Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резиден­тами країни за рік.

Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних економічних показників, які відобра­жають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва

Тема 2. МакроекономіЧНІ ПОКАЗНИКИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва..

2. Основні макроекономічні показники.

3. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт.

Використання системи макроекономічних показників покликано відображати складні взаємопов'язані процеси, що відбуваються в економіці й безпосередньо визначають динаміку економічного зрос­тання та важливі пропорції розширеного відтворення.

Розрахунки макроекономічних показників та важливих пропорцій розширеного відтворення здійснюються на основі відповідних економічних моделей, що відобража­ють річний економічний оборот на макрорівні. Вони є також важливим інструментом державного регулювання і прогнозування національної економіки. Країни з ринко­вою економікою, а також ті, що здійснюють перехід до ринкових відносин, як таку економічну модель використовують систему національних рахунків, що затверджена ООН і рекомендована для використання з метою забезпе­чення міжнародних зіставлень, порівнянь та ін.

СНР базується на відповідних методологічних принци­пах. Розглянемо, зокрема, ті її принципи, які впливають на методологію обчислення макроекономічних показни­ків. Серед них основними методологічними принципами СНР є такі:

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб'єктам цієї діяльності.Тобто критерієм продуктивності праці с одержання доходу. Це стосується економічної діяльності як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва.

У марксистській теорії, на яку спиралася економічна практика соціалізму, застосовувався інший критерій. Продуктивною вважалася лише праця у сфері матеріального виробництва. Ця теорія покладена в основу іншої системи макроекономічного рахівництва, яка називається системою балансу народного господарства.



Интернет реклама УБС

Згідно з СНР валовий продукт і сукупний доход ство­рюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, житлово-комунальне господарство, фінансово-кредитні організації, органи державного управління, армія, наукові установи, освіта та ін.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу.

Це означає, що вартість продукту, з одного боку — це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку — це сума доходів, одержаних власниками виробничих факторів. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників виробничих факторів — доходами. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу, а кругообіг — це безпе­рервний потік «витрати — доходи». Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи. Цьому пото­ку немає ні початку, ні кінця.

Із цього випливає висновок: щоб збільшити доходи необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більше доходу. Це і є однією з головних проблем макроекономіки.

Особливістю методології СНР є також те, що ключо­вим поняттям у структурі показників виробництва є дода­на вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якою-небудь галуззю, групою вироб­ників або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукуп­ності факторів виробництва у створення вартості в масш­табах економіки в цілому.

Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвій­ного запису, згідно з яким СНР є взаємопов'язана сукуп­ність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується у дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним. Тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша — їхнє використання.

Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць — резидентів (еко­номічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також включа­ються територіальні анклави (посольства, наукові органі­зації, військові бази в інших країнах) і виключаються екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Інституційні одиниці (домашні господарства, під­приємства і організації)є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов'язаний з еконо­мічною територією даної країни. Поняття резидента не збігається з поняттям громадянства або національності. Практично до резидентів даної країни належать особи, які проживають на території даної країни, за винятком осіб що приїздять на відносно короткий строк (менше ніж рік). Резиденти-підприємства даної країни — це економічні одиниці, що зайняті виробництвом на економічній території даної країни, включаючи спільні та змішані підприємства, філіали зарубіжних фірм і корпорацій тощо.

Усі інституційні одиниці об'єднуються у сектори: під­приємства, що виробляють товари й послуги; фінансові уста­нови; державні установи; громадські й приватні організа­ції, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньоекономічні зв'язки.

Сектор «Підприємства» охоплює інституційні одиниці основною функцією котрих є виробництво продуктів і нефінансових послуг для реалізації на ринку. До цього сектора включаються всі підприємства незалежно від форми власності.

Сектор «Фінансові установи» складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями на комерційній основі та операціями зі страхування незалеж­но від форми власності. Це — комерційні банки, кредитні товариства й асоціації, основною функцією яких є: випуск, придбання, зберігання й розподіл фінансових коштів; випуск цінних паперів; зберігання грошових коштів і надання кредитів підприємствам і домашнім гос­подарствам.

Сектор «Державні установи» охоплює інституційні одиниці, що зайняті наданням неринкових послуг, при­значених для колективного споживання, а також перероз­поділом національного доходу й багатства. Це стосується всіх державних установ і організацій, що утримуються за рахунок державного бюджету. До цього сектора, зокрема, належать державні центральні, регіональні й місцеві банки, Ощадбанки, а також різні некомерційні громадські організації, котрі обслуговують населення, якщо вони фінансуються й контролюються державними установами.

Сектор «Громадські та приватні організації», що обслу­говують домашні господарства, охоплює інституційні одиниці, котрі надають неринкові послуги для домашніх господарств, задовольняючи при цьому їхні як індиві­дуальні, так і колективні потреби.

Сектор «Домашні господарства» складають одиниці-резиденти, основною функцією яких є споживання, а також підприємницька діяльність з виробництва продуктів і послуг, яка не може бути відокремлена від домашнього господарства.

Сектор «Зовнішньоекономічні зв'язки» охоплює ті зару­біжні економічні одиниці, які здійснюють операції з рези­дентами даної країни.

Одним із базових понять у системі показників макроекономічного рахівництва єекономічна операція, котра відображає групування елементарних потоків за їхнім змістом. Економічні операції в СНР поділяються на три групи: операції з продуктами й послугами, розподільчі й фінансові операції.

Операції з продуктами і послугами належать до вироб­ництва, обміну й використання продуктів та послуг у галузях і секторах економіки, тобто вони відображають їхнє походження (виробництво та імпорт) і використання (проміжне й кінцеве споживання, формування основного капіталу і експорт) протягом відповідного періоду.

Розподільчі операції складаються з операцій, що пока­зують розподіл і перерозподіл доходу, або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощад­жень.

Фінансові операції стосуються змін фінансових активів і пасивів у різних секторах і галузях економіки.

У складі СНР є також зведена економічна таблиця й таблиця «витрати — випуск», які відображають взаємо­зв'язки між секторами, галузями, виробниками і спожи­вачами, тобто економічний кругообіг на макрорівні.

Таким чином, СНР являє собою струнку систему з високим рівнем централізації внутрішньої структури й урахуванням усіх зв'язків між елементами на основі відповідної методології і принципу подвійного запису кожної економічної операції. Ці особливості СНР у поєднанні з відповідною організацією збору та обробки економічної інформації зумовлюють той факт, що дана система є важливим підґрунтям для проведення розрахун­ків основних макроекономічних показників і використан­ня її для регулювання економіки.

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку націо­нальних рахунків України. Вони розроблені відповідно до Методології СНР і включають шість консолідованих рахунків. Це насамперед рахунок товарів та послуг, рахун­ки виробництва, утворення, розподілу і використання до­ходу і рахунок капіталу. Деякі з них, зокрема рахунки первинного і вторинного розподілу доходів та рахунок капіталу, розроблені частково через відсутність відповідної інформації.

Розроблена класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

Згідно з Методологією СНР вся національна система бухгалтер­ського та фінансового обліку приведена у відпо­відність з міжнародними стандартами.

2. Основні макроекономічні показники

Система національних рахунків передба­чає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск.Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.).

Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:

СНР з метою визначення ВВ передбачає використання такої формули:

ВВ=РП+З12, (2.1)

де РП — вартість реалізованої продукції;

З1 — вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за ціна­ми на момент спрямування її у запаси;

З2 — вартість продукції, що була використана із запа­сів, за цінами на момент її використання.

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються сек­торами органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розра­хунки здійснюються за формулою:

ВВ = МВ +ОП + А + (П - С), (2.2)

де МВ - витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання;

ОП— оплата праці працівників;

А — споживання основного капіталу (амортиза­ція);

(П - С) — чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає ВВП.

Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчис­ленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної про­дукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг. Проміжне споживання включає:

1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насін­ня, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодя­гу та ін.;

2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одини­цями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);

3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації).

Для обчислення ВВП використовують три методи:виробничий, метод кінцевого використання (за витра­тами) і розподільчий метод (за доходами).

1. Згідно звиробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії. Це можна подати у вигляді формули:

ВВП = Σ (ВВ - МВ) + (ПП - С), (2.3)

 

де ВВ — валовий випуск окремих галузей;

МВ — матеріальні витрати окремих галузей;

ПП — продуктові податки;

С — субсидії;

(ПП - С) — чисті продуктові податки. Як бачимо, ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску (ВВ) і проміжного споживання (МВ) товарів та послуг.

Податки на продукти — це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприєм­ствами-резидентами. ( ПДВ, акцизи, податки на окремі види послуг (на послуги транспорту, зв'язку, страхування, рекламу, дозвілля, спортивні заходи та ін., мито тощо).

2. Згідно зметодом кінцевого використання (за витра­тами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів су­купних витрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу:

При розрахунку ВВП по витратам складаються витрати всіх економічних суб’єктів (домогосподарств, фірм, держави, іноземного сектора):

 

ВВП = С + Ig + G + Xn, (2.4.)

деC - consumption – споживання, т.т споживчі витрати домашніх господарств (населення);

Іg – investment gross— валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;

G – government purchases – державні закупки товарів і послуг з метою задо­волення загальносуспільних потреб;

Xn — чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг (Xn = ЕXP – IM).

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (С) включають:

1) витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

2) споживання товарів і послуг, отриманих у натураль­ній формі як оплату праці, подарунків тощо;

3) споживання товарів і послуг, що вироблені домаш­німи господарствами для особистого кінцевого спожи­вання;

4) споживання товарів і послуг, що куплені резиден­тами даної країни за кордоном.

Державні закупки (G) — це витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарст­ва. До них відносяться витрати на заробітну плату дер­жавних працівників і службовців, а також витрати, пов'я­зані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспіль­ного) споживання у приватного сектора економіки.

До державних закупок не входять видатки на транс­фертні платежі. Урядові трансфертні платежі— це дер­жавні виплати окремим особам, які не надаються в обмін на товари або послуги. Це допомога по безробіттю, пенсії, допомога престарілим і хворим. Вони призначені задовольняти певний вид потреб. Оскільки трансферти не призначені для закупівлі поточних товарів і послуг, вони не враховуються при розрахунку ВВП.

Валові приватні внутрішні інвестиції включають капіталовкладення в основні (виробничі і невиробничі) фонди, запаси. Валові інвестиції — сума чистих інвестицій і амортизації. Чисті інвестиції збільшують запаси капіталу в народному господарстві. Придбання цінних паперів не відноситься до інвестицій.

Валові інвестиції (Іg) складаються із двох елементів:

Ig = In + Аm, (2.5)

деIn - чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та запасів;

Аm — амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відно­влення зношеного капіталу.

Експорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції нашої країни з іншими країнами світу. Це насамперед вартість вивезених із країни або завезених у країну (перетинаючих державний кордон) товарів різного призначення, включаючи також товари, що на­даються у порядку гуманітарної допомоги і як дари, товари неорганізованої торгівлі, посилки та ін.

3. Згідно зрозподільчим методом (за доходами) ВВП — це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік.Для обчислення ВВП розподільчим методом вико­ристовують таку формулу:

ВВП = W + R + і + р + Аm + ІT, (2.6)

деW — це нарахована грошова винагорода за працю робітників, яка включає основну зарплату, додаткові виплати до заробітної плати, виплати на соціальне страхування, пенсійні фонди;

R – визначає рентні доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення, житло та ін.;

і – процент у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного домогосподарствами;

р — прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств, корпорацій. Сюди відноситься: нерозподілений прибуток, податок на прибуток, дивіденди, інші доходи;

Аm — амортизація – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік;

ІT — непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (акцизи, мито, ПДВ).

Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року (А):

ЧВП=ВВП-Аm (2.7)

Національний дохід (НД) — показує величину чистого доходу суспільства. Він визначається сумою усіх цін факторів виробництва або доходів власників економічних ресурсів у поточному році:

НД = ЧВП-ІТ (2.8)


Читайте також:

  1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
  2. II. Ріст репродуктивних бруньок
  3. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
  4. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
  5. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  6. А/. Верховна Рада України.
  7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  8. Аграрні закони України
  9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  11. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  12. Адміністрація Президента України




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Модель кругообігу за участю закордону. | Загальні макроекономічні показники

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.