Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Контроль: сума поправок по кожному ходу повинна дорівнювати нев’язці з оберненим знаком.

ТЕМА: СПРОЩЕНЕ УРІВНЮВАННЯ ЗЙОМОЧНИХ ХОДІВ

ПЛАН

1. Побудова зйомочних ходів.

2. Триштативна система, її суть та застосування.

3. Урівнювання ходів способом послідовних наближень.

4. Урівнювання теодолітних ходів з однією вузловою точкою.

5. Урівнювання нівелірних ходів з однією вузловою точкою.

6. Урівнювання ходів з двома вузловими точками.

7. Урівнювання ходів по методу В.В.Попова

 

1.Знімальна мережа є безпосередньою опорою для зйомки контурів, ситуації і рельєфу. Точки знімальної мережі визначаються в плановому і висотному положенні прокладанням теодолітних, мензульних, тахеометричних і нівелірних ходів або побудовою системи трикутників (методом триангуляції), яка спирається на пункти ятерів згущення з твердими координатами і відмітками. Для малих ділянок допускається проведення зйомки на основі самостійного обґрунтування без прив'язки до ятерів вищого класу. Для збереження пунктів знімальної мережі точки закріплюються в натурі дерев'яними стовпами завдовжки 1 - 1 5 м в землю на глибину 0,7-1 м Під стовп до ями кладуть цеглину або камінь. Навколо стовпа риють канаву діаметром близько 2 м. В тих випадках, коли немає необхідності довго зберігати пункти в натурі, їх позначають дерев'яними кілками або металевими стержнями по 20-30 см. Навколо них риють невеликі канави, які забезпечують швидкий розшук цих пунктів на місцевості. Густина пунктів знімальної мережі залежить від масштабу зйомки, складнощі рельєфу, контурності, заселеності території та інших факторів. Степінь густини знімальної мережі можна визначити розміром біля подвійної величини граничної відстані рейкової точки до станції. Керуючись цим правилом, одним пунктом можна забезпечити площу, приведену в таблиці

Вирахування координат і висот ведеться в єдиних системах. Теодолітні і нівелірні ходи, які прокладені між пунктами вищого класу, утворюють мережу зімкнутих полігонів або розімкнутих ходів, які сходяться в одній або декількох вузлових точках.

 

2.Вимірювання кутів проводиться способом кругових прийомів, число яких залежить від точності приладу і вимог класу (розряду) полігонометрії. В цілях раціоналізації роботи і послаблення впливу помилок центрування теодоліта і візирних предметів застосовується триштативний метод вимірювання горизонтальних кутів. Для цієї роботи, окрім теодоліта з триногою, що відділяється, і підйомними гвинтами, повинно бути два такі ж триноги з марками (мал.).

Для вимірювання кута АВС у вершині В встановлюють теодоліт в робоче положення, а в точках спостереження А і С встановлюють над центрами штативи триноги з марками (мал. 219).

Після виміру кута АВС штатив з триногою і маркою з точки А переносять в точку В і встановлюють над центром. У точках В і С штативи і триноги залишають без зміни, а теодоліт і марку без триноги міняють місцями, що забезпечує центрування марки і теодоліта. Після цього вимірюють кут ВСD, Потім робота триває при вимірюванні наступних кутів ходу.

 

3.Нехай дана система ходів (мал. 214) з чотирма вузловими точками 1, 2, 3, 4, що спирається на дві тверді точки А, В з координатами ХА, УА, ХВ, УВ і дирекційними кутами αА, αВ.

Спочатку ув'язуються горизонтальні кути, а потім прирости координат. Послідовність обчислень наступна

1. Від початкових дирекційних кутів αА, αВ по виміряних кутах вираховують дирекційні кути вузлових ліній. Для вузлової лінії 1М маємо

аналогічно цьому можна отримати для лінії ЗF

і т.д.

де n – кількість кутів ∑β – сума правих кутів ланки. Так отримують перші наближення дирекційних кутів вузлових ліній.

2. Другу наближення дирекційних кутів дирекцій обчислюють як вагове середнє з приватних значень, отриманих за ходами, що примикають до вузлової лінії. Для лінії 1М обчислюють приватні значення дирекційних кутів по ходах z1, z3, z5:

Ваги цих значень будуть

Аналогічно обчислюють приватні значення дирекційного лінії 3F: по ходу z2; по ходу z4 та по ходу z6.

Вагове середнє дирекційного кута буде

Потім отримують друге наближення дирекційного кута лінії лінії 4Е по ланках z4, z5, z7. Аналогічно цьому отримують друге наближення дирекційного кута лінії 2N по ланках z3, z6, z7. Якщо дирекційні кути вузлових ліній другого приближення мало відрізняються від першого приближення, то їх рахують кінцевими значеннями. Якщо друге наближення значно відрізняється від першого наближення, то аналогічно попередньому визначають третє приближення. Якщо отримані остаточні значення дирекційних кутів вузлових ліній, то кути окремих ланок ув'язують як в розімкнутих ходах між твердими дирекційними кутами кінцевих ліній. Після ув'язки горизонтальних кутів обчислюють прирости координат і перше приближення координат вузлових точок по ходах z1, z3, z2, z4:

Друге наближення координати точки 1 отримують так:

Вагове середнє обчислюють за формулою

приватні значення другого наближення координати точки 2 будуть:

Вагове середнє буде

Аналогічно цьому отримують координати другого приближення для точки 3 по ланках z2, z4, z6 і точки 4 по ланках z4, z5, z7 і вагові середні Якщо координати вузлових точок другого приближення мало відрізняються від першого приближення, то їх приймають за остаточні координати. Приріст координат ланок ув'язують як в розімкнутих ходах. Якщо друге приближення координат відрізняється від першого на значну величину то обчислюють третє, а якщо треба, то і четверте приближення. Після цього ланки пов'язують як розімкнені ходи. Одночасно з ув'язкою приростів абсцис (∆х) ведуться обчислення по ув'язці приростів ординат (∆у). Ваги і порядок ув'язки приростів ординат ті ж, що і при ув'язці абсцис.

4.Урівнювання теодолітних ходів з однією вузловою точкою полягає в тому, що є початкові дані і немає кінцевих. Усі ходи треба ув’язати в єдиній системі координат.

Для урівнювання цих ходів викреслюємо відомості координат і ув’язуємо в такому порядку:

1. вписуємо назви точок і виміряні горизонтальні кути, а також початкові дирекційні кути та початкові координати. Кінцевого дирекційного кута немає. За кінцеву лінію будемо приймати лінію МN. Знаходимо практичну суму кутів Σβпр. по кожному ходу;

2. при вузловій точці М ми взяли вузлову лінію МN, для якої нам треба вирахувати дирекційний кут, щоб зайти Σβт. Щоб знайти дирекційний кут лінії МN, треба:

Допускаємо, що Σβпр= Σβт і знаходимо три приблизних значення дирекційного кута лінії МN:

З цих трьох значень знаходимо вірогідніше значення дирекційного кута (як по нерівноточним вимірюванням):

 

3. після отримання значення кінцевого дирекційного кута знаходимо теоретичну суму кутів Σβт по кожному ходу, нев’язки по кутам та урівнюємо кути:

4. далі знаходимо дирекційні кути та прирости координат. Для знаходження теоретичної суми по приростам координат потрібно знати кінцеву координату т.М, значення якої невідомо. Тому, допускаємо, що практична сума по приростам координат дорівнює теоретичній сумі і знаходимо три приблизних значення координати т.М по осі Х:

ХмІ=70989,36+17,74=71007,10

ХмІІ=70732,02+274,93=71006,95

ХмІІІ=71244,28 – 237,58=71006,70

 

По осі У три приблизних значення координати буде:

 

УмІ=7311,95+357,41=7669,36

УмІІ=8074,97 – 405,85=7669,12

УмІІІ=8476,17 – 806,32=7669,85

 

Вагу визначаємо через периметр:

 

Вираховуємо середньо вагове значення координат т.М

5. після знаходження кінцевої координати т.М, визначаємо теоретичну суму по приростам координат, нев’язку, її допустимість та вираховуємо координати точок.(всі обчислення приведені в таблиці нижче.)

 

№ кут Кути виміряні Кути виправл. Дирекц. кути Гориз. прокл. Прирости координат Координати
вирахувані ув’язані
А0     103º41'48"              
А 221º40'46" 221º40'41" 62º01'08" 216,32 +101,49 +191,03 +101,39 +191,01 70989,36 7311,95
Д 125º17'58" 125º17'53" 116º43'16" 186,27 -83,75 +166,38 -83,85 +166,36 71090,75 7502,96
М 207º32'14" 207º32'08" 89º11'06"           71006,90 7669,32
N                    
      Р= 402,59        
               
  fβ=+16"       fΔх= +0,20 fΔх= +0,04        
                     
В0     285º07'42"              
В 172º16'12" 172º16'14" 292º51'28" 247,11 +95,99 -227,70 +95,97 -227,60 70732,02 8074,97
Е 157º43'48" 157º43'50" 315º07'38" 252,50 +178,94 -178,15 +178,91 -178,05 70827,99 7847,37
М 45º56'30" 45º56'32" 89º11'06"           71006,90 7669,32
N                    
      Р= 499,61        
               
  fβ=-6"       fΔх= +0,05 fΔх= -0,20        
                       
С0     270º36'36"              
С 192º24'30" 192º24'34" 254º12'02" 263,78 -71,82 -253,81 -71,76 -253,98 71244,28 8476,17
К 198º48'01" 198º48'05" 235º23'57" 283,92 -161,23 -233,70 -162,17 -233,87 71172,52 8222,19
N 146º12'48" 146º12'51" 269º11'06" 318,84 -4,53 -318,81 -4,45 -319,00 71011,35 7988,32
М                 71006,90 7669,32
      Р= 866,54        
               
  fβ=-6"       fΔх= -0,20 fΔх= +0,53        

 

2. Ув’язка нівелірних ходів з однією вузловою точкою полягає в тому, що потрібно знайти відмітку кінцевого репера та ув’язати нівелірні хода, які сходяться в одній точці, в єдиній системі висот.

Малюнок ходів

Для ув’язки нівелірних ходів треба:

1. знайти практичну суму перевищень по кожному ходу Σhпр.

2. для знаходження відмітки кінцевого репера визначаємо три його приблизних значення:

3. обчислюємо вагу для кожного нівелірного ходу:

4. користуючись формулою загальної арифметичної середини, обчислюємо середньовагове значення відмітки вузлової т.К;

5. значення середньовогового відмітки т.К приймаємо за остаточне і відносно нього знаходимо нев’язки по ходах. Спочатку знаходимо теоретичну суму по перевищенням:

Потім визначаємо нев’язки по кожному ходу:

6. на основі одержаних нев’язок для для кожного з ходів розподіляємо поправки з протилежними знаками і отримуємо виправлені перевищення, визначаємо відмітки точок. (усі розрахунки приведені в таблиці нижче).

 

№ ходів № точок Перевищення обчислені Поправка Перевищення виправлені Відмітки точок
І Rp I       97,848
Х1 +1543 +2 +1545 99,393
Х2 +0986 +1 +0987 100,380
Х3 +2475 +2 +2477 102,857
К -1830 +1 -1829 101,028
  Σhпр=+3174      
  Σhт=+3180      
  f = -6      
ІІ Rp IІ       103,982
Х1 -2138 +1 -2137 101,845
Х2 -1617 -1617 100,228
К +0800 +0800 101,028
  Σhпр= -2955      
  Σhт= -2954      
  f = -1      
ІІІ Rp IІІ       100,534
Х1 +1192 -2 +1190 101,724
Х2 -1466 -2 -1468 100,256
Х3 +2030 -2 +2028 102,284
Х4 -1744 -2 -1746 99,558
К +0491 -1 +1490 101,028
  Σhпр= -0,503      
  Σhт= -0,494      
  f = -9      

 

4.При урівнюванні системи нівелірних ходів з двома абобільше вузловими точками її спрощують шляхом заміни декількох ходів одним еквівалентним ходом.

Нехай треба урівноважити систему ходів зображених на малюнку, для яких є:

1. відмітки твердих точок А,В,С,Д,Е, які отримані в результаті побудови геодезичної мережі;

2. сума перевищень, отриманих в результаті нівелювання ходів з довжинами l і числом станцій n.

МАЛЮНОК

Визначаємо допустимість нев’язки між твердими точками. Для цього беремо хода з найменшою довжиною так, щоб в них увійшли виміряні перевищення, наприклад:А-І-В; А-І-С; В-І-С; Д-ІІ-Е… Якщо нев’язки допустимі, починають урівноважувати хода. Для цього визначають три приблизних значення для І-ї вузлової точки по ходам 1, 2, 3.

HI1=HA+Σh1

HI2=HB+Σh2

HI3=HC+Σh3

Визначають вагу через кількість точок або довжини ходів:

Після цього знаходимо середньовагове значення І вузлової точки. В результаті такої заміни отримують систему ходів з однією вузловою точкою. Хід за яким визначають середньовагове значення І-ої вузлової точки називають еквівалентним.Після знаходження відмітки першої вузлової точки визначають середньовагове значення ІІ-ої вузлової точки. Далі визначаємо кінцеве значення першої вузлової точки і урівнюємо хода.

 

5.Для отримання єдиної системи координат і висот складних систем суміжних полігонів, які зв’язані з твердими пунктами, вигідно ув’язувати по способу Попова.

Наприклад: потрібно розподілити кутову нев’язку в системі теодолітних ходів з 3-х суміжних полігонів:

МАЛЮНОК

1. знаходимо загальну суму кутів по кожному полігону N (сумуємо n по кожному ходу);

2. визначаємо червоні числа для кожного ходу і виносимо їх за хід. Формула для визначення червоних чисел:

к =

Контроль: сума червоних чисел повинна дорівнювати 1 по кожному ходу;

3. ув’язку починаємо з найбільшої по абсолютній величини нев’язки. Нев’язку множимо на червоні числа цього ходу, отримуємо поправки на кожну лінію від вузлової до вузлової точки і записуємо їх в прямокутники за полігонами без зміни знаку.

Контроль: сума поправок в кожному ході повинна дорівнювати нев’язці;

4. далі йдемо за ходом годинникової стрілки. До слідуючої нев’язки додаємо поправку, яка прийшла з попереднього ходу та помножуємо нев’язку на червоні числа цього ходу. Далі нев’язки ув’язуємо так, як і попередні. Це перший етап розподілу поправок;

5. в другому крузі не звертаємо уваги на нев’язки, які були спочатку, а додаємо поправки з інших ходів. Це і будуть нев’язки, які шляхом множення на червоні числа дають поправки. Їх, як і в першому колі записують в прямокутники за ходом. Такі дії виконують до тих пір, доки усі нев’язки по усім ходам будуть враховані.

6. Розподіливши всі нев’язки таким чином підраховують суми поправок в кожному стовпчику під червоними числами і переносимо їх з ходу в хід з протилежним знаком.

Контроль: сума поправок по кожному ходу повинна дорівнювати нев’язці з оберненим знаком.




Переглядів: 1953

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Формування інноваційних структур та забезпечення їхньої ефективної діяльності | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.