• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Умови виникнення та функціонування ринку

Ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.

Найважливішими умовами виникнення та успішного функціонування ринку є:

§ суспільний розподіл праці і спеціалізація;

§ економічна відокремленість суб’єктів ринкового господарювання, яку дає приватна власність;

§ вільний обмін ресурсів;

§ величина трансакційних витрат.

Суспільний розподіл праці означає, що в будь-якій господарській системі ніхто не може жити за рахунок повного самозабезпечення необхідними благами. Різні групи виробників займаються окремими видами господарської діяльності, що означає спеціалізацію у виробництві тих чи інших благ, цінностей. Спеціалізація, в свою чергу, визначається принципом порівняльної переваги, тобто здатністю виробляти блага при відносно меншій альтернативній вартості.

Економічна відокремленість – сукупність умов господарювання, яка передбачає відокремлене економічне функціонування фірм, виходячи з їх інтересів. Господарюючі суб’єкти економічно відокремлені, якщо їх активи і пасиви, доходи і витрати відділені один від одного. Це дозволяє кожному виробнику вирішувати, що виробляти, як виробляти, кому і де продавати створену продукцію.

Вільний обмін ресурсів означає, що підприємці мають можливість самостійно встановлювати ціни на свою продукцію. Ціни, що вільно формуються, виступають своєрідним “сигналізатором”, який підказує господарюючим суб’єктам найбільш ефективні напрями їх діяльності. Вільний ціновий механізм координує розподіл і використання ресурсів на ринку. Завдяки наявності вільних цін, в ринковій економіці виробляється саме та продукція, яка має попит і дає прибуток виробникам.

Транзакційні витрати — це витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону цих прав. Їх можна інтерпретувати як втрати функціонування системи, витрати ринку.

Умови ефективного функціонування ринку

Для того, щоб ринковий механізм функціонував ефективно, необхідні певні умови та інститути, які відносяться до сфери економічних відносин, технологічних структур виробництва, а також структур соціальних і політичних.

По-перше, необхідним інститутом ринкової економіки є повна самостійність і незалежність агентів, які діють на ринку, в поєднанні з їх економічною відповідальністю.

По-друге, ринкова економіка - економіка договору, угод між рівноправними партнерами, розвитнутої системи горизонтальних зв'язок, які спираються на ринкову інфраструктуру, - оптові підприємства, біржі, банки, страхові фірми, інші фінансові інституту, сильне законодавство, яке поважається людьми, законодавство, яке регулює взаємовідносини господарських суб'єктів.

Всі ці елементи в принципі є в існуючій економіці, але тільки у виродженій формі, позбавлені сили і реального змісту. Зокрема, відносини партнерів переважно оформляються договорами, але вони поки що мають другорядне значення. Їх зміст в значній мірі визначається державними заказами, лімітами матеріальних ресурсів, прикріпленням споживачів до постачальників, яке здійснюється державними органами, централізовано встановленими цінами. Таким чином, домінують не горизонтальні, а вертикальні зв'язки, по лінії адміністративної ієрархії.

По-третє, необхідним інститутом ринку є вільні ціни. Хоча багато країн застосовують їх регулювання, вільне ціноутворення в ринковій економіці -прописна істина. По-іншому неможливо залучити механізм саморегулювання, забезпечити збалансованість народного господарства, ефективне використання ресурсів, орієнтувати виробництво на попит споживача. Протягом десятиріч склалась система централізованого ціноутворення, в результаті якої виникли глибокі деформації, відрив від цін світового ринку. Склались диспропорції в співвідношеннях роздрібних цін. Для подолання цих деформацій пропонується здійснити одночасний перегляд цін з тим, щоб з нової бази почати поступовий порехід до вільних цін.

По-четверте, функціонування ринку тим ефективніше, чим активніша конкуренція і кращі умови для неї. Конкуренція вимагає поєднання економічних, технологічних і соціальних передумов.

На ринку кожного виду товарів повинна бути достатня кількість продавців і покупців. По західних оцінках, число виробників повинно бути 8-15 і не менше 4-5. Ринок вважається монопопізованим, якщо 4 крупні фірми контролюють понад 80% продаж.

В сільському господарстві, будівництві, в харчовій і легкій промисловості, торгівлі рівень концентрації виробництва значно нижчий, спеціалізація не так жорстко закріплена технологічно. Необхідно тільки ліквідувати організаційні монополії в формі адміністративних органів, які управляють цими підприємствами і відкрити регіональні ринки, які сьогодні закріплені за тими чи іншими виробниками.

Широке поширення на підприємствах всіх галузей непрофільних виробництв, створених для задоволення своїх потреб з метою зниження залежності від ненадійного постачання, може послужити основою для швидкого освоєння підприємствами ринків інших продуктів. Значну роль можуть відіграти також малі підгіриємства.

По-п'яте, умовою нормального функціонування ринкового механізму є стійка фінансова і грошова системи. Важливий фактор вирішення проблем фінансового оздоровлення - створенню банківської системи, яка була б здатна управляти грошовою масою. Нинішня система, яка основана на централізованому розподілу лімітів кредитування і адміністративному контролю за діяльністю позикоодержувачів, неефективна. Потрібно створити сучасну незалежну дворівневу банківську систему перебудувати роботу Держбанку на управління кредитом і грошовою масою через економічні методи.

По-шосте, ефективність ринкового механізму в значній мірі залежить від того, наскільки повно економіка охоплена ринковими відносинами. В умовах економіки це означає формування поряд з товарними ринками ринку фінансового і робочої сили.

По-сьоме, для формування ринкової економіки велике значення буде мати розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, відкритість ринку, тобто тісний зв'язок з світовим ринком.

По-восьме, у формуванні ринкової економіки важливе значення має вирішення соціальних і політичних проблем (подолання привичок підкори і командування, соціальний захист, віра в майбутнє за ринком).

"Чиста" ринкова економіка - це конкурентна економіка, основними регулятивними важелями якої є попит і пропозиція. Конкуренція за покупця, клієнта примушує підприємства постійно покращувати свою технологію і виробляти як можна дешевше.

Конкурентна економіка - це економіка, де "королем" є споживач. Конкуренція заставляє пекаря пекти хороший хліб, скотаря виробляти хороше м'ясо, а пивовара варити міцне пиво. Саме в конкуренції виживають тільки кращі виробники, які постачають споживачів тим, що вони хочуть мати.

Для повноцінної конкуренції необхідно виконати ряд умов:

кількість продавців і покупців на ринку повинна бути настільки великою, щоб ніхто з них довільно не міг вплинути на ціну;

ніякі покупці і продавці не повинні співробітничати один з одним;

товари повинні бути досить простими і однорідними, так щоб вони дійсно могли куплятися і продаватися в різних кількостях;

покупці товарів повинні мати надійну інформацію про події на ринку. Вони повинні знати, де найнижчі ціни, щоб негайно піти від продавців, які намагаються продавати по неоправданно високих цінах;

для нових підприємств повинна бути можливість вільно і швидко утверджуватися на ринках;

не повинно існувати переваг крупномасштабного виробництва, яке дає можливість виготовляти дешеві товари. Це розоряє малі підприємства, що веде до монополії (тобто одне крупне підприємство контролює ринок) або олігополії (ринок контролюється невеликим числом підприємств).

-Функції ринку:

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.Якщо суб’єти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і

стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

Розподільча функція проявляється в тому, що через ринок розподіляються засоби виробництва і предмети споживання, а коливання цін зумовлює перерозподіл доходів підприємств і населення.

Ціноутворююча функція. Суть даної функції в тому, що внаслідок взаємодії попиту і пропозиції на ринку в умовах досконалої конкуренції визначається ціна, встановлюється вартісна оцінка продукту, тобто сума грошей, яку потрібно заплатити за товар. Вона повинна задовольняти продавця і покупця, і на цій основі відбувається обмін товарів.

Інтеграційна функція полягає в тому, що ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між різними галузями виробництва та регіонами країни. Через ринок здійснюються і міжнародні інтеграційні процеси. Деякі економісти виділяють також інформаційну, посередницьку, ціноутворювальну і санаційну функції.

Стимулююча функція. За допомогою цін на зерно стимулюється впровадження у виробництво досягнень НТП, зниження витрат на виробництво зерна та підвищення його якості, використання товаровиробниками високоякісного, стійкого до хвороб та шкідників насіннєвого матеріалу.

Інформаційна функція. Ринок зерна надає об’єктивну інформацію про рівень витрат на виробництво зерна, рентабельність, суспільно-необхідну кількість, асортимент, якість зерна, яке поставляється на ринок.

Сануюча функція. Ринок зерна очищає суспільне виробництво

від економічно слабких, нежиттєздатних господарських підприємств через механізм конкуренції і, навпаки, заохочує розвиток ефективних, перспективних сільськогосподарських підприємств по виробництву зерна.

Відтворювальна функція. Ринок зерна повинен забезпечити відшкодування товаровиробникам витрат, пов’язаних з виробництвом зерна, створити умови для відтворення. Якщо ринковий механізм цього не забезпечує, то це означає, що він недосконалий або діяльність товаровиробників зерна неефективна.

Контролююча функція. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін.

Інформативна функція. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються.

2.Критеріі класифікаціі та структура ринків:

-Національний ринок – це сфера обміну за посередництвом якої здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили.

Національний ринок має таку структуру:

1. Ринок товарів та послуг
2. Ринок робочої сили
3. Фінансовий ринок.

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Ринок робочої сили Важливу роль у формуванні структури і зайнятості відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною системи ринкового господарства. Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу.

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

Переглядів: 3203