і національної політики на стан навколишнього природного середовища і т.д. У складі ЮНЕП діє канцелярія, очолювана виконавчим директором. Канцелярія складається з відділу оцінки навколишнього природного середовища; відділу управління в галузі охорони навколишнього природного середовища; відділу з проблем опустелювання; сектора природоохоронної освіти; сектора доповідей про стан навколишнього природного середовища. Під керівництвом Секретаріату діють: бюро з питань програми; відділ зовнішніх відносин і планування політики; бюро зв'язку в Нью-Йорку і Женеві; служба інформації, регіональні представництва.

У питаннях діяльності Фонду навколишнього середовища діє бюро з питань Фонду навколишнього природного середовища та адміністрації. У нього входить адміністративний відділ і помічник виконавчого директора. Організація Об'єднаних націй з культури, науки, освіти (ЮНЕСКО) утворена в 1948 р. зі штаб-квартирою в Парижі. Екологічну діяльність вона здійснює за наступними напрямками:

1) керівництво екологічними програмами, в яких зайнято понад 100 держав. Серед програм довгострокова, міжурядова і міждисциплінарна програма «Людина і біосфера», Міжнародна програма з освіти в галузі навколишнього середовища, Міжнародна гідрологічна програма, Всесвітня програма оцінки води, Міжурядова океанографічна комісія і т.д.;

2) облік та організація охорони природних об'єктів, віднесених до світової спадщини;

3) надання допомоги країнам, що розвиваються у розвитку екологічної освіти та підготовки фахівців-екологів.

Програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера» розробляє основи поступового використання і збереження біологічного різноманіття і зміцнення відносин між людьми і навколишнім природним середовищем у глобальному масштабі. Основним «фізичним» втіленням програми, і, можливо, найбільш відомим, є Всесвітня мережа біосферних заповідників.

Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО була створена в 1962 р. з метою поглиблення знань людства про світовий океан. Її діяльність складається з чотирьох основних напрямів:

1) створення, розвиток і сприяння реалізації міжнародних океанографічних досліджень для удосконалення нашого розуміння основних світових і регіональних процесів в океані і їх взаємозв'язків з поступовим розвитком і обслуговуванням ресурсів океану;

2) забезпечення ефективного планування, встановлення та координація оперативної глобальної системи спостережень за океаном з метою збору інформації, необхідної для атмосферного і морського прогнозування, а також необхідної для дослідження глобальних екологічних змін;

3) забезпечення міжнародного керівництва з питань освіти та навчальних програм, а також технічної допомоги, необхідної для систематичного спостереження за світовим океаном і його морською зоною;

4) забезпечення ефективної обробки і широкої доступності інформації і даних про океан, отриманих під час спостережень і моніторингу.

Міжнародна гідрологічна програма – це міжнародна програма наукового співтовариства в сфері дослідження водного циклу з метою удосконалення методів використання водних ресурсів і виробництва нових, раціональних методів користування водними ресурсами. Світова програма оцінки води спрямована на розробку засобів і знань, необхідних для кращого розуміння основних процесів, практики і політики, які б сприяли відновленню та вдосконаленню світових джерел питної води. Забезпечення доступу до чистої питної води - одна з основних проблем, яку намагається вирішити зазначена програма. У 1996 р. була сформована власна ініціатива ЮНЕСКО «навколишнє природне середовище і розвиток в прибережних регіонах і на малих островах». Її мета - екологічно чистий, соціально рівний розвиток прибережних регіонів і малих островів.

Економічна Комісія ООН (ЄЕК ООН) – єдина організація ООН, яка об'єднує практично всі країни Європи. Членом ЄЕК ООН є і Україна. Незважаючи на найменування, європейською дану організацію назвати неможливо, тому що її членами є Канада, Кіпр і США. ЄЕК ООН – одна з п'яти регіональних економічних комісій, створених Економічним і соціальною радою ООН в 1947 р. На момент створення метою ЄЕК ООН оголошувалося надання національним урядам економічної, технологічної та статистичної допомоги, які б сприяли реконструкції економіки. Однак після багаторазового зіткнення ЄЕК ООН з проблемами екологічного характеру в сферу діяльності увійшло і створення робочих груп з питань розробки, а також участь у розробці конвенцій природоохоронного спрямування.

Під егідою ЄЕК ООН був розроблений ряд найважливіших міжнародних конвенцій з питань охорони навколишнього природного середовища. Серед них - Женевська конвенція про транскордонне забруднення атмосферного повітря на великі відстані 1979 р.; Базові принципи охорони вод, Європейська конвенція про співробітництво в управлінні транскордонними водами 1987 р.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) займає особливе місце в системі органів ООН. МАГАТЕ було засновано в 1955 р. зі штаб-квартирою у Відні. У рамках МАГАТЕ розробляється більшість міжнародних документів в галузі мирного використання атомної енергії, здійснюється міждержавне співробітництво із забезпечення невоєнного застосування ядерних матеріалів. Напрямками діяльності МАГАТЕ, відповідно до його Статуту, є:

1) забезпечення використання ядерної енергії в мирних цілях;

2) сприяння науково-дослідним роботам в області мирного використання атомної енергії та обміну науковими відомостями;

3) допомога державам у забезпеченні матеріалами, обладнанням і технічними засобами, необхідними для здійснення мирної атомної діяльності;

4) здійснення так званих «Гарантій МАГАТЕ» - системи заходів, що перешкоджають використанню у військових цілях ядерних матеріалів, обладнання та документації;

5) визначення норм безпеки ядерної діяльності і контроль за їх дотриманням;

6) придбання, створення установок і устаткування, необхідних для ведення мирної атомної діяльності;

7) сприяння державам-учасникам у виробництві електроенергії.

У рамках МАГАТЕ були розроблені стандарти будівництва та експлуатації ядерних установок, стандарти безпеки ядерних установок. У цьому відношенні значним досягненням було ухвалення Конвенції про ядерну безпеку (1994 р.), Конвенції про оперативне оповіщення про ядерні аварії (1986 р.), Конвенції про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації (1986 р.).

У галузі морського судноплавства і охорони морів від забруднення діє Міжнародна морська організація (ІМО), створена в 1948 р. (до 1982 року вона іменувалася ІМКО - Міжнародна морська консультативна організація).
Її метою, відповідно до п. а ст. 1 Конвенції про ІМКО 1948 р., є:

1) забезпечення механізму співробітництва держав у галузі урядового регулювання і практики вирішення технічних питань, що стосуються міжнародного торговельного судноплавства;

2) заохочення і сприяння прийняттю практичних норм щодо безпеки на морі, ефективності судноплавства, запобігання забрудненню моря з суден, а також розгляд адміністративних та правових питань.

Компетенція ІМО в області охорони морського середовища від забруднення нафтою деталізована в резолюціях Міжнародної конференції по запобіганню забруднення моря нафтою (Лондон, 1962). Згідно зі ст. 211 Конвенції 1982 р., "держави, що діють через компетентну міжнародну організацію або загальну дипломатичну конференцію, встановлюють міжнародні норми і стандарти для запобігання, скорочення і перебування під контролем забруднення морського середовища з суден та сприяють встановленню таким же способом, у міру необхідності, систем шляхів для зведення до мінімуму загрози аварій, які можуть призвести до забруднення морського середовища, включаючи узбережжя, і збитку від забруднення, пов'язаного з ним, інтересам прибережних держав. Такі норми і стандарти аналогічним чином в міру необхідності періодично переглядаються». Таким чином, основним критерієм компетенції ІМО в області охорони морського середовища слід вважати відповідність цього аспекту охорони навколишнього середовища її основної діяльності з забезпечення міжнародного торговельного судноплавства. Природоохоронна діяльність ІМО як спеціальної установи ООН забезпечує розвиток правового регулювання охорони морського середовища і, перш за все, запобігання забруднення з суден. Зазвичай виділяються наступні види діяльності ІМО щодо організації міжнародного співробітництва в галузі охорони морського середовища:

- проведення наукових досліджень різних аспектів судноплавства й забруднення морського середовища;

- підготовка проектів міжнародних конвенцій у галузі охорони морського середовища (наприклад, розробка проекту Барселонської конвенції з охорони Середземного моря від забруднення 1976 р.); розробка правил, регламентів і рекомендацій;

- технічна допомога окремим державам.

Організація з питань продовольства та сільського господарства (ФАО) – спеціалізована установа ООН, яка займається питаннями сільського господарства, продовольства, лісів, рибальства та розвитку села.
Основні функції ФАО – це розробка та здійснення програм допомоги сільському господарству; надання консультацій урядам з питань політики й планування в галузі сільського господарства; аналіз і розповсюдження інформації про сільське господарство й продовольчу ситуацію в світі; обговорення на міжурядовому рівні проблем продовольства та сільського господарства. Особлива увага надається раціональному використанню ресурсів - земельних, водних, біологічних. Йдеться про заходи проти ерозії, засоления та заболочення ґрунтів; ефективне використання зрошувальних систем; збереження генетичного фонду біоресурсів, насамперед лісів і риби. Розробляються й реалізуються програми інвестицій у сільське господарство. Допомога ФАО спрямована переважно на країни, що розвиваються; саме їм надається основана маса технологічної документації, консультації з прогресивних методів виробництва в агропромисловому комплексі. Діяльність ФАО здійснюється в двох напрямах: регулярні програми, що фінансують ФАО, спрямовані на організацію консультацій та послуг членам організації; програми на місцях, що фінансуються національними трастовими фондами, ФАО, забезпечує надання допомоги урядам і сільському населенню.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) створена в 1947 р. Вона проводить широкі дослідження та моніторинг стану навколишнього природного середовища. Одним з видів її діяльності, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, є Програма з питань дослідження атмосфери. ВМО вивчає стан і склад атмосфери, фізику та хімію хмар, засоби зміни погоди, займається прогнозуванням погоди. Крім того, ВМО проводить глобальний моніторинг парникових газів, озонового шару, основних забруднювачів атмосфери, навколишнього середовища індустріальних районів і т.д. Крім цього, ВМО здійснює моніторинг клімату Землі, стану Світового океану, Антарктиди та інших всесвітньо значущих об'єктів.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) в якості основних напрямків своєї діяльності екологічного характеру закріпила наступні напрямки:

1) атмосферне повітря. У даній сфері ВООЗ розробила Керівні принципи якості атмосферного повітря, а також – у рамках спільного проекту ВООЗ та ЮНЕП – систему глобального моніторингу забруднення атмосферного повітря з метою проведення оцінки та моніторингу тенденцій забруднення атмосферного повітря. На сьогоднішній день цей проект втілюється в життя в рамках програми ВООЗ «Інформаційна система менеджменту повітря»;

2) радіаційна безпека. Програми ВООЗ включають як іонізуюче, так і неіонізуюче випромінювання. У даній сфері ВООЗ тісно співпрацює з МАГАТЕ. ВООЗ є стороною Конвенції про оперативне оповіщення у разі ядерних аварій і Конвенції про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації. ВООЗ заснувала дві глобальні мережі - Мережа готовності до радіаційних аварій і допомоги та Світова екологічна мережа радіаційного моніторингу. Крім того, ВООЗ організувала кілька програм дослідження наслідків Чорнобильської аварії та надання допомоги постраждалим від радіаційного забруднення. У рамках захисту від неіонізуючого випромінювання ВООЗ спільно з ВМО, ЮНЕП і Міжнародною комісією із захисту від неіонізуючого випромінювання був створений глобальний проект ІНТЕРСАН (INTERSUN - Global UV Project), метою якого є зниження кількості захворювань, викликаних підвищеним рівнем ультрафіолетового випромінювання;

3) вплив стану навколишнього середовища на здоров'я дітей - з такою метою в 1999 р. ВООЗ створила Робочу групу з питань здоров'я дітей та навколишнього природного середовища, основною метою якої є підвищення інформованості держав громадськості з питань здоров'я дітей та навколишнього природного середовища, сприяння дослідженням дитячих захворювань, розвиток яких пов'язаний з навколишнім середовищем, розробка методів збору даних, оцінки ризику та поширення інформації, а також сприяння державній політиці, спрямованої на захист здоров'я дітей від екологічного забруднення.

Рада Європи (РЄ) – перша міжнародна європейська організації, створеної після Другої світової війни. Статут, на підставі якого діє Рада Європи, прийнятий в 1949 р. Штаб-квартира РЄ знаходиться в м. Страсбург (Франція). Сьогодні членами РЄ є 47 держав (у т.ч. і Україна). Цілями діяльності РЄ є: 1. Забезпечення більш тісних зв'язків між державами Європи; 2. Сприяння перетворенню Європи в демократичний простір; 3. Захист прав людини; 4. Координація діяльності Ради з іншими європейськими державами.

Екологічна програма Ради Європи була заснована в 1961 р. Сьогодні діяльність РЄ в сфері охорони навколишнього природного середовища зосереджена в роботі Департаменту культури та культурної і природної спадщини. Основними напрямками діяльності РЄ у зазначеній сфері є: пан'європейська стратегія біологічного та ландшафтного різноманіття, реалізація Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, поширення знань та інформації про біологічне і ландшафтне розмаїття. Значним досягненням стратегії біологічного та ландшафтного різноманіття було прийняття Конвенції про європейські ландшафти (2000 р.).

 


Читайте також:

  1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
  2. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
  3. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
  4. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  5. Адвокатська діяльність
  6. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  8. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
  9. Аналіз внутрішнього середовища підприємства
  10. Аналіз зовнішнього середовища
  11. Аналіз конкурентного середовища
  12. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна характеристика міжнародного екологічного права | Суть ціни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.