Абсолютна монархія у Франції

Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися у зв'язку з розвитком продуктивних сил (бурхливим зростанням промисловості й технічним її переоснащенням; нагромадженням капіталів у руках верхівки міст; розвитком банків; появою загальнонаціональних ярмарків; виникненням буржуазії та найманих працівників; занепадом дворянства; посиленням експлуатації селянства; загостренням боротьби між феодалами і дворянством, дворянством та буржуазією тощо). У формуванні абсолютизму у Франції були зацікавлені всі прошарки суспільства (духовенство, дворянство, буржуазія міст, пересічні міщани, селяни), що пов'язували своє майбутнє із сильною королівською владою.

Влада короля поширюється на всю країну та на всі сфери державного й суспільного життя. Від 1614 р. вона стала розглядатись як священна. Держава ототожнюється з особою короля. Не випадково французькому королеві ЛІодовикуXIV(\ 638-1715) легенда приписує вислів "Держава-це я!". Генеральні штати більше не скликаються, міста втрачають самоврядування. Король призначає людей на державні та церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Йому підпорядковувався весь централізований державний механізм (армія, поліція, адміністративний апарат, суд).

Розширюється й ускладнюється система центральних органів владигв 1661 р. створюється Великарада, до складу якої належали герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер, державні радники та ін. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася вужча за складом Верховна рада, питання внутрішньодержавного управління розглядала Рада депеш. Існувала також Рада з військових питань. У XVI ст. виникають такі впливові посади, як державні секретарі (з військових справ, морських справ, закордонних справ, двору), а з XVIII ст. їхні заступники, при яких утворюються бюро.

Місцеве управління вирізнялося надзвичайною складністю та заплутаністю. Його здійснювали численні служби: судове управління, фінансове управління, управління нагляду за шляхами та ін.

На початку XVI ст. політику центру на місцях здійснювали губернатори. Вони мали значну владу та намагалися провадити незалежну політику. З огляду на це, в другій половині XVI ст. Францію було 66

розділено на адміністративні округи - інтендантства, - на чолі яких були поставлені наділені значними повноваженнями інтенданти поліції, юстиції, фінансів.

У цей час завершується утворення централізованої постійної армії. Вона тепер формувалася не з найманих іноземців, а з рекрутів, яких вербували з місцевого населення.

У провінціях, містах, на великих шляхах створюється розгалужена система поліцейської служби, котру з 1667 р. очолює генерал-пейтенант поліції (завдання - підтримувати порядок у масштабах усього королівства).

Надзвичайно складною була судова система: Паризький парламент і судові парламенти в інших містах, королівські суди, сеньйоріальна юстиція, церковні суди, спеціалізовані трибунали (комерційні, банківські та ін.).

На певному етапі розвитку абсолютизм Франції відіграв, безумовно, прогресивну роль в об'єднанні країни, нації, у розвитку торгівлі, промисловості, сприянні економічного розвитку загалом. Та водночас абсолютистський апарат управління стає над суспільством, вступає з ним у суперечність, формує його реакційні риси. Така держава сприяла експлуатації безпосередніх виробників за допомогою податків, системи державного боргу й інших вигаданих схем, чим загострювала класову боротьбу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Великий березневий ордонанс (1357 р.)	\|	Джерела права середньовічної Франції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.