Боротьба за поглиблення демократичного змісту революції (1646—1649 рр.)

Па початок 1647 р. в таборі революції вирізняються такі більш-менш організовані сили: Парламент, армія, Сітіта нороднімаси (переважно, Лондоната його передмість). Парламент, як і Сітіз його пресвітеріанською більшістю й індепенден гською меншістю, відображав інтереси нового дворянства (джентрі) та буржуазії, котрі вважали революцію майже закінченою, гюзаякїїосновпі цілі були досягнені (великі землевласники узурпували право приватної власності на землю; в промисловості й торгівлі було скасовано монопольні права та частково став панівним принцип вільної конкуренції; припинилося регулювання заробітної плати робітників; увесь тягар податків на військові потреби (акциз, помісячне обкладання тощо) було перекладено на плечі простого люду та ін.). З огляду на це, Парламент і Сіті вживали термінових заходів для придушення революційних настроїв народу.

Весною 1647 р. було здійснено спробу розпустити революційну армію, в якій зростало незадоволення серед солдатів, які походили із селян і ремісників, оскільки вони нічого не отримали від революції (навіть процес відгороджування не припинився). Так розпочався конфлікт між Парламентом і армією. Цей конфлікт ускладнився суперечками між дворянсько-буржуазним керівництвом армії ("шовковими" і "грандами") та солдатською масою, Ідо призвело до, так званого, певеллерівського руху.

Левеллери - "урівнювачі" - це середнє селянство та дрібна міська буржуазія. Очолювали цей рух Ц. Лільберн, Р. Овертон і У. Уолвін. Основні вимоги цього руху: демократизація виборчої системи, рівність усіх перед законом; щорічні перевибори парламенту; демократизація судової системи; повна свобода торгівлі та промисловості; пропорційне оподаткування тощо. Левеллери були прихильниками демократичної республіки. Саме вони сформували ідею народного суверенітету, що була ідеєю народовладдя, суть якого полягала в тому, що основним джерелом влади може бути лише народ.

"Гранди" рішуче виступили проти левеллерівського проекту політичного ладу країни, так званої, народної з годи, та протиставили йому власну програму — "Пункти пропозицій", у яких обстоювали "традиційну конституцію" з двопалатним парламентом і королем, який має право вето. Тим часом король утікає з полону та вступає в змову з шотландцями.

Весною 1648 р. розпочинається Друга громадянська війна,що примусила індепендентів тимчасово шукати примирення з левеллерами. У битві при Престоні (17-19 серпня 1648 р.) О. Кромвель завдав вирішальної поразки шотландцям й англійським роялістам. Короля було заарештовано та за вироком Верховного Суду ЗО січня 1649 р. страчено.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Передумови, риси й основні періоди англійської буржуазної революції	\|	Індепендентська республіка (1649-1653 рр.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.