Право і релігійні норми

Релігійними називаються норми встановлені різними віросповіданнями, „і. обов'язкові для віруючих цих конфесій. Особливість цих правил поведінки в тому , що вони засновані на вірі людей у надприродні сили.Шроте ними регламентується ширше коло суспільних відносин: порядок організації і діяльності релігійних організацій (церкви), відправлення обрядів, порядок церковної служби. \Цеякі релігійні нормами морально "виховують" віруючого (заповіді).

\ Релігійні норми більшості конфесій письмово сформульовані в релігійних книгах (Біблія, Коран, Сунна, Талмуд), рішеннях зборів віруючих або духовенства (постанови соборів), в творах авторитетних релігійних діячів (проповіді).}

Право і релігія у взаємодії між собою пройшли тривалу еволюцію. Відокремлення релігійних норм від права і моралі відбулося в період розпаду первіснообщинного ладу. Не було жодної системи стародавнього писаного права, яка би не включала релігійних приписів. Особливо сильний вплив релігія вчинила на законодавство держав Стародавнього Сходу (Закони Мойсея, Закони Хаммурапі тощо).

Єдність релігійних і правових приписів характерно і для нормативних систем мусульманських держав. Це пояснюється передусім спільним походженням правових і релігійних приписів ісламу, бо Коран і Сунна визнаються головними джерелами і мусульманського права і неюридичних норм ісламу. Названі джерела закріплюють догмати віри, правила релігійного культу і моралі, які й визначають зміст мусульманського права в юридичному смислі. Пізніше ці правила, не втративши повністю зв'язку з релігійними нормами набули характеру правових норм, оскільки стали підтримуватись державою.

У дореволюційній Росії цілий ряд шлюбно-сімейних і деяких інших норм, які визнавалися і встановлювалися православною церквою ("канонічне право"), виступали складовою частиною правової системи. Після відокремлення церкви (після жовтневої революції 1917 р.) від держави ці норми втратили юридичний характер.

не

Загальна теорія держави і права

Глава 17 Право серед інших соціальних норм

149

Зараз релігійні норми взаємодіють з правом у багатьох аспектах. Конституція України створює правову основу діяльності релігійних організацій, гарантуючи кожному свободу світогляду і віросповідання, включно свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35). Разом з тим, конституція передбачає, що в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей законом здійснення цього права може бути обмежене. Очевидно, що цим вимогам має відповідати й зміст норм, які видаються релігійними організаціями.

В Україні деякі релігійні свята офіційно визнані державою й закріплені в законі (ст. 73 Кодексу законів про працю). Складність полягає в тому, що в світській демократичній державі, де багато конфесій, що відмічають різні святкові дати, неможливо офіційно їх визнати для всіх.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Право і мораль	\|	Право і звичаї

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.