Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

 

Тема:Клінічне дослідження системи крові. Склад крові і кровотворення. Загальний аналіз крові в нормі.

1. Яка з перелічених клітин не є попередником еритроцита:

1) еритробласт;

2) нормобласт базофільний;

3) мегакаріоцит;

4) нормобласт оксифільний;

5) ретикулоцит.

2. Специфіку гемоглобіну (Нb) людини зумовлює:

1) гем;

2) глобін;

3) гем і глобін;

4) залізо;

5) Нb людини і тварини не відрізняються між собою.

3. Кількість еритроцитів в нормі коливається в межах від:

1) 3,5×10 12/л до 4,5×10 12/л;

2) 3,5×10 9/л до 4,5×10 9/л;

3) 2,5×10 12/л до 4,0×10 12/л;

4) 4,0×10 12/л – 5,1×10 12/л;

5) 3,7×10 12/л – 4,7×10 12/л;

4. Кількість лейкоцитів в нормі коливається в межах від:

1) 4×10 9/л до 9×10 9/л;

2) 3×10 9/л до 5×10 9/л;

3) 4,5×10 9/л до 6×10 9/л;

4) 4×10 9/л до 10×10 9/л;

5) 3×10 12/л до 9×10 12/л.

5. На кількість еритроцитів впливає:

1) вік, стать;

2) фізичне та психоемоційне навантаження;

3) концентрація крові;

4) піднімання на висоту;

5) всі перелічені фактори.

6. Швидкість осідання еритроцитів у жінки середнього віку коливається від:

1) 2 до 15 мм / год;

2) 1 до 5 мм / год;

3) 10 до 15 мм / год;

4) 15 до 30 мм / год;

5) жодна відповідь неправильна.

7.За даними загального аналізу крові у хворого Б.: еритроцити – 2,7×10 12/л, Нв – 100 г/л, кольоровий показник – 0,8, ретикулоцити – 2-3 %.

Чи відповідають дані показники нормі? Обґрунтуйте відповідь.

8.Після перенесеної вірусної інфекції подружжю Д. зроблено загальний аналіз крові. При цьому ШОЕ чоловіка 13 мм/год, а жінки 14 мм/год. Чи відповідають нормі дані показники у обстежуваних ?

9. До гранулоцитів відносяться:

1) еозинофіли;

2) базофіли;

3) лімфоцити;

4) нейтрофіли;

5) моноцити.

Тема: Серологічне дослідження крові. Групи крові. Резус-фактор, його значення. Значення серологічних реакцій як генетичних маркерів. Клінічне дослідження системи крові. Склад крові і кровотворення. Загальний аналіз крові в нормі.

10. Групи крові системи АВО вперше відкрив:

1) Шамов;

2) Лоуер;

3) Ландштейнер;

4) Гарвей;

5) Густін.

11. Титр стандартних сироваток при визначенні груп крові не повинен бути меншим, ніж:

1) 64;

2) 32;

3) 16;

4) 8;

5) жодна відповідь неправильна.

12. Наявність ІІ (А) групи крові донара підтверджує аглютинація з сироватками:

1) І і ІІ груп крові;

2) ІІ і ІІІ груп крові;

3) І і ІІІ груп крові;

4) І і ІV груп крові;

5) тільки ІІІ групи крові.

13. Універсальним реципієнтом є людина з групою крові:

1) IV (АВ), Rh+;

2) I (О), Rh-;

3) I (О), Rh+;

4) II (А) Rh-;

5) IV (АВ), Rh-.

14. Універсальним донором є людина з групою крові I (О), Rh-:

1) ІІІ (В), Rh-;

2) I (О), Rh-;

3) I (О), Rh+;

4) II (А) Rh-;

5) IV (АВ), Rh-.

15. Які групи крові у батьків дитини з IV групою крові?

1) ІІ і ІІІ;

2) І і ІІ;

3) IV і І;

4) І і ІІІ;

5) жодна відповідь неправильна.

16.Хворому Д. (ІІ(А) група крові), після масивної крововтрати перелили понад 1 л донорської крові І(О) групи. Гемотрансфузія ускладнилась шоком.

Яка на вашу думку причина виникнення ускладнення?

Чи можливо було його уникнути?

17.У резус-негативної матері та резус-позитивного батька перша дитина народилася з ознаками гемолітичної жовтяниці. При цьому відомо, що матері рік перед цим було проведено переливання крові з приводу постравматичної крововтрати.

В чому причина захворювання дитини?

Які заходи профілактики даного ускладнення потрібно було вжити?

Яка імовірність резус- конфлікту при наступній вагітності матері?

.

Тема: :Еритропоез і лейкопоез при патології

І7. Залізодефіцитна анемія характеризується:

1. зменшення еритроцитів;

2. зменшення гемоглобіну;

3. зменшення кольорового показника;

4. збільшення ретикулоцитів;

5. всі відповіді правильні.

18. Тільця Гольджі і кільця Кебота зустрічаються переважно при:

1. мегалобластичних анеміях;

2. залізодефіцитній анемії;

3. еритремії;

4. апластичній анемії;

5. гострому лейкозі.

19. Клітини Березовського-Штернберга характерні для:

1. гемолітичної анемії;

2. лімфогрануломатозу;

3. гострого лейкозу;

4. В 12 – дефіцитної анемії;

5. Хронічного мієлейкозу.

20. Для всмоктування вітаміну В 12 необхідно:

1. соляна кислота;

2. аскорбінова кислота;

3. внутрішній фактор Касла;

4. фолієва кислота;

5. жодна відповідь неправильна.

21. Для хронічного мієлолейкозу не характерно:

1. збільшення лейкоцитів до 200 х 109/л;

2. наявність гранулоцитів усіх стадій дозрівання;

3. наявність бластних і зрілих форм лейкоцитів при відсутності проміжних;

4. підвищений відсоток еозинофілів і базофілів;

5. зниження активності лужної фосфатази нейтрофілів.

22. Для апластичної анемії характерна:

1. лейкопенія;

2. тромбоцитопенія;

3. панцитопенія;

4. еритропенія;

5. всі відповіді правильні.

23. У хворого Г., аналіз крові встановив: зниження числа еритроцитів до 1,5×1012/л, кольоровий показник > 1, збільшення середнього об’єму еритроцитів, пойкіло- і анізоцитоз. Ваш діагноз. Назвіть ймовірні причини розвитку захворювання.

24. У хворого С., що скаржиться на лихоманку, пітливість, виражене загальне недомагання, дослідження картини крові виявило нормохромну анемію, тромбоцитопенію, значний лейкоцитоз. Біла кров на 90% складається із бластних клітин, 10% приходиться на зрілі лейкоцити. Проміжні форми відсутні.

Ваш діагноз. Відповідь обгрунтуйте.

25. Визначте захворювання, для якого є характерним:

1) лейкоцитоз;

2) тромбоцитоз;

3) збільшення гемоглобіну до 180 г/л;

4) зростання гематокриту;

5) різке зменшення ШОЕ.

Тема:Лейкоцитарна формула при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів. Вплив лікарських препаратів. Клінічне дослідження кісткового пунктату.

27. Для якого з перелічених патологічних станів характерна лейкопенія:

1) пневмонії;

2) інфекційно-алергічного міокардиту;

3) грипу;

4) остеомієліту;

5) інфекційного мононуклеозу.

28. Який з перелічених медикаментів підвищує рівень лейкоцитів:

1) левоміцетин;

2) пентоксил;

3) аміназин;

4) бутадіон;

5) преднізолон.

29. Для якого з перелічених патологічних станів характерна еозинопенія:

1) пневмонії;

2) неспецифічного виразкового коліту;

3) ехінококозу;

4) аскаридозу;

5) бронхіальної астми.

30. В пунктаті кісткового мозку при агранулоцитозі не зникають клітини попередники:

1) еритроцитів;

2) тромбоцитів;

3) лімфоцитів;

4) нейтрофілів;

5) базофілів.

31. В якому випадку захворювання не супроводжуються лімфоцитозом:

1) туберкульоз;

2) бруцельоз;

3) сифіліс;

4) гострий радіаційний синдром;

5) інфекційний мононуклеоз.

32. Зсув лейкоцитарної формули вліво характеризується збільшенням в периферичній крові:

1) ретикулоцитів;

2) мегакаріоцитів;

3) плазмоцитів;

4) метамієлоцитів;

5) промоноцитів.

 

33. У пацієнта Д., захворювання характеризується: фарингітом, спленомегалією, лейкоцитозом та абсолютним лімфоцитозом. В гемограмі наявні широкоплазмові мононуклеари з екцентрично розміщеним ядром.

Визначте діагноз хворого.

34. Як змінюється лейкоцитарна формула пацієнта:

1) при тривалому вживанні анальгіну;

2) при тривалому вживанні левоміцетину;

3) при тривалому вживанні парацетамолу;

4) при туберкульозі легень;

5) септичному ендокардиті;

6) гострому апендициті;

7) малярії;

8) інфекційному мононуклеозі.

Тема:Клінічне дослідження гемостазу. Тромбоцити, фактори зсідання крові. Типи коагулограм. Синдром ДВЗ крові. Вплив лікарських препаратів на показники гемостазу.

35. Кількість тромбоцитів в одному літрі становить:

1) 2,5 x 10 9;

2) 25 x 10 9;

3) 250 x 10 9;

4) 250 x 10 12;

5) 350 x 1012 .

36. Максимальна тривалість життя тромбоцитів становить:

1) 10– 12 днів;

2) 48 годин;

3) 1 місяць;

4) 1 тиждень;

5) 24 години.

37. Величина фібриногену плазми крові в нормі становить:

1) 2,5 – 3 г/л;

2) 2,5 – 3 мг/л;

3) 2-4 г/л;

4) 1-2 г/л;

5) жодна відповідь неправильна.

38. В якій фазі згортання крові бере участь тканинний тромбопластин;

1) І-й фазі;

2) ІІ-й фазі;

3) ІІІ-й фазі;

4) у трьох фазах;

5) всі відповіді правильні.

39. Виберіть лік, доцільний хворому з високим протромбіновим індексом після протезування клапану:

1) фібринолізин;

2) гепарин;

3) аспірин;

4) фенілін;

5) дипірідамол.

40. Для ДВЗ – синдрому характерно:

1) послідовна зміна фаз гіпо- і гіперкоагуляції;

2) численні геморагії;

3) блокада мікроциркуляції;

4) порушення функції нирок;

5) всі відповіді правильні.

41. У пацієнтки Д., 17 років, петехіально-плямисті висипання на шкірі, ознаки постгеморагічної анемії за даними загального аналізу крові, час кровотечі більше як 4 хвилини, кількість тромбоцитів 110 x 109/л.

Визначте діагноз хворої. Відповідь обґрунтуйте.

42. Пацієнт С., після протезування мітрального клапану, протягом трьох місяців приймає синкумар. Які лабораторні методи обстеження повинен призначити лікар для контролю дії препарату? Відповідь обґрунтуйте.

Тема:Методи дослідження системи виділення. Утворення сечі, принципи її забору для дослідження. Значення клінічного аналізу сечі. Методика дослідження і значення аналізу її за Зимницьким, Амбурже, Нечипоренком.

43. Аналіз за Нечипоренком полягає у визначенні формених елементів:

1) у одному мілілітрі сечі;

2) сечі, отриманої за одну хвилину;

3) сечі, отриманої за одну годину;

4) сечі, отриманої за добу;

5) жодна відповідь неправильна.

44. До нефрона не відноситься:

1) капсула Шумлянського-Боумена;

2) петля Генле;

3) дистальний каналець;

4) лоханка;

5) проксимальний каналець.

45. Під органічною протеїнурією розуміють:

1) ортостатичну;

2) протеїнурію напруження;

3) протеїнурію при раку легень;

4) протеїнурію при лихоманці;

5) протеїнурію при нефросклерозі.

46. В загальному аналізі сечі в нормі немає:

1) лейкоцитів;

2) гіалінових циліндрів;

3) восковидних циліндрів;

4) еритроцитів;

5) епітеліальних клітин.

47. Лейкоцитурія – це збільшення числа лейкоцитів більш, ніж:

1) 10 в полі зору;

2) 2 в полі зору;

3) 100 в полі зору;

4) 1000 в полі зору;

5) жодна відповідь неправильна.

48. Кількість білка, що виділяється з сечею в здорової людини за добу становить:

1) 100 мг/л;

2) 5-10 мг/л;

3) 1000 мг/л;

4) 35-50 мг/л;

5) менше 10 мг/л.

 

49. Жінка К., відмітивши біль в попереку, зробила загальний аналіз сечі. Чи можна у пацієнтки виключити захворювання нирок, якщо результати дослідження були наступними: колір сечі солом’яно-жовтий, рН 5,5, питома вага 1020, білок – 0,033г/л, лейкоцитів 1-2 в полі зору, еритроцитів 0-1 в полі зору, циліндри – відсутні. Відповідь обґрунтуйте.

50. Хворому К., лікар призначив зробити аналіз сечі за Амбурже. Через день пацієнт приніс в лабораторію 8 баночок з сечею, яку збирав через кожні 3 години протягом доби.

Чи правильними були дії хворого? Які показники може визначити лаборант в даному випадку?

Тема:Зміни сечі при фізіологічних і патологічних станах, в залежності від віку. Вплив лікарських препаратів на показники клінічного аналізу сечі.

51. Який з перелічених лікарських препаратів сприяє кристалурії?

1) бензилпеніцилін;

2) нітроксолін;

3) кларитроміцин;

4) бісептол;

5) гіпотіазид.

52. Поява в загальному аналізі сечі восковидних циліндрів свідчить про:

1) пієлонефрит;

2) гідронефроз;

3) сечо-кам’яну хворобу;

4) цистіт;

5) гломерулонефрит.

53. Виберіть ознаку нехарактерну для нефротичного синдрому:

1) набряки;

2) гіпопротеїнемія;

3) макрогематурія;

4) протеїнурія більше 3,5 г/л;

5) гіперхолестеринемія.

54. Урати – це різновидність кристалів сечі, що включають:

1) амінокислоту цистеїн;

2) фосфати кальцію;

3) оксалати аммонію;

4) фосфати магнію;

5) сечову кислоту.

55. Який з перелічених лікарських засобів використовується для виявлення „скритої лейкоцитурії”?

1) верошпірон;

2) дигоксин;

3) преднізолон;

4) фенобарбітал;

5) метиленовий синій.

56. Макрогематурія не характерна для:

1) тромбозу ниркових вен;

2) нефролітіазу;

3) інфаркту нирки;

4) пієлонефриту;

5) раку паренхіми нирки.

57. Хвора С., 36 років, після перенесеної ангіни відмітила періодичний біль в попереку, набряки повік, швидку втомлюваність, загальну слабість. В клінічному аналізі сечі: 0,099 г/л білка, 9-10 еритроцитів в полі зору, 8-10 лейкоцитів та 3-4 восковидних циліндри в полі зору.

Оцініть результати дослідження сечі хворої. Який діагноз у пацієнтки можна запідозрити? Відповідь обґрунтуйте

58. Яке захворювання можна запідозрити якщо в аналізі сечі знайдено:

1) клітини Штенгеймера-Мальбіна;

2) кількість бактерій 1010 в 1 мл;

3) макрогематурія;

4) восковидні циліндри.

59. Дайте визначення понять і назвіть стани, які вони супроводжують:

Олігурія поліурія
Полакіурія ніктурія

Тема:Дослідження харкотиння.

60. Для якого з перерахованих захворювань характерне трьохшарове харкотиння?

1) абсцесу легень;

2) крупозної пневмонії;

3) туберкульозу;

4) бронхоектатичної хвороби;

5) раку легень.

61. Наявність яких клітинних елементів дозволяє відрізнити харкотиння від вмісту ротової порожнини?

1) лейкоцитів;

2) еритроцитів;

3) макрофагів;

4) клітин багатошарового плоского епітелію;

5) всі відповіді правильні.

62. Для якого з перераховоних захворювань характерне серозне харкотиння?

1) гострий бронхіт;

2) хронічний бронхіт;

3) набряк легень;

4) бронхіальна астма;

5) актиномікоз легень.

63. Наявність якого з елементів мікроскопічного дослідження харкотиння нехарактерне для бронхіальної астми?

1) лейкоцити;

2) циліндричний епітелій;

3) спіралі Куршмана;

4) кристали Шарко-Лейдіга;

5) еластичні волокна.

64. Наявність якого з елементів мікроскопічного дослідження харкотиння нехарактерне для абсцесу легень?

1) корки Дітріха;

2) скупчення еластичних волокон;

3) епітелій;

4) еритроцити;

5) лейкоцити.

65. Харкотиння у вигляді „малинового желе” виділяється при:

1) актиномікозі легень;

2) ехінококкозі легень;

3) раку легень;

4) набряку легень;

5) крупозній пневмонії.

66. Хворий С., 35 років, скаржиться на виражену задишку, що періодично змінюється приступами задухи, супроводжується кашлем з виділенням незначної кількості харкотиння. Погіршення стану пов’язує із зміною погоди, знаходженням в запиленому приміщенні. При дослідженні харкотиння: жовте, прозоре, слизисте, скловидне, містить багато циліндричного епітелію, 20-30 лейкоцитів (переважно еозинофіли), спіралі Куршмана, кристали Шарко-Лейдена. Визначте діагноз хворого. Відповідь обґрунтуйте.

67. Хворий Н., 60 років, скаржиться на підвищення температури до 400 С, сильний кашель з виділенням великої кількості гнійно-серозного харкотиння з різким неприємним запахом. Інколи при певному положенні тіла харкотиння відходить „повним ротом”. За даними мікроскопічного дослідження харкотиння: все поле зору лейкоцитів, 20-30 еритроцитів, поодинокі еластичні волокна та альвеолярні макрофаги.

Визначте діагноз хворого. Відповідь обґрунтуйте.

Тема:Дослідження рідин серозних порожнин. Ексудати і трансудати.

68. Кількість білка в трансудаті становить:

1) більше 30 г/л;

2) 1-2 г/л;

3) 5-25 г/л;

4) 20-40 г/л;

5) більше 50 г/л.

69. Альбуміно-глобуліновий коефіцієнт пунктату дорівнює 2,5 – 4 г/л при:

1) гнилісному ексудаті;

2) геморагічному ексудаті;

3) хільозному ексудаті;

4) холестериновому ексудаті;

5) трансудаті.

70. Відносна щільність ексудату дорівнює:

1) більше як 1015;

2) менше як 1010;

3) коливається в межах 1005 -1015;

4) менше 1005;

5) більше як 1025.

71. До причин геморагічного ексудату не відноситься:

1) гострий панкреатит;

2) геморагічний діатез;

3) травматичне пораження плеври;

4) затруднення лімфовідтоку через грудний протік;

5) злоякісні новоутвори.

72. Клітини злоякісних пухлин в ексудаті відрізняються:

1) поліморфізмом;

2) гіперхромією ядра;

3) базофілією вакуоляризованої цитоплазми;

4) фагоцитарною активністю;

5) всі відповіді правильні.

73. Переважаюча кількість нейтрофілів в ексудаті свідчить про:

1) серозний ексудат;

2) гнійний ексудат;

3) трансудат при цирозі печінки;

4) трансудат при серцевій недостатності;

5) трансудат при нефротичному синдромі.

74. Хворому К., з приводу ексудативного плевриту зроблено пункцію плевральної порожнини. В пунктаті: 10 г/л білка, невелика кількість еритроцитів, альбуміно-глобуліновий коефіцієнт 3, відносна щільність 1010. Пунктат світло-жовтого кольору, прозорий.

Що на Вашу думку міститься в плевральній порожнині, ексудат чи трансудат? Що може слугувати причиною даного випоту?

75. Визначте, якій причині ексудату відповідає конкретний характер випоту:

Випіт Причина ексудату
Холестериновий Затруднений відтік лімфи
Геморагічний Застарілий осумкований плеврит
Серозно-фібринозний Плеврит ревматичної етіології
Хільозний Туберкульозний плеврит
  Інфаркт легень
  Геморагічний діатез

 

Тема:Клінічне дослідження шлункового та дуоденального вмісту

76. Максимальне підвищення кислотопродукуючої функції шлунка спостерігається при:

1) раку шлунка;

2) хронічному атрофічному гастриті;

3) виразці шлунка;

4) стенозі пілоруса;

5) виразці 12-палої кишки.

77. Величина рН шлунка в нормі коливається в межах:

1) 1,7-1,3;

2) 3,5-7,0;

3) 1,0-1,3;

4) 6,0-7,0;

5) жодна відповідь неправильна.

78. Дебіт соляної кислоти це:

1) абсолютна кислотна продукція за одиницю часу;

2) загальна кислотна продукція в період базальної секреції;

3) кислотна продукція при максимальній стимуляції гістаміном;

4) кислотна продукція при субмаксимальній стимуляції гістаміном;

5) всі відповіді правильні.

79. Темно-жовтого (оливкового) кольору жовч виділяється:

1) з загального жовчевого протоку;

2) з підшлункової залози;

3) з жовчевого міхура;

4) з печінкових протоків;

5) жодна відповідь неправильна.

80. Хелато-холестериновий показник менше 10 свідчить про:

1) схильність до розвитку раку печінки;

2) схильність до розвитку раку жовчевого міхура;

3) схильність до гепатиту А;

4) схильність до утворення каменів;

5) схильність до цирозу печінки.

81. Стимулятором шлункової секреції є:

1) сорбіт;

2) сульфат магнію;

3) гістамін;

4) оливкове масло;

5) яєчний жовток.

82. Хвора К., звернулася до лікаря із скаргами на періодичний біль в епігастральній ділянці (інколи „голодний”), печію, здуття живота. При дослідженні шлункового вмісті: рН шлунка 1,0, МАО – 35 ммоль/л, дебіт-час вільної соляної кислоти в період базальної секреції – 14 ммоль/л.

Який діагноз у хворої можна запідозрити? Які з додаткових методів дослідження слід провести для його підтвердження? Відповідь обґрунтуйте.

83. Дайте відповідь на запитання:

1. Яка в нормі величина хелато-холестеринового показника?

2. Які стимулятори шлункової секреції Ви знаєте?

3. Чому дорівнює рН шлунка в нормі?

4. Що таке дебіт соляної кислоти?

5. Що необхідно призначити при дуоденальному зондуванні у випадку гіпотонічного жовчевого міхура?

6. Що необхідно призначити при дуоденальному зондуванні у випадку гіпертонічного жовчевого міхура?

Тема:Функціональні методи дослідження органів дихання. Спірографія та її показники. Рентгенографічні та бронхоскопічні методи діагностики патології дихальної системи.

84. Залишковий об’єм легенів у нормі складає:

1) 0,1 - 0,5 л;

2) 1,0 – 1,5 л;

3) 1,5 – 2,0 л;

4) 2,0 – 2,5 л;

5) 2,5 – 3,0 л.

85. Індекс Тіффно визначається співвідношенням :

1) ОФВ/ЖЕЛ;

2) ОФВ/ДО;

3) ОФВ/РО;

4) ОФВ/ХВЛ;

5) всі відповіді правильні.

86. Максимальна вентиляція легенів це:

1) кількість повітря, яке може бути максимально швидко і глибоко видихнутим після глибокого вдиху;

2) об’єм повітря, який є в легенях у разі максимального вдиху;

3) кількість повітря, яке заповнює тканину легенів і не може бути видихнутим під час найглибшого видиху;

4) максиммальний обєм повітря, який можна видихнути після спокійного вдиху;

5)максимальна кількість повітря, яка може бути провентильована легенями впродовж 1 хвилини.

87. При пневмотораксі рентгенологічно визначається:

1) підвищена прозорість на протилежному боці від пневмотораксу;

2) множинні вогнищеві тіні;

3) зниження прозорості на боці пневмотораксу;

4) підвищена прозорість на боці пневмотораксу;

5) зниження прозорості на протилежному боці від пневмотораксу.

88. За допомогою якого методу в просвіт бронхів вводять лікарські препарати?

1) спірографії;

2) бронхографії;

3) флюорографії;

4) рентгеноскопії;

5) бронхоскопії.

89.Хвора Н., 56 років, звернулася до лікаря із скаргами на кровохаркання, яке появляється зрідка протягом року. Під час рентгенологічного дослідження виявлено прояснення круглої форми з дуже тонкими і водночас чіткими контурами.

Який діагноз у хворої можна запідозрити? Відповідь обґрунтуйте.

90. Хворий К., 27 років, доставлений в лікарню із скаргами на приступ задухи, що виник після розпилення одеколону в кімнаті. Хворіє на бронхіальну астму протягом 4-х років. Як буде мінятися індекс Тіффно та показник максимальної вентиляції легенів у даного хворого? Відповідь обґрунтуйте.

Тема:Функціональні методи дослідження серцево-судинної системи. Основи електокардіографії. ЕКГ в нормі. Особливості ЕКГ при стенокардії, інфарктах міокарда, перикардитах, аритміях серця. Фармакологічні проби. Вплив лікарських препаратів.

91.Нормальному положенні електричної осі серця відповідає співвідношення зубців:

1) R1 < R2 > R3;

2) R1 > R2> R3;

3) R3 > R2 > R1;

4) S3 > S1;

5) S1 > S2 >S3.

92. Вкажіть ЕКГ ознаки характерні для інфаркту міокарду:

1) елевація сегмента ST;

2) зубець Q глибше, ніж 25% від зубця R;

3) відсутність зубця R при наявності QS;

4) від’ємний Q зубець, випуклий доверху сегмент ST, що переходить у негативний Т;

5) всі відповіді правильні.

93. Для шлуночкової екстрасистолії не характерно:

1) передчасні комплекси QRS, що відрізняються від комплексів основного ритму;

2) передчасні комплекси QRS, що не відрізняються від комплексів основного ритму;

3) за передчасним скороченням – компенсаторна пауза;

4) відсутність зубця Р;

5) жодна відповідь неправильна.

94. До ознак миготливої аритмії за даними ЕКГ не відноситься:

1) різна відстань між інтервалами R-R;

2) відсутність зубця Р;

3) наявні хвилі f в грудних відведеннях;

4) різна амплітуда зубців R;

5) наявні хвилі F в грудних відведеннях.

95.„Коритоподібна” депресія сегмента ST характерна:

1) для перикардиту;

2) інтоксикації серцевими глікозидами;

3) передозування аміодарону;

4) артеріальної гіпертензії;

5) синдрому ранньої реполяризації шлуночків.

96. Синусова тахікардія характеризується частотою серцевих скорочень (ЧСС) за хвилину:

1) ЧСС < 60;

2) ЧCC > 100;

3) ЧCC > 250;

4) ЧCC = 70;

5) ЧCC > 60.

97.Хвора Н., звернулася до лікаря із скаргами на періодичний біль в епігастральній ділянці, нудоту, жовті кола перед очима та відчуття перебоїв в роботі серця.

На ЕКГ: синусова брадикардія, шлуночкова екстрасистолія, „коритоподібне” зміщення сегмента ST,

Який діагноз у хворої можна запідозрити? Відповідь обґрунтуйте.

98. Хворий К., доставлений в лікарню із скаргами на виражений пекучий біль за грудиною, що виник після фізичного навантаження, ірадіює в ліве плече та лопатку і не знімається нітрогліцерином.

На ЕКГ: ритм синусовий, правильний, ЧСС 70 за хвилину, елевація сегмента ST у V1-V4 на 4 мм, у ІІІ стандартному відведенні комплекс QS та (-) зубець Т.

Проаналізуйте ЕКГ хворого. Який діагноз у пацієнта можна запідозрити? Відповідь обґрунтуйте.

 

Питання для заліку з ЛАБОРАТОРНОЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ

1. Значення клінічних лабораторних досліджень. Історичний нарис розвитку лабораторної служби. Роль клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження хворого як критеріїв ефективності та безпечності лікарсь­кої терапії.

2. Поняття про загальний клінічний аналіз крові. Загальні правила і техніка взяття крові.

3. Гемоглобін. Види і типи. Методи кількісного визначення гемоглобіну, їхні переваги і недоліки. Нормальний кількісний вміст гемоглобіну.

4. Оліго- і гіперхромемія. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

5. Еритроцити. Морфологія еритроцитів. Нормальний вміст еритроцитів. Методи підрахунку кількості еритроцитів, їхні переваги і недоліки.

6. Еритропенія і еритремія, патологічні стани, при яких вони спостерігаються. Зміни кількості еритроцитів під впливом лікарських препаратів.

7. Елементи патологічного дозрівання еритроцитів. Анізоцитоз (макро-, мікро-і мегалоцити); пойкілоцитоз. Патологічні стани, при яких вони спостеріга­ються. Зміни морфології еритроцитів під впливом лікарських препаратів.

8. Середній об'єм еритроцитів. Діаметр еритроцитів. Крива Прайс-Джонса.

9. Резистентність еритроцитів. Методи вивчення осмотичної, механічної, теплової і кислотної резистентності еритроцитів. Діагностичне значення дослідження резистентності еритроцитів.

10. Гематокритне число. Норма гематокритної величини. Патологічні стани, при яких спостерігаються підвищення і зниження гематокритної величини. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

11. Колірний показник. Методи розрахунку. Норма колірного показника. Класифікація еритроцитів за ступенем насиченості гемоглобіном.

12. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Норма. Методи визначення ШОЕ. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

13. Лейкоцити. Кількісний вміст лейкоцитів. Методи підрахунку лейкоцитів, їхні переваги і недоліки. Лейкоцитоз і лейкопенія. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

14. Лейкоцитарна формула. Методи підрахунку. Морфологічні особливості гранулоцитів і агранулоцитів. Види гранулоцитів і агранулоцитів.

15. Лімфоцити: нормальний вміст у крові, морфологія, функції. Лімфоцитоз і лімфопенія. Стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

16. Моноцити: нормальний вміст у крові, морфологія, функції. Моноцитоз і моноцитопенія. Стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

17. Еозинофіли: нормальний вміст у крові, морфологія, функції. Еозинофілія і еозинопенія. Стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

18. Базофіли: нормальний вміст у крові, морфологія, функції. Базофілія і базо-пенія. Стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

19. Нейтрофіли: нормальний вміст у крові, морфологія, функції. Нейтрофілія і нейтропенія. Стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

20. Регенеративний, дегенеративний і лейкемоїдний зсуви нейтрофілів: визначення, стани, при яких вони спостерігаються.

21. Анемія: визначення, класифікація.

22. Етіологічні фактори та картина крові при гострій постгеморагічній анемії.

23. Етіологічні фактори та картина крові при залізодефіцитній анемії.

24. Етіологічні фактори та картина крові при мегалобластній анемії.

25. Етіологічні фактори та картина крові при гіпопластичній анемії.

26. Етіологічні фактори та картина крові при гемолітичній анемії.

27. Гемобластози: визначення, класифікація.

28. Етіологічні фактори та картина крові при гострому лімфобластному лейкозі.

29. Етіологічні фактори та картина крові при хронічному мієлоцитарному лейкозі.

30. Етіологічні фактори та картина крові при хронічному лімфоцитарному лейкозі.

31. Дослідження кісткового мозку. Мієлограма. Кістково-мозкові індекси.

32. Тромбоцити. Морфологічні ознаки. Кількісний вміст. Методи визначення кількісного вмісту. Тромбоцитопенія. Тромбоцитопатія. Лабораторна діагностика тромбоцитопатії. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

33. Методи дослідження гемостазу і згортання крові. Загальна кількість тромбоцитів та їх морфологія. Час кровотечі. Час згортання крові.

34. Імуногематологічне дослідження. Визначення груп крові системи АВО. Резус-фактор. Наслідки переливання крові, несумісної за групою чи резус-фактором. Імуноферментні методи вивчення гемопоетичних клітин. Поліме-разна ланцюгова реакція.

35. Значення загального клінічного аналізу сечі. Принципи збору й етапи дослідження сечі.

36. Нормальний добовий діурез. Поліурія, олігурія, анурія і ніктурія. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються. Зміни показника під впливом лі­карських препаратів.

37. Колір та прозорість сечі в нормі. Речовини і патологічні стан, що викликають зміни кольору та появи мутності сечі. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

38. Відносна щільність сечі. Норма. Гіпо-, гіпер- і ізостенурія. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються. Методи виміру відносної щільності сечі. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

39. Хімічне дослідження сечі. Протеінурія. Визначення. Класифікація. Кількісні і якісні методи визначення білка в сечі. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

40. Хімічне дослідження сечі. Глюкозурія та кетонурія. Визначення. Класифікація глюкозурії. Кількісні та якісні методи визначення глюкози в сечі. Причини появи кетонових тіл у сечі. Якісні реакції на кетонові тіла. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

41. Хімічне дослідження сечі. Жовчні пігменти. Визначення. Причини появи білірубіна та уробілінових тіл в сечі. Якісні реакції на білірубін та уробілін. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

42. Мікроскопічне дослідження сечового осаду. Організований сечовий осад. Епітеліальні клітини. Види і морфологія епітеліальних клітин. Причини їхньої появи в сечі.

43. Мікроскопічне дослідження сечового осаду. Організований сечовий осад. Лейкоцити. Види і морфологія лейкоцитів. Лейкоцитурія. Патологічні стани, при яких вона спостерігаегься. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

44. Мікроскопічне дослідження сечового осаду. Організований сечовий осад. Еритроцити. Види і морфологія еритроцитів. Гематурія. Патологічні стани, при яких вона спостерігається. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

45. Мікроскопічне дослідження сечового осаду. Організований сечовий осад. Циліндри. Види і морфологія циліндрів. Циліндрурія. Патологічні стани, при яких вона спостерігається. Зміни показника під впливом лікарських препаратів.

46. Неорганізований сечовий осад. Солі кислої та лужної сечі. Морфологія і патологічні стани та лікарські препарати, при яких вони спостерігаються.

47. Кількісні методи дослідження осаду сечі. Вміст складових елементів осаду сечі в нормі. Діагностичне значення складових елементів осаду в диференціальній діагностиці різних видів нефритів.

48. Поняття «активних» лейкоцитів у сечі. Морфологічні ознаки, методи виявлення. Патологічні стани, при яких вони зустрічаються.

49. Зміни загального клінічного аналізу сечі при гострій та хронічній нирковій недостатності.

50. Зміни загального клінічного аналізу сечі при пієлонефриті.

51. Зміни загального клінічного аналізу сечі при гломерулонефриті.

52. Зміни загального клінічного аналізу сечі при гострому циститі.

53. Зміни загального клінічного аналізу сечі при сечокам'яній хворобі.

54. Зміни загального клінічного аналізу сечі при цукровому діабеті.

55. Зміни загального клінічного аналізу сечі при захворюваннях печінки.

56. Визначення мокротиння. Механізм утворення. Збір мокротиння, умови зберігання та знищення.

57. Діагностичне значення дослідження мокротиння. Принципи збору та етапи дослідження. Групи елементів, що виявляються в мокротинні.

58. Фізичні властивості мокротиння. Запах, характер мокротиння, розподіл на шари. Зміни показників при різних патологічних станах.

59. Фізичні властивості мокротиння. Кількість, колір, консистенція, рН. Їх зміни при патологічних станах і під впливом лікарських препаратів.

60. Патологічні елементи в мокротинні, що виявляються при макроскопічному дослідженні, їхні морфологічні ознаки і діагностичне значення.

61. Клітинні елементи в мокротинні. Морфологічні ознаки. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

62. Альвеолярні макрофаги та клітини "серцевих вад". Морфологічні ознаки. Методи диференціювання. Функції. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

63. Кристали в мокротинні. Морфологічні ознаки. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

64. Волокнисті утворення в мокротинні. Морфологічні ознаки. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

65. Комбіновані елементи в мокротинні. Морфологічні ознаки. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

66. Бактерії, гриби і паразити в мокротинні. Морфологічні ознаки. Патологічні стани, при яких вони спостерігаються.

67. Характеристика мокротиння при бронхіальній астмі.

68. Диференціальна діагностика мокротиння при бронхіті та пневмонії на підставі дослідження мокротиння.

69. Диференціальна діагностика абсцесу легень та бронхоектатичної хвороби на підставі дослідження мокротиння.

70. Характеристика мокротиння при пухлинних захворювання в легенях.

71. Характеристика мокротиння при актиномікозі та туберкульозі легень.

72. Визначення електрокардіографії. Електрофізіологічні основи електрокардіографії. Принципи зняття електрокардіограми. Значення методу електрокардіографії для медичної практики.

73. Методи реєстрації ЕКГ. Основні елементи нормальної електрокардіограми. Вплив фізіологічних факторів на особливості ЕКГ (вік, емоційне чи фізичне напруження та ін.). '

74. Поняття про трикутник Ейнтховена. Зсув електричної осі серця у фізіологічних умовах і при патологічних станах. Елементи електрокардіограми, що дозволяють визначити дані зсуви.

75. Порядок аналізу електрокардіограми і складових частин електрокардіографічного висновку.

76. Значення електрокардіографії в медичній практиці. Класифікація аритмій. Типові зміни ЕКГ при аритміях. Вплив лікарських препаратів на показники ЕКГ.

77. Типові зміни ЕКГ при патологічних станах: гіпертрофія міокарда, гіпоксія серцевого м'яза, інфаркт міокарда. Вплив лікарських препаратів на показники ЕКГ.

78. Діагностичне значення дослідження шлункового вмісту. Склад шлункового соку і характеристика його елементів.

79. Вплив елементів шлункового і дуоденального вмісту на процес всмоктування лікарських препаратів. Склад шлункового соку.

80. Показники секретоутворюючої функції шлунка. Нормальні величини. Діагностичне значення. Зміни показників в умовах патології і під впливом лікарських препаратів.

81. Порівняльна характеристика зондових і беззондових методів дослідження шлункового вмісту. Класифікація. Методики проведення даних видів дослідження. Переваги і недоліки.

82. Подразники шлункової секреції. Ціль їхнього застосування. Класифікація подразників. Переваги і недоліки.

83. Поняття загальної кислотності, вільної і зв'язаної соляної кислоти. Методи визначення даних показників. Нормальні величини. Стани, при яких дані показники змінюються.

84. Поняття дебіт-години вільної соляної кислоти. Метод визначення. Нормальні величини. Діагностичне значення і патологічні стани, при яких спостерігається відхилення даного показника від норми.

85. Органічні кислоти в шлунковому соку. Методи виявлення молочної кислоти, її діагностичне значення. Зміна співвідношення компонентів загальної кислотності при злоякісних новоутвореннях у шлунку.

86. Беззондові методи дослідження секреції шлунка. Діагностичне значення визначення уропепсину.

87. Дослідження дуоденального вмісту. Фракційний метод зондування. Фізичні властивості та мікроскопічне дослідження жовчі. Діагностичне значення. Зміни показників під впливом лікарських препаратів.

88. Фізико-хімічне дослідження ексудату та транссудату. Диференціальна діагностика рідин з серозних порожнин. Морфологія клітинних елементів. Діагностичне значення дослідження випоту.

89. Функціональні фармакологічні проби. Вплив лікарських препаратів на результати фармакологічних проб.

90. Сфігмографія. УЗД серцево-судинної системи. Фонокардіографія.




Переглядів: 1655

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ТЕМА: ДОСЛІДЖЕННЯ МОКРОТИННЯ | КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.054 сек.